Рішення

від 13.08.2013 по справі 914/2979/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2013 р. Справа № 914/2979/13

За позовом: Прокурора Жидачівського району Львівської області Уповноважений орган: Державна інспекція сільського господарства в Львівській області в інтересах держави в особі Відділу Держземагенства у Жидачівському районі Львівської області, м. Жидачів, до відповідача:Фермерського господарства «Влах», с. Вовчатиці, про: звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки. Суддя М.М. Синчук При секретарі Гринчишин О. За участю представників: прокуратури:Леонтєва Н. - прокурор прокуратури міста Львова, позивача:Кузишин М.В. - довіреність від 10.01.2013 р. Бойко О.В. - довіреність №6003/11-4 від 07.08.2013 р. відповідача:Не з'явився. Представникам позивача та прокурору роз'яснено їх права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Прокурора Жидачівського району Львівської області Уповноважений орган: Державна інспекція сільського господарства в Львівській області в інтересах держави в особі Відділу Держземагенства у Жидачівському районі Львівської області до Фермерського господарства «Влах» про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки. Ухвалою від 02.08.2013 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 13.08.2013 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що в результаті проведеної перевірки було виявлено самовільне зайняття земельної ділянки відповідачем за межами населеного пункту с. Садки орієнтованою площею 10 га для вирощування сільськогосподарських культур із земель запасу сільськогосподарського призначення Вербицької сільської ради без оформлених правовстановлюючих документів на землекористування. Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Садки орієнтованою площею 10 га для вирощування сільськогосподарських культур, що розташована на території Вербицької сільської ради Жидачівського району та повернути дану земельну ділянку у власність держави.

В судове засідання 13.08.2013 р. прокурор з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В судове засідання 13.08.2013 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. В судовому засіданні подав заяву про долучення до матеріалів справи Витягів з ЄДРПОУ та Довідки за №01-12/03-1210 від 12.08.2013 р. виданої відділом Держземагенства у Жидачівському районі Львівської області, згідно якої за ФГ «Влах» на території Вербицької сільської ради земельні ділянки не числяться.

В судове засідання 13.08.2013 р. представник відповідача не з'явився, через канцелярію суду подав заяву про визнання позову по справі, просить суд позовні вимоги прокуратури Жидачівського району Львівської області задоволити в повному обсязі, розгляд справи проводити без участі уповноваженого представника в судове засідання.

Вислухавши представників позивача та прокурора, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

В ході перевірки дотримання вимог земельного законодавства на території Вербицької сільської ради, проведеної Прокуратурою Жидачівського району встановлено, що ФГ "Влах", самовільно зайнято земельну ділянку на території Вербицької сільської ради для вирощування сільськогосподарських культур (озима пшениця, ячмінь) із земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля). Зазначене порушення підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 25.02.2013р. ( акт наявний в матеріалах справи).

Факт самовільного зайняття відповідачем підтверджується складеним державним інспектором актом обстеження земельної ділянки №26 від 25.02.2013 року, із змісту якого вбачається, що відповідачем порушено вимоги статей 211, 124 та 126 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 187 ЗК України та керуючись ст. 10 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель» голові ФГ «Влах» - Влаху Івану Орестовичу видано припис №288 від 25.02.2013 р. про усунення порушення земельного законодавства у встановлений законодавством термін та складено протокол про адміністративне правопорушення №000228 від 28.02.2013 р.

На підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 N 963" відповідачу нараховано шкоду заподіяну внаслідок самовільного зайняття ділянки в сумі 7 712,10 грн.

28.02.2013 р. головним спеціалістом відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства Управління з контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Львівській області Зубик О.І. винесено постанову №3 про накладення адміністративного стягнення, згідно якого голову ФГ "Влах" Влах Івана Орестовича притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП.

04.04.2013 р. при повторній перевірці дотримання вимог земельного законодавства головою ФГ "Влах" Влах Івана Орестовича встановлено, що припис №288 від 25.02.2013 р. про усунення порушення земельного законодавства не виконано.

04.04.2013 р., за не виконання даного припису, на голову ФГ «Влах» - Влах Івана Орестовича складено протокол про адміністративне правопорушення №000233 та видано повторно припис №548 від 04.04.2013 р., яким зобов'язано усунути порушення земельного законодавства у встановлений законодавством термін та винесено постанову №7 від 09.04.2013 р. про накладення адміністративного стягнення.

