Постанова

від 17.06.2013 по справі 804/6982/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2013 р. Справа № 804/6982/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н. В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

До суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби: - №0000131720 від 13.12.2012р. за платежем «Податок на доходи фізичних осіб» на суму 14671,19грн. (в частині що не була скасована під час досудового врегулювання спору); - №0000121720 від 13.12.2012р. за платежем «ПДВ» на суму 8504,16грн., в т.ч. за основним платежем 6803,33грн. штрафна санкція 1700,83грн. (в частині, що не була скасована під час досудового врегулювання спору).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняті Нікопольською ОДПІ Дніпропетровської області Державної податкової служби податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, мотивуючи тим, що, на відміну від змісту акту, позивачем під час проведення перевірки було надано первинні документи бухгалтерського обліку, що підтверджують розмір понесених витрат платником у 2010 році. Протиправність дій відповідача полягає у врахуванні доходів та витрат позивача у вересні 2010 року при здійсненні розрахунку належного до сплати податку з доходів фізичних осіб, оскільки у 2010 році суб'єкт підприємницької діяльності був платником єдиного податку і був звільнений від сплати податків по загальній системі оподаткування. Крім того, на думку позивача, податковою інспекцією протиправно виключено із складу податкового кредиту платника сум податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Оптімус ЛТД» та ТОВ «Дніпро-Скан-Сервіс», оскільки анулювання Свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Оптімус ЛТД» здійснено 21.12.2010р., а податкова накладна виписана ТОВ «Дніпро-Скан-Сервіс» №107092 від 28.09.2011р. оформлена до вимог ст.201 ПК України і не містить в собі помилок у відображенні ІПН контрагента як покупця так і постачальника. Позивач вважає, що висновки в акті не відповідають діючому законодавству, є протиправними, прийняті при відсутності належних доказів, а отже дії відповідача з викладення цих висновків в акті є протиправними, а податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Від відповідача надійшло заперечення в яких він посилається на те, що позов ФОП ОСОБА_2 є необґрунтованим, оскільки в ході проведеної податковим органом перевірки позивачем не надано у повному обсязі витребуваних, зокрема - банківських документів щодо руху грошових коштів на банківських рахунках платника за період з 01.04.2010р. по 31.12.2011р., заповнену книгу обліку доходів та витрат за 2010-2011 року., письмових розшифровок сформованих валових витрат, що підтверджують витрати, пов'язані з отриманням доходу та веденням господарської діяльності, вказаних у декларації про доходи за 2010 рік, яка надана до податкового органу на суму, що перевищує допустимий обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) по єдиному податку у розмірі 500 000 грн. Відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки податковим органом встановлено розбіжності при співставленні податкових зобов'язань ТОВ «Оптімус ЛТД» та податкового кредиту позивача за вересень 2010 року, у зв'язку з тим, що ТОВ «Оптімус ЛТД» подало податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року з нульовими значеннями, яку визнано податковою інспекцією недійсною, а 21.12.2010р. свідоцтво платника ТОВ «Оптімус ЛТД» було анульовано.

Представники позивача у суловому засіданні проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували.

Представник відповідача про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 17.06.2013р. відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України справу призначено до розгляду у письмовому провадженні на підставі наявних в справі доказів, за відсутності сторін.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_1), згідно виписки з ЄДРПОУ №841290 серіїААВ, зареєстрований державним реєстратором Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області (№ реєстраційної дії 2 231 000 0000 000927) як суб'єкт підприємницької діяльності від 07.02.2006р.

Згідно із Свідоцтва Державної податкової адміністрації України про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_2 від 10.04.2009р. ФОП ОСОБА_2 є платником податку на додану вартість від 10.04.2009р.

Згідно Довідки Орджонікідзевського відділення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби №599/10/25.17.1.15 від 28.02.2013р., копія якої наявна в матеріалах справи, ФОП ОСОБА_2 здійснює підприємницьку діяльність автомобільного вантажного транспорту та перебуває на загальній системі оподаткування.

Судом встановлено, що з 05.11.2012р. по 16.11.2012р. на підставі наказу Нікопольської ОДПІ від 26.10.2012 №1113, відповідно до направлення від 02.11.12р. №451/172 та плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на ІV квартал 2012р., відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено акт №2270/172.НОМЕР_1 від 23.11.2012 року.

Згідно висновків вказаного Акту перевірки №2270/172.НОМЕР_1 від 23.11.2012., документальною перевіркою встановлено порушення: 1) ст.13 розділу IV Декрету № 13/92 (що діяв на момент вчинення правопорушення), п.177.1 ст.177, п.177.2 ст.177, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого підлягає донарахуванню податок з доходів фізичних осіб та податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності на загальну суму 70908,99грн. в тому числі: за 2010р. в сумі 14671,19грн., за 2011р. на суму 56237,80грн.; 2) п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 пп.7.2.4 п.7.2 ст.7, п.п.7.2.6.п.7.2 ст.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 (що діяв на момент вчинення правопорушення), п.198.2. ст.198, п.198.6 ст.198, п.201.11 ст.201 розділу 5 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на додану вартість за перевіряємий період на 20803,83грн., в тому числі: на суму 270,09 грн. за травень 2010р.; на суму 343,17грн. за червень 2010р.; на суму 2078,81грн. за липень 2010р.: на суму 469,63грн. за жовтень 2010р.; на суму 622,86грн. за листопад 2010р.; на суму 11114,65грн. за грудень 2010р.; на суму 924,45грн. за січень 2011р.; на суму 260,0грн. за лютий 2011р.; на суму 610,0грн. за квітень 2011р.; на суму 1180,17грн. за серпень 2011р.; на суму 2450,0грн. за вересень 2011р.; на суму 480,0грн. за листопад 2011р.; 3) п.44.1 ст.44, п.85.2 ст.85, п.177.10 ст.177 Податкового Кодексу України, неведення обліку доходів та витрат (надано не заповнену книгу обліку доходів та витрат-загальна система за 2010р.-2011р.), ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (на перевірку надано не всі виписки банку, платіжні доручення та інш.) за перевіряємий період при здійсненні податкового контролю.

Відповідно пп.1.14.1 п.1.14 вказаного Акту перевірки, позивач з 01.04.2010р. по 31.12.2010р. перебував на спрощеній системі оподаткування, а з 01.01.2011р. по 31.12.2011р.- на загальній системі оподаткування.

Відповідно до змісту вказаного Акту перевірки, позивачу було надіслано поштою запит від 14.11.2012р. №26947/10/17-232, копія якого наявна в матеріалах справи, про надання суб'єктом підприємницької діяльності документальних підтверджень та письмових пояснень щодо використання придбаних та використаних запчастин та книги обліку доходів та витрат за перевіряємий період; надання розшифровки сформованих валових витрат вказаних у декларації про доходи за 2010 рік, яка надана до податкового органу на суму, що перевищує допустимий обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) по єдиному податку у розмірі 500 000 грн.; надання на перевірку первинних документів по взаємовідносинам ТМЦ, ПММ та замовниками отриманих послуг по вантажним перевезенням за відповідний період, а також щодо надання первинних банківських документів щодо руху грошових коштів на банківських рахунках платника за період з 01.04.2010р. по 31.12.2011р. Вказаний запит був отриманий позивачем 26.11.12р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно п.2.1 вказаного Акту перевірки, ФОП ОСОБА_2 на перевірку надано не заповнену книгу обліку доходів та витрат (загальна система) за 2010р. - 2011р., на кінець перевірки виписки банку, платіжні доручення та інш. за період з 01.05.2010р. по 31.05.2010р., з 01.07.2010р. по 31.07.2010р., з 01.08.2010р. по 31.12.2010р. по розрахунковому рахунку НОМЕР_3 ПАТ КБ "Приватбанк" або довідку з банку про відсутність руху грошових коштів за вищевказані періоди не отримано; на кінець перевірки виписки банку, платіжні доручення та інш., за період з 21.07.2011 по 31.12.2011р. по розрахунковому рахунку НОМЕР_4 АТ "Укрсиббанк", МФО 351005 або довідку з банку про відсутність руху грошових коштів за вищевказаний період не отримано, тому сума валового доходу за результатами перевірки визначена на підставі банківських виписок про рух грошових коштів по розрахунковим рахункам НОМЕР_4 АТ "Укрсиббанк"; НОМЕР_5 ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК"; НОМЕР_3 ПАТ КБ "Приватбанк" - за період з 01.042010 по 30.04.2010 та з 01.06.2010 по 30.06.2010р. (п.2.2.1 Акту перевірки).

За перевіряємий період фахівцями Нікопольської ОДПІ встановлено, що відповідно до бази даних АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" при співставленні податкових зобов'язань ТОВ "ОПТИМУС ЛТД" (код 33806564, іпн.338065604625) та податкового кредиту ФОП ОСОБА_2 за вересень 2010 року, встановлені розбіжності, які рахуються на дату підписання акту перевірки.

Згідно відомостей бази даних АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" податкову декларацію по податку на додану вартість підприємство ТОВ "ОПТИМУС ЛТД", за вересень 2010 року подало з нульовими значеннями, яка визнана у податковому органі недійсною, а 21.12.2010р. Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Оптимум ЛТД"-анульовано.

На підставі Акту №2270/172.НОМЕР_1 від 23.11.2012 року, Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби 13.12.2012 року винесені податкові повідомлення-рішення №0000141720 про застосування штрафу у розмірі 510, 00 грн. за ненадання до перевірки документів, №0000121720, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальній сумі 25 557, 17 грн. (основна сума боргу - 20 803, 83 грн., штрафні санкції - 4753, 34 грн.) та №0000131720, яким яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 88 636, 24 грн. (основна сума боргу - 70 908, 99 грн., штрафні санкції - 17 727, 25 грн.).

Не погодившись із висновками акту перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся із скаргою до Державної податкової служби у Дніпропетровській області.

Згідно Рішення № 89/0/43-13/10/10-013 від 09.01.2013р. Державною податковою службою у Дніпропетровській області продовжено термін розгляду скарги.

Рішенням №988/10/10-25 від 04.03.2013р. Державною податковою службою у Дніпропетровській області залишено без змін податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 13.12.2012р. №0000131720, №0000141720, а скаргу платника-без задоволення. Цим рішенням також частково скасовано податкове повідомлення-рішення №0000121720 від 13.12.2012р. в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 264, 00 грн. (в т.ч штрафні санкції в сумі 52, 94 грн.), а в іншій частині скаргу платника - залишено без задоволення.

Не погодившись із зазначеним рішенням Державної податкової служби у Дніпропетровській області, позивач звернувся із скаргою до Державної податкової служби України.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України (правонаступник-Державної податкової служби України) №62/6/94-99-10-15 від 04.04.2013р., скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - задоволено частково: Міністерством доходів і зборів України залишено без змін податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 13.12.2012р. №0000131720, №0000141720 з урахуванням рішення Державної податкової служби у Дніпропетровській області №988/10/10-25 від 04.03.2013р., прийнятого за розглядом скарги, а також скасовано податкове повідомлення-рішення №0000131720 від 13.12.2012р. в частині сплати 56 237, 80 грн. податку з доходів фізичних осіб та 17 727, 25 грн. штрафної санкції та у зазначеній частині рішення Державної податкової служби у Дніпропетровській області №988/10/10-25 від 04.03.2013р., прийняте за розглядом первинної скарги.

Судом також досліджені надані позивачем докази: реєстр витрат за період з 01.10.2010р. по 31.12.2010р.; накладні, фіскальні чеки, видаткові накладні, рахунки, рахунки-фактури за ІV квартал 2010 року всього у кількості 58шт. (а.с.64-121); Податкові накладні №91606 від 16.09.10р., №91401 від 14.09.10, №107092 від 28.09.11р., Акт від 14.09.2010р.; банківські виписки по рахунку НОМЕР_3 за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. на 24арк.; Довідка ПАТ «УкрСиббанк» №134 від 14.06.2013р.; Звіти суб'єкта малого підприємництва-фізичної особи-платника єдиного податку за ІІ квартал 2010р., ІІІ квартал 2010р., за ІV квартал 2010р.

Згідно із ст.67 Конституції України - кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 2 ст.3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996) передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону № 996, факти здійснення господарських операцій фіксують первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до п.2 ст.9 даного закону первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: «назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції».

Згідно п.п.16.1.12 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового Кодексу України (надалі -ПК України), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим кодексом України.

Згідно п.п.20.1.8 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацем першим цього пункту.

Відповідно до п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Пунктом 61.1 ст. 61 ПК встановлено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасної сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючи органи. Податковий контроль здійснюється у тому числі, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (п.п. 62.1.3 ст. 62 ПК).

П.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до п. 121.1 ст. 121 ПК, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених ст..44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а саме - прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизація виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з пунктом 138.2 ст.138 ПК - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.8.5 пункту 138.8 статті 138 ПК, до складу загальновиробничих витрат, включаються витрати на утримання, експлуатації та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загально виробничого призначення.

Підпунктом 138.10.2 пункту 138.10. ст..138 ПК визначено, що до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання паливно - мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме, витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до положень ст. 177 ПК, доходи фізичних осіб підприємців, отримані протягом календарного року від провадження підприємницької діяльності, оподатковуються за ставками визначеними в пункті 167.1 статті 167 Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом 3 цього кодексу. Фізичні особи - підприємці забов"язані вести книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючи документи, щодо походження товару. Форма Книги обліку книги доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом державної податкової служби.

Пунктом 177.5 ст.177 ПК встановлено, що фізичні особи - підприємці подають до органу державної податкової служби податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності на підставі документального підтвердження факту їх сплати (п.п. 177.5.3 п. 177.5 ст.177 ПК).

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1. ст. 14 ПК, передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове забов"язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 ст.198 ПК, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст..201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченим пунктом 201.11 ст.201 цього кодексу.

Відповідно до вимог п.п. "б)" п.201.11 ст.201 ПК, підставою для нарахування сум податку, що відносяться д о податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є : касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму, нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Відповідно до п.123.1 ст123 ПК - у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1,54.3.2,54.35,54.3.6 п.54.3 ст. 54 цього Кодексу, зазначене тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Згідно пункту 7.2.6 пункту 7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної, крім іншого, можуть бути касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номеру постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

За нормою підпункту 7.4.1 пункту 7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більш ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою п.6.1 ст.6 та ст. 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду, крім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст.13 р.4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.92р. (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Для включення вищевказаних витрат до складу валових витрат необхідно, щоб їх сума згідно з п.п.5.3.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р. підтверджувалася відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 7.1. ст.7 Закону України "Про податок з фізичних осіб" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування , крім випадках визначених у пунктах 7.2. - 7.3 цієї статті.

У разі, коли сторони не визначають у договорі порядок приймання-передачі продукції, застосовуються положення Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджені постановами Державного арбітражного Союзу РСР від 15.06.65 МП-6 і від 25.04.66 №П-7 (далі - Інструкція П-6, П-7) (такі постанови чинні і використовуються по теперішній час на підставі Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року).

Відповідно до ст.2 Інструкції П-6 при поставці товарів і створення умов для своєчасного і правильного приймання одержувачем, відправник (постачальник) зобов'язаний: а) дотримуватися встановлених правил пакування і завантаження продукції. Маркування опломбування окремих місць; б) чітке і правильне оформлення документів, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікати, посвідчення якості і ін.), відвантажувальних та розрахункових документів, відповідність вказаних в них даних про якість та комплектність продукції фактичні якості та комплектності її.

Згідно п.5 Інструкції П-6 про приймання товарів як передбачено правилами, що діють на транспорт (перевезення), одержувач зобов'язаний витребувати від органу транспорту складання комерційного акту (відмітки на товарно-транспортній накладній або складенні акта - при доставці вантажу автомобільним транспортом).

Відповідно до п.12 Інструкції П-6 приймання продукції по кількості проводиться відповідне транспортним і супровідним документам (рахунки-фактури, специфікації, описи, пакувальні ярлики і ін.) відправника).

Згідно п.22 Інструкції П-7 для приймання продукції виділяються особи, компетентні (по роду роботи, освіти, по досвіду трудової діяльності) по питанню визначення якості і комплектності продукції, що підлягає прийманню.

Відповідно до Спільного наказу Міністерства транспорту України та Міністерств і статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.95 №488/346 встановлено, що застосування затверджених даним наказом форм первинних документів є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності. А саме: «Подорожній лист вантажного автомобіля», ф.№2; «Подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні», ф.№1 міжнародна; «Товарно-транспортна накладна», ф.1-ТН; «Талон замовника» ф.№1-Т3.

Відповідно до наказу Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.95 від 29.12.95 №488/346 Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля (далі - Наказ №488), товарно-транспортна накладна типової форми №1-ТН - є єдиним первинним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника та оприбуткування у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України. А також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку.

При доставці товару автомобілем, обов'язковим документом є товарно-транспортна накладна за формою №1-ТН. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).

Відповідно п.2 Наказу №488 застосування товарно-транспортної накладної Форми №1-ТН є обов'язковою для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Вантажовідправник зобов'язаний передати водію разом з товарно-транспортною накладною посвідчення про якість або сертифікат. Відомості про ці документи обов'язково зазначаються у товарно-транспортній накладній. У посвідченні про якість, у сертифікаті або іншому документі повинні міститись відомості про продукцію, допустимий термін його доставки.

Додаткові вимоги до первинних документів встановлені п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. № 168/704), відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа,, дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, посада і прізвища осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно абз.1 п.п.2.1 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст.11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд критично оцінює надані позивачем до матеріалів справи в якості доказів видаткові накладні з огляду на те, що вказані документи мають істотні недоліки форми та не відповідають вимогам, встановлених законодавством для визнання їх первинними, оскільки не містять ПІБ осіб, які підписали документи, що унеможливлює ідентифікацію особи яка відвантажила товар.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, позивачу було направлено лист №26947/10/17-232 від 14.11.2012р., копія якого наявна в матеріалах справи, в якому відповідач просив надати наступні документи: - документальні підтвердження та письмові пояснення щодо використання вищевказаних витрат у здійсненні Вашій фінансово-господарській діяльності; - розшифровку сформованих Вами валових витрат вказаних в декларації про доходи за 2010р. (вх. № 196 від 09.02.2011р) подану Вами до Орджонікідзевської ДПІ на суму перевищення 500,0 тис. грн. обсягів виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) по єдиному податку. Також, вдруге просив надати на перевірку: - книги обліку доходів та витрат (спрощена та загальна системи) за перевіряємий період з 01.04.2010р. по 31.12.2011р.; - первинні документи по взаємовідносинам з постачальниками ТМЦ, ПММ та замовниками отриманих послуг по вантажним перевезенням за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р., а саме: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, акти здачі прийняття-робіт, реєстри маршрутів, товарно-транспортні накладні, реєстри отриманих податкових накладних та інш.; - первинні банківські документи (виписки банку, платіжні доручення та інш.) за період з 01.07.2010р. по 31.12.2010р. по розрахунковим рахункам НОМЕР_3 ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 3052099, НОМЕР_4 АТ "Укрсиббанк", МФО 351005; - первинні банківські документи (виписки банку, платіжні доручення та інш.) за період з 01.04.2010р. по 31.12.2011р. по розрахунковим рахункам НОМЕР_4 АТ "Укрсиббанк", МФО; 351005 НОМЕР_5 ПАТ КБ "Приватбанк'-, МФО 3052099, або у випадку відсутності руху по вказаним рахунам: довідку з банку про відсутність руху грошових коштів. Вказаний лист отримано позивач 26.11.12р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, копія якого наявна в матеріалах справи.

Проте, позивачем на перевірку надано не заповнену книгу обліку доходів та витрат (загальна система) за 2010 - 2011 роки, на перевірку не надано виписки банку за період з 01.05.2010 по 31.05.2010., з 01.07.2010 по 31.07.2010., з 01.08.2010 по 31.12.2010 по розрахунковому рахунку НОМЕР_3 ПАТ КБ "Приватбанк", за період з 21.07.2011 по 31.12.2011. по розрахунковому рахунку НОМЕР_4 АТ "Укрсиббанк", МФО 351005, не надано акти списання запчастин за період з 01.12.2010 - 31.12.2010, не надано письмових, щодо розшифровок сформованих валових витрат вказаних в декларації про доходи за 2010 рік, яка подана на суму перевищення 500 000 грн. обсягів виручки від реалізації послуг по єдиному податку,) які підтверджують витрати, пов'язані з отриманням доходу та веденням господарської діяльності.

