Постанова

від 24.07.2013 по справі 821/901/13-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2013 р. 11 год.41 хв.Справа № 821/901/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Кургузовій Т.М.,

за участю представника:

відповідача - Палінічака К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Геліос-Херсон, ЛТД" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Геліос-Херсон, ЛТД" (далі - позивач, ТОВ ВКФ "Геліос - Херсон, ЛТД") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач - 1, ДПІ), Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області (далі - відповідач - 2), у якому просить -

- визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 21.02.2013 року №0000131504 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2012 року на 129880,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 32470,00 грн.;

- стягнути з Державного бюджету суму бюджетного відшкодування у розмірі 129880,00 грн. шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок позивача.

Вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято ДПІ неправомірно та необґрунтовано та підлягає скасуванню у повному обсязі, оскільки порушує права ТОВ ВКФ "Геліос - Херсон, ЛТД" на отримання бюджетного відшкодування, не заперечуючи факт сплати вартості отриманого товару та будь - яких порушень по оформленню та дійсності податкових накладних. Позивач зазначає, що відсутність ТТН не може бути безумовним доказом безтоварності господарських операцій взагалі, оскільки між позивачем та перевізником в особі ТОВ "Ламсс" був укладений договір на перевезення та складений акт виконаних послуг щодо доставки експортного товару від постачальників до місця вчинення митних операцій щодо вказаного товару. Позивач також вказує, що твердження ДПІ в акті перевірки щодо відсутності штампу митниці про фактичне вивезення товару за межі території України усупереч вимогам п. 3.1 Постанови № 450 від 21.05.2002 р. та, відповідно, неналежне оформлення ВМД №009502 від 14.09.2012 р. є хибним, оскільки на примірнику вказаної декларації, яка долучена до позову, міститься печатка митної служби, що підтверджує фактичне вивезення товару за межі митної території України. Враховуючи вищевикладене позивач вважає протиправним податкове повідомлення - рішення та просить його скасувати.

У судовому засіданні 18.07.2013 р. представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити. 23.07.2013 р. від представника ТОВ ВКФ "Геліос-Херсон, ЛТД" надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач заперечив проти позову, вказавши, що згідно з поданою позивачем до ДПІ у м. Херсоні податкової декларації з ПДВ за жовтень 2012 року від 19.11.2012 р. №9072948257 та додатками сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника складає 129880,00грн. В ході проведеної перевірки встановлено, що за основними постачальниками позивача у серпні - вересні 2012 р. неможливо встановити факт перевезення товару у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних, зокрема по ТОВ "Ламсс" згідно договору купівлі-продажу сільгосптехніки № 4 від 03.09.2012 на суму ПДВ в розмірі 111450,00 грн., ТОВ НВП "ХМЗ" згідно договору від 14.08.2012 р. №14/08/12-1613 щодо поставки жниварки для збирання кукурудзи ПЗС-8-03 на суму ПДВ 18430,00 грн. Вказані обставини свідчать про те, що ТОВ ВКФ "Геліос - Херсон, ЛТД" безпідставно відносило до складу податкового кредиту (ряд. 17 декларації) податкові накладні на загальну суму ПДВ у розмірі 226 487,00 грн. та в порушення ст.198 Податкового кодексу України, завищено загальну суму податкового кредиту по деклараціям за жовтень - листопад 2011 р. у розмірі 129880,00 грн. На переконання відповідача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі норм діючого законодавства, а отже і відсутні підстави для його скасування , тому позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 129880,00 грн. В судовому засіданні представником відповідача було вказано, що викладені в акті перевірки позивача порушення щодо складання ВМД не вплинуло на прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У судовому засіданні 23.07.2013 р. представник відповідача підтримав свою позицію та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонській області надало суду пояснення, з якого слідує, що у разі задоволення позовних вимог відшкодування податку на додану вартість буде проводитись у відповідності ст. 200.15 Податкового кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 " Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ " та спільним наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 27.04.2004 №82/245 "Про затвердження порядку взаємодії між органами Державної податкової служби України Державного казначейства України в процесі судового розгляду та виконання рішень суду щодо безспірного списання коштів з рахунків, на яких обліковуються надходження Державного бюджету України з податку на додану вартість ", тому не може надати оцінку законності позовних вимог і просить суд прийняти законне та обґрунтоване рішення згідно чинного законодавства з урахуванням викладених пояснень.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Геліос-Херсон, ЛТД" відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 677998 зареєстроване як юридична особа 19.12.1995 р. та є платником податку на додану вартість згідно Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 30509962 від 08.07.1997 р.)

З 31.01.2013 р. по 04.02.2013 р. на підставі наказу органу ДПС від 31.01.2013 р. №226 старшим державним податковим ревізором - інспектором, інспектором податкової служби ІІ-го рангу відділу контролю за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у м. Херсоні Херсонській області Державної податкової служби Петруніною Т. О. на підставі п.п. 20.1.4, п. 20.1 ст. 20, п.п.78.1.8. п. 78.1. ст. 78, п. 200.11 ст.200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 p. № 2755-VІ ( далі Податковий кодекс України), п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.10 № 1238 „ Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку" та відповідно до затвердженого плану перевірки проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ ВКФ "Геліос - Херсон, ЛТД" з питань правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявлених до відшкодування на рахунок платника у банку за жовтень 2012 року, результати якої оформлено актом від 05.02.2013 р. № 872/15.4/23136050 ( далі - акт перевірки).

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем пп.195.1.1 п. 195.1 ст. 195, ст. 198, п 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, ст. 255 п.4 Митного кодексу України Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 р. № 450 "Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій" щодо завищення суми бюджетного відшкодування по декларації за жовтень 2012 року у сумі - 129980,00 грн.

Позиція ДПІ, з огляду на обставини, викладені в акті перевірки, полягала у наступному.

У ході відпрацювання правомірності нарахування ТОВ ВКФ "Геліос - Херсон, ЛТД" суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника у банку по декларації з ПДВ за жовтень 2012 року та з метою запобігання втрат бюджету, не встановлено факту перевезення товару за договорами, укладеними позивачем з його контрагентами. Такі висновки ДПІ ґрунтуються виключно на факті відсутності у ТОВ ВКФ "Геліос - Херсон, ЛТД" товарно-транспортних накладних, які, на думку податкового органу, повинні бути у останнього за наслідком доставки товару автотранспортом, що не дає ДПІ законодавчих підстав для винесення висновку щодо підтвердження заявленої ТОВ ВКФ "Геліос - Херсон, ЛТД" суми ПДВ до бюджетного відшкодування.

На підставі акту перевірки ДПІ винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.02.2013 року № 0000131504, яким ТОВ ВКФ "Геліос - Херсон, ЛТД" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 129980,00 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 32470,00 грн.

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Правомірність та обґрунтованість рішень ДПІ про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Отже, предмет доказування у справах, пов'язаних із формуванням сум податкового кредиту з податку на додану вартість і бюджетного відшкодування з цього податку, становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість з бюджету.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Податковий кодекс України.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до 198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Пунктом 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як свідчать матеріали справи, згідно поданої позивачем до ДПІ податкової декларації з ПДВ за жовтень 2012 року від 19.11.2012 р. № 9072948257 та додатків сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, складає 129880,00 гривень.

Згідно з наведених у акті перевірки результатів звірки наявності фактичної оплати постачальникам у попередніх до жовтня 2012 р. звітних ( податкових) періодах, що вперше врахована при розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ, ДПІ зазначено, що на формування вказаної суми ПДВ вплинули наслідки господарських операцій позивача з наступними контрагентами : ТОВ "Ламсс" - сплачена сума ПДВ 111450,00 грн., ТОВ НВП "ХМЗ" - сплачена сума ПДВ 18430,00 грн.

Таким чином, сума ПДВ в розмірі 129880,00 гривень, яка заявлена позивачем до бюджетного відшкодування за декларацією за жовтень 2012 року, складається із суми ПДВ, яка фактично сплачена позивачем ТОВ "Ламсс" та ТОВ НВП "ХМЗ" за наслідками виконання договорів.

В акті перевірки ДПІ описує зміст господарських правовідносин за основними постачальниками у серпні - вересні 2012 р., зокрема -

- по ТОВ "Ламсс" вказує, що придбання сільськогосподарської техніки відбулось згідно договору №4 від 03.09.2012 р., у зв'язку з виконанням якого включено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 111450,00 грн. та є фактично сплаченою. Транспортування здійснювалось автомобільним транспортом на умовах договору б/н від 30.08.2012 р. з надання послуг автокрана, уклладеного між позивачем та ТОВ "Ламсс";

- по ТОВ НВП "ХМЗ" вказує, що перевезення жниварки для збирання кукурудзи ПЗС-8-03 відбулось згідно договору №14/08/12-1613 від 14.08.2012 р., у зв'язку з виконанням якого включено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 18430,00 грн. та фактично сплачено. Транспортування здійснювалось автотранспортом на вищезазначених умовах.

Проте, ДПІ встановлено відсутність товарно-транспортних накладних від наведених основних постачальників.

