Рішення

від 15.08.2013 по справі 905/4669/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.08.2013 Справа № 905/4669/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Гудковій К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Донецькій області, код ЄДРПОУ 25906635

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Донецьке обласне відділення Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», м. Донецьк, ЄДРПОУ 09334702

про: стягнення 13 759,72 грн.

за участю представників сторін :

від позивача: Морозова Ю.А. - за дов. № 01-07/15-870 від 12.07.2013р.

від відповідача: Карапетян А.Р. - за дов. б/н від 16.06.2013р.

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні господарського суду Донецької області знаходиться справа №905/4669/13 за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Донецькій області до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Донецьке обласне відділення Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення страхових виплат на загальну суму 13 759,72 грн. за період 23.06.2012р. по 31.01.2013р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.1071 Цивільного кодексу України, ст.ст. 15, 179-181, 193 Господарського кодексу України.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 26.09.2001р. на обліку у відділенні Фонду у м. Маріуполі знаходився Падалка Михайло Якович, який ушкодив здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався 17.11.1959 р., та отримував страхові виплати внаслідок ушкодження здоров'я через рахунок № 27385, відкритий в ТВБВ № 10004/0459 Філії - Донецьке обласне відділення ПАТ «Державний ощадний банк України».

22.06.2012р. громадянин Падалка Михайло Якович помер, про що стало відомо позивачу після звернення доньки Селецької Л.М., яка надала до відділення Фонду у м. Маріуполі свідоцтво про смерть Падалка М.Я. серії І-НО № 633927 від 25.06.2012р.

Оскільки страхові виплати Падалка М.Я. було призначено довічно, щомісячні перерахування проводилися автоматично і до дня припинення виплат за період 23.06.2012р. по 31.01.2013р. фондом було надлишково перераховано 13 759,72 грн.

На підтвердження позову надано суду у копіях: свідоцтво про смерть серії І-НО № 633927 від 25.06.2012р., претензію № 05-46/01-1198 від 21.05.2013р., відповідь на претензію № 23-66/1-48/3034 від 10.06.3013р., договір на зарахування та виплату № 23-66/1-48/37/ВВ-07/НЮ від 12.05.2007р., додаток, додаткову угоду до договору та протокол розбіжностей до додаткової угоди, правовстановлюючі документи підприємства.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що банк є неналежним відповідачем по справі і не має відповідати за пред'явленим позовом, оскільки відповідно до приписів п. 7.1.2 ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк на договірній основі повинен здійснювати зберігання коштів, проводити розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Розгляд справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні, що відбулось 15.08.2013р., позивач підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, та просив стягнути з відповідача 8 062,60 грн. Також до канцелярії суду надав клопотання, у якому просив зупинити провадження у справі № 905/4669/13 на підставі ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України до вирішення пов'язаної з нею справи № 264/5831/13-ц Іллічівськом районним судом м. Маріуполя. В обґрунтування своєї позиції надав суду копію вироку Іллічівського районного суду м. Маріуполя №264/5651/13-к 1-кп/264/263/2013, копію позовної заяви, копію обвинувального акту від 30.06.2013р., копію ухвали № 264/5831/13-ц 2/264/2188/2013.

Відповідач проти задоволення позовних вимог та клопотання позивача заперечував.

Щодо клопотання позивача про зупинення провадження у справі суд вважає за необхідне його відхилити з огляду на наступне.

Відповідно п. 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» та ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядалися іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Господарський суд вважає, що справа № 264/5831/13-ц, що перебуває в провадженні Іллічівськом районним судом м. Маріуполя, не пов'язана зі справою № 905/4669/13, тому підстави для зупинення провадження у цій справі відсутні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи 12.06.2007р. між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії Донецьке обласне відділення (банк) та Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Донецькій області (клієнт) укладено договір на зарахування та виплату № 23-66/1-48/37/ВВ-07/НЮ від 12.05.2007р. Згідно п. 1.1. вищевказаного договору клієнт доручає, а банк бере на себе зобов'язання здійснювати розрахунково-касове обслуговування шляхом зарахування на поточні або карткові рахунки фізичних осіб, які відкриті в установах банку, та здійснювати на першу вимогу виплату власників рахунків з цих рахунків страхових платежів на платній основі через установи банку.

П. 4.2 договору зазначено, що питання про суми страхового відшкодування (виплат), зараховані на поточний (картковий) рахунок їх одержувача після дня його смерті, разом з нарахованими на них відсотками вирішується відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п. 6.1 договору він набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2010р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо жодна із сторін за місяць до запланованої дати припинення строку його дії не попередила іншу сторону спро припинення дії цього договору.

У період з 23.06.2012р. по 31.01.2013р. Фонд виконував страхові виплати внаслідок нещасного випадку на виробництві, не маючи інформації про смерть громадянина Падалка М.Я.

Кошти перераховувалися на особовий рахунок № 27385, відкритий в ТВБВ № 10004/0459 Філії - Донецьке обласне відділення ПАТ «Державний ощадний банк України».

З метою досудового врегулювання спору позивачем було подано претензію від 21.05.2013р. № 05-46/01-1198 від 21.05.2013р., у якій останній просив повернути на розрахунковий рахунок відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі страхові виплати, однак відповідач у відповіді на претензію № 23-66/1-48/3034 від 10.06.3013р. повідомив, що: банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження; грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком та клієнтом, що стало підставою для звернення із позовною заявою до господарського суду.

Тобто предметом спору у цій справі є помилково нарахована сума страхової виплати за період 23.06.2012р. по 31.01.2013р. у розмірі 13 759,72 грн.

06.08.2013р. позивачем до канцелярії суду було надано заяву про уточнення позовних вимог, де останній зазначив, що йому було повернуті кошти у розмірі 5 697,12 грн. та просив стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти у розмірі 8 062,60 грн.

Приписами ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Суд враховує, що позивач фактично зменшив позовні вимоги, що відповідає правам позивача, передбаченим ст. 22 ГПК України, тому спір розглядається з урахуванням заяви позивача про зменшення позову - сума позову - 8 062,60 грн.

Згідно з приписами ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з положенням ч.ч 1,2 ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковими для неї.

Відповідно до ч.1 ст.28 та ч.ч 1,9 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду. За бажанням одержувачів ці суми можуть перераховуватися на їх особові рахунки в банку.

Відтак, спірні суми коштів, виплату яких здійснено і які перераховано на особовий рахунок зазначеної вище фізичної особи вже після її смерті, останньою не набуваються, у зв'язку з чим ці кошти не можуть входити до складу спадщини, оскільки згідно приписів статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Разом з тим, приписами статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч.1). Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами (ч.2).

Відповідно до п.7.1.2 ст.7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк на договірній основі повинен здійснювати зберігання коштів, проводити розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно до ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

З вищевикладеного вбачається, що банк не має права на суму коштів, що знаходяться на рахунку фізичної особи, а обов'язок банку здійснити певні дії щодо особового рахунку клієнта, зокрема, списати кошти з особового рахунку, виникає лише у визначених законодавством випадках.

Однак в матеріалах справи відсутні докази існування відповідного розпорядження клієнта або судового ріщення, прийнятого стосовно володільця рахунку чи його спадкоємців, а також відсутні докази порушення банком прав позивача невиконанням такого рішення.

Виходячи зі змісту системного аналізу змісту положень ст.ст. 1066,1067,1071,1212 ЦК України та п.7.1.2 ст.7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»банк не є набувачем спірних страхових коштів в розумінні ст.1212 ЦК України, а лише вчиняє дії по обслуговуванню рахунку клієнта.

За таких обставин, суд вважає позов не доведеним, тому у позові слід відмовити.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду №06/5026/1753/2012 від 05.06.2013р., де зазначено, що банк не є набувачем коштів, він вчиняє лише дії по обслуговуванню рахунку клієнта, тому підстав стягувати надмірно сплачену позивачем суму страхових виплат з відповідача, немає.

Таким чином задоволення даного позову у спосіб, визначений позивачем, призвело б до задоволення його вимог за рахунок відповідача, що не відповідає способу захисту такого права, зазначеного у вказаній вище статті 1212 Цивільного кодексу України, з урахуванням вказаних норм права.

За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Донецькій області про стягнення страхових виплат на загальну суму 8 062,60 грн. за період 23.06.2012р. по 31.01.2013р. - відмовити.

Рішення набирає законної сили через десять днів з моменту проголошення (підписання) і може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 16.08.2013р.

Суддя Н.В. Величко

(062)381-91-20

Надруковано 3 прим.:

1 - позивачу

1 - відповідачу

1 - у справу