Рішення

від 14.08.2013 по справі 910/13943/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13943/13 14.08.13

за позовомКомунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Дах-сервіс" простягнення 4 670,61 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Богданевич Ю.В. - представник за довіреністю № 155/1/11-1191 від 27.02.13; від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 14.08.13. в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Дах-сервіс» про стягнення 4670,61 грн.

Ухвалою суду від 23.07.13 порушено провадження у справі № 910/13943/13 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 14.08.13.

У судове засідання 14.08.13 представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення 0103023999777.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 06.10.11 № 198/6414 «Про деякі питання використання майна комунальної власності територіальної громади м. Києва» нежилі приміщення в буд. № 9 на вул. Патріса Лумумби в м. Києві закріплено за КП "Київжитлоспецексплуатація" на праві господарського відання та за актом приймання-передачі ОЗ-1 від 15.06.12 передано на баланс позивача.

16 червня 2012 представниками Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Дах-сервіс» було складено акти про фактичне використання нежилих приміщень у будинку № 9 літ. А по вул. Патриса Лумумби в м. Києві площею 6,1 кв.м та 24,0 кв.м. Вказані акти підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено їх печатками.

У вказаних актах зазначено, що приміщення площею 6,1 кв.м. та 24,0 кв.м. у будинку № 9 літ. А по вул. Патриса Лумумби фактично використовує Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Дах-сервіс» без відповідних розпорядчих документів для розміщення своїх підрозділів.

В пункті 1 актів сторони дійшли згоди, що сума до сплати за фактичне користування приміщеннями за червень 2012 року складає 433,10 грн. без ПДВ. для приміщення площею 6,1 кв.м. та 1704,00 грн. без ПДВ для приміщення площею 24,0 кв.м. Крім орендної плати відповідач компенсує позивачу його витрати за користування земельною ділянкою, які складають 35,06 грн. та 137,95 грн. відповідно.

Податок на додану вартість нараховується додаткового до плати за фактичне використання приміщення в розмірах та порядку, визначених законодавством України та сплачується разом з платою за фактичне використання.

31 жовтня 2012 року сторони уклали акт приймання-передачі приміщення загальною площею 30,1 кв.м. в будинку № 9 літ. А по вул. Патриса Лумумби, відповідно до якого відповідач здав а позивач прийняв вказане приміщення у задовільному стані.

Пунктами 2.2.5, 2.2.8 Статуту Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» одним з предметів діяльності позивача визначено ведення обліку нежитлового фонду, що знаходиться в господарському віданні підприємства; передачу його в користування на договірних засадах з дозволу власника або уповноваженого ним органу, здійснення контролю за виконанням договорів оренди нежилих приміщень; забезпечення контролю за виконанням орендарями умов договорів оренди, у т. ч. в частині сплати орендних платежів.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідач без договору оренди фактично користується приміщеннями, що знаходяться в господарському віданні позивача, не сплачуючи платежів за користування у період з червня по жовтень 2012 року, в зв'язку з чим позивачу нанесено шкоду у вигляді не отриманої плати в розмірі 4670,61 грн., в тому числі 4280,07 грн. заборгованості за фактичне використання приміщення, 348,16 грн. заборгованості по компенсації витрат підприємств за користування земельною ділянкою, 42,38 грн. - 3 % річних від простроченої суми заборгованості.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

Наявні в матеріалах справи акти про фактичне використання від 16.06.12 свідчать, що відповідач фактично використовував нежилі приміщення загальною площею 30,1 кв.м. в будинку № 9 літ. А по вул. Патриса Лумумби, доказів наявності договірних відносин між позивачем та відповідачем суду не надано, отже відповідач безпідставно займав вказані нежитлові приміщення, чим створював перешкоди позивачу здійснювати господарську діяльність в зазначених приміщеннях.

Стаття 133 Господарського кодексу України встановлено, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з п. 3 ст. 136 Господарського кодексу України щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Як свідчать матеріали справи відповідач користуючись нежилими приміщеннями без договору оренди не сплачував кошти за фактичне користування та компенсацію витрат за земельну ділянку в період з 16 червня по 31 жовтня 2012 року.

30.05.2013 позивачем відповідачу була надіслана вимога № 155/1/11-2729 від 29.05.2013 про необхідність сплати протягом 7 днів заборгованості в сумі 4628,23 грн. за фактичне користування нежилими приміщеннями. Дана вимога залишена відповідачем без відповіді.

Таким чином, суд приходить до висновку, що внаслідок безпідставного користування приміщеннями позивачу нанесено шкоду, яка за розрахунками позивача, що неоспорені відповідачем, складає 4628,23 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з п. 2. ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Дана стаття встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди. Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди відповідної статті є відсутність договірних відносин між боржником та потерпілим.

Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл доказування та зобов'язує відповідача довести, що шкоду завдано не з його вини. Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду позивачу було завдано не з його вини та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь позивача, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача коштів за фактичне користування приміщеннями у розмірі 4280,07 грн. та компенсації витрат за користування земельною ділянкою в сумі 348,16 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Стосовно вимог позивача про стягнення відповідальності за порушення грошового зобов'язання у розмірі 3 % річних від простроченої суми заборгованості, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що розмір 3 % річних становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягає сума 3 % річних в розмірі, заявленому позивачем - 42 грн. 38 коп.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Дах-сервіс» (01042 м. Київ, вул. Патріса Лумумби, буд. 9, ідентифікаційний код 34695363) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01034 м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, ідентифікаційний код 03366500) 4628 (чотири тисячі шістсот двадцять вісім) грн. 23 коп. шкоди за фактичне користування приміщенням, 42 (сорок дві) грн. 38 коп. - 3 % річних, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.08.2013 р.

Суддя Пукшин Л.Г.