З метою перевірки вказаних обставин, судом досліджені надані позивачем до матеріалів справи документи, з яких вбачається наступне.

14.08.2012 р. між ТОВ НВП "ХМЗ" ( продавець) та ТОВ ВКФ "Геліос - Херсон, ЛТД" (покупець) укладено договір купівлі - продажу № 14/08/12-1613, за яким продавець на умовах даного договору зобов'язується поставити та передати у власність покупця жниварку для збирання кукурудзи ПЗС-8-03 , а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах передбачених даним договором товар. Згідно пункту 5.1. даного договору товар поставляється автомобільними нормами на умовах FCA, автотранспортом склад в м. Херсоні, "Інкотермс" в редакції 2000 р. На підтвердження реальності здійснення даної господарської операції позивач надав податкову накладну від 17.08.2012 р. № 1124 на суму ПДВ 18430,00 грн., видаткову накладну від 21.08.2012 р. № 839 на суму придбаного товару 110580,00 грн., у т.ч. ПДВ 18430,00 грн., квитанція від 23.08.2012 р. № 1, рахунок - фактуру № 1087 від 14.08.2012 р.

До того ж, 03.09.2012 р. позивачем було укладено з ТОВ "Ламсс" договір поставки сільськогосподарської техніки №4, за яким продавець на умовах даного договору зобов'язується поставити та передати у власність покупця "глубокорыхлитель "Ecolo tiger - 530", пропшную сеялку КПС-8-2, мульчирователь МР2,7 - 2 шт.", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах передбачених даним договором товар. Перевезення сільгосптехніки здійснювалось згідно договору на виконання транспортних послуг б/н від 30.08.2012 р., укладеного 28.08.2012 року між ТОВ "Ламсс" (перевізник) та ТОВ ВКФ "Геліос - Херсон, ЛТД" (замовник). На підтвердження реальності здійснення вказаної господарської операції за даним договором позивач надав податкові накладні від 03.09.2012 р. №1 на суму ПДВ 8000,00 грн., від 05.09.2012 р. № 2 на суму ПДВ 79116, 67 грн., від 11.09.2012 р. № 3 на суму ПДВ - 24333,30 грн.; видаткову накладну від 13.09.2012 р. №РН-000003 щодо відвантаження с/г техніки, акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ - 0000001.

Крім того, внаслідок не реєстації ТОВ "Ламсс" у встановленому законом порядку вказаних податкових накладних, позивачем 18.10.2012 р. було подано заяву Додаток 8 до податкової декларації з ПДВ (№9063850673 від 13.10.2012р.) про відмову постачальника надати податкову накладну та скаргу.

Отже, позивачем було здійснено всі передбачені законом заходи щодо запобігання порушенню норм Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу на ті обставини, що податковим органом не встановлено обставин невідповідності первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, наданих під час перевірки приписам ст.ст. 3, 9 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ". Порушень Податкового кодексу України щодо податкових накладних, на підставі яких сформовано податковий кредит звітних періодів, відповідачем не встановлено. Крім того, правильність заповнення наявних податкових накладних та їх форма податковим органом у суді не заперечується та не викликає у суду будь-яких сумнівів щодо їх достовірності та добровільності їх визнання.

Відповідно до ч.3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і у суду не виникає сумнівів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. №996-ХІV " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, натомість матеріали справи містять товаросупроводжувальні документи, що підтверджують фактичне відвантаження та транспортування товару.

Доводи податкового органу про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, що підтверджують відвантаження та отримання товарів, не приймаються судом, оскільки відсутність чи наявність вказаних документів може свідчити лише про наявність чи відсутність порушень правил перевезення товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до підпунктів 11.1, 11.3-11.4 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 (далі - Правила перевезень), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Товарно-транспортні накладні є обов'язковими лише у випадку, коли вантажні перевезення здійснюються на договірних умовах, що встановлено п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009р. № 207, якою затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, на який посилається відповідач в акті перевірки, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. № 488/346 затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема "Товарно-транспортна накладна", ф. № 1-ТН.

Пунктом 1 Указу Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" встановлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. В свою чергу, наведений наказ не було у встановленому порядку зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затверджена наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 07.08.1996 року № 228/253, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.08.1996 р. за № 483/15, якою було передбачено, що товарно-транспортна накладна - типова форма N 1-ТН є документом суворої звітності, згідно з висновком Міністерства юстиції України від 15.05.2006 р. № 10/68 рішення про державну реєстрацію вказаного наказу скасовано та 31.05.2006 року наказ виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади. Також наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.05.2006 р. № 493 були внесені зміни до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, а саме п. 11.2 Правил виключено, яким було передбачено, що товарно-транспортні накладні і дорожні листи вантажного автомобіля належать до документів суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером. Форма і порядок заповнення цих документів Замовником і Перевізником визначаються відповідними нормативними актами.

З огляду на реальний характер операцій, за наслідками виконання яких позивачем було сформовано оспорюваний податковий кредит, відсутність товарно-транспортних накладних не може бути підставою для позбавлення платника податків (позивача у справі) права на податковий кредит з податку на додану вартість, оскільки наявність цих документів не пов'язано з датою виникнення права платника податків на податковий кредит з податку на додану вартість, яка визначається пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України.

Крім цього, реальність здійснення господарської операції та її товарність підтверджується реалізацією отриманого ТОВ ВКФ "Геліос - Херсон, ЛТД" товару - сільгосптехніки від ТОВ "Ламсс" та ТОВ НВП "ХМЗ" на експорт згідно контракту №10/08-12 від 10.08.2012 року відповідно до наданих позивачем копій вантажно-митних декларацій та рахунків-фактур, технічного паспорту автомобіля марки MAN TGA 18/480, вантажного типу (сідловий тягач- Е), сірого кольору, свідоцтва про допущення транспортного засобу до перевезення вантажів №198645 та паспорту водія ОСОБА_3 Враховуючи ставку оподаткування ПДВ при вчиненні нерезидентом експортних операцій товару, суд вважає, що перевищення сплаченого позивачем ПДВ над отриманим, і як наслідок виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування, є цілком економічно виправданим та узгоджується з таким видом діяльності позивача.

Таким чином, наявні у справі документи підтверджують реальність вчинених господарських операцій з придбання с/г техніки та послуг по її перевезенню, що підтверджується рухом активів, зміною зобов'язань ТОВ ВКФ "Геліос - Херсон, ЛТД" та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Перевіривши наведені відповідачем в акті перевірки доводи для зменшення позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням сум бюджетного відшкодування, встановивши фактичні обставини проведених позивачем господарських операцій, суд приходить до висновку, що позивачем не допущено порушень вимог Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту та визначенні суми бюджетного відшкодування за серпень - вересень 2012 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність зменшення відповідачем-1 спірним рішенням задекларованого позивачем бюджетного відшкодування, та обґрунтованість позовних вимог щодо визнання цього рішення недійсним.

Щодо позовних вимог про стягнення на користь позивача суми бюджетного відшкодування в розмірі 129880,00 грн., то суд виходить з наступного.

Згідно п.14.1 п. 14.1.18 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Підпунктом 200.4 ст.200 Податкового кодексу України встановлено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.200.7 ст. 200 вказаного Кодексу встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Як вже зазначалось вище, позивачем було подано до ДПІ у м. Херсоні податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2012 року від 19.11.2012 р. № 9072948257 , якою було заявлено до бюджетного відшкодування суму 129880,00 гривень.

Державною податковою інспекцією у м. Херсоні проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ ВКФ "Геліос - Херсон, ЛТД" з питань правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявлених до відшкодування на рахунок платника за жовтень 2012 року, результати якої оформлено актом від від 05.02.2013 р. № 872/15.4/23136050. Перевіркою не підтверджено відображене позивачем у декларації бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 129880,00 грн., у зв'язку з відсутністю у ТОВ ВКФ "Геліос - Херсон, ЛТД" товарно-транспортних накладних на підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

Судом досліджено первинні документи, які доводять факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, у тому числі факт сплати суми ПДВ у ціни придбаних товарів (послуг) на адресу постачальників таких товарів, які підтверджують наявність суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню.

Податковим кодексом України встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов'язку держави здійснити повернення коштів за результатами відповідного звітного періоду.

Згідно п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п.п. 200.10, 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Згідно з п.п. 200.12, 200.13 ст. 200 Податкового кодексу, орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Відповідно до п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника податків або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Оскільки судом встановлено наявність права позивача на отримання суми бюджетного відшкодування за жовтень 2012 року в сумі 129880,00 грн. шляхом визнання неправомірним спірного податкового повідомлення - рішення щодо зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 129880,00 грн. та з метою повного відновлення порушених інтересів підприємства, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету на користь позивача суми бюджетного відшкодування в розмірі 129880,00 грн.

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 21.02.2013 року №0000131504 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2012 року на 129880,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 32470,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Геліос-Херсон, ЛТД" (ідентифікаційний код 23136050) суму бюджетного відшкодування у розмірі 129880,00 грн. (сто двадцять дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят гривень).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09 серпня 2013 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.1