Рішення

від 13.08.2013 по справі 909/801/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2013 р. Справа № 909/801/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П., при секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю

Виробничої компанії "Гірничодобувна промисловість"

вул. Червона, 37 прим.2, м. Дніпропетровськ, 49101

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю

"Промислово-Фінансова Група 2005"

вул. Галицька, 125/2, м. Рогатин, Івано-Франківська область, 77000

про стягнення 79290 грн. 03 коп., з яких: 70061 грн. 36 коп.- основний борг,

7351 грн. 29 коп. - пеня, 1877 грн. 38 коп. - 3% річних

Представники сторін в судове засідання не з"явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Фінансова Група 2005" про стягнення 81 252 грн. 13 коп., з яких: 70 061 грн. 36 коп. - основний борг, 9 313 грн. 39 коп. - пеня, 1 877 грн. 38 коп. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 15.07.13 порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 25.07.13.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.13, відповідно до положень ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 13.08.13.

13.08.13 представник позивача в судове засідання не з"явився, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалою від 25.07.13; через канцелярію господарського суду позивач направив заяву (вих. № 291 від 07.08.13; вх. № 13115/13 від 12.08.13), відповідно до якої зменшує розмір позовних вимог. Позивач просить суд стягнути з відповідача 79290 грн. 03 коп., в тому числі: 70061 грн. 36 коп. основного боргу, 7351 грн. 29 коп. пені та 1877 грн. 38 коп. 3 % річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а тому заява позивача (вих. № 291 від 07.08.13; вх. № 13115/13 від 12.08.13) підлягає прийняттю та розгляду по суті, відповідно до зменшених позовних вимог. При цьому суд виходить з того, що зменшення розміру позовних вимог не порушує процесуальних прав відповідача.

Представник відповідача в судове засідання жодного разу не з"явився, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалами суду від 15.07.13 та від 25.07.13; письмових заяв, повідомлень щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні не надходило.

Абзацом 3 пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" передбачено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвала господарського суду про порушення провадження у справі від 15.07.13 надіслана відповідачеві за адресою, зазначеною у позовній заяві: вул. Галицька, 125/2, м. Рогатин, Івано-Франківська область, 77000; ухвала отримана відповідачем - 18.07.13, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до пункту 2.6.15. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції»визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов»язків цивільного характеру.

За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, зважаючи на обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 739 ГДП від 08.10.12 в частині здійснення розрахунку за отриманий товар, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 70061 грн. 36 коп. З огляду прострочку виконання грошового збов»язання позивачем нараховано 7351 грн. 29 коп. пені та 1877 грн. 38 коп. 3 % річних.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 08 жовтня 2012 року між позивачем (надалі - продавець) та відповідачем (надалі - покупець) укладено договір купівлі-продажу № 739 ГДП.

Зазначений вище Договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, підписи засвідчено печатками юридичних осіб, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України. Згідно приписів ст. 204 ЦК України, договір купівлі-продажу № 739 ГДП. від 08.10.2012 є правомірним правочином, так як іншого (розірвання, припинення, скасування цього договору) сторонами суду не представлено.

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що продавець продає, а покупець купує на умовах, передбачених даним договором, вапняк (далі - продукція), за ціною, у кількості і найменуванні, зазначених у специфікації, що оформляється як додаток до договору і є невід»ємною частиною договору.

У відповідності до умов Договору позивач (продавець) відвантажив відповідачу (покупцю) продукцію у кількості 4136,9 тон на загальну суму 336 061 грн. 36 коп. за ціною передбаченою Специфікацією до договору (наявна в матеріалах справи).

Виконання позивачем договірних зобов»язань підтверджується наявними в матеріалах справи накладними.

Також, в якості доказу отримання відповідачем продукції, до матеріалів справи додані податкові накладні, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість, згідно наявних в матеріалах справи накладних.

У відповідності до норми Закону України «Про податок на додану вартість», продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

При дослідженні зазначених вище доказів судом встановлено, що отримання відповідачем продукції відбулося в рамках договору купівлі-продажу № 739 ГДП від 08.10.12.

Пунктом 2.3. Договору встановлено, що підтвердженням передачі продукції покупцю є перевізний документ (накладна) складена у відповідності з діючими Правилами оформлення перевізних документів (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138).

Ціна і порядок розрахунків визначені в розділі 3 Договору.

Пунктом 3.3. Договору сторони погодили, що залізничний тариф за кожну партію товару оплачується покупцем у вигляді 100% передоплати на підставі виставленого продавцем рахунку. Оплата за кожну партію продукції здійснюється на протязі 3-х календарних днів з дня надходження продукції на станцію Горохів Львівської залізниці. Оплата проводиться шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

В порушення умов договору, покупець прийняті на себе договірні зобов»язання належним чином не виконав; суму заборгованості проплатив частково; оплати залишку вартості товару в сумі 70061 грн. 36 коп. відповідачем не здійснено.

18.06.13, з метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено лист-вимогу (№ 235 від 14.06.13) про оплату в семиденний термін заборгованості в сумі 70061 грн. 36 коп.; докази направлення відповідачеві претензії наявні в матеріалах справи. Проте, вимога щодо сплати заборгованості залишена покупцем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. ст. 173, 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться у строк (термін) визначений у зобов'язанні (ч. 1 ст. 530 ЦК України), оскільки зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відтак, в силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки договір купівлі-продажу № 739 ГДП. від 08.10.2012 скріплений підписами уповноважених на це осіб, затверджений печатками підприємств, сторонами погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, дотримання положень такого Договору є обов'язковими як для позивача, так і для відповідача. Вказаний договір, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Відповідач не подав жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по оплаті відповідачем отриманої продукції в сумі 70061 грн. 36 коп.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на час прийняття рішення, не оплачено продукцію в сумі 70061 грн. 36 коп., розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, будь-яких доказів, які б свідчили про оплату одержаного товару в сумі 70061 грн. 36 коп. відповідачем суду не подано.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 70061 грн. 36 коп. обгрунтована та підлягає задоволенню.

Факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договором купівлі-продажу № 739 ГДП від 08.10.12 підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 6.5. договору сторони погодили, що у випадку порушення покупцем строку розрахунку за поставлену продукцію останній сплачує на користь продавця неустойку у розмірі подвійної облікової ставки, що діє під час порушення грошового зобов»язання, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов»язання виникають нові додаткові зобов»язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками проценти річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов»язання, і за своєю правовою природою є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов»язань.

Суд перевірив нарахування позивачем пені в сумі 7351 грн. 29 коп. ( за період з 27.10.2012 по 26.04.2013), 3% річних в сумі 1877 грн. 38 коп. (за період з 27.10.2012 року по 05.07.2013 року) та дійшов висновку про задоволення зазначених вимог за розрахунком позивача.

Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договором купівлі-продажу № 739 ГДП від 08.10.12 підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростований, вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 7351 грн. 29 коп. ( за період з 27.10.2012 по 26.04.2013) та 3% річних в сумі 1877 грн. 38 коп. (за період з 27.10.2012 року по 05.07.2013 року) обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст.ст. 173, 175, 193, 216 ГК України, ст.ст. 204, 207, 208, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 629, 655 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 43, 49, 75, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Фінансова Група 2005" про стягнення 79290 грн. 03 коп., в тому числі: 70061 грн. 36 коп. основного боргу, 7351 грн. 29 коп. пені , 3 % в сумі 1877 грн. 38 коп. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Фінансова Група 2005" ( вул. Галицька, 125/2, м. Рогатин, Івано-Франківська область, 77000; код 37684584) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" (вул. Червона, 37 прим.2, м. Дніпропетровськ, 49101; код 31261769) - 70061 (сімдесят тисяч шістдесят одну)грн. 36 коп. основного боргу, 7351(сім тисяч триста п»ятдесят один) грн. 29 коп. пені ( за період з 27.10.2012 по 26.04.2013), 3 % в сумі 1877(одну тисячу вісімсот сімдесять сім) грн. 38 коп. (за період з 27.10.2012 року по 05.07.2013 року) та 1720(одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.08.13

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"