Ухвала

від 15.08.2013 по справі 907/835/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Адреса: 88000, м.Ужгород, вул.Коцюбинського, 2-а тел.: 61-72-21

УХВАЛА

про відмову у прийнятті позовної заяви

15.08.2013 Справа № 907/835/13

Суддя Івашкович І.В., розглянувши матеріали за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Соло", с.Клячаново Мукачівського району до фірми "Р.H.ALPHA", м. Гдиня Польща про зобов"язання поставити товар,

ВСТАНОВИВ:

Зазначена позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах України та у прийнятті позовної заяви слід відмовити на підставі п.1 ч.1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Позивач ТОВ "Соло", с. Клячаново Мукачівського району звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача фірми "Р.H.ALPHA", м. Гдиня Польща про зобов"язання поставити товар. Підстави звернення з даним позовом до господарського суду Закарпатської області позивач обгрунтовує з посиланням на регламентацію ст. ст. 1, 123, 124 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 1, 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а також умови п. 9.1 укладеного сторонами Контракту №01/2013 від 28 січня 2013р., якими передбачено, що усі спори і розбіжності, які можуть виникнути по невиконанню або неналежному виконанню сторонами цього Контракту своїх зобов"язань, підлягають розгляду у господарських судах України.

Статтею 124 Господарського процесуального кодексу України визначено компетенцію господарських судів у справах за участю іноземних підприємств і організацій та встановлено, що підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

У відповідності до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Договором між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах ( Договір ратифіковано Постановою ВР N 3941-XII ( 3941-12 ) від 04.02.94) у ст.33 "Зобов'язання, що виникають з договірних відносин" передбачено:

1.Зобов'язання, що виникають з договірних відносин, визначаються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої була укладена угода, хіба що учасники договірних відносин підпорядкують ці відносини вибраному ними законодавству;

2. У справах, зазначених в пункті 1, компетентним є суд тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання або юридичну адресу відповідач. Компетентним є також суд тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання або юридичну адресу позивач, якщо на цій території знаходиться предмет спору або майно відповідача;

3. Компетенція, про яку йде мова в пункті 2, може бути змінена за згодою учасників договірних відносин.

Із вищенаведеними правилами щодо компетенції судів Договірних Сторін, встановленими міжнародним договором між Україною і Республікою Польща, повністю узгоджуються відповідні приписи ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" щодо визначення підсудності справ судам України. Так, відповідно до ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадках: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.

Позивач при зверненні з даним позовом посилається на наявність відповідно до п. 9.1 Контракту №01/2013 від 28.01.2013р. домовленості сторін про те, що усі спори і розбіжності, які можуть виникнути по невиконанню або неналежному виконанню сторонами цього контракту своїх зобов"язань, підлягають розгляду у господарських судах України (до позовної заяви додано засвідчену копію Контракту №01/2013 від 28.01.2013р.).

У п.1 роз"яснення Президії Вищого господарського суду України N 04-5/608 від 31.05.2002 (із наступними змінами) "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" вказано на те, що за статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону. Таким чином, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності (пункт 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право"), спір підлягає вирішенню в господарських судах України з урахуванням вимог розділу III ГПК. Місцеві господарські суди вправі вирішувати спори і у тих випадках, коли міжнародним договором передбачено можливість укладення письмової пророгаційної угоди між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарської діяльності (угода про договірну підсудність). Обираючи як орган вирішення спорів місцевий господарський суд України, сторони пророгаційної угоди повинні дотримуватись вимог міжнародного договору та статті 16 ГПК щодо виключної компетенції господарських судів України. Отже, у разі непідвідомчості справи у спорі за участю іноземного підприємства чи організації господарський суд має відмовити у прийнятті позовної заяви на підставі пункту 1 частини першої статті 62 ГПК. З цієї ж підстави господарський суд повинен відмовити у прийнятті позовної заяви, якщо у пророгаційній угоді сторонами неправильно викладено назву суду або зазначено суд, існування якого не передбачено Законом України "Про судоустрій України".

Таким чином, виходячи із передбаченого у п.3 ст. 33 Договору між Україною і Республікою Польща права учасників договірних відносин змінити визначену у п.2 цієї статті компетенцію суду, а також з урахуванням приписів п.1 ч.1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", сторони своєю пророгаційною угодою можуть передбачити підсудність справи з іноземним елементом судам України, однак угодою сторін має бути визначено конкретний суд України, із зазначенням його правильної назви, та з дотриманням при цьому вимог розділу ІІІ ГПК України, зокрема, врегульованих ст. 16 правил виключної підсудності справ.

Однак, в порушення вищенаведених нормативно встановлених вимог, контракт №01/2013 від 28.01.2013р., копію якого додано до позовної заяви, у п.9.1 не містить найменування суду України, у якому підлягають розгляду спори сторін з приводу виконання контракту.

За таких обставин, оскільки відповідної домовленості щодо підсудності справ з приводу виконання контракту №01/2013 від 28.01.2013р. відповідному місцевому господарському суду України сторонами не досягнуто, то при вирішенні питання щодо компетентного суду у даній справі підлягають застосуванню правила п.2 ст. 33 вищезгаданого Договору між Україною і Республікою Польща, згідно з якими, з урахуванням предмету спору, таким є компетентний суд Договірної Сторони, на території якої має місце проживання або юридичну адресу відповідач, а саме: компетентний суд Республіки Польщі.

Виходячи з вищевикладеного, суд констатує висновок про те, що даний спір не підлягає розгляду господарським судам України, а у прийнятті позовної заяви слід відмовити на підставі п.1 ч.1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, слід звернути увагу на те, що позивач ТОВ "Соло" звертався до господарського суду Закарпатської області з позовом до того ж відповідача (фірми "Р.H.ALPHA", м. Гдиня Польща), про той самий предмет (про зобов"язання поставити товар- лінію для виробництва бруківки марки Schlosser,1999 року випуску з комплектуючими згідно контракту) та з посиланням на ті ж підстави - умови Контракту №01/2013 від 28.01.2013р. (позовна заява була зареєстрована в господарському суді Закарпатської області за вх. № 02.5.1-20/288/13 від 05.08.13).

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 08.08.2013 Справа № 907/805/13 у прийнятті позовної заяви відмовлено на підставі п.1 ч.1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України у зв"язку з непідвідомчістю спору господарським судам України.

Як вбачається із змісту ухвали від 08.08.2013 Справа №907805/13, з урахуванням наявності арбітражної угоди сторін, а саме, умов п.9.1 Контракту №01/2013 від 28.01.2013р., якими передбачено, що усі спори і розбіжності, які можуть виникнути по невиконанню або неналежному виконанню сторонами цього Контракту своїх зобов'язань, підлягають розгляду у Міжнародному комерційному Арбітражному суді при Торгово - промисловій Палаті України, на підставі положень ст. ст. 7, 20 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", ст. ст. 1, 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", судом зроблено висновок про непідвідомчість спору господарським судам України, оскільки сторони домовилися про вирішення спору іншим органом.

З наведеного слідує, що позивач ТОВ "Соло" при первісному зверненні до господарського суду з позовом, у прийнятті якого відмовлено ухвалою від 08.08.2013р., подавав до позовних матеріалів копію Контракту №01/2013 від 28.01.2013р., що у п.9.1 містив умову (арбітражне застереження) про вирішення спорів та розбіжностей з приводу невиконання або неналежного виконання цього Контракту у Міжнародному комерційному Арбітражному суді при Торгово - промисловій Палаті України.

Натомість, до даної позовної заяви, що подана до того ж відповідача, про той самий предмет та з тих самих підстав, додано копію того ж Контракту №01/2013 від 28.01.2013р., який містить умови розділу 9 "Арбітраж", в т.ч. п.9.1, у зовсім іншій редакції.

Отже, позивач, звертаючись до господарського суду Закарпатської області вдруге з тим самим позовом, фактично долучив копію Контракту №01/2013 від 28.01.2013р., яка за змістом його умов, зокрема, розділу 9 "Арбітраж", що є істотними у вирішенні питання щодо підвідомчості даного спору, відрізняється від змісту копії цього ж Контракту, що долучалась до позовної заяви при первісному зверненні.

Наведене свідчить про можливість зловживання позивачем своїми процесуальними правами шляхом подання недостовірної копії Контракту №01/2013 від 28.01.2013р.

Разом з тим, суд процесуально позбавлений можливості здійснити перевірку правильності такої копії шляхом виклику представників сторін в порядку норм п.3 ч.1 ст. 65 ГПК України, оскільки сторони знаходяться в іншому населеному пункті.

Таким чином, вищевикладені висновки щодо непідвідомчості даного спору господарським судам України зроблено судом з урахуванням саме змісту умов п.9.1, що містяться у доданій позивачем до даної позовної заяви копії Контракту №01/2013 від 28.01.2013р., яка в установленому порядку засвідчена.

Одночасно, суд вважає необхідним звернути увагу на неправильність позиції позивача щодо визначення правової природи його вимог як вимог немайнового характеру та, відповідно, сплати за подання даного позову судового збору в розмірі 1147,00 грн. (за ставками, встановленими за подання позовної заяви немайнового характеру).

Так, даний позов містить вимогу про зобов"язання відповідача здійснити поставку обумовленого Контрактом товару, який має чітко визначену за умовами Контракту вартісну оцінку. Таким чином, з урахуванням правової позиції, викладеної у 2.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду № 9 від 29.05.2013) "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", судовий збір із даної позовної заяви має сплачуватись як зі спору майнового характеру, тобто з урахуванням вартості спірного товару.

У зв"язку з відмовою у прийнятті позовної заяви судовий збір в розмірі 1147,00 грн., сплачений платіжним дорученням №126 від 01.08.2013р., підлягає поверненню позивачу із Державного бюджету України на підставі п.3 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.4, п.1. ч.1 ст. 62, ст. 86, 124 Господарського процесуального кодексу України, п.3 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у прийнятті позовної заяви (вх. №02.5.1-20/932/13 від 12.08.13) товариства з обмеженою відповідальністю "Соло", с.Клячаново Мукачівського району Закарпатської області до фірми "Р.H.ALPHA", м. Гдиня Польща про зобов"язання поставити товар.

2. Судовий збір в розмірі 1147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім грн. 00 коп.), сплачений платіжним дорученням №126 від 01.08.2013р., повернути позивачу товариству з обмеженою відповідальністю "Соло" (Закарпатська область, Мукачівський район, с. Клячаново, вул. Мукачівська, 131, і.к. 13584586) із Державного бюджету України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя І.В.Івашкович