Ухвала

від 14.08.2013 по справі 2а-0870/10758/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2013 року м. Київ К/9991/69418/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О., Голяшкіна О.В., Гончар Л.Я.,

провівши попередній розгляд за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2012 року адміністративної справи за позовом Василівського районного центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення суми допомоги по безробіттю,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2011 року Василівський районний центр зайнятості звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача на його користь незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 6267,03 грн. В обґрунтування вказаних вимог зазначав, що ОСОБА_4 з 03.06.2010 перебував на обліку як безробітній у Василівському районному центрі зайнятості. За результатом перевірки щодо обґрунтованості виплати матеріального забезпечення цьому безробітному було виявлено, що вказана особа з 07.02.1994 по 19.05.2011 була зареєстрована як фізична особа-підприємець у Єдиному державному реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності. Таким чином встановлено недостовірність поданих ним відомостей при зверненні до центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. Внаслідок таких дій, на думку позивача, відповідач заподіяв державній службі зайнятості матеріальні збитки у розмірі в сумі 6267,03 грн., які просить стягнути на їх користь.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2012 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Василівського районного центру зайнятості 6267,03 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено, що ОСОБА_4 був зареєстрований як безробітній в Василівському районному центрі зайнятості з 10.06.2010 по 04.06.2011 та йому виплачена допомога по безробіттю у розмірі 6267,03 грн. відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та чинного на час спірних правовідносин Положення про порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, виплати допомоги по безробіттю, а також умови подання матеріальної допомоги в період професійної підготовки та перепідготовки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 578 від 27.04.1998.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ОСОБА_4 з 06.12.2007 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, а 19.05.2011 була здійснена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності вказаної особи.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що згідно з пунктом.6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 № 307 якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо законності отримання відповідачем допомоги по безробіттю.

Відповідно до статті 2 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Пунктом 6 статті 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, встановляється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.

У статті 36 вказаного Закону визначено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку, як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості (пункт 8 частини 1 статті 31 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).

За змістом пункту «б» статті 1 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про зайнятість населення» громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю відносяться до категорії зайнятого населення і не можуть бути зареєстровані в якості безробітних, тому відповідач не мав права на отримання допомоги по безробіттю, що привело до незаконно отриманих коштів в сумі 6267,03 грн.

Підпунктом 5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 № 307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 № 915/5136 визначено, що державна реєстрація фізичної особи - підприємця є підставою для припинення виплати допомоги по безробіттю та зняття з обліку, як безробітного у державній службі зайнятості, що передбачено пунктом 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 219.

У відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» фізична особа позбавляється статусу підприємця лише з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Враховуючи викладене, суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача незаконно отриманої допомоги по безробіттю, а відтак задоволення позову.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновку судів та встановлених обставин справи.

Відповідно до вимог частини 3 статті 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: