Ухвала

від 07.08.2013 по справі 801/1670/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/1670/13-а

07.08.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І. ) від 23.04.13 у справі № 801/1670/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНІС" (вул. Балаклавська, 89, кв. 14,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95048)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.04.13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНІС" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволені.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 21.11.12р. № 0010442204 та № 0010452204.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНІС" судові витрати, шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору, розміром 2294,00 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.04.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено підтверджуються матеріалами справи, що у період з 24.09.2012 р. по 28.09.2012 р. працівниками Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Бренд Строй" (ЄДРПОУ 36165567), ПП "Пан Буд" (ЄДРПОУ 37081614) за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012р. (серпень, вересень, жовтень 2010 р.).

За результатами перевірки був складений акт від 15.10.2012 р. № 7071/22-1/32361714 (а.с.31-45), яким встановлені порушення :

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2. п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. №283/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у загальній сумі 189 744 грн., у т.ч. 3 квартал 2010 р. у сумі 70994,00 грн. , 4 кв. 2010 р. у сумі 118750,00 грн.;

- п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.1, 7.4.2. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого в податковому обліку занижено суму податкового зобов'язання по ПДВ за перевірений період всього у сумі 151 795 грн., у т.ч. серпень 2010 р. у сумі 47335,00 грн., вересень 2010 р. у сумі 9460,00 грн., жовтень 2010 р. у сумі 95000,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що підрозділами ДПС в АР Крим, складені акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведення господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.012009р. по 31.03.2012р. (від 06.04.2012р. № 29/22/36165567, від 06.04.2012р. № 21/22/37081614).

Згідно вищезазначених актів встановлено порушення ч. 1 ст. 203. 215. 216. 228. 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання вищевказаних підприємств до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.2009р. по 31.03. 2012р.

Також звіркою встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р.

Отже, згідно з актом від 06.04.2012р. ТОВ "Бренд Строй" та ПП "Пан Буд" за характером операцій є транзитером - суб'єктом господарювання, який значиться розшифровкам податкового кредиту контрагента та формує податкову вигоду набувачу (виробнику, отримувачу), у тому числі через вигодоформуючих суб'єктів та носить вигодотранспортуючий характер.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 21.11.2012 р. №0010452204 про збільшення (донарахування) суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 189744,00 грн., з яких за основним платежем 151795,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 37949,00 грн. (а.с.47) та № 0010442204 про збільшення (донарахування) суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 237180,00 грн., з яких за основним платежем 189744,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 47436,00 грн. (а.с.46).

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, ТОВ "СОНІС" мав господарські відносини з ПП "Пан Буд" на підставі договорів №21/09-10/36 від 21.09.2010р., №20/09-10/22 від 22.09.2010р., №15/08-10/23 від 02.08.2010р.

Так, між ТОВ "СОНІС" та ТОВ "Пан Буд" 21.09.2010р. укладено договір № 21/09-10/36 про придбання товару (бентоніт, сигнальні стрічки муфти з'єднувальні) на загальну суму 26400,00 грн.

Між ТОВ "СОНІС" та ТОВ "Пан Буд" 22 09.2010р. укладено договір № 20/09-10/22 про придбання товару (бентоніт, сигнальні стрічки, муфти з'єднувальні) на загальну суму 30360,00 грн.

Між ТОВ "СОНІС" та ТОВ "Пан Буд" 02.08.2010р. укладено договір № 15/08-10/23 про придбання товару (бентоніт, сигнальні стрічки, муфти з'єднувальні) на загальну суму 284010,00 грн.

На підтвердження виконання зазначених вище договорів позивачем долучені до матеріалів справи:

- видаткова накладна №222 від 16.08.2010р. на суму 284010,00 грн. у т.ч. ПДВ - 47335,00 грн.;

- видаткова накладна 320 від 07.09.2010 р. на суму 30360,00 грн. у т.ч. ПДВ - 5060,00 грн.;

- видаткова накладна №387 від 23.09.2010 р. на суму 26400,00 грн. у т.ч. ПЛВ - 4400,00 грн.;

- податкова накладна №383 від 23.09.2010р. на суму 26400,00 грн. у т.ч. ПЛВ - 4400,00 грн.;

- податкова накладна №320 від 07.09.2010р. на суму 30360,00 грн. у т.ч. ПДВ - 5060,00 грн.;

- податкова накладна №222 від 16.08.2010 р. на загальну суму 284010,00 грн. у т.ч. ПДВ - 47335,00 грн., отже на загальну суму 340770,00 грн. у т.ч. ПДВ - 56795,00 грн. (а.с. 64-68)

- банківські виписки (а.с. 52-56)

- платіжні доручення від 17.08.2010р. №180 на суму 98500,00 грн. у т.ч. ПДВ - 16416,67 грн., від 16.08.2010р. №173 на суму 50000,00 у т.ч. ПДВ - 8333,00 грн., від 16.08.2010р. №174 на суму 100000,00 грн. у т.ч. ПДВ - 16666,67 грн., від 31.08.2010р. №187 на суму 35000,00 грн. у т.ч. ПДВ - 5833,33 грн., від 07.09.2010р. №188 на суму 30000,00 грн. у т.ч. ПДВ - 5000,00 грн., від 23.09.2010 р. на суму 25000,00 грн. у т.ч. ПДВ - 4166,67 грн.,

Перевезення придбаного товару зі складу поставника до об'єкту виконання робіт, позивач здійснював на автотранспорті, який орендувався у ФОП Семірядченко О.А.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що документами первинного бухгалтерського обліку позивача підтверджується здійснення господарської операції з придбання товарів від ПП "Пан Буд" у серпні та вересні 2010 року.

Судом встановлено, що контрагент позивача на момент вчинення відповідних господарських операцій (серпень - вересень 2010 р.) був зареєстрований платником податку на додану вартість і мав право видавати податкову накладну.

Також, з матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, ТОВ "СОНІС" мав господарські відносини з ТОВ "Бренд Строй" на підставі договору від 04.09.2010 р. №18/09-10/725 про виконання будівельних робіт на загальну суму 570000,00 грн.

На підтвердження виконання зазначеного вище договору позивачем долучені до матеріалів справи:

- податкова накладна №1786 від 29.10.2010 року на загальну суму - 569999,90 грн., в т.ч. ПДВ - 95000,00 грн.

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2010 р. на загальну суму 569999,99 (а.с. 76),

- акти приймання виконаних робіт за жовтень 2010 р. №1 (а.с. 78-82) та №2 (а.с. 98-101);

- підсумкова відомість ресурсів за жовтень 2010 р. (а.с. 83-85).

- платіжні доручення від 10.01.2011 р. №4 на суму 130000,00 грн. у т.ч. ПДВ - 21666,67 грн., від 11.01.2011р. №12 на суму 190000,00 грн. у т.ч. ПДВ - 31666,67 грн., від 22.02.2011р. №54 на суму 40000,00 грн. у т.ч. ПДВ - 13333,33 грн., від 22.02.2011р. №55 на суму 40000,00 грн. у т.ч. ПДВ - 13333,33 грн. (а.с. 57-59).

Вказана сума податку на додану вартість була включена до складу податкового кредиту у звітному періоді жовтня 2010 року.

Судом встановлено, що контрагент (ТОВ "Бренд Строй") позивача був юридичною особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового кодексу України мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Судова колегія зазначає, що при вирішенні цієї справи суд керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Так, відповідно до с. 6 Закону України від 25.06.91р. № 1251-ХІІ "Про систему оподаткування", об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.

До загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі), за приписами статті 14 Закону №1251, відносяться податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

Відповідно п. 5.1. Закону України від 28.12.94р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно п.п.5.2.1 п. 5.2 Закону № 334, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті, з положень пп. 5.2.1. п. 5.2. включаються до складу валових витрат.

Обмеження щодо неможливості віднесення до валових витрат сум, визначено пунктами 5.3-5.7 статті 5 Закону. Так, зокрема пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 5.11. ст. 5 Закон України №334, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Ретельно дослідивши документи первинного та бухгалтерського обліку, судова колегія приходить до висновку, що податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями підтверджується отримання та сплата товару у перевіреному періоді, а також його використання платником податків у своїй господарській діяльності.

Отже, з залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

З урахуванням викладеного, судова колегія приходить до висновку про необґрунтованість висновків відповідача щодо відсутності реального настання правових наслідків (безтоварності) правочинів між позивачем та контрагентами, а тому немає підстав вважати, що з боку позивача було допущено порушення ст. 3 та ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Щодо висновків про порушення позивачем положень податкового законодавства в частині заниження податку на додану вартість, судова колегія зазначає наступне.

Відповідач під час перевірки дійшов до висновку, що позивачем неправомірно завищено суму податкового кредиту з ПДВ на суму 151795,00 у тому числі за серпень 2010р. - 47335,00 грн., за вересень 2010 р. - 9460,00 грн., за жовтень 2010р. - 95000,00 грн., з підстав того, що не встановлено факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами.

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Щодо висновків відповідача стосовно неможливості підтвердження реального придбання позивачем ТМЦ (послуг, товарів) у ПП "Пан Буд" та ТОВ "Бренд Строй", у зв'язку з тим, що останні мають ознаку "фіктивності" та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, а тому усі операції з надання послуг ПП "Пан Буд" та ТОВ "Бренд Строй" не спричиняють реального настання правових наслідків - є нікчемними, судова колегія зазначає наступне.

Під господарською діяльністю у статті 3 Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до статті 2 ГК України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки від 15.10.2012 р. № 7071/22-1/32361714 про порушення платником податків вимог Податкового законодавства України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 21.11.12р. № 0010442204 та № 0010452204.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.04.13 у справі № 801/1670/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва