Рішення

від 12.08.2013 по справі 644/624/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження: 22ц/790/4136/2013 Головуючий І інстанції -

Справа: № 644/624/13-ц Маслов М.І.

Категорія: сімейні Доповідач - Костенко Т.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді: Костенко Т.М.,

суддів: Міненкової Н.О., Ларенка В.І.

при секретарі Галушко Т.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 14 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,

встановила:

Позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, мотивуючи свої вимоги тим, що з відповідачем за час перебування у шлюбі з 24.10.1981 р. по 23.08.2012 р. вони придбали майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме: товариства з обмеженою відповідальністю «Завод рентгенівського обладнання «КВАНТ» код ЄДРПОУ 32871873; Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство «КВАНТ» код ЄДРПОУ 25461966; Виробничий кооператив «Шукач» » код ЄДРПОУ 14059860.

Позивачка в судових засіданнях позовні вимоги підтримала у повному обсязі і просила суд їх задовольнити в повному обсязі, пояснюючи це тим, що спірне майно є їх сумісною власністю і вона бажає поділити його між нею та колишнім чоловіком.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, пояснюючи це тим, що майно юридичних осіб є відокремленим майном, не входить до спільної сумісної власності подружжя та не підлягає розподілу у разі розірвання шлюбу.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 14 травня 2013 року позовні вимоги задоволені частково. Виділено у власність ОСОБА_3 в рахунок поділу майна 50 відсотків майна товариства з обмеженою відповідальністю «Завод рентгенівського обладнання «КВАНТ», 33 відсотка майна Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство «КВАНТ», 1/3 майна підприємства «Виробничий кооператив «Шукач». Вирішене питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення, як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, вважає, що судом невірно дана оцінка обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Зокрема, апелянт зазначає, що судом невірно прийняте рішення про поділ майна, що фактично належить суб*єкту господарчої діяльності, а не особисто йому, відповідачу.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з*ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.

Проте, у даному випадку ухвалене судом першої інстанції у справі рішення не відповідає зазначеним вимогам процесуального закону.

Ухвалюючи рішення у справі та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та виділ їй у власність 50 відсотків майна товариства з обмеженою відповідальністю «Завод рентгенівського обладнання «КВАНТ», 33 відсотків майна Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство «КВАНТ», 1/3 майна підприємства «Виробничий кооператив «Шукач» суд першої інстанції виходив із того, що майно зазначених юридичних осіб є спільною сумісною власністю подружжя.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з такого.

Статтею 57 СК України передбачено правові підстави визначення майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка; статтею 61 СК України визначено об'єкти права спільної сумісної власності.

Відповідно до положень ст. 61 СК України, ст. 52 ЦК України майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.

З урахуванням наведеного, майно приватного підприємства не може бути об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка з підстав, передбачених ст. 74 СК України.

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Проте, відповідно до розяснень, що містяться в п.п.26-29 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»при вирішенні питання про поділ майна у вигляді акцій, частки (паю, долі) у фондах корпоративних господарських організацій судам слід виходити з того, що питання їх поділу вирішується залежно від виду юридичної особи, організаційно-правової форми її діяльності, характеру правовідносин подружжя з цим субєктом.

Статтею 12 Закону України від 19 вересня 1991 р. «Про господарські товариства» встановлено, що власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є само товариство.

Вклад до статутного фонду господарського товариства не є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Виходячи зі змісту частини 2,3 ст. 61 СК України якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сімї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності. У разі використання одним з подружжя спільних коштів усупереч ст. 65 СК України інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.

Позовних вимог про поділ доходів від діяльності господарських товариств, засновниками яких є сторони або використання відповідачем спільних коштів всупереч інтересам сімї, позивачкою не заявлялося, доказів про наявність таких обставин нею суду не надавалося.

Крім того, як свідчать установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство «КВАНТ» та підприємства «Виробничий кооператив «Шукач», крім сторін у справі засновниками (учасниками) зазначених підприємств є ще й інші особи.

Згідно зі ст.ст.11, 303 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За таких обставин оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, воно підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог з підстав викладених вище.

Керуючись ст.303, 304, 307, 309, 316, 317, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного суду Харківської області,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 14 травня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий-суддя -

Судді -