Також в акті перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_2 завищено витрати у 2011 році на суму 342 692,89 грн., за рахунок включення до складу валових витрат, суми з придбаних та списаних запчастин згідно листа наданого ФОП ОСОБА_2 Згідно даних обліку, вищевказані запчастини не були реалізовані в перевіряємому періоді та не рахуються в залишках на кінець перевіряє мого періоду, тобто придбання запчастин не пов'язано з веденням фінансово - господарської діяльності ФОП ОСОБА_2

Суд зазначає, що право приватної власності на майно належить фізичній особі, а не фізичній особі - суб'єкту господарювання, що в свою чергу не дає можливості вважати майно (основні фонди у вигляді автотранспортних засобів), яке перебуває у приватній власності (або на правах оренди) фізичної особи, основними фондами суб'єкта господарювання-фізичної особи, у зв'язка з чим, платник податків не мав права у перевіряємому періоді відносити до складу податкового кредиту та витрат, відповідно, вартість послуг ремонту та використаних запчастин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по отриманим касовим чекам на закупівлю на заправних станціях дизельного пального для автотранспортних засобів загальна сума в день по яким, перевищує 200 грн., без ПДВ, згідно податкових накладних, у яких відсутні обов'язкові реквізити для її заповнення на суму 20 803,83 грн., а саме: за травень 2010 року на загальну суму ПДВ 270,09 грн;, за червень 2010 року - 343,17 грн.; за липень 2010 року - 2078,81 грн.; за жовтень 2010 року -469,63 грн.; за листопад 2010 року - 622,86 грн.; грудень 2010 року - 11114,65 грн; за січень 2011 року - 924,45 грн.; за лютий 2011 року -260 грн.; за квітень 2011 року - 480грн.

Суд звертає увагу, що у вересні 2010 року ФОП ОСОБА_2 від підприємства ТОВ "ОПТИМУС ЛТД" (код 36399097) отримав запчастини згідно податкової накладної: №91606 від 16.09.2010 (копія якої наявна в матеріалах справи), у якої не вказані № та дата договору на зальну суму 10 700 грн. (у тому числі ПДВ 4320 грн.), та отримав послуги по виконанню ремонтних робіт згідно податкової накладної №91401 від 14.09.2010, копія якої наявна в матеріалах справи, та рахунку №91408 від 14.09.2010 на загальну суму 25920 грн. (у тому числі ПДВ 1783,33 грн.). Розрахунки між контрагентами за отримані послуги здійснювались у безготівковій формі (платіжні доручення: № б/н від 07.10.2010 на 30000 грн. № б/н від 08.10.2010 на суму 6620 грн.). Вищевказані податкові накладні на суму ПДВ 6103,33 грн. отримані від ТОВ «ОПТИМУС ЛТД», відображено ФОП ОСОБА_2 у реєстрі отриманих податкових накладних, який відповідає даним декларації з ПДВ за вересень 2010 року.

Згідно відомостей бази даних АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" податкову декларацію по податку на додану вартість підприємство ТОВ "ОПТИМУС ЛТД", за вересень 2010 року подало з нульовими значеннями, яка не була визнана, як податкова звітність за місцем реєстрації платника податків (Новомосковська ОДПІ) - та, відповідно, має стан «не дійсна». Таким чином, суд зазначає, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «ОПТИМУС ЛТД», анульовано 21.12.2010р., позивач повинен був відкоригувати склад податкового кредиту по рядку Декларації 16.1 «самостійне виправлення платником помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації» на суму ПДВ 6103,33грн. за грудень 2010 року.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Аналізуючи вищевказані норми законодавства, суд приходить до висновку, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою і для формування податкового обліку платника податків.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростували правильність висновків відповідача, викладених ним в акті №2270/172.НОМЕР_1 від 23.11.2012 року.

За викладених вище обставин та відповідних доказів, суд вважає, що відповідач при винесенні податкових повідомлень-рішень №0000131720 від 13.12.2012р. та №0000121720 від 13.12.2012р., в частинах, що не були скасовані, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, правомірність своїх дій ним доведена.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку в необхідності відмови в задоволенні поданого адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 13.12.2012р. №0000131720 та №0000121720 в частинах, що не були скасовані під час досудового врегулювання спору - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Н.В. Турлакова