Постанова

від 30.07.2013 по справі 826/5666/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 липня 2013 року 14 год. 23 хв. № 826/5666/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Артеменко Я.С., за участю представників: позивача - Сопільняка Д.В. (довіреність від 01.04.2013р. б/н), відповідача - Марчук Л.А. (довіреність від 31.05.2013р. № 2345/9/10-006), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестсервіс Україна» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 січня 2013 року № 0000342202, № 0000352202, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Бестсервіс Україна» (далі - ТОВ «Бестсервіс Україна», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС, відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 січня 2013 року № 0000342202, № 0000352202.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 15.01.2013р. № 23/22-2-35962973 щодо того, що фінансово-господарські взаємовідносини (роботи по ремонту обладнання, придбання товарів ) між ТОВ «Бестсервіс Україна» та його контрагентами - ТОВ «Брокбудцентр» (ідентифікаційний код 36677676) і ТОВ «Дрейк-СТ» (ідентифікаційний код 36049571) за перевіряємий період документально не підтверджуються, а тому позивач не має право на формування сум валових витрат за рахунок витрат та податкового кредиту - сум податку на додану вартість по таких господарських операціях, є протиправними і не відповідають об'єктивній дійсності. Зокрема, позивач наголошує на наступному: реальність укладення і виконання Сторонами умов усних угод підряду підтверджується безпосередньо належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами; в періоди виникнення та існування вказаних правовідносин підряду обидві Сторони були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість; в Акті перевірки відповідача відсутні будь-які фактичні дані щодо визнання спірних правочинів недійсними в судовому порядку; також в Акті перевірки відповідач посилається на постанову Печерського районного суду м. Києва від 25.05.2010р. у кримінальній справі № 1-434/10 по обвинуваченню ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 358, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, та на вирок Шевченківського районного суду м. Києва 2011 року по кримінальній справі № 1-1658 по обвинуваченню ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 20, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, не є належними доказами фіктивності зазначених вище правочинів, оскільки ТОВ «Бестсервіс Україна» не виступало учасником операцій, які досліджувалися судом у вказаних кримінальних справа. Відтак висновки ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС про заниження ТОВ «Бестсервіс Україна» податку на прибуток та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських операцій з підприємствами-виконавцями підрядних робіт (ТОВ «Брокбудцентр» і ТОВ «Дрейк-СТ») є хибними.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 22.05.2013р. б/н (т. 2 а.с. 241 - 246). В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Бестсервіс Україна» по взаємовідносинам з ТОВ «Брокбудцентр» (ідентифікаційний код 36677676) та ТОВ «Дрейк-СТ» (ідентифікаційний код 36049571) за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р. (Акт перевірки від 15.01.2013р. № 23/22-2-35962973), перевіряючим встановлено, що Товариством в порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) було занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 62 354, 00 грн. та податок на додану вартість на суму 49 883, 00 грн. за звітні періоди січень-березень 2009 року, лютий, квітень-липень 2010 року (по взаємовідносинам з названим контрагентом). Висновки Акта перевірки від 15.01.2013р. № 23/22-2-35962973 ґрунтуються на належних і достовірних доказах - судових рішення, винесених по кримінальних справах, що порушені відносно керівників контрагентів ТОВ «Бестсервіс Україна» (постанова Печерського районного суду м. Києва від 25.05.2010р. у кримінальній справі № 1-434/10, вирок Шевченківського районного суду м. Києва 2011 року по кримінальній справі № 1-1658), якими встановлена фіктивність створення ТОВ «Брокбудцентр» і ТОВ «Дрейк-СТ».

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 08.01.2013р. по 14.01.2013р. згідно з нормами ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі наказу ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 04.01.2013р. № 33, працівником податкової інспекції була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Бестсервіс Україна» (ідентифікаційний код 35962973) по взаємовідносинам з ТОВ «Брокбудцентр» (ідентифікаційний код 36677676) та ТОВ «Дрейк-СТ» (ідентифікаційний код 36049571) за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р., за результатами якої складений Акт від 15.01.2013р. № 23/22-2-35962973 (т. 1 а.с. 15 - 27)(далі - Акт перевірки).

Перелік документів, використаних працівником відповідача під час проведення вказаної документальної перевірки міститься на стор. 3 - 4 цього Акта перевірки.

В ході проведення перевірки позивача перевіряючим встановлено, що ТОВ «Бестсервіс Україна» відображало у податковій звітності фінансово-господарські взаємовідносини з такими контрагентами:

- ТОВ «Дрейк-СТ» протягом січення-березня 2009 року на загальну суму 49 767, 45 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 294, 58 грн.)(ремонт обладнання);

- ТОВ «Брокбудцентр» протягом лютого, квітня-липня 2010 року на загальну суму 249 533, 27 грн. (в т.ч. ПДВ - 41 588, 91 грн.)(ремонт обладнання та придбання товарів). Згідно наданих ТОВ «Бестсервіс Україна» до перевірки первинних та інших документів, податкової звітності витрати на придбання робіт (послуг) та товарів ТОВ «Брокбудцентр» і ТОВ «Дрейк-СТ» були включені позивачем до складу валових витрат в розмірі 249 417, 00 грн., а до складу податкового кредиту віднесено загальну суму податку на додану вартість у розмірі 49 833, 00 грн., в т.ч. по взаємовідносинам з ТОВ «Брокбудцентр» - 41 588, 00 грн. та 8 295, 00 грн. - з ТОВ «Дрейк-СТ».

При цьому до ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС надійшли копії судових рішень:

- постанови Печерського районного суду м. Києва від 25.05.2010р. у справі № 1-434/10 по обвинуваченню ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 358, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (далі - КК України), в якій зазначено наступне: «ОСОБА_4 в липні 2008 року створила суб'єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) ТОВ «Дрейк-СТ» за грошову винагороду та з метою прикриття незаконної діяльності. Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 2 ст. 358 та ч. 1 ст. 205 КК України. В судовому засіданні підсудна ОСОБА_4 свою вину у пред'явленому їй обвинуваченні визнала повністю, щиро розкаялась у вчиненому»;

- вироку Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 1-1658 від 2011 року по обвинуваченню ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 20, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, в якій зазначено наступне: «ОСОБА_5 у 2009 році, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що дії призведуть до створення суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, вчинив фіктивне підприємництво (Товариство з обмеженою відповідальністю «Брокбудцентр»). Таким чином, ОСОБА_5, внаслідок скоєння злочинних дій, створив всі умови для фіктивного підприємництва, з метою прикриття незаконної діяльності, яка була виражена у наданні послуг, пов'язаних з незаконним, безпідставним формуванням податкового кредиту іншим легально існуючим підприємствам, перерахуванням грошових коштів по рахункам підприємств та подальшим переведенням їх у готівку. Відповідно до висновку акта № 530/23-10/36677676 від 18.05.2011р. про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Брокбудцентр» (код ЄДРПОУ 36677676) з питань дотримання податкового законодавства в частині правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні взаємовідносин за період 2010 року ДПІ у Печерському районі м. Києва, занижено податок на додану вартість на велику суму.

У відповідності із зібраними доказами, суд прийшов до висновку, що винність підсудного ОСОБА_5 повністю доведена та його дії кваліфіковані як порушення, передбачені ч. 2 ст. 20, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України».

На підставі вищенаведеного працівник відповідача прийшов до висновків, що ТОВ «Брокбудцентр» і ТОВ «Дрейк-СТ» порушено норми ст. 185 Податкового кодексу України, а господарські операції між ТОВ «Бестсервіс Україна» і цими підприємствами за перевіряємий період не підтверджуються зустрічними звірками.

В розділі «Висновок» Акта від 15.01.2013р. № 23/22-2-35962973 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Бестсервіс Україна» вимог:

- пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), внаслідок чого було занижено податок на прибуток підприємства за перевіряємий період на загальну суму 62 354, 00 грн., в т.ч. за І-ий квартал 2009 року на суму 10 368, 00 грн., за І-ий квартал 2010 року на суму 15 236, 00 грн., за І-е півріччя 2010 року на суму 33 020, 00 грн., за ІІІ-ій квартал 2010 року на суму 3 730, 00 грн.;

- пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), внаслідок чого було занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 49 833, 00 грн., в т.ч. за січень 2009 року на суму 2 972, 00 грн., за лютий 2009 року - 2 929, 00 грн., за березень 2009 року на суму 2 394, 00 грн., за лютий 2010 року на суму 2 216, 00 грн., за квітень 2010 року на суму 22 397, 00 грн., за травень 2010 року на суму 8 868, 00 грн., за червень 2010 року на суму 5 213, 00 грн., за липень 2010 року на суму 2 984, 00 грн.

29 січня 2013 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС на підставі Акта від 15.01.2013р. № 23/22-2-35962973 прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення (т. 1 а.с. 28 - 29):

- № 0000342202, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123, п. 7 підрозд. 10 розд. ХХ цього Кодексу, за порушення вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), визначило ТОВ «Бестсервіс Україна» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 51 985, 00 грн., в т. ч. 41 588, 00 грн. - основний платіж, 10 397, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0000352202, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу за порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), визначило ТОВ «Бестсервіс Україна» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 64 983, 00 грн., в т.ч. 51 986, 00 грн. - основний платіж, 12 997, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

При вирішення даного спору суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 квітня 2011 року) (далі - Закон № 334/94-ВР), який був спеціальним законом з податку на прибуток на момент спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт містить загальне визначення валових витрат.

Пункт 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат.

В силу підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Водночас, загальне визначення валових витрат повинно тлумачитись у системному зв'язку з визначенням господарської діяльності, наведеному в п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, у відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 січня 2011 року)(далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункт)(абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Обов'язкові реквізити податкової накладної визначені в пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Абзацом 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037(діяв до 10 січня 2011 року)(далі - Порядок ), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з поставки товарів (послуг) продавця у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість (п. 6.2 Порядку).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Закон України «Про податок на додану вартість» визначає окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також було встановлено, що протягом січня-березня 2009 року та лютого-липня 2010 року між ТОВ «Бестсервіс Україна» (Замовник) та суб'єктами господарської діяльності - ТОВ «Дрейк-СТ» і ТОВ «Брокбудцентр» (Виконавці) були укладені усні правочини на виконання робіт з ремонту і сервісного (технологічного) обслуговування обладнання та/або придбання товарів (обладнання, комплектуючі, тощо) і супутніх послуг (монтаж обладнання).

Факт виконання Сторонами своїх зобов'язань (виконання робіт, надання послуг та оплати їх вартостей) за вказаним правочинами підтверджуються копіями наступних первинних і розрахункових документів, що наявні в матеріалах справи (т. 1 а.с. 34 - 201; т. 3 а.с. 45 - 106, 144 - 147):

- актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) з поіменним переліком виконаних контрагентами позивача робіт (наданих послуг);

- видаткових накладних щодо поставки ТОВ «Брокбудцентр» товарів (комплектуючі, інсталяційні програми, тощо);

- рахунків-фактур з номенклатурою робіт, послуг і товарів;

- витягу з журналу позивача реєстрації довіреностей за 2009 - 2010 роки;

- оригіналом виписки КМФ ПАТ «Укрсоцбанк» по особовому рахунку № 6009013911741 за спірні періоди та копіями платіжних доручень ТОВ «Бестсервіс Україна» з відмітками банківської установи про проведення відповідних платежів. Оплата за виконані роботи (наданні послуги) та придбані товари здійснювалася позивачем шляхом перерахування безготівкових коштів (вартість робіт, послуг і товару з ПДВ) зі свого рахунку № 26009013911741 в Київській міській філії АКБ «Укрсоцбанк», м Київ (МФО 322012) на рахунки своїх контрагентів: ТОВ «Дрейк-СТ» - № 26009032937001 в ВАТ КБ «Інтербанк» у м. Києві (МФО 300216) та ТОВ «Брокбудцентр» - № 26000005327001 в Київській філії ВАТ КБ «Південкомбанк» (МФО 320876), що не заперечується відповідачем.

Відповідно до усних та письмових пояснень позивача від 22.05.2013р., наданих в судовому засідання 04 червня 2013 року, ТОВ «Бестсервіс Україна» здійснює такі види господарської діяльності як ремонт, технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, монтаж і установка таких машин і устаткування, оптова торгівля машинами й устаткуванням тощо. При здійсненні своєї господарської діяльності позивач виконує отримані замовлення на ремонт техніки та обладнання як власними силами, так і шляхом залучення третіх осіб (субпідрядників). В даному випадку до виконання деяких замовлень в 2009 - 2010 роках ТОВ «Бестсервіс Україна» залучило субпідрядників - ТОВ «Дрейк-СТ» і ТОВ «Брокбудцентр». Ремонтні та сервісні роботи виконувалися як за місцезнаходження обладнання, та і у виробничих приміщеннях позивача. В подальшому результати виконаних контрагентами робіт передавалися ТОВ «Бестсервіс Україна» своїм контрагентам-замовникам (конкретний перелік замовлень для виконання яких були залучені названі контрагенти-субпідрядники наведений в письмових поясненнях позивача від 08.07.2013р. б/н (т. 3 а.с. 33 - 44). Також придбані у ТОВ «Брокбудцентр» товари (комплектуючі та запасні частини до обладнання, матеріали) були реалізовані позивачем іншим суб'єктам господарської діяльності в процесі виконання робіт та на підставі окремих договорів.

За результатами виконаних робіт, наданих послуг та поставлених товарів контрагентами позивача були виписані такі податкові накладні: № 10 від 16.01.2009р. на суму 12 539, 62 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 089, 94 грн.), № 29 від 16.02.2009р. на суму 6 770, 87 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 128, 48 грн.), № 32 від 26.02.2009р. на суму 11 252, 78 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 875, 46 грн.), № 40 від 05.03.2009р. на суму 13 535, 10 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 255, 85 грн.), № 54 від 31.03.2009р. на суму 827, 10 грн. (в т.ч. 137, 85 грн.) - ТОВ «Дрейк-СТ», та за № 26.02.05 від 26.02.2010р. на суму 7 722, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 287, 00 грн.), № 26.02.03 від 26.02.2010р. на суму 5 576, 07 грн. (в т.ч. ПДВ - 929, 35 грн.), № 05.03.04 від 05.03.2010р. на суму 16 659, 90 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 776, 65 грн.), № 12.03.02 від 12.03.2010р. на суму 6 088, 50 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 014, 75 грн.), № 12.03.06 від 12.03.2010р. на суму 14 160, 68 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 360, 11 грн.), № 19.03.02 від 19.03.2010р. на суму 3 630, 63 грн. (в т.ч. ПДВ - 605, 11 грн.), № 19.03.2010 від 19.03.2010р. на суму 8 757, 01 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 459, 50 грн.), № 25.03.01 від 25.03.2010р. на суму 1 845, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 307, 50 грн.), № 31.03.01 від 31.03.2010р. на суму 3 366, 02 грн. (в т.ч. ПДВ - 561, 00 грн.), № 31.03.04 від 31.03.2010. на суму 7 173, 41 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 195, 57 грн.), № 06.04.08 від 06.04.2010р. на суму 3 375, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 562, 50 грн.), № 06.04.09 від 06.04.2010р. на суму 3 739, 50 грн. (в т.ч. ПДВ - 623, 50 грн.), № 06.04.07 від 06.04.2010р. на суму 4 842, 00 грн.), № 09.04.07 від 09.04.2010р. на суму 9 648, 02 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 608, 00 грн.), № 14.04.10 від 14.04.2010р. на суму 5 836, 53 грн. (в т.ч. ПДВ - 972, 76 грн.), № 20.04.04 від 20.04.2010р. на суму 9 636, 23 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 606, 04 грн.), № 21.04.07 від 21.04.2010р. на суму 2 031, 30 грн. (в т.ч. ПДВ - 338, 55 грн.), № 30.04.09 від 30.04.2010р. на суму 14 036, 69 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 339, 45 грн.), № 30.04.10 від 30.04.2010р. на суму 19 556, 15 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 259, 36 грн.), № 06.05.10 від 06.05.2010р. на суму 9 058, 25 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 509, 71 грн.), № 12.05.05 від 12.05.2010р. на суму 12 832, 43 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 138, 74 грн.), № 17.05.03 від 17.05.2010р. на суму 11 799, 01 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 966, 50 грн.), № 21.05.02 від 21.05.2010р. на суму 3 403, 97 грн. (в т.ч. ПДВ - 567, 33 грн.), № 21.05.03 від 21.05.2010р. на суму 12 161, 90 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 026, 98 грн.), № 31.05.01 від 31.05.2010р. на суму 205, 20 грн. (в т.ч. ПДВ - 34, 20 грн.), № 31.05.02 від 31.05.2010р. на суму 887, 30 грн. (в т.ч. ПДВ - 147, 88 грн.), № 31.05.04 від 31.05.2010р. на суму 2 859, 51 грн. (в т.ч. ПДВ - 476, 59 грн.), № 70 від 11.06.2010р. на суму 4 500, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 750, 04 грн.), № 72 від 11.06.2010р. на суму 12 994, 12 грн. (в т.ч. 2 165, 69 грн.), № 112 від 22.06.2010р. на суму 1 452, 36 грн. (в т.ч. ПДВ - 242, 06 грн.), № 116 від 22.06.2010р. на суму 10 301, 82 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 716, 97 грн.), № 163 від 30.06.2010р. на суму 731, 50 грн. (в т.ч. ПДВ - 121, 92 грн.), № 164 від 30.06.2010р. на суму 760, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 126, 67 грн.), № 71 від 09.07.2010р. на суму 3 140, 13 грн. (в т.ч. ПДВ - 523, 36 грн.) і № 73 від 09.07.2010р. на суму 14 764, 92 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 460, 82 грн.) - ТОВ «Брокбудцентр», які містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та вказаного Положення.

Додатково на підтвердження своїх позовних вимог представник ТОВ «Бестсервіс Україна» надав суду копії наступних первинних, розрахункових та інших документів (т. 1 а.с. 211 - 253; т. 2 а.с. 1 - 238; т. 3 а.с. 33 - 126, 142 - 143): первинних документів, оформлених (отриманих) позивачем за результатами господарських операцій з використанням спірних робіт (послуг) і товарів (договорів щодо виконання ремонтних робіт та послуг з технічного обслуговування і підтримки певних обладнання й устаткування (побутового, промислового, електронної техніки), видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), довіреностей контрагентів-замовників на отримання товарно-матеріальних цінностей; договору оренди нежитлових приміщень від 15.09.2008р. № 132 (із змінами та доповненнями у вигляді додаткових угод), відповідно до якого ТОВ «Бестсервіс Україна» (Орендар) отримало від ЗАТ «Холдингова компанія «Арма» (Орендодавець) у платне строкове користування нежитлове складське приміщення загальною площею 22 м 2 , що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 53, та акта приймання-передачі № 1 від 15.09.2008р. такого приміщення; оригіналом виписки КМФ ПАТ «Укрсоцбанк» (МФО 300023) по особовому рахунку позивача № 6009013911741 за перевіряємий період з детальними відомостями про суми перерахованих і отриманих ТОВ «Бестсервіс Україна» коштів; реєстраційних документів ТОВ «Бестсервіс Україна», довідок статистики відносно ТОВ «Бестсервіс Україна», тощо.

Відповідачем не надано доказів відсутності у ТОВ «Дрейк-СТ» і ТОВ «Брокбудцентр» спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що вказані підприємства не було зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована на момент укладення і виконання спірних правочинів. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за січень-березень 2009 року, лютий-липень 2010 року відповідають вимогам ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Також відповідачем не було надано до суду доказів, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача умов для здійснення господарської діяльності (відсутність трудових ресурсів, майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, тощо, в т.ч. орендованих ), в т.ч. із залученням третіх осіб.

Згідно положень п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

В силу п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 15.01.2013р. № 23/22-2-35962973 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця, Замовника) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем, Виконавцем) шляхом позбавлення його права на валові витрати і податковий кредит.

Також згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток за наслідками спірних господарських операцій.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених саме між позивачем і його контрагентами - ТОВ «Дрейк-СТ» і ТОВ «Брокбудцентр».

Зокрема, в Акті перевірки від 15.01.2013р. № 23/22-2-35962973 також відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам ТОВ «Дрейк-СТ» і ТОВ «Брокбудцентр» саме за фактом ухиляння від сплати податків за наслідками спірних правочинів, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення цієї угоди з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до постанови Печерського районного суду м. Києва від 25.05.2010р. по кримінальній справі № 1-434/10 (т. 3 а.с. 6 - 22), наданої разом із супровідним листом від 13.06.2013р. № 1-434/10 та обвинувальним висновком у відповідь на судовий запит від 05.06.2013р. № 826/5666/13-а, ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 358, ч. 1 ст. 205 КК України, на підставі п. «в» ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008р., із закриттям відносно неї кримінальної справи.

Згідно вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 27.10.2011р. по кримінальній справі № 1-1658/11 (т. 3 а.с. 23 - 31), ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 28 КК України, та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки і 6 місяців.

За результатами дослідження текстів постанови Печерського районного суду м. Києва від 25.05.2010р. по кримінальній справі № 1-434/10 та обвинувального висновку відносно ОСОБА_4, вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 27.10.2011р. по кримінальній справі № 1-1658/11, судом встановлено, що під час провадження судового слідства по вказаним кримінальним справам факти реальності (товарності) господарських операцій безпосередньо між ТОВ «Бестсервіс Україна» і його контрагентами - ТОВ «Дрейк-СТ» і ТОВ «Брокбудцентр» не з'ясовувалися. Натомість районними судами встановлені лише факти фіктивної реєстрації ОСОБА_4 підприємства ТОВ «Дрейк-СТ» і ОСОБА_5 - ТОВ «Брокбудцентр», та підписання ними в подальшому реєстраційних і статутних документів цих юридичних осіб за винагороду.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а тому суд вважає на підставі ч. 2 ст. 11 та п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України за необхідне визнати протиправними та скасувати спірні по справі податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 1 169, 68 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестсервіс Україна» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 29 січня 2013 року № 0000342202, № 0000352202.

3. Присудити з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестсервіс Україна» (місцезнаходження: 04077, м. Київ, вул. Дніпроводська, буд. 1-А, кім. 33, ідентифікаційний код 35962973) 1 169 (одна тисяча сто шістдесят дев'ять) грн. 68 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно .

Суддя О.В. Дегтярьова