Рішення

від 08.07.2013 по справі 922/1994/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2013 р.Справа № 922/1994/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Луніній О.В.

розглянувши справу

за позовом Заступника прокурора Київського району м. Харкова, м. Харків в інтересах держави в особі : Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків, Державної установи "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Електрон", м. Харків про про стягнення 69816,32 грн. та розірвання договору за участю представників сторін:

прокурора - Овчарова А. О., посвідчення № 013755 від 06 грудня 2012 року

позивача-1 - Денісова І.А., довіреність № 18 від 23 січня 2013 року

позивача-2 - Щасливець Є.О., довіреність юр-9 від.08 січня 2013 року

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Київського району м. Харкова, м. Харків, в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків, та Державної установи "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Електрон", м. Харків, про стягнення суми 63553,83 грн., яка складається з суми 28028,21 грн. заборгованості за оренду приміщення, суми 30472,80 грн. вартості комунальних послуг, сум пені та штраф у розмірі 5052,82 грн. та про розірвання договору оренди № 4756-Н від 12 листопада 2010 року, який укладено між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Харківській області та ТОВ "НВП "Електрон".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 травня 2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/1994/13 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 03 червня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 червня 2013 року розгляд справи було відкладено на 25 червня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 червня 2013 року розгляд справи було відкладено на 08 липня 2013 року.

02 липня 2013 року до господарського суду Харківської області від прокурора надійшла заява про збільшення позовних вимог (вх. № 23959), з урахуванням якої він просить суд стягнути з відповідача - ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Електрон" 69816,32 грн., з яких: 34185,78 грн. - заборгованість по орендній платі (де пеня, штраф та річні відсотки - 3866,12 грн.) та 35630,54 грн. - заборгованість з відшкодування комунальних послуг (де пеня та штраф - 2331,42 грн.), сума якої була збільшена внаслідок збільшення періоду прострочення заборгованості. Заяву долучено судом до матеріалів справи

В засідання суду 08 липня 2013 року з'явились прокурор та представники позивачів. Відповідач в засідання суду не з'явився.

Прокурор просить суд прийняти до розгляду заяву про збільшення позовних вимог.

Позивач-1 та позивач-2 проти прийняття до розгляду заяви прокурора про збільшення позовних вимог не заперечують.

Згідно ч. 4 ст.29 ГПК України, прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на наведене, суд вважає за можливе прийняти заяву прокурора про збільшення позовних вимог до розгляду та продовжити розгляд справи з її врахуванням.

Прокурор в засіданні суду підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Позивач-1 в судовому засіданні позовні вимоги не підтримав, вказавши на відсутність у відповідача заборгованості перед Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області по терміну більш ніж три місяці.

Позивач-2 в судовому засіданні підтримує позовні вимоги з урахуванням заяви прокурора про збільшення позовних вимог.

У відповідності до приписів Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 2 від 16 січня 2013 року, відмова прокурора від поданого ним позову не є обов'язковою для позивача, і так само відмова позивача від позову не є обов'язковою для прокурора, оскільки така відмова не означає вибуття позивача з процесу чи зміни його процесуального статусу.

З огляду на вищевикладене, суд продовжує розгляд справи по суті.

Розглянувши надані суду докази, вислухавши пояснення прокурора та позивачів, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне:

12 листопада 2010 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Електрон" було укладено договір оренди № 4756-Н, у відповідності до умов пункту 1.1. якого позивач-1 передає, а відповідач приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення кімнати № 7 п'ятого поверху п'ятиповерхової будівлі адміністративного корпусу (інв. № 2, літ. за тех. паспортом "В-5") площею 34,8 кв.м. та нежитлові приміщення кімнат №№ 33, 34 третього поверху п'ятиповерхової будівлі інженерного корпусу (інв. № 3, літ. за тех. паспортом "А-5") площею 33,8 кв.м., загальною площею 68,6 кв.м., за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 25, яке знаходяться на балансі Державного науково-дослідний і проектний інститут основної хімії "НІОХІМ" (позивача-2), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 07 червня 2010 року і становить 333400,00 грн.

