Рішення

від 13.08.2013 по справі 914/2322/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2013 р. Справа №914/2322/13

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта», в особі Філії «Магістральні нафтопроводи «Дружба», м.Львів

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства НАСК «Оранта», в особі Львівської обласної дирекції ВАТ НАСК «Оранта», м.Львів

про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 21' 292,31 грн., завданої внаслідок ДТП

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Квик Т.І.

Представники:

від позивача: Настенко О.В.

від відповідача: не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Публічним акціонерним товариством «Укртранснафта», в особі Філії «Магістральні нафтопроводи «Дружба», подано позов до Відкритого акціонерного товариства НАСК «Оранта», в особі Львівської обласної дирекції ВАТ НАСК «Оранта», про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 21' 292,31 грн., завданої внаслідок ДТП.

Ухвалою суду від 14.06.2013р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 02.07.2013р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з урахування заяви про зменшення позовних вимог підтримав, просить їх задоволити.

У судові засідання 02.07.2013р., 16.07.2013р. та 13.08.2013р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позовну заяву не подав, тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача та за відсутності відзиву на позов, в порядку статті 75 ГПК України, за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

26.10.2012р. на 675 км. автодороги Київ-Чоп сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля DAF, державний номерний знак 096-86 ТА, який належить Філії «Магістральні нафтопроводи «Дружба» ПАТ «Укртранснафта», та автомобіля VOLKSWAGEN Golf, державний номерний знак ВС 2955 СЕ, яким керував Посисень Андрій Богданович.

Постановою Сколівського районного суду Львівської області від 27.11.2012р. у справі № 1320/647/12 Посисня А.Б. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України.

Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/7630354 забезпеченим транспортним засобом є автомобіль VOLKSWAGEN Golf, державний номерний знак ВС 2955 СЕ. Страховиком за даним полісом є Сколівське районне відділення Львівської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства НАСК «Оранта».

08.11.2012р. Філією «Магістральні нафтопроводи «Дружба» подано до Львівської обласної дирекції ВАТ НАСК «Оранта» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. На повідомленні стоїть відмітка відповідача про її прийняття.

26.12.2012р. позивачем було подано відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування. На заяві стоїть відмітка відповідача про її прийняття.

20.02.2013р. відповідач надіслав позивачу лист, у якому повідомив про те, що згідно страхового акту №ОЦВ-12-18356/1 НАСК «Оранта» та відповідно до поданої позивачем заяви про виплату страхового відшкодування, страховиком найближчим часом буде здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 21' 292,31 грн. (21' 802' 31 грн. - франшиза 510,00 грн.) на рахунок АТ «ПроКредитБанк». Отримувач платежу - ПП «Мацко Трак Сервіс».

27.03.2013р. позивачем було направлено відповідачу претензію про виплату страхової суми, що підтверджується повідомленням про вручення з відміткою про отримання 01.04.2013р., яка залишена без відповіді.

23.05.2013р. відповідач здійснив виплату страхового відшкодування на суму 21' 292,31 грн., що підтверджується платіжним дорученням №29028 від 23.05.2013р.

06.06.2013р. позивач звернувся з позовною заявою до відповідача в господарський суд Львівської області.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальника.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодування особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія, який керував автомобілем VOLKSWAGEN Golf, державний номерний знак ВС 2955 СЕ, підтверджується постановою Сколівського районного суду Львівської області від 27.11.2012р. у справі № 1320/647/12

Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну автомобілем VOLKSWAGEN Golf будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, була застрахована у відповідача на підставі укладеного договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АВ/7630354).

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхових сум відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю здоров'ю, майну третьої особи. Пунктом 37.4 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствами, установами та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Страховик 23.05.2013р. здійснив виплату страхового відшкодування на суму 21' 292,31 грн., тобто в розмірі заявлених позивачем позовних вимог, проте позивач звернувся до суду з такою позовною вимогою 06.06.2013р. З даного приводу суд відзначає наступне.

У п.4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18 зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

06.08.2013р. представник позивача подав через канцелярію суду заяву про зменшення позовних вимог, у якій просить у зв'язку з частковим погашенням заборгованості, а саме, сплати основного боргу у розмірі 21' 292,31 грн. зменшити суму позовних вимог та стягнути з відповідача 490,01 грн. - пені, 98,00 грн. - три відсотки річних за користування чужими коштами та судовий збір у розмірі 1' 720,50 грн. З даного приводу суд відзначає, що не може розглядатися як зменшення позовних вимог заява, у якій позивач просить у зв'язку з частковим погашенням заборгованості повністю не стягувати з відповідача суму основної заборгованості, тобто однієї з позовних вимог, а не її частину. З огляду на зазначене, підстави для задоволення такої заяви відсутні.

У зв'язку з тим, що матеріалами справи підтверджено факт виплати відповідачем страхового відшкодування до порушення провадження у справі, а заяви про відмову від позову у частині стягнення основної суми заборгованості позивач не подавав, суд відмовляє у задоволенні позову у частині стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 21' 292,31 грн.

Відповідно до п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Позивачем було подано відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування 26.12.2012р. про що свідчить відмітка на ній. Таким чином, відповідач був зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування до 27.03.2013р., проте провів таку виплату тільки 23.05.2013р. Факт визнання вимог позивача обґрунтованими підтверджується листом відповідача від 20.02.2013р., у якому він повідомив, що найближчим часом згідно страхового акту та поданої позивачем заяви буде здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 21' 292,31 грн.

Згідно п.36.5 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Аналогічна правова позиція відображена у постанові ВГС України від 08.08.2013р.

З огляду на зазначене позивач нарахував відповідачу за період з 27.03.2013р. по 21.05.2013р. пеню у розмірі 490,01 грн. Здійснивши перерахунок пені суд встановив, що її нарахування проведено без помилок, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 490,01 грн. пені підлягає задоволенню.

Відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позивач, на підставі ст.625 ЦК України, нарахував відповідачу за період з 27.03.2013р. по 21.05.2013р. три відсотки річних за користування чужими коштами у розмірі 98,00 грн. Суд перевірив правильність нарахування та прийшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 98,00 грн. трьох відсотків річних за користування чужими коштами підлягає задоволенню.

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи зі змісту всього наведеного вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на зазначене, судовий збір, сплачений позивачем, підлягає до стягнення з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 5, 22, 36, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 625, 979, 1187 Цивільного кодексу України та ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства НАСК «Оранта», в особі Львівської обласної дирекції ВАТ НАСК «Оранта» (79039, м.Львів, вул.Бортнянського, 12, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00034186) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта», в особі Філії «Магістральні нафтопроводи «Дружба» (79000, м.Львів, вул.Липинського, 12, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 26113144) 490,01 грн. пені, 98,00 грн. три відсотки річних за користування чужими коштами та 46,24 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

У судовому засіданні 13.08.2013р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 15.08.2013р.

Суддя Яворський Б.І.