Рішенням господарського суду Львівської області від 06.06.2013 р. у справі №914/1896/13 позовні вимоги Прокурора Жидачівського району Львівської області Уповноважений орган:Державна інспекція сільського господарства в Львівській області в інтересах держави в особі Вербицької сільської ради задоволено частково. Вирішено Стягнути з фермерського господарства "Влах" на користь Вербицької сільської ради Жидачівського району Львівської області - 3856,05 грн. шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Вказана сума сплачена відповідачем, що підтверджується квитанцією про сплату від 21.06.2013 р.

Згідно Довідки за №01-12/03-1210 від 12.08.2013 р., видану відділом Держземагенства у Жидачівському районі Львівської області, за ФГ «Влах» на території Вербицької сільської ради земельні ділянки не числяться.

Станом на день розгляду справи судом відповідачем самовільно зайняту земельну ділянку не звільнено та не приведено у попередній стан.

В судове засідання 13.08.2013 р. представник відповідача не з'явився, через канцелярію суду подав заяву про визнання позову по справі, просить суд позовні вимоги прокуратури Жидачівського району Львівської області задоволити в повному обсязі.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Статтею 121 Конституції України передбачено, що на органи прокуратури України покладається представництво інтересів громадян або держави в судах у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатись до суду в передбачених законом випадках.

Відповідно до частини 1 статті 36 -1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (ч.3 ст. 36 -1 вказаного Закону).

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі №1-1/99 з урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено Прокурором Жидачівського району Львівської області в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Відділ Держземагенства у Жидачівському районі Львівської області.

Відповідно до ч.1 «Положення про Державне агентство земельних ресурсів України» затверджене указом Президента України від 08.04.2011 р. №445, - Державне агентство земельних ресурсів України є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політки та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Згідно ч. 4 ст. 122 ЗК України та п. 6-1 ч. 4 Положення про Державне агенство земельних ресурсів України - Держземагенство України та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Таким чином, суд вважає, що прокурором доведено підставність звернення з відповідним позовом.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про охорону земель" державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Згідно з пунктом а) частини першої статті 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, серед іншого, належать здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; розміщення, проектування, будівництва та введення в дію об'єктів, що негативно впливають або можуть вплинути на стан земель.

Відповідно до статті 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно приписів частин першої та другої статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину.

Частиною третьою вказаної статті передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту б) частини першої статті 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, як самовільне зайняття земельних ділянок.

Згідно ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням і охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Приписами частини першої статті 212 Земельного кодексу України встановлено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Нормою частини другої вказаної статті передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Згідно статті 8 Конституції України кожному гарантовано право на звернення до суду для захисту його конституційних прав і свобод безпосередньо на підставі Конституції України.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Зазначений перелік способів захисту не є вичерпним, однак у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

Відповідно до статті 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частини третьої статті 212 ЗК України повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як встановлено в судовому засіданні 13.08.2013 р., представником відповідача, через канцелярію суду, подано заяву про визнання позову по справі, в якому відповідач вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими, просить суд позовні вимоги прокуратури Жидачівського району Львівської області задоволити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення прокурора, позивача оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, дійшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем визнаний, та підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати: прокурор за даним позовом судового збору не сплачував, оскільки, відповідно до пункту 11 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI "Про судовий збір", звільнений від сплати останнього за позовами про захист інтересів держави.

Із позовних заяв немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду ( ч. 1, п.п. 1 п. 2 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI "Про судовий збір").

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що судові витрати слід розподілити між сторонами відповідно до статті 49 ГПК України та стягнути їх з відповідача в дохід Державного Бюджету України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Зобов'язати Фермерське господарство «Влах» (адреса: 81761, Львівська область, Жидачівський район, с. Вовчатичі; ідентифікаційний код 22352633 ) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Садки орієнтовною площею 10 га для вирощування сільськогосподарських культур, що розташована на території Вербицької сільської ради Жидачівського району.

3. Стягнути з Фермерського господарства «Влах» (адреса: 81761, Львівська область, Жидачівський район, с. Вовчатичі; ідентифікаційний код 22352633 ) в дохід державного бюджету України 1 147,00 грн. судового збору.

4. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Синчук М.М.