Рішення

від 06.08.2013 по справі 919/729/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 року справа № 919/729/13

За позовом прокурора Нахімовського району міста Севастополя

(вул. Робоча, 18, м. Севастополь, 99001) в інтересах держави в особі

Севастопольської міської Ради

(вул. Леніна, 3, м. Севастополь, 99011) в особі

комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради

(вул. Л. Павліченко, 2, м. Севастополь, 99011)

до приватного підприємства «Роза Люкс»

(вул. Р. Люксембург, 40/10, м. Севастополь, 99011)

про стягнення заборгованості у розмірі 17297,58 грн.

Суддя Архипенко О.М.

За участю представників учасників судового процесу:

від прокурора - Махиня В. В., посвідчення від 21.03.2013 № 015753;

від позивача (Севастопольської міської Ради) - не з'явився;

від позивача (комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради) - Чернова І.С, довіреність від 03.01.2013;

від відповідача - не з'явився.

Прокурор Нахімовського району міста Севастополя (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради (далі - позивач 1) та комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради (далі - позивач 2; КП «Севтеплоенерго» СМР) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) з позовом до приватного підприємства «Роза Люкс» (далі - відповідач; ПП «Роза Люкс») про стягнення заборгованості у розмірі 17297,58 грн, з яких: 16566,08 грн - сума основного боргу; 478,61 грн - пеня; 252,89 грн - 3% річних.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 509, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору від 12.10.2009 №1957 про купівлю-продаж теплової енергії в частині здійснення своєчасної та повної оплати отриманих послуг з централізованого опалення за період з лютого 2012 року по квітень 2013 року.

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

За приписами статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України визначено, що державні інтереси є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини цього Рішення Конституційного Суду України під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

При цьому, відповідні повноваження органу місцевого самоврядування визначаються з огляду на вимоги Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Севастопольська міська Рада відповідно до статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є органом місцевого самоврядування та відповідно до статті 13 Закону України «Про теплопостачання» до її основних повноважень у сфері теплопостачання, зокрема належить: регулювання діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад; здійснення контролю за забезпеченням споживачів тепловою енергією відповідно до нормативних вимог; встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.

З метою забезпечення інтересів держави щодо організації забезпечення теплопостачання споживачів міста Севастополя, його надійності та ефективності Севастопольською міською Радою створено комунальне підприємство «Севтеплоенерго».

Рішенням Севастопольської міської Ради від 05.04.2005 № 2974 затверджено статут комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради, відповідно до положень якого підприємству делеговані повноваження щодо самостійного здійснення господарської діяльності в сфері теплопостачання, вільного укладення господарських договорів та вибору способів захисту своїх прав і законних інтересів.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає, що прокурор в позові вірно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Ухвалою суду від 21.06.2013 позовна заява прокурора прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №919/729/13.

Позивач 1 явку представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, згідно із заявою від 08.07.2013 просить розглянути справу за відсутності його представника.

Відповідач не скористався правом, наданим їм статтею 59 ГПК України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Явку представника у судові засідання не забезпечив.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка сторін обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представників позивача 1 та відповідача.

Прокурор та представник позивача 2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просять позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача 2, суд

В С Т А Н О В И В:

12.10.2009 між ПП «Роза Люкс» (Покупець) та КП «Севтеплоенерго» СМР (Продавець) був укладений договір №1957 купівлі-продажу теплової енергії (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору в порядку та на умовах, встановлених у цьому договорі, Продавець зобов'язався передати Покупцю теплову енергію до межі експлуатаційної відповідальності, балансової належності теплових мереж та купівлі-продажу теплової енергії своєчасно та відповідної якості, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити отриману теплову енергію за встановленими тарифами.

Пунктами 4.1, 4.2 Договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Плата за теплову енергію розраховується виходячи із займаної опалювальної площі (Додаток №1), відповідно з нормативними потребами.

У пункті 4.7 Договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за теплову енергію здійснюється в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, відповідно до тарифів, які діють на день отримання теплової енергії. Рахунок вважається отриманим Покупцем, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не заявить про неотримання рахунку за розрахунковий місяць.

Зміна та затвердження нових тарифів тягнуть зміну вартості послуг теплопостачання з дня введення в дію нових тарифів, при цьому переукладення договору або внесення змін в текст цього договору не здійснюється (пункт 4.9 Договору).

Покупець зобов'язаний оплачувати теплову енергію у встановлені договором строки (пункт 5.2.1 Договору).

За змістом пункту 10.1 Договору цей договір укладений строком на 3 роки та вступає в силу з 01.10.2009.

У Додатку №1 до Договору сторони погодили адресу об'єкту за якою позивачем здійснюється постачання теплової енергії: службове приміщення, площею 125,70 кв.м. по вул. Рози Люксембург, 40/10.

Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України «Про встановлення тарифів на теплову енергію комунальному підприємству «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради» від 30.09.2011 №114 встановлений тариф на теплову енергію для потреб «інших споживачів» - 785,70 грн за 1 Гкал (без ПДВ).

Відповідно до вказаної постанови, наказом КП «Севтеплоенерго» СМР від 31.10.2011 № 627 встановлено тарифи на послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання. Так, зокрема для категорії споживачів «Інші», при оплаті в опалювальний сезон при відсутності приладів обліку теплової енергії встановлено тариф - 20,567 грн з ПДВ (17,1392 грн без ПДВ).

Загальна вартість отриманої відповідачем за Договором теплової енергії за період з лютого 2012 року по квітень 2013 року включно становить 17666,08 грн, що підтверджується виставленими позивачем 2 рахунками-фактури за №1957: від 13.02.2012 на суму 2585,28 грн, від 14.03.2012 на суму 2585,28 грн, від 19.04.2012 на суму 344,70 грн, від 16.11.2012 на суму 1551,17 грн, від 14.12.2012 на суму 2585,28 грн, від 24.01.2013 на суму 2585,28 грн, від 19.02.2013 на суму 2585,28 грн, від 25.03.2013 на суму 2585,28 грн, від 22.04.2013 на суму 258,53 грн.

Але, як стверджують прокурор та позивач 2, відповідач лише частково оплатив спожиту теплову енергію згідно з вище зазначеними рахунками-фактури - на суму 1100,00 грн, що і стало причиною для звернення прокурора до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно зі статтями 11, 509 ЦК України, статтею 174 ГК України виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 цього Кодексу договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як раніше встановлено судом, остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію відповідач повинен був здійснювати у строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (пункт 4.7 Договору).

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості за Договором, тоді як відповідно до статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що станом на день звернення прокурора з позовом до суду та на час вирішення спору заборгованість відповідача за Договором за спожиту в період з лютого 2012 року по квітень 2013 року теплову енергію складає 16566,08 грн.

З урахуванням викладеного, суд визнає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 16566,08 грн обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

За порушення строків оплати спожитої теплової енергії прокурор також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 478,61 грн та 3% річних у розмірі 252,89 грн. Розрахунки пені та 3% річних здійсненні за відповідні періоди прострочення, по 28.05.2013.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно зі статтею 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом пунктів 4.8, 5.2.8, підпункту 2 пункту 6.1 Договору за несвоєчасне внесення плати з покупця стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від нарахованої до сплати суми.

Частиною шостою статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені прокурором розрахунки пені та 3% річних, суд дійшов висновку про їх відповідність вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим суд визнає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 478,61 грн та 3% річних в сумі 252,89 грн такими, що також підлягають задоволенню.

Таким чином, позов прокурора Нахімовського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради в особі комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради підлягає задоволенню у повному обсязі: з відповідача на користь позивача 2 підлягає стягненню сума основного боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 16566,08 грн, пеня у розмірі 478,61 грн та 3% річних у розмірі 252,89 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого прокурор у встановленому порядку звільнений, підлягає стягненню з відповідача в доход державного бюджету.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов прокурора Нахімовського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради та комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради до приватного підприємства «Роза Люкс» про стягнення заборгованості у розмірі 17297,58 грн, з яких: сума основного боргу у розмірі 16566,08 грн; пеня у розмірі 478,61 грн; 3% річних у розмірі 252,89 грн, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства «Роза Люкс» (вул. Р. Люксембург, 40/10, м. Севастополь, 99011; ідентифікаційний код 36634255) на користь комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради (вул. Л. Павліченко, 2, м. Севастополь, 99011; ідентифікаційний код 03358357) заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 16566,08 грн (шістнадцять тисяч п'ятсот шістдесят шість грн 08 коп.), пеню у розмірі 478,61 грн (чотириста сімдесят вісім грн 61 коп.) та 3% річних у розмірі 252,89 грн (двісті п'ятдесят дві грн 89 коп.).

3. Стягнути з приватного підприємства «Роза Люкс» (вул. Р. Люксембург, 40/10, м. Севастополь, 99011; ідентифікаційний код 36634255) в доход державного бюджету (код отримувача за ЄДРПОУ - 38022717, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі, МФО - 824509, рахунок отримувача - 31215206783001, код класифікації доходів бюджету - 22030001 «Судовий збір, Державна судова адміністрація України, 050») судовий збір в розмірі 1720,50 грн (одна тисяча сімсот двадцять грн 50 коп.).

Повне рішення складено 12.08.2013.

Суддя О.М.Архипенко