Рішення

від 12.08.2013 по справі 903/730/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 серпня 2013 р. Справа № 903/730/13

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аргос СП" до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" про стягнення 18 489,23 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: - Толстой Юрій Анатолійович - представник за дов. № 255 від 12.07.2012 р.

від відповідача: - Сидун Олена Степанівна - представник за дов. № б/н від 06.12.2012 р.

В судовому засіданні 12.08.2013 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю "Аргос СП" звернулося в суд з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" про стягнення 19 974,38 грн.

Ухвалою господарського суду від 18.07.2013 р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про зменшення суми позову до 18 489,23 грн. у зв'язку з частковою оплатою боргу відповідачем на суму 1485,15 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

В даному випадку дії представника позивача не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, тому суд задовольнив клопотання про зменшення розміру позовних вимог. Має місце нова ціна позову-18 489,23 грн., з якої і вирішується спір.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аргос СП" звернулося в суд з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" про стягнення 19 974,38 грн.

Позов мотивувало тим, що виконуючи взяті на себе зобов'язання по договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 84 від 07.05.2013 р. ТзОВ "Аргос СП" відпустило з автозаправної станції № 2 (Ковельськкий для СТзОВ "ЛАН" нафтопродукти (дизельне паливо) по накладній АР-0000786 від 07.05.2013 р. на суму 9750,00 грн.

Позивач зазначає, що всупереч умовам договору та вимогам ЦК України, відповідачем не було проведено оплату.

Отже, станом на 16.07.2013 р. розмір основного боргу відповідача перед ТзОВ "Аргос СП" становив 9 750,00 грн., але після подачі позову до суду відповідач сплатив 1485,15 грн. боргу, отже сума заборгованості становить 8 264,85 грн.

На підставі п.7.2. вищевказаного договору, позивач нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати. Сума пені складає 224,38 грн. (розрахунок додається).

На підставі п.7.3. вищевказаного договору, у разі прострочення оплати за поставлений товар понад 30 календарних днів відповідач зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10 000,00 грн.

Отже позивач просить стягнути з відповідача 18 489,23 грн. з них: 8 264,85 грн. боргу, 224,38 грн. пені та 10 000,00 грн. штрафу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 07.05.2013 р. між ТОВ "Аргос СП" та СТОВ "Лан" було укладено договір № 84 купівлі-продажу нафтопродуктів (а.с. 8-9).

Відповідно до р. 1 договору продавець продає, а покупець купує нафтопродукти в асортименті, на суму, а саме бензин марок А-76, А-92, А-95, а також дизпаливо (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар від продавця та оплатити його вартість на умовах даного договору. Додатково до основного зобов'язання продавець зобов'язується зберігати проданий товар до дати поставки на умовах даного договору. Кількість та асортимент товару, що передається на умовах даного договору, буде обумовлюватися ми додатково, у замовленнях покупця. Одиницею виміру кількості Товару Сторони визначили літри. Якість товару повинна відповідати вимогам ДСТУ, ГСТУ, ТУУ та інших нормативних документів.

На виконання умов договору позивач продав відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною № АР-0000786 від 07.05.2013 р. (а.с. 10).

Ціна за товар вказується у рахунках-фактурах, що виставляються продавцем покупцю до оплати. Ціна включає податки, збори та інші обов'язкові платежі до бюджетів, передбачені чинним законодавством. До ціни товару входить також вартість зберігання товару продавцем в резервуарах АЗС протягом 1 і місяця. Після закінчення 1 (одного) місяця покупець зобов'язується відшкодувати витрати на зберігання, пред'явленого рахунку продавцем на протязі п'яти банківських днів. Вартість партії товару, що передається, узгоджується сторонами в кожному випадку додатково та підтверджується у виданих продавцем супровідних товарно-транспортних документах на товар (р. 2 договору).

Як вбачається із видаткової накладної № АР-0000786 від 07.05.2013 р. вартість поставленого товару становить-9 750,00 грн. (а.с. 10).

Відповідно до п. 4.2. договору розрахунки за товар покупець здійсню протягом 10 календарних днів. При цьому, моментом виконання зобов'язання покупця по оплаті товару вважається момент поступлення грошових коштів на рахунок продавця.

Відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 9 750,00 грн.

17.06.2013 р. на адресу відповідача було направлено претензію на суму 9 865,93 грн., однак остання залишилась без реагування (а.с. 12).

07.08.2013 р. відповідач сплатив частину боргу в розмірі 1 485,15 грн., що підтверджується квитанцією № 2852.185.1 (а.с. 41).

Отже, заборгованість в сумі 8 264,85 грн. (9 750,00-1485,15) підтверджується матеріалами справи, підставна та підлягає до стягнення з відповідача в повному обсязі.

Відповідно до п. 7.2. договору за несвоєчасне виконання своїх зобов'язань щодо оплати товару покупець сплачує продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

Позивач нарахував відповідачу 224,38 грн. пені за період з 18.05.2013 по 16.07.2013 р.

Розрахунки судом перевірені та підставні, отже підлягають до стягнення.

Що стосується штрафу в розмірі 10 000,00 грн. варто зазначити наступне.

Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно до приписів ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зазначена стаття кореспондується з ч.3 ст. 551 ЦК України , згідно якої, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 2.4. Роз'яснення Вищого арбітражного суду, від 29.04.1994, № 02- 5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим , виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання , невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Крім того, суддями касаційної інстанції було постановлено, що розглядаючи питання про стягнення сум пені та штрафу, судами повинно бути взято до уваги: причини неналежного виконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що заборгованість відповідача менша за штрафні санкції, передбачені договором, відповідач частково погасив суму боргу, період прострочення не є значним, отже суд приходить до висновку про зменшення розміру штрафу до 50%, а саме - 5 000,00 грн.

У відповідності із ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору від 07.05.2013 р.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, враховуючи виконання належним чином зобов'язань позивачем та не належне виконання взятих на себе зобов'язань відповідачем, позовні вимоги підлягають до задоволення частково в сумі 13 489, 23 грн. з них: 8 264,85 грн. основного боргу, 224,38 грн. пені та 5 000,00 грн. штрафу.

Оскільки, спір до суду доведений з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн. згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України та на підставі ст.ст.173, 174, 193, 202, 230, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, ч. 1 ст. 551, 530, 526, 692 Цивільного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" (с. Малий Порськ, Ковельський р-н., Волинської області, код ЄДРПОУ 30846672) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аргос СП" (вул. вул. Рівненська, 25, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 37204376) 13 489,23 грн. з них: 8 264,85 грн. - основного боргу, 224,38 грн. пені, 5 000,00 грн. штрафу та витрати по сплаті судового збору в сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять грн.) 50 коп.

В стягненні 5 000,00 грн. штрафу відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено

12.08.13

Суддя І. О. Гарбар