У відповідності до пункту 2.1. договору відповідач вступає у строкове платне користування вищевказаними приміщеннями у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Факт передачі приміщення підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаним позивачами та відповідачем 12 листопада 2010 року.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами), з урахуванням результату конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - серпень 2010 року у сумі 4192,24 грн. (згідно додатку № 2). Орендна плата за перший місяць оренди - листопад 2010 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за вересень-листопад 2010 р.

Відповідно до пункту 3.3. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Пунктом 3.6. договору сторони погодили, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу (позивачу-2) щомісячно, до 12 числа місяця, наступного за звітнім, відповідно до вимог діючої методики у співвідношенні: безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 70%, на рахунок, визначений балансоутримувачем (позивачем-2) - розмірі 30%.

Згідно пункту 5.3. договору відповідач зобов`язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Однак, відповідач свій обов'язок щодо своєчасної сплати орендної плати виконував неналежним чином. Як випливає з наданого прокурором та позивачем-2 розрахунку заборгованості з орендної плати за договором оренди № 4756-Н від 12 листопада 2011 року, у період з квітня 2012 року по травень 2013 року було нараховано орендної плати у розмірі 30319,66 грн, що становить 30 % від загальною суми орендної плати, яка підлягає сплаті за спірним договором. Таким чином, на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем-2 по орендній платі становить 30319,66 грн.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Окрім того, суд відзначає, що на вказані правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року із наступними змінами та доповненнями, відповідно до ч. 1 ст. 2 якого, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з вимогами частин 1, 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

За приписами ст. 19 цього Закону орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України суд вважає, що прокурор та позивач-2 надали належні докази для підтвердження своїх вимог стосовно суми заборгованості. За таких обставин, суд визнав позовні вимоги прокурора та позивача-2 щодо стягнення 30319,66 грн. заборгованості з орендної плати обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Крім того, прокурором до стягнення заявлено 1728,07 грн. пені, штраф у розмірі 1641,49 грн. та 3% річних у сумі 496,56 грн. за невиконання зобов'язань відносно строків оплати за договором оренди № 4756-Н від 12 листопада 2010 року.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Штрафними санкціями, відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами пункту 3.7. договору оренди № 4756-Н від 12 листопада 2010 року передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає стягненню до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 3.8 договору оренди № 4756-Н від 12 листопада 2010 року передбачено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, відповідач також сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Прокурором та позивачем-2 надано до матеріалів справи розрахунок пені та штрафу, відповідно до якого відповідачу нарахована пеня в сумі 1728,07 грн. та штраф у розмірі 1641, 49 грн. Наданий суду розрахунок пені та штрафу відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та фактичним відносинам, що склалися між сторонами.

За таких обставин суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1728,07 грн. та штрафу у розмірі 1641, 49 грн. за договором оренди № 4756-Н від 12 листопада 2010 року.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прокурором та позивачем-2 зроблено розрахунок 3% річних, відповідно до якого позивачем нараховано 3% річних за договором оренди № 4756-Н від 12 листопада 2010 року у сумі 496,56 грн. Наданий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та відносинам, що фактично склалися між сторонами, а тому приймається судом.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних за договором оренди № 4756-Н від 12 листопада 2010 року у сумі 496,56 грн. обґрунтованим та таким, що підлягають задоволенню.

Окрім того, пунктом 5.12 договору зобов'язано відповідача здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання даного договору укласти з балансоутримувачем (позивачем-2) орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача (позивача-2) на утримання орендованого майна у тому числі на компенсацію плати за землю або договори з відповідними комунальними службами на надання комунальних послуг відповідачу, з наданням позивачу-2 копій цих договорів.

На виконання зазначеного пункту договору 01 грудня 2010 року між Державним науково-дослідним і проектним інститутом основної хімії "НІОХІМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Електрон" було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача (позивача-2) на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 4756-В ( далі - договір 2).

Відповідно до пункту 1.1. договору № 4756-В позивач-2 забезпечує санітарне обслуговування, експлуатацію, електропостачання та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 25, а також утримання прибудинкової території, а відповідач бере участь у витратах позивача-2, на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі і цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих позивачем-2 за цим договором.

