Рішення

від 22.07.2013 по справі 911/2399/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2013 р. Справа № 911/2399/13

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Постачінструмент 2000»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарчі товари»

про стягнення 11970,32 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : Стефановський В.С., довір. № 14/13 від 25.06.2013 р.

від відповідача : Білоус С.П. - директор, паспорт/наказ № 01-к від 11.08.1997 р.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Постачінструмент 2000» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарчі товари» (далі - відповідач) про стягнення 15354,52 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 18.02.2013 р. з ТОВ «Господарчі товари» договору поставки № 1/13, згідно з яким ТОВ «Постачінструмент 2000» зобов'язувалось передавати у власність відповідача товар, а ТОВ «Господарчі товари» зобов'язувалось приймати і оплачувати його.

Згідно умов договору відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 14681,20 грн., який ТОВ «Господарчі товари» не був оплачений, у зв'язку з чим позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог б/н від 03.07.2013 р., просив суд стягнути з відповідача 14681,20 грн. основного боргу, 561,10 грн. неустойки у вигляді штрафу, 112,22 грн. 3% річних, а також 1720,50 грн. судового збору та 2000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката покласти на відповідача.

Розгляд справи відкладався.

19.07.2013 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Господарчі товари» було подано відзив № 14 від 19.07.2013 р., відповідно до якого відповідач зазначив про сплату частини основного боргу в сумі 3383,20 грн. та решту заборгованості зобов'язувався виплатити найближчим часом.

У судовому засіданні 22.07.2013 р. представник позивача надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог № 19/07 від 19.07.2013 р., відповідно до якої ТОВ «Постачінструмент 2000» просить суд стягнути з відповідача 11298,00 грн. основного боргу, 561,10 грн. неустойки у вигляді штрафу, 111,22 грн. 3% річних, а також 1720,50 грн. судового збору та 2000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

У судовому засіданні 22.07.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог № 19/07 від 19.07.2013 р.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.07.2013 р. просив суд та позивача провести реструктуризацію боргу. Представник позивача проти проведення реструктуризації боргу заперечував.

У судовому засіданні 22.07.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

18.02.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Постачінструмент 2000» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Господарчі товари» (покупець) було укладено договір поставки № 1/13, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця інструмент в асортименті (товар), в кількості та за ціною, що попередньо узгоджена та вказана у рахунках та накладних на відпуск товару, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його.

Згідно з п. 6.7 договору право покупця на поставлений товар постачальником виникає з моменту прийому товару, факт якого посвідчується відміткою покупця на відповідній накладній або у відповідному товарному документі про отримання товару покупцем.

У відповідності з п. 8.1 договору оплату за товар першої поставки покупець здійснює на розрахунковий рахунок продавця протягом 10 банківських днів від дня одержання товару.

Пунктом 9.3 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату за товар покупець сплачує штраф в грошовій безготівковій формі на розрахунковий рахунок продавця в розмірі 0,1% від суми несплаченого товару за кожен день затримки.

ТОВ «Постачінструмент 2000» було поставлено ТОВ «Господарчі товари» на виконання умов договору поставки № 1/13 від 18.02.2013 р. товар на суму 14681,20 грн., що підтверджується видатковою накладною № 342 від 25.02.2013 р., копію якої долучено до матеріалів справи, оригінал оглянуто судом.

Факт отримання товару підтверджується також довіреністю № 146 від 25.02.2013 р., виданою ТОВ «Господарчі товари» на ім'я Білоуса С.П., на отримання товару від ТОВ «Постачінструмент 2000», оскільки відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей (копію довіреності долучено до матеріалів справи, оригінал оглянуто судом).

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар за договором поставки № 1/13 від 18.02.2013 р., позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Так, ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.07.2013 р. представник позивача надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог № 19/07 від 19.07.2013 р., відповідно до якої ТОВ «Постачінструмент 2000» просить суд стягнути з відповідача 11298,00 грн. основного боргу, 561,10 грн. неустойки у вигляді штрафу, 111,22 грн. 3% річних, а також 1720,50 грн. судового збору та 2000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката. До заяви позивачем додано акт звірки взаємних розрахунків між ТОВ «Постачінструмент 2000» та ТОВ «Господарчі товари» станом на 19.07.2013 р. на суму 11298,00 грн., підписаний сторонами.

Водночас, відповідачем було надано суду докази оплати за поставлений товар на суму 3383,20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 831 від 03.07.2013 р. на суму 681,20 грн., № 847 від 05.07.2013 р. на суму 1000,00 грн., № 935 від 19.07.2013 р. на суму 702,00 грн. та № 859 від 09.07.2013 р. на суму 1000,00 грн.

