Рішення

від 06.08.2013 по справі 910/11086/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11086/13 06.08.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю«РОЗЕНБЕРГ-УКРАЇНА»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ВЕНТИЛЯЦІЙНІ СИСТЕМИ»

про стягнення 16 533, 06 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача - Слабоус Є.А. - представник за довіреністювід 08.07.2013

від відповідача - Петровська А.М. - представник за довіреністю №2 від 19.03.2013

В судовому засіданні 06.08.2013 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 16 533, 06 грн., а також відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2013 було порушено провадження у справі №910/12862/13 та призначено її до розгляду на 09.07.2013.

В судовому засіданні 09.07.2013 та 23.07.2013 було оголошено перерву до 23.07.2013 та 06.08.2013 відповідно.

В процесі розгляду справи, відповідачем через загальний відділ канцелярії Господарського суду міста Києва було подано платіжне доручення №73 від 19.07.2013 та банківську виписку від 19.07.2013, що підтверджує часткову сплату суми боргу в розмірі 2 000, 00 грн., по договору №11/62 від 19.09.2011.

В судовому засіданні 06.08.2013 представник позивача позовні вимоги підтримав, та просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги, мотивовані тим, що позивачем на виконання умов договору №11/62 від 19.09.2011 було поставлено товар на суму 223 919, 55 грн., проте відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково, в сумі 209 655, 26 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 14 264, 29 грн. Також в судовому засіданні представник позивача надав пояснення щодо розміру основного боргу, де зазначив що в процесі розгляду справи відповідач частково погасив існуючу заборгованість в розмірі 2 264, 29 грн., а тому просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 12 000, 00 грн., 3% річних в розмірі 768, 77 грн., витрати на адвокатські послуги в розмірі 1 500, 00 грн. Крім того, позивачем через загальний відділ канцелярії Господарського суду міста Києва було подано заяву про зменшення та уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача, основний борг в розмірі 12 000, 00 грн., 3% річних в розмірі 768, 77 грн., витрати на адвокатські послуги в розмірі 1 500, 00 грн. а також відшкодування витрат по сплаті судового збору в розмірі 1 720, 50 грн.

В судовому засіданні 06.08.2013 представник відповідача надав пояснення по справі, в яких не заперечував щодо укладеного між позивачем та відповідачем договору №11/62 від 19.09.2011, а також не заперечував проти факту існування заборгованості. Однак, відповідач наголошував на тому, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на момент розгляду справи становить 11 800, 00 грн. Крім того, відповідач через загальний відділ канцелярії Господарського суду міста Києва подавплатіжне доручення №96 від 05.08.2013 та №100 від 05.08.2013 а також банківську виписку від 05.08.2013, що підтверджує часткову сплату суми боргу 05.08.2013 в розмірі 464, 29 грн., по договору №11/62 від 19.09.2011.

Також, в судовому засіданні 06.08.2013 судом було розглянуто подану позивачем заяву про зменшення та уточнення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача, основний борг в розмірі 12 000, 00 грн., 3% річних в розмірі 768, 77 грн., витрати на адвокатські послуги в розмірі 1 500, 00 грн. а також відшкодування витрат по сплаті судового збору в розмірі 1 720, 50 грн.

Відповідно до ч. 4 т. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином, пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 встановлено, що статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п., а тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи вищенаведене, виходячи зі змісту поданої позивачем заяви про зменшення та уточнення позовних вимог, суд приймає заяву позивача про зменшення та уточнення позовних вимог як заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині основного боргу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши оригінали документів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.09.2011між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «РОЗЕНБЕРГ_УКРАЇНА», як продавцем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ВЕНТИЛЯЦІЙНІ СИСТЕМИ», як покупцем, було укладено договір №11/62, відповідно до якого продавець зобов'язується здійснити поставку та продати вентиляційне обладнання (товар), згідно додатку №1 та додатку №2, що додаються до договору (п.1.1.); поставка товару здійснюється на умовах DDP (що пройшла повне розмитнення, з оплатою усіх необхідних мит та податків) (п.1.2.); покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар на умовах договору (п.1.3.).

Умовами договору№11/62 від 19.09.2011, сторони погодили, що ціна договору дорівнює загальній вартості товару згідно договору, яка вказана в специфікаціях, які підписані сторонами в якості додатків до договору (п.2.1.); покупець перераховує покупцю передоплату в розмірі 50% від загальної суми договору на протязі 3-х банківських днів після підписання договору обома сторонами (п.2.2.); інші 50% від загальної суми договору покупець перераховує на розрахунковий рахунок продавця на протязі 3-х банківських днів після отримання покупцем повідомлення про надходження товару на склад продавця в м. Києві (п.2.3.).

