Постанова

від 06.08.2013 по справі 2а-4322/11/2170

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2013 р.Справа № 2а-4322/11/2170

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П. при секретаріЖуркіна І.І.

за участю представників ПП „Брайт" - Гапонов В.Л. (засновник), Клименко А.В. (директор)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року по справі за позовом приватного підприємства „Брайт" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановиЛА:

Позивач звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 14 березня 2011р. №№ 0000802301 та 0000812301.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року та винести нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті по висновкам акту від 23.02.11р. №519/23-4/24754583 „ Про результати виїзної планової документальної перевірки ПП „Брайт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.07 по 30.09.10".

Перевіркою встановлено, що в порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ПП „Брайт" завищено валові витрати на 1093742,7 грн. та в порушення пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" - завищено податковий кредит на 183757,6 грн. ПДВ.

Одним з основних постачальників паливно-мастильних матеріалів (бензину А-76) ПП „Брайт" був ТОВ «Трек» (код 21278461), який у свою чергу придбавав бензин А-76 у наступних суб'єктів господарювання.

1. ТОВ «СІНТЕКС-ЮГ». Невиїзною документальною перевіркою ДПІ в Ленінському районі м. Миколаєва встановлено (акт від 26.02.10 №2278/23-100/23080958), що ТОВ «СІНТЕКС-ЮГ» не мало необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей. Товариство формує податковий кредит за рахунок підприємств, що мають наявні ознаки «фіктивності», не подають податкову звітність (або подають декларації про відсутність діяльності). Відносно посадових осіб ТОВ «СІНТЕКС-ЮГ» 12.10.09 співробітниками СВ УПМ ДПА у Миколаївській області порушено кримінальну справу №09800036 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст.205 КК України по факту створення фіктивного підприємства.

2. СТОВ «Скад». Невиїзною документальною перевіркою ДПІ у м. Херсоні (акт від 21.06.2010р. №2883/15-2/31048042) встановлено, що взаємовідносини між товариством та його постачальниками і покупцями за серпень-грудень 2009 року, січень-березень 2010 року не спричиняють реального настання правових наслідків у зв'язку з порушенням ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України.

3. ТОВ «ВЕСТОР ЮГ». Невиїзними документальними перевірками ДПІ у м. Херсоні (акти від 25.12.09 №4138/15-2/35329359, від 12.07.10 №4138/15-2/35329359) встановлено, що взаємовідносини між товариством та його постачальниками і покупцями за січень-грудень 2009 року не спричиняють реального настання правових наслідків у зв'язку з порушенням ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України.

4. ТОВ «ВЕК-Експо». Відповідно до відповідей БТІ та МРЕВ м. Херсона, встановлено відсутність відповідних ресурсів для проведення господарської діяльності: транспортних засобів, складських та будь-яких приміщень і будівель, найманих працівників.

Згідно пояснень, які були надані директором ТОВ «Трек» Барбулатом О.М., у ході планової виїзної перевірки підприємства, товари, які придбані у вищезгаданих фіктивних фірм були реалізовані суб'єктам господарювання, у тому числі ПП «Брайт», код 24754583.

Відповідно до п.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, несплачений підприємством податок на додану вартість внаслідок невірного формування податкового зобов'язання та податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168/97-ВР, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, які не підтверджені податковими накладними.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України та Листа Вищого адміністративного суду, від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України", для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В ході перевірки встановлено, що правочини, здійснені між ПП „Брайт" та його контрагентами вчинені удавано з метою отримання податкової вигоди.

Відповідно до Листа Вищий адміністративний суд, від 20.07.2010, № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", якщо ж у процесі встановлення обставин у справі буде з'ясовано, що в діях платника податку, який заявляє право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, вбачається спрямованість на незаконне одержання коштів з державного бюджету або необґрунтоване зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у задоволенні подібної вимоги повинно бути відмовлено. Наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції у тому разі, якщо такий договір не визнаний недійсним у судовому порядку. З урахуванням вимог статей 219, 228 Цивільного кодексу України суд повинен виходити з того, що договір, який суперечить публічному порядку, є нікчемним, а отже, не породжує передбачених ним правових наслідків. Визнання такого договору недійсним у суді не вимагається. При цьому наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

В ході перевірки встановлено відсутність надання послуг, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

В зв'язку з тим, що договори є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до п. 198.3, ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідного статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях -у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Також, актом перевірки встановлено, що Позивачем завищено валові витрати на 167510,06 грн. - суму транспортування у зв'язку з невірно оформленими товарно-транспортними накладними та актами виконаних робіт на перевезення нафтопродуктів. Надані ПП «Брайт» ТТН та акти виконаних робіт по перевезенню ПММ не містили достатню доказовість виконаних робіт по перевезенню продукції (у документах не зазначено марку, номерних знаків автомобіля, який здійснював перевезення, маршруту перевезення, кількості товару), також товарно-транспортні накладні заповнені з порушенням норм Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні: відсутні підпис та печатка перевізника, який здійснював перевезення, та підпис і печатка замовника товарів (ПММ), які перемішувалися автомобільним транспортом від продавця до міста розвантаження покупця, та які б підтверджували факт здійснення господарських операцій (перевезення товарів перевізником та отримання товарів замовником), та у свою чергу засвідчували факт транспортування ПММ, а отже, валові витрати підприємства не підтверджені.

Разом з тим, перевіркою встановлено порушення по збереженню нафтопродуктів (від постачальників ПП «Брайт») у ПП ОСОБА_9 (код НОМЕР_3), зберігання яких відбувалося згідно договору від 01.01.10 за №1 та завищення валових витрат на 21943,38 грн. - суму зберігання нафтопродуктів у зв'язку з невірно оформленими актами виконаних робіт на зберігання нафтопродуктів, які були доставлені автомобільним транспортом, через відсутність ТТН на транспортування цих нафтопродуктів. В актах виконаних робіт (послуг) не вказана марка та номер автомобільного засобу, який здійснював транспортування нафтопродуктів від місця навантаження до місця зберігання, а також відсутні ТТН, які б підтверджували факт цих перевезень.

Крім того, в актах виконаних робіт відсутня інформація по термінам зберігання нафтопродуктів на складах ПП ОСОБА_9. та розрахунок суми зберігання нафтопродуктів (вказана тільки загальна сума з ПДВ). Пояснення, щодо встановлених фактів порушень, посадовими особами ПП «Брайт» не надавались.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З урахуванням п. 2 ст. 3, відповідно до якого фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 9 ЗУ № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- Назву документу;

- Дату і місце складання;

- Назву підприємства, від імені якого складено документ;

- Зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- Особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської діяльності.

Згідно з п. 2 „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (зі змінами та доповненнями) (далі положення) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складення первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 №334/94-ВР, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин", валові витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 №334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.97 p. № 283/97-ВР , який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин вказано, що будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку не належать до складу валових витрат.

Наказом Мінтрансу України від 14.10.97 №363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», зареєстрованим в Мін'юсті України 20.02.98 №128/2568, із змінами та доповненнями, затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Відповідно до ст.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97, зареєстрованих в Мін'юсті України 20.02.98 №128/2568 (із змінами та доповненнями):

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі який здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного, процесу юридичний документ, що призначений для обліку на шляху переміщення товарно-матеріальні цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно п.11. «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97, зареєстрованих, в Мін'юсті України 20.02.98 №128/2568:

11.1. Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

11.3. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

11.4. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

11.5. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

11.7. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

11.8. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної).

У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги приватного підприємства „Брайт" про скасування податкових повідомлень-рішень належним чином не обґрунтовані, не підтверджені наявними у справі матеріалами та задоволенню не підлягають.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та приймає нову Постанову, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, - задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року по справі № 2а-4322/11/2170, - скасувати.

Прийняти по справі нову Постанову, якою в задоволенні позову приватного підприємства „Брайт", - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Постанову складено у повному обсязі - 07 серпня 2013 року.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль