Рішення

від 14.08.2013 по справі 905/4679/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.08.2013 Справа № 905/4679/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Поцелуйко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь, ідентифікаційний код НОМЕР_4

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Маріуполь, ідентифікаційний код НОМЕР_1

про: стягнення заборгованості у розмірі 47000 грн., пені у розмірі 2318,94 грн., 3% річних у розмірі 520,48 грн. та збитків у розмірі 7007,15 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - ОСОБА_1 (особисто за паспортом серії НОМЕР_3 виданим Приморським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області від 17.03.1999р.);

від Відповідача - не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався з 22.07.2013р. на 14.08.2013р.

У судовому засіданні 14.08.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Маріуполь (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Маріуполь (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 46700 грн., пені у розмірі 1928,74 грн., 3% річних у розмірі 423,54 грн. та збитків у розмірі 7007,15 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди №3 від 01.10.2012р. за період користування майном з 01.10.2012р. по 09.06.2013р. включно, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних та пені, а також підстави для відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою комунальних послуг.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди №2 від 01.10.2011р. з актом приймання-передачі, договір оренди №3 від 01.10.2013р., свідоцтво про державну реєстрацію Позивача та Відповідача, рішення від 28.05.2013р., розрахунок пені та 3% річних, акт звіряння розрахунків, претензія від 29.03.2013р., договір 34515 від 22.11.2005р., акт звірки, оборотну відомість, акти виконаних робіт, платіжні доручення, виписки з банківського рахунку, нормативно обґрунтувавши вимоги посиланням на ст.ст.525, 527, 610, 611, 612, 623, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193, 283, 284, 285, 286 Господарського кодексу України.

Позивачем в перебігу розгляду справи надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи на обґрунтування своєї позиції (а.с.а.с.59-70, 71, 77-83), у тому числі заява про збільшення позовних вимог в частині заборгованості - до 47000гшрн., пені - до 2318,94 грн. та 3% - до 520,48 грн., у зв'язку із збільшенням періоду заборгованості на 1 день - до 10.06.2013р. включно.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та витребуваних судом документів не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.а.с.66, 67), достовірність яких (відомостей) презюмується за змістом положень ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців

Таке повідомлення вважається належним згідно правової позиції, викладеної в абз.1 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., тим більше, що надіслана Відповідачеві ухвала суду повернута поштою у зв'язку із спливом строку зберігання (а.с.76).

У судовому засіданні 14.08.2013р. представник Позивача наполягав на задоволені позову і вирішені спору попри відсутність Відповідача, у зв'язку із чим суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача та ненаданням ними певних документів у світлі приписів ст.ст.4-3, 22, 33 цього Кодексу не перешкоджає вирішенню спору з огляду на повноту зібраних доказів у розумінні ст. 77 Кодексу.

Вислухавши у судових засіданнях Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2011р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди №2 (а.с.а.с.9-11), відповідно до п.п. 1.1, 1.2 та 9.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення 2-4 загальною площею 58,8 кв.м., розташованого в АДРЕСА_1 на першому поверсі 5-ти поверхового будинку, яке належить «Орендодавцю» на праві власності з метою використання під магазин продовольчих товарів, строком дії на 12 місяців.

Приналежність об'єкту оренди Позивачеві підтверджується змістом витягу з реєстру права власності на нерухоме майно (а.с.69), з якого вбачається, що об'єктом оренди є все приналежне Орендодавцю нежитлове приміщення.

01.10.2011р. майно було передано Орендарю, про що сторонами було складено відповідний акт приймання-передачі (а.с.12).

01.10.2012р. між тими ж сторонами та відносно цього ж майна був укладений договір оренди №3 (а.с.а.с.12-15) зі строком дії на 12 місяців.

Розділом 4 договору встановлена орендна плата та порядок її розрахунку, відповідно до якого загальний розмір орендної плати з 01.10.2012р. складає 8500 грн. на місяць, а з 01.01.2013р. 9000 грн., яка сплачується незалежно від наслідків господарської діяльності наперед за наступний місяць до 5-го числа місяця, за який вноситься орендна плата.

Окрім орендної плати п. 6.1.7 договору, на Орендаря покладено зобов'язання зі сплати отриманих комунальних послуг безпосередньо поставникам (водопостачання, водовідвід, спожиту електроенергію та інш.) до 10 числа наступного за звітним місяця з подальшим наданням Позивачеві копій квитанцій про сплату за користування комунальних послуг.

Пунктом 7.3 договору на Орендаря покладена відповідальність за порушення строків внесення орендної плати у вигляді сплати пені в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Як вбачається з наданої довідки банку від 01.06.2013р. (а.с.52) та виписок з рахунку (а.с.а.с.53-57) у період з 22.10.2012р. по 04.02.2013р. Відповідач перерахував (не у повному обсягу та несвоєчасно) 26500грн. орендних платежів.

29.03.2013р. Позивач звернувся (а.с.30) до Відповідача із претензією (а.с.27) з вимогою погасити наявну заборгованість за оренду в сумі 26000грн. та оплати наявну заборгованості перед КП «Маріупольське ПУ ВКХ» в розмірі 6976,98грн., сплативши нараховані 3% річних та пеню (а.с.а.с.28, 29).

За період з жовтня 2012р. по червень 2013р. Відповідач згідно п. 6.1.7. договору оренди №3 від 01.10.2012р. не сплачував комунальні послуги з відпуску питної води та прийому стічних вод за договором №45/15 від 22.11.2005р. (а.с.а.с.31-34), у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 7007,15 грн. (а.с.а.с.35-50), яка була погашена Позивачем, що вбачається із квитанцій (а.с.51).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 28.05.2013р. у справі №905/2940/13 (а.с.а.с.20-21), яке набрало законної сили 11.06.2013р. (а.с.68), позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь Донецької області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Маріуполь Донецької області про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №3 від 01.10.2012р. задоволені у повному обсязі з мотивів невиконання Орендарем грошових зобов'язань зі здійснення орендних платежів.

12.06.2013р. Позивач надіслав (а.с.26) Відповідачеві акт звірення розрахунків відносно заборгованості з орендних платежів станом на 09.06.2013р. (а.с.25), який останнім залишений без реагування. За таких обставин Позивач звернувся із розглядуваним позовом, збільшивши в перебігу розгляду справи розмір вимоги та остаточно вимагаючи стягнення з Відповідача основного боргу у розмірі 46700 грн., пені у розмірі 2318,94 грн., 3% річних - 520,48 грн., збитки в розмірі 7007,15 грн., збільшивши у подальшому заявою від 15.07.2013р. (а.с.а.с.60-63) в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України розмір вимог відносно заборгованості з орендної плати - до 47000грн., пені - до 2318,94грн. та 3% річних - до 520,48грн. у зв'язку із збільшенням періоду їх нарахування до моменту розірвання договору.

Відповідач своєї позиції до відома суду не довів та процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, своєї позиції по суті спору до відома суду не довів, ухилившись від підписання (з зауваженнями або без) акту звірення розрахунків (а.с.83), складеного та надісланого (а.с.82) Позивачем на виконання вимог суду.

Суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у позовні заяві з урахуванням заяви від 15.07.2013р. про збільшення розміру позовних вимог (а.с.60), оскільки згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір певних складових позовних вимог.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню , враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань щодо сплати орендної плати та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді сплати інфляції та 3% річних, а також до відшкодування збитків у розмірі вартості здійснених Позивачем замість Відповідача оплат спожитих останнім комунальних послуг.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату. Водночас, встановлення Відповідачеві грошових зобов'язань з безпосередньої оплати спожитих комунальних послуг в межах укладеного Позивачем з постачальником таких послуг договору узгоджується із приписами ст.ст.3, 6, 627 Цивільного кодексу України, які встановлюють принцип свободи договору, та приписами ст.528 цього Кодексу щодо можливості покладання виконання обов'язків за договором на іншу особу.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди №3 від 01.10.2012р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Водночас, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу з орендної плати до 5 числа місяця, що передує оплачуваному, а також - з безпосередньої оплати постачальнику вартості спожитих комунальних послуг до 10 числа місяці наступного за звітним - відповідно до умов п.п. 4.2, 6.1.7 договору оренди №3 від 01.10.2012р.

Згідно преюдиціального у розумінні ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України для розглядуваної справи рішення Господарського суду Донецької області від 28.05.2013р. у справі №905/2940/13 договір оренди №3 від 01.10.2012р. припинено внаслідок дострокового розірвання згідно ч.2 ст.291 Господарського кодексу України з 11.06.2013р., що в силу ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України і ч.7 ст.180 Господарського кодексу України зумовлює правомірність нарахування орендної плати по 10.06.2013р. включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином, тоді як невиконання або неналежне виконання є порушенням зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Оскільки наявність боргу у заявлені Позивачем сумі підтверджується матеріалами справи, Відповідачем у відповідності до ст.ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України жодними доказами не тільки спростовується, суд, дійшов висновку про можливість визнання Орендаря таким, що прострочив виконання відповідних грошового зобов'язання у розміні ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України відносно платежу з орендної плати з 01.10.2012р. по 10.06.2013р. та оплаті спожитих комунальних послуг з водопостачання і водовідведення за період з жовтня 2011р. по червень 2013р.

Вказані обставини дають суду підстави стверджувати про наявність порушення Відповідачем грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, та вважати самого Відповідача таким, що прострочив їх виконання у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, а також 3% річних, нарахованих на заборгованість, за весь час її прострочення.

Приймаючи до уваги викладене, а також суд перевіривши відповідність наданих Позивачем розрахунків (а.с.а.с.61,63) умовам договору і встановленим обставинам за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство", дійшов висновку про можливість стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості з орендної плати в розмірі 47000грн. та нарахованих на неї 3% річних у розмірі 520,41 грн. (частковість задоволення вимог в цій частині через помилки у розрахунку)

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення плати відповідно сформульована безпосередньо у п. 7.3. договору оренди, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 цього Кодексу є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги висновок суду щодо наявність заборгованості Відповідача, суд здійснивши за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" перевірку наданого Позивачем розрахунку (а.с.62) встановив, що її розмір не перевищує встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничної ставки, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Отже, вимоги про стягнення пені задовольняються в сумі 2318,92 грн. , у зв'язку із наявністю помилок у розрахунку.

Стосовно вимог про стягнення збитків позиція суду полягає у такому:

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Тоді як невиконання або неналежне виконання відповідних обов'язків є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, що за змістом ст. 611 цього Кодексу має наслідком, у тому числі - необхідність відшкодування збитків.

Згідно ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Виникнення у особи права на компенсацію збитків у результаті порушення її цивільного права передбачається і ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України.

Оскільки обов'язки Відповідача, порушеннями яких Позивач обґрунтовує свої вимоги, зумовлені саме відносинами в межах договору оренди №3 від 01.10.2012р., п.6.1.7. якого встановлює обов'язок в порядку ст. 528 Цивільного кодексу України Орендаря з виконання грошових зобов'язань Орендодавця, у тому числі - і за договором №45/15 від 22.11.2005р. з оплати наданих і спожитих саме за адресою об'єкту оренди послуг, остільки суд зауважує, що предметом стягнення у розглядуваній справі в цій частині є саме збитки, завдані невиконанням зобов'язання, що випливає з договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України обов'язок відшкодування збитків у разі порушення договірних зобов'язань покладені на боржника - особу, яка припустила порушення.

Виходячи із загальних положень права підставою для застосування заходів відповідальності, яким є стягнення збитків у розумінні ст. 611 Цивільного кодексу України та ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України, є склад правопорушення, який утворюється наступними елементами: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона.

З огляду на те, що суб'єктом є боржник, об'єктом - правовідносини з безпосередньої оплати постачальникам Позивачам спожитих Відповідачем комунальних послуг, які (правовідносини) були встановлені та оцінені судом вище, предметом доказування а, відтак - і судового дослідження - є об'єктивна та суб'єктивна сторони: наявність порушення з боку Відповідача, збитків та безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями (порушенням) та збитками, а також - вина зазначеної особи.

Відносно зазначених елементів складу господарського правопорушення суд зазначає наступне:

Відповідачем всупереч ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано до матеріалів справи доказів припинення будь-яким із передбачених діючим законодавством способом до моменту подання розглядуваного позову грошових зобов'язань зі сплати отриманих комунальних послуг за період з жовтня 2011р. по червень 2013р., що кваліфікується судом як доведеність факту порушення зобов'язань

До стягуваних збитків Позивач відносить понесені власні витрати у сумі 7007,15 грн., наявність яких підтверджена представленими у справі платіжними документами.

В свою чергу, факт понесення Позивачем витрат зі сплати комунальних послуг, фактично спожитих Відповідачем в перебігу орендних правовідносин, зумовлений саме несплатою таких послуг безпосередньо Орендарем згідно умов п. 6.1.7. договору оренди №3 від 01.10.2012р., що свідчить про існування належного причинно-наслідкового зв'язку.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині відшкодування у розмірі 7007,15 грн., враховуючи не спростовану Відповідачем встановлену ст.614 Цивільного кодексу України презумпцію наявності вини порушника зобов'язань.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний код НОМЕР_4) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Маріуполь (ідентифікаційний код НОМЕР_1) про стягнення заборгованості у розмірі 47000грн., пені у розмірі 2318,94грн., 3% річних у розмірі 520,48 грн. та збитків у розмірі 7007,15 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Маріуполь (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний код НОМЕР_4) заборгованість з орендної плати в розмірі 47000 грн., пені у розмірі 2318,92 грн., 3% річних у розмірі 520,41 грн. та збитків у розмірі 7007,15 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Донецьк (ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віткевський завод», м. Донецьк (ідентифікаційний код 05461533) компенсацію судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1720,32 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти вимог відмовити.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 14.08.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.08.2013р.

Суддя Д.О. Попков