Постанова

від 05.07.2006 по справі 11/190-ап-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/190-АП-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"05" липня 2006 р.                                                           Справа № 11/190-АП-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Чернявського В.В. при секретарі Борхаленко О.А . за участю представників сторін:

відпозивача: Зуєва О.В.- директора

від  відповідача-1: Філімонової Г.М.- гол. держ. подат. рев-інсп.,  дов. № 150/10/10 від 05.04.2006р.  

від відповідача-2: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні справу        

за позовом Приватного підприємства "Фортуна", м. Каховка

до відповідача -1: Державної податкової інспекції у м.Нова Каховка, м. Нова Каховка

до відповідача-2:  Каховської ОДПІ, м. Каховка  

про  визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Провадження у справі відкрито за позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001702301/0 від 19.10.2005р., яким Новокаховська ОДПІ визначила ПП "Фортуна" податкове зобов'язання та штраф з земельного податку.

Суть обґрунтувань позовних вимог зводиться до того, що з часу винесення Таврійською міською радою рішення № 289 від 21.09.2004р. про передачу в оренду позивачу земельної ділянки позивач до укладення договору оренди земельної ділянки ще не набув статусу землекористувача, відповідно, без такого договору та без реального отримання на підставі такого договору земельної ділянки позивач не став платником плати за землю у вигляді орендної плати; платником іншого виду плати за землю - земельного податку позивач і не міг стати за жодних обставин у процедурі отримання земельної ділянки в оренду.

Представники позивача в судових засіданнях пояснили, що зволікання в укладенні договору оренди та в виконанні вказаного рішення міської ради щодо передачі землі в користування позивачу  мали місце з вини Таврійської міської ради, яка завищувала пропонований розмір орендної плати за рахунок завищеного коефіцієнту функціонального   використання землі. Тільки під час податкової перевірки (результати якої у вигляді податкового повідомлення-рішення оспорюються позивачем) міська рада погодилась з реальним розміром пропонованої позивачем орендної плати за землю, результатом стало укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідачі позов не визнали, надали письмові заперечення проти позовних вимог, які містять аналогічні обґрунтування тверджень про правильність визначення позивачу податкового зобов'язання з земельного податку і штрафу, вказуючи наступне.

Використання землі в Україні є платним. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки. Визначаючи позивачу податкове зобов'язання з земельного податку на штраф Новокаховська ОДПІ врахувала довідку Новокаховського відділу земельних ресурсів від 09.12.2005р. № 1455-1/12 відповідно до якої за рішенням Таврійської міської ради від 21.09.2004р. № 289 затверджено проект відведення та надано в оренду ПП "Фортуна" земельну ділянку площею 7,0134га строком на 3 роки; земельна ділянка внесена до земельно-кадастрового реєстру земельних ділянок та врахована в статистичному звіті форми 6-зем по Новокаховській міській раді.

С у д     в с т а н о в и в:

Податковим повідомленням-рішенням № 0001702301/0 від 19.10.2005р. Новокаховською ОДПІ визначено приватному підприємству "Фортуна" 12559,82грн. податкового зобов'язання з земельного податку та 6619,91грн. штрафу.

Це податкове повідомлення-рішення мотивоване посиланням на обставини, встановлені за актом перевірки № 114/23-6 від 17.10.2005р. та застосуванням ст.2,5,14,15 Закону України "Про плату за землю", п.п. 4.2.2 ст. 4, ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (Закон № 2181).

Встановлені за актом Новокаховської ОДПІ № 114/23-6/19225003 від 17.10.2005р. "Про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ПП "Фортуна" (19225003) за період з 01.01.2004р. по 30.06.2005р." обставини, що привели до визначення податкового зобов'язання, та їх кваліфікація в якості порушень, викладені наступним чином (далі наводиться цитата з акта перевірки): "Перевіркою  встановлено,   що   підприємству   рішенням   сесії   Виконавчого   комітету Таврійської міської ради від 21.09.2004р. «Про інвентаризацію, надання, вилучення земельних ділянок»надана з 21.09.2004р. в користування земельна ділянка площею 7,0134 га (Довідка Виконавчого комітету Таврійської міської ради від 07.10.2005р. № 2-16/610).

Згідно зі ст.2 Закону України від 03.07.1992р. № 2535-ХІІ “Про плату за землю” використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку (орендної плати), що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно вимог ст.5 Закону України від 03.07.1992р. № 2535-ХІІ "Про плату за землю" “об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар”.

Власники землі та землекористувачі, відповідно до ст.15 Закону України "Про плату за землю" сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. При цьому відсутність документів, що підтверджують право власності або користування земельними ділянками, не може бути підставою для несплати земельного податку, так як п.2 ст.640 Цивільного Кодексу України визначено: "якщо відповідно да акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії".

Стаття 13 цього ж Закону визначає, що підставою для нарахування земельного податку є данні державного земельного кадастру.

Згідно ст.14 Закону України від 03.07.1992р. № 2535-ХІІ "Про плату за землю" "платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності самостійно обчислюють суму земельного податку (орендної плати) щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік".

Розрахунок земельного податку (орендної плати) до органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки не надавався.

Розрахунок земельного податку (орендної плати) за 2004р. (з 21.09.2004р. по 31.12.2004р.):

         9,21 грн./кв.м х 70134 кв.м. х 2,5% : 100% = 16148,35 грн. (зарік)

 16148,35 грн.: 12 міс. х 4 міс.   - 897,13 грн. (20 днів вересня 2004р.) = 4485,65 грн.

Розрахунок земельного податку (орендної плати) за 2005р. (з 01.01.2005р. по 30.06.2005р.):

16148,35 грн. :  12 міс. х 6 міс. = 8074,17 грн.

Таким чином підприємством за перевіряємий  період, у порушення ст.2, ст.5, ст.14, ст.15 Закону України від 03.07.1992р. № 2535-ХІІ "Про плату за землю" (із змінами та доповненнями), не нараховано та не сплачено податок на землю (орендну плату) за земельну ділянку площею 7,0134 га в сумі 12559,82 грн., в т.ч. за 2004р. - 4485,65 грн., за 2005р. 8074,17 грн.".

Позов за заявленим предметом та підставами підлягає задоволенню у зв'язку з таким.

Оцінка змісту  використаних органом державної податкової служби статтей Закону України "Про плату за землю" свідчить про те, що платником плати за землю може бути лише землекористувач або власник землі. Особа, яка ще не набула такого статусу (у даному разі - статусу землекористувача) не  має і статусу платника плати за землю. Тобто, статус платника плати за землю особа набуває після набуття статусу землекористувача.

Землекористувачем - орендарем земельної ділянки у відповідності до ст.5 Закону України "Про оренду землі" є юридична або фізична особа, якій на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою. У відповідності з статтею 6-ю цього Закону право землекористування у вигляді оренди землі виникає на підставах і в порядку, передбаченому ЗК, ЦК, ГК України, цим, іншими законами та договором оренди (відповідно, таке землекористування ще не виникає до укладення договору оренди).

За визначенням договору оренди землі згідно з ст.13 Закону України "Про оренду землі" за цим письмовим документом орендодавець зобов'язується передати земельну ділянку орендареві, тобто передача земельної ділянки у використання відбувається після укладення договору оренди земельної ділянки. Така передача  земельної ділянки за ст.17 цього Закону здійснюється за актом приймання передачі. З цією нормою кореспондується п.18 договору оренди землі, за якою передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 10-денний термін, після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі. Цей договір зареєстровано лише 09.03.2006р. Відповідно, тільки після цієї дати за ст.14 названого Закону України "Про оренду землі" договір оренди набирає  чинності.

Станом на 2004, 2005-й роки (за цей період контролюючий орган визначив позивачу земельний податок) договір оренди земельної ділянки органом влади та позивачем не укладався, не набирав чинності, земельна ділянка позивачу не передавалась і позивач не був ні землекористувачем стосовно цієї ділянки ні платником плати за землю у вигляді орендної плати.

Поряд з викладеним відповідачем не доводилось та не доведено, щоб позивач приступив до фактичного користування земельної ділянки станом до набрання чинності договором оренди землі в порушення зазначеного законодавства. Представники позивача в судовому засіданні такого можливого фактичного землекористування та порушення законодавства не визнають.

За ст.21,24 Закону України "Про оренду землі" орендар має обов'язок приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі та сплачувати орендну плату на користь орендодавця.

Обов'язку сплачувати інший вид плати за землю (інший у відмінності від орендної плати) - земельний податок (саме його визначено контролюючим органом) ні орендар земельної ділянки, ні особа яка перебуває у процедурі набуття такого статусу орендаря після рішення органу влади про виділення земельної ділянки до набрання чинності договором оренди землі не мають взагалі в жодному разі:  цей вид плати за землю зобов'язані сплачувати інші за статусом землекористувачі та власники земельної ділянки.

Наведені норми кореспондуються і зі змістом статтей  Закону України "Про плату за землю" та Земельного Кодексу України. До висновку про необхідність задоволення позову суд дійшов, співставляючи зміст статтей цих трьох актів законодавства та застосовуючи їх системне тлумачення.

Так, - за ст.15 Закону України "Про плату за землю" землекористувачі, власники земельних ділянок сплачують  плату за землю з дня виникнення права власності або права користування ділянкою, а не раніше;

- за ст.125, 126 Закону України  право оренди земельної ділянки посвідчується договором і виникає після укладення договору оренди земельної ділянки і його державної реєстрації, і забороняється приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї, та до державної реєстрації цього документа.

