Ухвала

від 14.08.2013 по справі 6-26619св13

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2013 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Мартинюка В.І., Наумчука М.І.,

Парінової І.К., Ситнік О.М.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до селянського фермерського господарства «Дєдов» про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 23 травня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У січні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що договори оренди землі суперечить ст. 15 Закону України «Про оренду землі», зокрема, у п. 17 не передбачено умов збереження об'єкта оренди, а в п. 32 чітко не визначено, хто саме із сторін договору несе відповідальність в разі випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди. Посилаючись на зазначені обставини, просила суд визнати недійсними укладені між ними договори оренди землі зареєстровані в реєстрі 09 листопада 2009 року за № 041037900054 на земельну ділянку НОМЕР_1, площею 3,79 га та за № 041037900053 на земельну ділянку НОМЕР_2, площею 3,79 га, які знаходяться на території Триліської сільської ради Олександрівського районну Кіровоградської області.

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним з моменту вчинення договори оренди землі від 24 квітня 2009 року, укладені між позивачем та (селянським) фермерським господарством «Дєдов», зареєстровані в Олександрівському офісі КРФЦЗКД від 09 листопада 2009 року за № 041037900053 та № 041037900054.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 23 травня 2013 року скасовано рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2013 року, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_3 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Частиною другою ст. 15 Закону України «Про оренду землі» установлено, що відсутність у договорі оренди-землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Судом встановлено, що Позивач є власником земельних ділянок за кадастровим № 3520588000:02:000:0153 та № 193520588000:02:000:0152, кожна площею - 3,79 га, розташованих на території Триліської сільської ради, згідно Державних актів на право приватної власності на землю серії КР № 092249 та серії КР № 092229 від 20 листопада 2006 року.

24 квітня 2009 року між ОСОБА_3 та (селянським) фермерським господарством «Дєдов» укладено два договори оренди землі, які 09 листопада 2010 року зареєстровані в Олександрівському офісі КРФЦЗКД, про що зроблено відповідні записи в Державному реєстрі земель.

У позові в обґрунтування вимог, позивач зазначила наступні підстави для визнання договорів оренди землі недійсними: не визначені умови збереження об'єкта оренди та не визначено, хто із сторін договору несе відповідальність в разі випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди.

З договору оренди землі від 24 квітня 2009 року, зареєстрованого в Олександрівському офісі КРФЦЗКД від 09 листопада 2009 року за № 041037900053 вбачається, що у п. 21 договору передбачено повернення орендодавцю земельної ділянки у стані, не гіршому, порівняно з тим у якому він її одержав. Також суд апеляційної інстанції обґрунтовано послався на п. 32 цього договору. Оскільки фактично умови збереження земельної ділянки передбачені у зазначеному договорі, апеляційний суд зробив правильний висновок про те, що договором оренди передбачено істотні умови договору оренди землі, які містяться у ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Аналогічні умови містяться і в договорі оренди землі від 24 квітня 2009 року, зареєстрованого в Олександрівському офісі КРФЦЗКД від 09 листопада 2009 року за № 041037900054.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, яким задоволені позовні вимоги про визнання договору оренди недійсним, й ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд правильно виходив з того, що при укладенні оспорюваних договорів було дотримано та погоджено всі істотні умови, передбачені ст. 15 Закону України «Про оренду землі», у тому числі умови збереження об'єктів оренди, та сторони які несуть відповідальність в разі випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди.

Посилання в касаційній скарзі на відсутність істотних умов договору оренди спростовуються текстом договору оренди, якому суд апеляційної інстанції дав належну оцінку.

Ураховуючи викладене, рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними.

Керуючись ст.ст. 336, 337, 345 ЦПК України,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 23 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий П.О. Гвоздик Судді:В.І. Мартинюк М.І. Наумчук І.К. Парінова О.М. Ситнік