Постанова

від 08.08.2013 по справі 808/5840/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2013 року о/об 17 год. 52 хв.Справа № 808/5840/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Колесникової С.Г., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвогнезахист»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвогнезахист» (далі - позивач або ТОВ «Спецвогнезахист») до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач або ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя), в якому позивач просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000112214/354 від 17.06.2013 по податку на додану вартість на суму 34 100,00грн. і штрафних санкцій 17 050,00грн.

Позовні вимого обґрунтовано тим, що жодна норма законодавства, що регулює порядок формування податкового кредиту, не позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства по ланцюгу постачання. Позивач зазначає, що основним видом діяльності є електромонтажні роботи, з метою виконання яких виникла необхідність придбання витратних матеріалів у ТОВ «ВФ «Стронг». На думку позивача всі первинні документи відповідають дійсному економічному змісту господарської операції між позивачем та контрагентом.

Заперечуючи проти позовних вимог, з підстав, викладених в письмових запереченнях, відповідач зазначає, що у ТОВ «ВФ «Стронг» відсутні об'єкти, які підпадать під визначення ст. 18 Податкового кодексу України, дані, відображені, у податкових деклараціях з податку на прибуток та деклараціях з податку на додану вартість в частині реалізації товарно-матеріальних цінностей, отриманих від підприємств-постачальників та відповідно подальшого руху придбаних товарно-матеріальних цінностей до покупців, на думку контролюючого органу не є дійсним. Також під час перевірки встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності ТОВ «ВФ «Стронг» у порядку, передбаченому діючим законодавством України по взаємовідносинам з ТОВ «Валета», ПП «Рест-Профі», ПП «Раіком» та відповідно подальшого руху придбаних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) до подальших покупців.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях, та просив суд відмовити у задоволенні позову.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 08 серпня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Довідки АА №708749 Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецвогнезахист» 04.09.2001 зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Запорізької міської ради за адресою: 69035, м. Запоріжжя, Орджонікідзевський район, вул. Заводська, буд. 3, ідентифікаційний код - 31676678.

На підставі службового посвідчення, на підставі п..п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 79.2 ст. 79, п.п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя від 23.05.2013 №586 працівниками відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку TOB «Спецвогнезахист» з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків TOB «Виробнича фірма «Стронг» за період січень, березень, квітень 2012 року, їх реальності та повноти відображення в обліку.

За результатами перевірки складено акт №150/22-1421/31676678 від 24 травня 2013 року на підстав якого ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення рішення №0000112214 від 17.06.2013, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 34 100,00грн., за штрафними санкціями 17 050,00грн.

Відповідно до висновків перевірки встановлено порушення позивачем пп. 14.1.36, п. 14.1.181 ст. 14, п. 44.1 п. 44.3, пп. ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, ст. 201 Податкового кодексу України, Наказу ДПА України від 02.02.2012р. №1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», підприємством TOB «Спецвогнезахист» завищено податковий кредит на загальну суму 34 100грн. за період січень, березень, квітень 2012р., який сформований від контрагента TOB «ВИРОБНИЧА ФІРМА «СТРОНГ», що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання сумою податкового кредиту з ПДВ (р. 18 податкової декларації з ПДВ) на загат суму 34 100 грн. ,в т.ч по періодам: січень 2012 р. у сумі 10 934 грн., березень 2012 р. у сумі 4 833 грн., квітень 2012 р. у сумі 18 333 грн.; заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (р.25 податне Декларації з ПДВ) на загальну суму 34 100 грн., в т.ч. по періодам: січень 2012 р. у сумі 10 934 грн., березень 2012 р. у сумі 4 833 грн., квітень 2012 р. у сумі 18 333 грн.; також порушено п.п. 14.1.36, п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 187.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 розділу V ПК України та Наказу ДПА України від 25.01.2011 №41 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання», в частині не підтвердження реальності здійснення господарських відносин TOB «Спецвогнезахист» з TOB «ВИРОБНИЧА ФІРМА «СТРОНГ» внаслідок чого завищено податковий кредит за період березень 2012 р. на загальну суму 2 880 грн.: завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2012 року на загальну суму 4 051грн. по контрагенту - покупцю, а саме: ЗAT «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ».

З матеріалів справи вбачається, що TOB «Спецвогнезахист», без укладання правочину в письмовій формі, придбавало у TOB «ВФ «СТРОНГ» ворота протипожежні у кількості 6 штук та двері металеві у кількості 14 штук на загальну суму 221880,00грн., а саме по періодам: 06.01.2012 - ворота протипожежні - 4шт. - 50 660,00грн., 24.01.2012 - двері протипожежні - 4шт. - 14 942,00грн., 28.03.2012 - двері металеві - 5шт. - 13 429,00грн., 09.04.2012 - двері металеві - 4шт. - 17 721,00грн., 09.04.2012 - ворота протипожежні - 1шт. - 15 128,00грн., 27.04.2012 - ворота протипожежні - 1шт. - 110 000,00грн.

Вказані обставини підтверджуються: видатковою накладною №РН-0000002 від 06.01.2012, видатковою накладною №РН-0000007 від 24.01.2012, видатковою накладною №РН-00038/1 від 28.03.2012, видатковою накладною №РН-0000047 від 09.04.2012, видатковою накладною №РН-000046 від 09.04.2012, видатковою накладною №РН- 0000055 від 27.04.2012., рахунком-фактури №СФ-0000503 від 26.12.2011, рахунком-фактури №СФ-0000008 від 17.01.2012, рахунком-фактури №СФ-0000016 від 24.01.2012, рахунком-фактури №СФ-0000027 ВІД 07.02.2012, рахунком-фактури №СФ-0000049 ВІД 06.03.2012, №СФ-0000070 від 06.04.2012 та довіреностями на отримання товару.

Також позивачу ТОВ «ВФ «Стронг» виписало податкові накладні: №3 від 05.01.2012 на суму 50 660,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 8 443,33грн., №47 від 12.03.2012 на суму 13 429,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 2 238,17грн., №51 від 16.03.2012 на суму 17 721,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 2 953,50грн., №50 від 15.03.2012 на суму 15 128,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 2 521,33грн., №73 від 06.04.2012 на суму 10 000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 1 666,67грн., №77 від 17.04.2012 на суму 50 000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 8 333,33грн., №78 від 17.04.2012 на суму 50 000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 8 333,33грн., які зареєстровані в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за відповідний період.

Транспортування товару здійснювалося автотранспортом, який належить позивачу (обороно-сальдова відомість по рахунку 105 необоротні активи - т.1 а.с. 159) відповідно до наказів №3 від 04.01.2012, №13 від 22.01.2012, №41 від 26.03.2012, №51 від 05.04.2012, №56 від 25.04.2012 (т.1 а.с. 103 - 107) та подорожніх листів №4/13 від 06.01.2012, №15/13 від 24.01.2012, №55/13 від 28.03.2012, №62/13 від 09.04.2012, №16/13 від 26.01.2012, №18/13 від 27.01.2012, №64/13 від 11.04.2012, №76/13 від 27.04.2012 (т.1 а.с. 151-158).

Товар отриманий працівниками - комірник ОСОБА_1, начальник дільниці ОСОБА_2

За отриманий товар позивач провів розрахунки, що підтверджується платіжними дорученнями №3 від 05.01.2012, №№42 від 17.01.2012, №272 від 12.03.2012, №304 від 16.03.2012, №296 від 15.03.2012, №376 від 06.04.2012, №402 від 17.04.2012 та виписками з банківського рахунку позивача.

В подальшому протипожежні ворота були змонтовані позивачем на об'єкті ТОВ «Аврора Девелопмент» на виконання умов договору №44/2011 від 05.09.2011, що також підтверджується Актом приймання виконаних підрядних робіт, підсумкової відомості ресурсів, розрахунку загальновиробничих витрат, копії яких наявні в матеріалах справи. Придбані позивачем протипожежні двері та протипожежні ворота були змонтовані на об'єкті ПрАТ «Завод напівпровідників» на виконання договору №136 від 29.04.2009 та договору №497 від 29.09.2011, також підтверджується Актом приймання виконаних підрядних робіт, підсумкової відомості ресурсів, розрахунку загальновиробничих витрат, копії яких наявні в матеріалах справи. Придбані протипожежні ворота також були перепродані ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат», про що свідчить Акт №428 від 11.04.2012.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 201.14 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Як зазначено у ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з п.1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п.2.1 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Як зазначено у п.2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Як зазначено у п.1.1 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів», затверджених 10.01.2007 наказом Міністерства фінансів України №2 (далі - Методичні рекомендації №2), методичні рекомендації можуть застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків та бюджетних установ).

Відповідно п.3.1 Методичних рекомендацій №2 надходження запасів на підприємство оформлюється відповідними документами, типові форми яких затверджуються Державним комітетом статистики України та іншими центральними органами виконавчої влади. Якщо для оформлення господарської операції типові форми первинних документів відсутні, то підприємство складає такі первинні документи, які б містили обов'язкові реквізити, передбачені законодавством та іншими нормативно-правовими актами.

У пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. «а» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

У ст.186 Податкового кодексу України визначається «місце постачання товару», згідно якого місцем постачання товарів є: фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Як зазначено у пп.«а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст. 187.1 цього ж Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків - покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства. Водночас, перевіркою не зафіксований факт наявності в податкових накладних недоліків, що свідчить про їх неналежність як первинного документу, або порушення порядку їх видачі.

Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за товар контрагента на виконання зобов'язань по укладеному договорі.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні вищевказані документи, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який знаходиться в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит.

Крім того, відповідно до Довідки АА №708749 видами діяльності за КВЕД позивача є: 43.21 - електромонтажні роботи; 80.20 - обслуговування систем безпеки; 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; 71.12 - діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування у цих сферах; 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель. Крім того, ТОВ «Спецвогнезахист» має ліцензію, видану Державним департаментом пожежної безпеки МНС України на проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінка, протипожежного стану об'єктів. Також матеріали справи містять договір №5-ІІ-12 суборенди нежилого приміщення від 01.07.2012, Договір №21/2-12 на повернення експлуатаційних витрат від 01.07.2012, картки рахунку 201.

Суд звертає увагу, що доводи податкового органу щодо безтоварності господарських операцій базуються лише на інформації Акту №249/2220/37461147 від 05.04.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «виробнича фірма «Стронг» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків з ТОВ «Валета» за січень 2012 року, ПП «Рест-Профі» за січень, лютий, березень, квітень 2012 року, ПП «Раіком» за квітень 2012 року», що саме по собі не є достатнім для можливості стверджувати про фіктивність господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом. Також слід зазначити, що ТОВ «Валета», ПП «Рест-Профі» та ПП «Раіком» не були контрагентами позивача у спірний період.

Суд зазначає, що в разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено.

Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи шляхом їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Отже, правильність та обґрунтованість формування платником податків податкового кредиту та валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. Податковим органом не доведено, що придбання послуг та товарів не пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Згідно ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку і податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Пред'явлені до перевірки та надані у судовому засіданні документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операції і, відповідно, право позивача на включення до податкового кредиту вартості отриманих послуг, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності.

Згідно зі статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З наведених рішень Європейського суду з прав людини вбачається, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати ПДВ та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати ПДВ з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, та на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори у порядку і розмірах, установлених законом. Платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державою від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвогнезахист» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя №0000112214/354 від 17.06.2013.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвогнезахист» 511,50грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова