Рішення

від 06.08.2013 по справі 910/12877/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12877/13 06.08.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД ВЕСТ»

про стягнення 22 393, 11 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

від позивача - Тимчук Г.І. - представник за довіреністю №43-13 від 01.07.2013

від відповідача - не з'явився

В судовому засіданні 06.08.2013 судом у відповідності до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 22 393, 11 грн., з яких, безпідставно перераховані кошти в сумі 19 263, 91 грн., проценти за користування чужими коштами в сумі 3 129, 20 грн., а також відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2013 було порушено провадження у справі №910/12877/13, розгляд справи було призначено на 23.07.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2013, розгляд справи №910/12877/13було відкладено до 06.08.2013.

В судовому засіданні 06.08.2013 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити, посилаючись на те, що позивач відповідно до платіжного доручення №17483 від 03.03.2011, помилково перерахував на рахунок відповідача грошові кошти на загальну суму19 263, 91 грн., які відповідач безпідставно отримав та не повернув позивачу.

Крім того, позивач у відповідності до ст. 536 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 3 129, 20 грн.

Відповідач своїх представників у судове засідання 06.08.2013 - не направив, вимоги ухвал суду, щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору - не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження зазначеного у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №620845 від 12.07.2013, що поданий до суду позивачем. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначено в ухвалі суду про відкладення розгляду справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши оригінали документів на відповідність наявних у справі їхніх копій, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до платіжного доручення №17483 від 03.03.2011, ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» перерахувало на рахунок ТОВ «ТРЕЙД ВЕСТ» грошові кошти у сумі 19 263, 91 грн. як оплата за товари згідно договору №20737.

Проте, як зазначає позивач, у нього станом на 03.03.2011 були відсутні будь-які договірні або зобов'язальні відносини з відповідачем.

Згідно з актом перевірки розрахунків, між ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» та ТОВ «ТРЕЙД ВЕСТ» згідно договору №20737 за період з 01.01.2011 по 29.06.2013, складений за розрахунками позивача, сальдо на користь позивача станом на 29.06.2013 складає 19 263,91 грн. внаслідок перерахування позивачем 03.03.2011 грошових коштів в сумі 19 263, 91 грн.

Оскільки відповідач безпідставно отримані кошти у сумі 19 263, 91 грн. не повернув, то позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 19 263, 91 грн. помилково перерахованих коштів.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до п. 6 Указу Президента України від 16.03.1995р. № 227 «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» підприємства, незалежно від форми власності, мають повертати в 5-денний термін помилково зараховані кошти.

Згідно з п.2.35 Постанови Національного банку України № 22 від 21.01.2004р. «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк, повернення їх здійснюється у судовому порядку.

У п.1.4. Постанови Національного банку України № 22 від 21.01.2004р. «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» визначено, що неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі;

Згідно з статтею 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем згідно платіжного доручення №17483 від 03.03.2011, було перераховано відповідачу грошові коти у сумі 19 263, 91 грн., як оплата за товари згідно договору №20737.Однак, будь-яких договірних відносин між позивачем та відповідачем станом на 03.03.2011не існувало, доказів протилежного станом на момент вирішення спору - суду надано не було.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язання щодо повернення безпідставно отриманих коштів - не надав.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що оскільки позивачем було помилково перераховано грошові кошти в сумі 19 263, 91 грн. без достатньої правової підстави, відповідачем грошові кошти у сумі 19 263, 91 грн. не повернені позивачу, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми у розмірі 19 263, 91 грн. - є законною, обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач у відповідності до ст. 536 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 3 129, 20 грн.

Відповідно до п. 6 Указу Президента України від 16.03.1995р. № 227 «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» підприємства, незалежно від форми власності, мають повертати в 5-денний термін помилково зараховані кошти.

Згідно статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 статті 1214 Цивільного кодексу України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно п.6. статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом

або договором.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем 03.03.2011 було безпідставно отримано грошові кошти в розмірі 19 263, 91 грн. Проте, відповідач, свій обов'язок, щодо повернення безпідставно перерахованих коштів, в 5-денний термін, встановлений п. 6 Указом Президента України від 16.03.1995р. № 227 «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України», а саме в строк до 09.03.2013 - не повернув, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у відповідності до ст. 231 Господарського кодексу України - є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, судом було перевірено наданий позивачем розрахунок, та встановлено, що згідно розрахунку суду розмір процентів за користування чужими грошовими коштами становить 3 396, 78 грн., а також враховуючи те, що позивачем у позовній заяві було заявлено до стягнення з відповідача 3 129, 20 грн., а тому суд, не виходячи за межі позовних вимог, вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі заявленій до стягнення, а саме в розмірі 3 129, 20 грн. за період з 09.03.2011 по 02.07.2013.

З огляду на викладені обставини, суд вирішив задовольнити позов про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів у сумі 19 263, 91 грн., а також процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 3 129, 20 грн.

Судовий збір згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД ВЕСТ» (ЄДРПОУ 31815087, індекс 03142, м. Київ, Святошинський р-н, вул. Академіка Кримського, буд. 27-А, офіс 230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» (ЄДРПОУ 32049199, індекс 02140, м. Київ, Дарницький р-н, проспект Петра Григоренка, буд. 43) безпідставно отримані кошти - 19 263 (дев'ятнадцять тисяч двісті шістдесят три) грн. 91 коп., проценти за користування чужими грошовими коштами - 3 129 (три тисячі сто двадцять дев'ять) грн. 20 коп. а також судовий збір - 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50коп.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

дата підписання рішення - 09.08.2013

Суддя С.Р.Станік