Так сторонами було укладено наступні додатки до договору №11/62 від 19.09.2011, а саме: Додаток №1, специфікація №1 на суму 147 085,97 грн.; Додаток №2, специфікація №2 на суму 77 558, 39 грн.; Додаток №3, специфікація №3 на суму 10 661, 11 грн., згідно яких сторони погодили найменування товару, його кількість, ціну та вартість, який продавець зобов'язується продати та поставити покупцю, загалом на суму 235 305, 47 грн.

Відповідно до видаткових накладних, які підписані уповноваженими представниками відповідача, а саме:№РН-0000489 від 18.11.2011 на суму 22 885, 75 грн.; №РН-0000490 від 18.11.2011 на суму 77 558, 39 грн.; №РН-0000502 від 23.11.2011 на суму 15 799, 31 грн.; №РН-0000546 від 13.12.2011 на суму 3 447, 86 грн.; №РН-0000563 від 20.12.2011 на суму 96 250, 73 грн.; №РН-0000002 від 10.01.2012 на суму 12 150, 18 грн., позивачем в період з 18.11.2011 по 10.01.2012, було передано відповідачу товар, на загальну суму 228 092, 22 грн.

Згідно з довіреностями типової форми М-2 (бланк суворої звітності затверджено наказом Мінстату України від 21.06.1996, №192), на отримання цінностей від Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗЕНБЕРГ-УКРАЇНА», згідно договору №11/62 від 19.09.2011, а саме: №313/11 від 17.11.2011; №320/11 від 18.11.2011; №331/11 від 23.11.2011; №349/11 від 12.12.2011; №354/11 від 13.12.2011; №1/12 від 10.01.2012, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ВЕНТИЛЯЦІЙНІ СИСТЕМИ» на заступника директора Петровського С.В. та водія Зазимко В.А., останні були уповноважені на отримання товару від позивача.

Згідно з видатковою накладною на повернення товару №ВП-0000004 від 24.11.2011, яка підписана уповноваженими представниками сторін, відповідач повернув позивачу частину поставленого товару на суму 4 172, 67 грн.

Згідно з виписками по операціям проведених по рахунку позивача №26000201303155, наданими АТ «ОТП Банк», що подані до суду позивачем, а саме:№3076 від 15.11.2011 на суму 22 885, 75 грн.; №3077 від 16.11.2011 на суму 77 558, 39 грн.; №3154 від 20.12.2011 на суму 5 000,00 грн.;№3152 від 20.12.2011 на суму 82 626, 20 грн.; №189 від 12.04.2012 на суму 20 000, 00 грн.; №420 від 07.08.2012 на суму 1 584, 92 грн.; №73 від 19.07.2013 на суму 2 000, 00 грн.; №96 від 05.08.2013 на суму 264, 29 грн., відповідачем в період з 15.11.2011 по 05.08.2013 були перераховані на користь позивача грошові кошти в сумі 211 919, 55 грн. Слід зазначити, що в банківській виписці, навпроти кожної вищезазначеної банківської операції міститься інформація щодо призначення платежу, де зазначено що призначенням платежу є оплата за вентиляційне обладнання згідно договору №11/62 від 19.09.2011.

Відповідно до вимоги про оплату заборгованості за поставлений товар №117 від 11.02.2013, позивач звернувся до відповідача з проханням, протягом 7 календарних днів з моменту отримання вимоги провести розрахунки за переданий товар, перерахувавши на рахунок позивача 14 264, 29 грн. Також позивач наголошував на тому, що у разі невиконання умов вимоги, буде вимушений застосувати до відповідача заходи позовного характеру і звернутися до господарського суду з метою примусового стягнення всієї суми заборгованості, а також додатково - судових витрат, штрафних санкцій та витрат на сплату юридичних послуг. Направлення вищевказаної вимоги підтверджується описом вкладення у цінний лист від 11.02.2013 та квитанцією УДППЗ «Укрпошти» №0413 від 11.02.2013.

Згідно з актом звірки взаємних розрахунків від 05.08.2013 проведеного між ТОВ «РОЗЕНБЕРГ-УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ВЕНТИЛЯЦІЙНІ СИСТЕМИ» по договору №11/62 від 19.09.2011, який підписаний уповноважений представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб, заборгованість відповідача перед позивачем станом 05.08.2013 становить 12 000, 00 грн.

Відповідно до платіжного доручення №100 та банківської виписки по проведеним операціям по рахунку відповідача №26000501329754 наданою АТ «ОТП Банк», що подано до суду відповідачем, 05.08.2013 відповідач перерахував на користь позивача грошові кошти в сумі 200, 00 грн., що не було враховано при складанні акту звірки взаємних розрахунків від 05.08.2013.

Позивач в судовому засіданні наголошував на тому, що ним було виконано свої зобов'язання за договором№11/62 від 19.09.2011, було поставлено відповідачу товар на суму 223 919, 55 грн., проте відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково, в сумі 211 919, 55 грн., у зв'язку з чимпозивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар згідно договору №11/62 від 19.09.2011 в сумі 12 000, 00 грн., з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог в частині основного боргу.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п.1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також цією статтею передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Згідно з п.6 статті 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Також цією статтею передбачено, що до відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п.1 статті 692Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 222 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем, на виконання умов договору №11/62 від 19.09.2011, як продавцем, було передано,а відповідачем прийнято у власність товар, на загальну суму228 092, 22 грн., що підтверджується видатковими накладними за період з 18.11.2011 по 10.01.2012, що не заперечувалось відповідачем.