Розглядаючи заперечення відповідачів проти позовних вимог, суд констатує, що вини спростовуються  викладеним у цьому рішенні та наступним.

Дійсно, землекористування в Україні за ст.2 Закону України "Про плату за землю" є платним, але особа, що не є землекористувачем і не здійснює землекористування не має обов'язку вносити плату за землю (саме такою особою, без статусу землекористувача, без використання землі позивач був у 2004-2005р.).

Дійсно, за ст.116 Закону України особи набувають право власності та право користування ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування  та державних органів приватизації земельних ділянок щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Але це зовсім не свідчить, що вже тільки з прийняттям такого рішення, без укладення та набрання чинності договором оренди землі, без передачі земельної ділянки на виконання такого договору особа вже набуває статусу землекористувача, платника орендної плати за землю, та тим більше не значить про набуття цією особою статусу платника іншого виду плати за землю - земельного податку.

За ч.2 цієї ст.116 Закону України наведено норму щодо часу набуття особою права на землю, яка кореспондується з іншими нормами Законів, вже наведеними у цьому судовому рішенні: набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом  передачі  земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Так дійсно, за ст.13 Закону України "Про плату за землю" підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, але - це підстави для нарахування земельного податку, щодо якого особа, яка знаходиться у стадії набуття статусу землекористувача - орендаря, не є платником, тобто підстави для нарахування податку іншим суб'єктам, ніж ПП "Фортуна" у 2004-2005р. За цією ж статтею Закону підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктом 4 рішенням Таврійської міської ради № 289 від 21.09.2004р. постановлено затвердити проект відведення та надати земельну ділянку із земель запасу приватному підприємству "Фортуна" площею 7,0134га по вул. Промисловій під розміщення установки по переробці вуглеводної сировини на землях промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення в оренду терміном три роки, договір оренди заключити в місячний термін. Про причини тривалого неукладення договору оренди судом прийнято пояснення керівника підприємства - позивача, викладені в описовій частині цього судового рішення.

Оформлення виконавчим органом Таврійської  міської ради двох податкових карток стосовно позивача як землекористувача відносно земельної ділянки площею 7,0134 га (одна датована 17.10.2005р. з зазначенням коефіцієнта землекористування 0,5 та з наведенням твердженням про те, що плата за землю на рік складає 16148,35грн., інша дати не має, але виписана раніше і містить інший коефіцієнт функціонального призначення - 1,2 без зазначення розміру плати за землю) без набуття позивачем нормативно визначеного статусу землекористувача - орендаря не робить з нього платника орендної плати за землю та ні за яких обставин не робить з нього платника земельного податку з цієї земельної ділянки.

Використана відповідачем під час перевірки довідка Новокаховського міського відділу земельних ресурсів № 1455-1/12 від 09.12.2005р. дослівно має такий зміст: "Згідно рішення сесії Таврійської міської ради від 21.09.2004р. № 289 затверджено проект відведення та надано в оренду земельну ділянку ПП "Фортуна" площею 7,0134га строком на 3 роки. До цього часу правовстановлюючі документи (договір оренди) на земельну ділянку не укладено. Земельна ділянка внесена до земельно-кадастрового реєстру земельних ділянок та врахована в статистичному звіті форми 6-зем по Новокаховській міській раді".

Цією довідкою також підтверджується відсутність станом на 09.12.2005р. у ПП "Фортуна" нормативно  визначеного статусу землекористувача - орендаря (та відповідно й платника плати за землю) стосовно земельної ділянки в 7,0134 га. Внесення ж земельної ділянки до земельно-кадастрового реєстру земельних ділянок та врахування її у статистичному звіті форми 6-зем по Новокаховській міській раді знову ж таки без набуття позивачем нормативно визначеного статусу землекористувача, без передачі йому земельної ділянки не покладає на позивача обов'язків платника  плати за землю в тій чи іншій формі, оскільки статус платника плати за землю є похідним від статусу землекористувача: землекористувач його має, а особа, що не набула статусу землекористувача не має й статусу платника плати за землю.

Задовольняючи позов, суд відносить на Державний бюджет України судовий збір у справі.

Керуючись ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  

постановив:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001702301/0 від 19,10.2005р. щодо визначення Новокаховською ОДПІ приватному підприємству "Фортуна" 12559грн. 82коп. податкового зобов'язання з земельного податку та 6619грн. 91коп. штрафу.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Фортуна" (код ЄДРПОУ 19225003,  Херсонська обл., м. Каховка, вул. К.Лібкнехта, буд. 108, р/р 26009488 в АППБ "Аваль", МФО 352509) 3грн. 40коп. витрат зі сплати судового збору.

Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили за заявою позивача.

4. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня  складення постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо такої заяви не буде подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подано, але апеляційної скарги у визначений строк подано не буде, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

             Суддя                                                                  В.В. Чернявський

                                                                  У повному обсязі постанову

                                                                                      складено 10.07.2006р.