Рішення

від 13.08.2013 по справі 920/348/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  920/348/13-г 13.08.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпі-Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Більшовик» про стягнення грошових коштів                                                                                                              Суддя Котков О.В. Секретар судового засідання Ільєнко О.О. Представники сторін: не з'явились.            СУТЬ СПОРУ: 28 лютого 2013 року до канцелярії Господарського суду Сумської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпі-Україна» (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 70 від 26.02.2013р. в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Більшовик» (відповідач) заборгованості за договором поставки № 34 від 01 червня 2012 року в сумі 83  123,82 грн. з них основного боргу – 79  527,29 грн. та штрафних санкцій - 3  596,53 грн. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 22.04.2013р. у справі                              № 920/348/13-г матеріали вказаної справи передані за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва, які надійшли до канцелярії відповідного суду 25.04.2013р. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Покупець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки № 34 від 01 червня 2012 року, зокрема, у визначені відповідним правочином строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості поставленого йому позивачем, як Постачальником, товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем. Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» від 15.03.2007р.01-8/123 передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 28.05.2013 року. Розпорядженням від 28.05.2013р. голови Господарського суду міста Києва передано справу № 920/348/13-г  за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Альпі-Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “Більшовик” про стягнення грошових коштів для розгляду судді Морозову С.М.   Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2013 р. справу № 920/348/13-г прийнято до провадження судді Морозова С.М., розгляд справи призначено на 02.07.2013 року о 10:30. Розпорядженням від 02.07.2013р. голови Господарського суду міста Києва передано справу № 920/348/13-г  за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Альпі-Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “Більшовик” про стягнення грошових коштів для розгляду судді Коткову О.В. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2013 р. справу № 920/348/13-г прийнято до провадження судді Коткова О.В. та ухвалено розглядати  справу в судовому засіданні призначеному  на 02.07.2013 року о 10:30. Ухвалою Господарського суду міста Києві від 02.07.2013 року розгляд справи було відкладено до 23.07.2013 року о 10:30. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2013 року розгляд справи відкладено до 13.08.2013 року. Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України. У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами. Дослідивши матеріали справи, суд, - ВСТАНОВИВ: 01 червня 2012 року між позивачем (надалі – Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту – Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено договір поставки № 34 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі – Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується протягом терміну дії Договору поставляти і передавати у повну власність Покупцю кондитерські вироби торгової марки «Альпі», а Покупець приймати та своєчасно оплачувати його на умовах договору. Асортимент, кількість та ціна товару для кожної партії відображаються у відповідних накладних, які є невід'ємними частинами Договору. Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму – 100  027,44 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець за товар розрахувався лише частково та частково повернув товар, а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором в  розмірі 79  527,29 грн. Окрім цього, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача санкцій за невиконання умов Договору щодо оплати товару. Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму. Як вже було встановлено судом, 01 червня 2012 року між сторонами укладено договір поставки № 34 згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується протягом терміну дії Договору поставляти і передавати у повну власність Покупцю кондитерські вироби торгової марки «Альпі», а Покупець приймати та своєчасно оплачувати його на умовах договору. Асортимент, кількість та ціна товару для кожної партії відображаються у відповідних накладних, які є невід'ємними частинами Договору. Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору в період з жовтня по листопад 2012 року позивач передав товар на загальну суму 100  027,44 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-335 та № РН-373 (належним чином засвідчені копії накладних містяться в матеріалах справи), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом та відбитком печатки Отримувача на відповідних видаткових накладних. Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний  оплатити   товар  за  ціною, встановленою  у  договорі  купівлі-продажу, а  також вчинити за свій рахунок дії,  які відповідно до договору,  актів цивільного законодавства або вимог,  що  звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).    За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. За п. 3.2. Договору Покупець здійснює оплату за поставлений товар у гривні України у такому порядку: оплата протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту відвантаження товару на складі Покупця, або на платформу автомобіля Покупця у разі самовивозу. З матеріалів справи вбачається, що на загальну суму 20  140,00 грн. Покупець оплатив товар по Договору, а на суму 598,50 грн. Отримувач повернув Продавцю отриманий від останнього по Договору товар, що підтверджується платіжними дорученнями №№: 89 і 41 та накладною на повернення б/н відповідно (копії платіжок та накладної містяться в справі). Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Ухвалами Господарського суду міста Києва від 26.04.2013р. та 02.07.2013р. відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення. Всупереч вимогам вказаних ухвал контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав. Враховуючи викладене, а також те, що доказів оплати товару по Договору, а також доказів повернення товару у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в позовній заяві, станом на серпень 2013 року, до суду не представлено, стягненню з Покупця на користь Постачальника підлягає заборгованість за Договором поставки в розмірі 79  288,94 грн. з розрахунку 100  027,44 грн. (сума товару) -  20  140,00 грн. (частково оплачений товар) - 598,50 грн. (частково повернений товар). Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Пунктом 7.4. Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату наданого товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі перерахованої подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від заборгованої суми. Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом  неустойки  є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбечено, що платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 Закону передбачено, що розмір  пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином розмір пені, що обчислюється  від  суми  простроченого платежу не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. З урахуванням викладеного, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3  587,50 грн. пені за порушення строків виконання зобов'язань щодо оплати товару по Договору, що становить: Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 47387.4823.10.2012 - 08.11.2012177.5000 %0.041 %*330.16 Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 27387.4810.11.2012 - 11.11.201227.5000 %0.041 %*22.45 Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 26788.9813.11.2012 - 19.11.201277.5000 %0.041 %*76.85 Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 79428.9420.11.2012 - 11.02.2013847.5000 %0.041 %*2734.44 Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 79288.9413.02.2013 - 25.02.2013137.5000 %0.041 %*423.60 Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Дослідивши матеріали справи, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по Договору щодо оплати товарів, в межах заявленого періоду нарахування стягненню з Покупця на користь Продавця підлягає 238,29 грн. втрат від інфляції. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 83  114,73 грн. з них основного боргу – 79  288,94 грн., пені – 3  587,50 грн. та 238,29 грн. втрат від інфляції. Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1  720,15 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, – В И Р І Ш И В: Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Більшовик» (ідентифікаційний код 34013337, адреса: 03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 3, п/р № 2600031979400 в AT «УкрСибБанк», МФО 351005), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпі-Україна» (ідентифікаційний код 24789877, адреса: 54055, м. Миколаїв, вул. Млинна, буд. 21/1, п/р 26001171583 в ПАТ "Райффайзен банк Аваль", м. Київ, МФО 380805), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу – 79  288,94 грн. (сімдесят дев'ять тисяч двісті вісімдесят вісім гривень 94 копійки), пені – 3  587,50 грн. (три тисячі п'ятсот вісімдесят сім гривень 50 копійок), втрат від інфляції – 238,29 грн. (двісті тридцять вісім гривень 29 копійок) та судові витрати – 1  720,15 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 15 копійок). Видати наказ. В іншій частині позову відмовити. Копію даного рішення направити сторонам у справі № 920/348/13-г. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені                   ст. 93 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 15.08.2013р. Суддя                                                                                                                              О.В. Котков