Крім того, відповідачем було повернуто позивачу частину товару на суму 4 172, 67 грн., що підтверджується видатковою накладною на повернення товару №ВП-0000004 від 24.11.2011.

Проте, відповідач, як покупець, свій обов'язок, встановлений п.1.3. договору №11/62 від 19.09.2011, щодо оплати переданого йому позивачем у власність товару - виконав лише частково в сумі 212 119, 55 грн., що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виник борг в розмірі 11 800, 00 грн.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язання щодо повної оплати поставленого йому позивачем товару за договором №11/62 від 19.09.2011- не надав. Проти факту існування заборгованості в розмірі 11 800, 00 грн. не заперечував.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору №11/62 від 19.09.2011, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, враховуючи те, що матеріали у справі свідчать про наявність у відповідача заборгованості за договором №11/62 від 19.09.2011в розмірі 11 800, 00 грн., а позивачем в заяві про зменшення розміру позовних вимог в частині основного боргу заявлено до стягнення основний борг в сумі 12 000, 00 грн., суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню, однак частково, в сумі 11 800, 00 грн.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати поставленого товару за договором №11/62 від 19.09.2011, позивач у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 768, 77 грн.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.4 статті 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Судом було перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних, та встановлено, що при нарахуванні таких позивачем було допущено помилку у визначенні періодів для нарахування 3% річних, в зв'язку з чим судом було проведено власний розрахунок в період з 14.01.2012 по 03.06.2013, як самостійно визначений період позивачем, який має наступний вигляд:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 35849.21 14.01.2012 - 11.04.2012 89 3 % 262.24 15849.21 12.04.2012 - 05.08.2012 116 3 % 151.11 14264.29 07.08.2012 - 03.06.2013 301 3 % 352.89 Отже, згідно розрахунку суду, загальна сума 3% річних складає 766, 24 грн. Враховуючи те, що позивачем у позовній заяві було заявлено до стягнення з відповідача, згідно договору №11/62 від 19.09.2011, загальну суму 3 % річних в розмірі 768, 77 грн., суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає частковому задоволенню, а саме, в розмірі 766, 24 грн. за період з 14.01.2012 по 03.06.2013.

Враховуючи вищенаведений розрахунок та те, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару за договором №11/62 від 19.09.2011, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних у відповідності до статей 549 та 625 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України - є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, однак частково, а саме, в розмірі 766, 24 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, однак частково, а саме: основний борг - 11 800, 00 грн., 3% річних - 766, 24 грн.

Крім цього, судом розглянута вимоги позивача про стягнення з відповідача 1500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Окрім того, позивач у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, просить стягнути з відповідача витрати на адвокатські послуги в розмірі 1 500, 00 грн.

Позивачем, в обґрунтування вищевказаних витрат надано суду свідоцтво адвоката про право на заняття адвокатською діяльністю, договір №29/01 про надання юридичних послуг щодо захисту інтересів підприємства в господарському суді від 29.01.2013, платіжне доручення №117 від 05.02.2013 про сплату 1500,00 грн. на користь адвоката.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України , стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи,

послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене та те, що позивачем заявлено до стягнення основний борг - 12 000, 00 грн. та 3% річних - 768, 77 грн., що в сумі складає 12 768, 77 грн., з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог в частині основного боргу, а задоволенню підлягає основний борг - 11 800, 00 грн. (з урахуванням того, що часткове погашення було здійснено відповідачем вже після звернення позивача з відповідним позовом) та 3% річних - 766, 24 грн., що в сумі становить 12 566, 24 грн., суд приходить до висновку про задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката, в розмірі 1 499,77 грн.

Судовий збір згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ВЕНТИЛЯЦІЙНІ СИСТЕМИ» (ЄДРПОУ 33780583, індекс 02232, м. Київ, Деснянський р-н., бульвар Вигурівський, буд. 6, кв. 307) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗЕНБЕРГ-УКРАЇНА» (ЄДРПОУ 33191657, індекс 07300, Київська обл., Вишгородський р-н., м. Вишгород, вул. Ватутіна 69) основний борг - 11 800 (одинадцять тисяч вісімсот) грн. 00коп., 3% річних - 766(сімсот шістдесят шість) грн. 24 коп., витрати на послуги адвоката 1 499 (одна тисяча чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 77 коп. та витрати по сплаті судового збору - 1 693 (одна тисяча шістсот дев'яносто три) грн. 21 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

5. Рішення господарського суду складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

дата підписання рішення - 09.08.2013

Суддя С.Р.Станік