Рішення

від 14.08.2013 по справі 910/11301/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11301/13 14.08.13

за позовомДочірнього підприємства "Меркс Мобілє" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Стройгарант" простягнення 38 224,90 грн. Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача: від відповідача: Терещенко К.С. - представник за довіреністю № 30-04/13 від 30.04.13 не з'явились В судовому засіданні 14.08.13 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Дочірнього підприємства "Меркс Мобілє" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Стройгарант" про стягнення 38 224,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між сторонами був укладений договір суборенди нежитлового приміщення № 1/АМ-0140 від 01.06.2012, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу в користування приміщення загальною площею 55,20 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 52. Однак всупереч умовам укладеного договору, відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати суборендної плати та комунальних платежів за користування нежитловим приміщенням в повному обсязі не виконано, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 38224, 90 грн., з яких: 26 539,29 грн. - заборгованості по оплаті за суборенду; 3 275,15 грн. - заборгованість по комунальним послугам; 399,56 грн. - пені та 6 290,40 грн. - штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2013 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/11301/13 та призначено розгляд справи на 24.07.2013.

24.07.2013 через канцелярію Господарського суду м. Києва від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог. В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що з моменту подання позовної заяви у відповідача виник обов'язок по сплаті суборендної плати за червень 2013р. та компенсації комунальних платежів за травень 2013р., оскільки відповідачем у встановлені договором терміни оплата здійсненна не була, позивач збільшує розмір позовних вимог на 9 399,05 грн., з яких 8846,43 грн. - плати за суборенду та 552,62 грн. - заборгованості за комунальні послуги. Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем з урахуванням заяви про збільшення становить 47623,95 грн.

У судовому засіданні представник позивача вказану заяву підтримав, суд прийняв вказану заяву до розгляду.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Керуючись ст.ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд відклав розгляд справи на 07.08.13 у зв'язку з неявкою представника відповідача та невиконання ним вимог ухвали суду.

07.08.2013 через канцелярію Господарського суду м. Києва від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог. В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що з моменту подання позовної заяви у відповідача виник обов'язок по сплаті суборендної плати за липень 2013р., оскільки відповідачем у встановлені договором терміни оплата здійсненна не була, позивач збільшує розмір позовних вимог на 8 846,43 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем з урахуванням заяви про збільшення становить 56 470,38 грн.

У судовому засіданні представник позивача вказану заяву підтримав, суд прийняв вказану заяву до розгляду.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, витребуваних судом документів не надав, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 07.08.13 оголошувалась перерва до 14.08.13.

14.08.13 через канцелярію Господарського суду м. Києва від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткової угоди до договору суборенди, якої продовжено термін дії договору до 30.04.2014 р.

У судовому засіданні 14.08.13 представник позивача позовні вимоги підтримав (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) та просив суд задовольнити.

Відповідач в котре у судове засідання не з'явився вимог ухвали суду не виконав, витребуваних судом документів не надав, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва від 14.06.2013р. та 24.07.13 було надіслано на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві - 03134 м. Київ, вул. Симиренка, 2/19 та в інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01.06.2012 року між Дочірнім підприємством "Меркс Мобілє" (далі по тексту - позивач, орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК Стройгарант» (далі по тексту - відповідач, суборендар) було укладено Договір суборенди нежитлового приміщення № 1/АМ-0140 (далі по тексту - договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору орендар передає, а Суборендар приймає у тимчасове оплачуване користування (суборенду) приміщення загальною площею 55,2 кв.м. на 6 поверсі будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 52.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що суборендар зобов'язаний вносити плату за користування об'єктом суборенди в розмірах та в строки обумовлені цим Договором.

Розмір орендної плати визначено в Додатку № 2 до Договору "Розмір плати за суборенду, порядок розрахунків" і становить 127,00 грн. за 1 кв.м. (з ПДВ), а також сплачується додаткова плата за експлуатаційні витрати.

Згідно п. 3.3 договору якщо інше не передбачено цим договором, плата за суборенду сплачується суборендарем щомісяця, не пізніше 5-го числа місяця, що слідує за оплачуваним місяцем.

01.04.2013 року сторони уклали додаткову угоду до договору суборенди нежитлового приміщення № 1/АМ-0140 від 01.06.2012 р., якою продовжили термін дії договору до 30.04.2014 р.

Суборендар зобов'язаний сплачувати лату за суборенду не пізніше строку, зазначеного в цьому договорі, незалежно від факту одержання ним рахунків орендаря. При неотриманні суборендарем зазначених рахунків, плата за суборенду розраховується суборендарем самостійно відповідно до додатка № 2 до цього договору (п.3.4 договору).

Відповідно до п.3.6.2 договору суборендар компенсує орендарю витрати на комунальні послуги на підставі виставлених орендарем рахунків, згідно отриманих від орендаря розрахунків фактичних витрат, а у випадку встановлення орендарем лічильників - на підставі їх показників.

Згідно з п. 3.6.3 договору перерахування компенсації витрат на комунальні послуги здійснюється суборендарем на підставі виставлених орендарем рахунків або актів наданих послуг не пізніше 10 числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем.

01.06.2012 року на виконання умов Договору орендар передав, а суборендар прийняв у тимчасове платне користування об'єкт оренди, на підтвердження чого сторони підписали акт приймання-передачі від 01.06.2012 року № 1 (копія міститься в матеріалах справи, оригінал було досліджено в судовому засіданні).

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті суборендних платежів та компенсації за комунальні послуги.

Вказаний договір суборенди є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов'язального права та майнового найму. Відповідно до ч. ст. 774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти сплати суборендної плати відповідно до умов Договору у відповідача за період з березня по червень 2013 року перед позивачем виникла заборгованість зі сплати суборендної плати в розмір 35 385,72 грн, за період з лютого по травень 2013 року заборгованість з компенсації комунальних платежів в сумі 3827,77 грн.

На підтвердження свої позовних вимог позивач надав суду довідку про заборгованість за підписам керівника та головного бухгалтера від 23.07.13, а також виписку з банківського рахунку позивача за період з 01.06.12 по 23.07.13, копії рахунків (№ 140479633 від 29.03.13, № 140479636 від 29.03.13, № 140484531 від 24.04.13, № 140486895 від 27.05.13, № 140484532 від 24.04.13, № 140475254 від 28.02.13), що виставлялись позивачем для сплати відповідачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.3, 3.6.3 Договору суборенди відповідачем було прострочено строк виконання грошових зобов'язань по сплаті суборендних платежів та компенсації за комунальні послуги.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором суборенди № 1/АМ-0140 від 01.06.12, в той час як наявні в матеріалах справи докази свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення платежів своєчасно та в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка станом на день вирішення спору складає 44 232,15 грн. - заборгованість по сплаті за суборенду (березень-липень 2013), 3 827,77 грн. - заборгованість по компенсації комунальних платежів (лютий-травень 2013).

Факт наявності суми основної заборгованості зі сплати вказаних платежів відповідачем не спростовано, доказів повної сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, вимоги позивача в частині стягнення основної суми заборгованості є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 399,56 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів, та штраф в сумі 6 290,40 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 224 Господарського процесуального кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.2 Договору сторони погодили, що у випадку затримок з боку суборендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим договором, на користь орендаря, суборендар сплачує, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожний день прострочення від суми заборгованості.

Відповідно до п.7.2.1.3 договору до суборендаря застосовується додаткова відповідальність за прострочення грошових зобов'язань (штраф) у розмірі 30% від простроченої суми, якщо період прострочення становить більше 7 календарних днів.

Відповідно до норм статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком пені, що наданий позивачем, отже вимоги щодо стягнення пені в сумі 399,56 грн. підлягають задоволенню. Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що розмір штрафу за прострочення виконання зобов'язань більше ніж на 7 календарних днів становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягає сума штрафу у розмірі, заявленому позивачем.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Стройгарант» (03134 м. Київ, вул. Симиренка, 2/19, ідентифікаційний код 37225912) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Дочірнього підприємства "Меркс Мобілє" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 15, ідентифікаційний код 38005157) заборгованість по платі за суборенду в розмірі 44 232 (сорок чотири тисячі двісті тридцять дві) грн. 15 коп, заборгованість по компенсації комунальних платежів в розмірі 3 827 (три тисячі вісімсот двадцять сім) 77 коп., пеню в сумі 399 (триста дев'яноста дев'ять) 56 коп., штраф в сумі 6 290 (шість тисяч двісті дев'яноста) 40 коп. та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.08.2013 р.

Суддя Пукшин Л.Г.