З урахуванням наведеного вище, встановлення судом наявності заборгованості у ТОВ «Господарчі товари» перед ТОВ «Постачінструмент 2000» за договором поставки № 1/13 від 18.02.2013 р., позовні вимоги товариства, з урахуванням заяви № 19/07 від 19.07.2013 р. про зменшення позовних вимог, про стягнення 11298,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути 561,10 грн. неустойки у вигляді штрафу, керуючись приписами п. 9.3 договору.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, штрафні санкції є видом господарських санкцій, які застосовуються у сфері господарювання.

Як зазначалося вище, згідно вказаного п. 9.3 договору, за несвоєчасну оплату за товар покупець сплачує штраф в грошовій безготівковій формі на розрахунковий рахунок продавця в розмірі 0,1% від суми несплаченого товару за кожен день затримки.

З долученого до матеріалів справи розрахунку вбачається, що позивачем було визначено розмір пені, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у вказаний період, в сумі 561,10 грн. за період з 12.03.2013 р. до 13.06.2013 р. на суму 14681,20 грн.

Водночас, слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Положеннями ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, враховуючи зазначені норми Цивільного кодексу України, положення п. 8.1 договору, відповідно до якого оплату за товар першої поставки покупець здійснює на розрахунковий рахунок продавця протягом 10 банківських днів від дня одержання товару, прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар згідно видаткової накладної № 342 від 25.02.2013 р. починається з 13.03.2013 р.

Таким чином, згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом відповідно до встановленого початку прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар за вказаною видатковою накладною, періоду нарахування пені, заявленої позивачем, з відповідача підлягає стягненню пеня з простроченої суми в розмірі 559,49 грн. Відповідно, позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

Також позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 112,22 грн. на суму 14681,20 грн., який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Постачінструмент 2000».

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 2000,00 грн.

Слід зазначити, що статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру».

Згідно з ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 4 Правил адвокатської етики (схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999 р. № 6/VI), клієнт - особа, права і свободи якої адвокат захищає або чиї законні інтереси він представляє, або котрій він безпосередньо надає правову допомогу в інших формах, передбачених чинним законодавством. Угода про надання правової допомоги - договір (контракт), згідно з яким одна сторона - адвокат, що практикує індивідуально, або адвокатське об'єднання - приймає на себе доручення іншої сторони - клієнта (або його представника) - про надання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а інша сторона - клієнт (або його представник) - зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов'язані з виконанням угоди. Угодою можуть передбачатися також інші умови надання юридичної допомоги. Гонорар - передбачена угодою про надання правової допомоги винагорода за виконані адвокатом дії по наданню правової допомоги; гонорар не включає кошти, що вносяться клієнтом (його представником) на покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням угоди.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом Стефановським Василем Станіславовичем підтверджуються договором про надання правової допомоги та юридичних послуг б/н від 13.06.2013 р., за умовами якого адвокат бере на себе зобов'язання вчинити юридично значущі дії з надання довірителю правової допомоги у вигляді юридичних послуг із складання позовних матеріалів та представництва довірителя у господарському суді у справі про стягнення з ТОВ «Господарчі товари» суми заборгованості з оплати поставлених товарів, отриманих згідно укладеного між ТОВ «Постачінструмент 2000» та ТОВ «Господарчі товари» договору поставки № 1/13 від 18.02.2013 р.

У відповідності зі Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 2057, виданим 24.08.2004 р., Стефановський В.С. має право на заняття адвокатською діяльністю.

Сплата позивачем вартості адвокатських послуг за вказаним договором підтверджується наявним в матеріалах справи прибутковим касовим ордером № 13/06 від 13.06.2013 р. на суму 2000,00 грн.

Пунктом 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, а також наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених Товариством з обмеженою відповідальністю «Постачінструмент 2000» витрат по оплаті за договором про надання правової допомоги у розмірі 2000,00 грн. в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 ГПК України.

У зв'язку з викладеним, витрати зі сплати судового збору, а також витрати на оплату послуг адвоката відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарчі товари» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 292, код 24886920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Постачінструмент 2000» (03680, м. Київ, вул. Виборзька, 99, код 37024493) - 11298 (одинадцять тисяч двісті дев'яносто вісім) грн. 00 коп. основного боргу, 559 (п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 49 коп. штрафу, 111 (сто одинадцять) грн. 22 коп. 3% річних, 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 31 коп. судового збору, 1999 (одну тисячу дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 79 коп. витрат на адвокатські послуги.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 29.07.2013 р.

Суддя В.М. Бабкіна