Згідно пункту 2.2.3. договору 4756-В відповідача зобов'язано не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок позивача-2, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, а також за комунальні послуги у сумі відповідного додатку № 1 до цього договору.

01 грудня 2010 року сторонами було підписано додаток № 1 до договору про відшкодування витрат балансоутримувача (позивача-2) на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг № 4756-В від 01 грудня 2010 року, яким було визначено розрахунок щомісячних платежів за обслуговування та ремонт будівлі за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 25.

Листом від 12 грудня 2011 року № юр-1364 відповідача було повідомлено про зміну вартості комунальних послуг та надано новий розрахунок, у зв'язку з чим замінено додаток № 1 від 01 грудня 2010 року на додаток № 1 від 01 грудня 2011 року. Відповідачем погоджено нову редакцію розрахунку (додатку № 1).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання по відшкодуванню витрат на комунальні послуги, з урахуванням чого у нього виникла заборгованість перед позивачем-2 за договором № 4756-В від 01 грудня 2010 року, яка за період з червня 2012 року по травень 2013 року склала 33299,12 грн.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України суд вважає, що прокурором та позивачем-2 надано всі належні докази для підтвердження своїх вимог стосовно суми заборгованості відповідача за договором про відшкодування витрат балансоутримувача (позивача-2) на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг № 4756-В від 01 грудня 2010 року, у зв'язку з чим, суд визнав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 33299,12 грн. заборгованості обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Крім того, прокурор просить стягнути з відповідача 1841,82 грн. пені та 3% річних у сумі 489,60 грн. за невиконання зобов'язань відносно строків оплати за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 4756-В від 01 грудня 2010 року.

Відповідно до п. 2.2.3. договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 4756-В від 01 грудня 2010 року зобов'язано відповідача, при несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожний день прострочки.

Прокурором та позивачем-2 надано до матеріалів справи розрахунок пені, відповідно до якого відповідачу нарахована пеня в сумі 1841,82 грн., який відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та фактичним відносинам, що склалися між сторонами.

За таких обставин суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1841,82 грн. за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 4756-В від 01 грудня 2010 року.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прокурором та позивачем-2 зроблено розрахунок 3% річних, відповідно до якого нараховано 3% річних за сумі 489,60 грн., який відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та відносинам, що фактично склалися між сторонами, а тому приймається судом.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 4756-В від 01 грудня 2010 року у сумі 489,60 грн. обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Окрім того, прокурором заявлена вимога про розірвання договору оренди № 4756-Н від 12 листопада 2010 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Електрон".

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено, або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 1 ст. 783 ЦК України передбачено право орендодавця вимагати розірвання договору оренди, якщо орендар користується приміщенням всупереч договору.

Згідно зі ст. 773 ЦК України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Частиною 1 статті 782 Цивільного кодексу України встановлено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань та інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Враховуючи вищевикладене, підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань, передбачених законом або договором оренди.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем свого зобов'язання за договором оренди щодо своєчасної сплати орендних платежів та не здійсненням зобов'язань по укладаному договору на отримання комунальних послуг, за таких обставин, суд дійшов висновку про розірвання договору оренди № 4756-Н від 12 листопада 2010 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Електрон" та про задоволення позовних вимог в цій частині.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача у повному обсязі та підлягають стягненню на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди № 4756-Н від 12 листопада 2010 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Електрон".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Електрон" (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 25, ідентифікаційний код 31440124) на користь Державної установи "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії" (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 25, код ЄДРПОУ 00209740, п/р 26006060381016 в Харківському ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", м. Харків, МФО 351533) заборгованість з орендної плати у розмірі 30319,66 грн., 1728,07 грн. пені, 3% річних у сумі 496,56 грн. та штраф у сумі 1641,49 грн. за договором оренди № 4756-Н від 12 листопада 2010 року; заборгованість з оплати відшкодувань комунальних послуг 33299,12 грн., 1841,82 грн. пені, 3% річних у сумі 489,60 грн. за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 4756-В від 01 грудня 2012 року.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Електрон" (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 25, ідентифікаційний код 31440124) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір в розмірі 2867,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.07.2013 р.

Суддя Калініченко Н.В.

Справа № 922/1994/13