Рішення

від 08.08.2013 по справі 910/10236/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10236/13 08.08.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/10236/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Л.К.О.»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Ділові мережі»;

про стягнення 7821,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Гумен С.М., довіреність № 02/09-08/2 від 18.09.2012р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Л.К.О.» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ділові мережі» (надалі - відповідач) про стягнення 7821,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки продукції № 309 від 03.03.2011р. у визначений строк не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 7821 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2013р. порушено провадження у справі № 910/10236/13.

Ухвалами суду від 04.07.2013р. та від 18.07.2013р. розгляд справи відкладався, у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

Крім того, ухвалою від 18.07.2013р. розгляд справи був продовжений на п'ятнадцять днів за клопотанням представника позивача.

Присутнім у судовому засіданні 08.08.2013р. представником позивача підтримано позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 08.08.2013р. черговий раз не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 03.06.2012р. та ухвал суду від 04.07.2013р., від 18.07.2013р. не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року № 18 місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» від 15.03.2007р.01-8/123 передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 03.06.2013р. та ухвали від 04.07.2013р., від 18.07.2013р. були надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві та міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.03.2011р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір поставки продукції № 309, у відповідності до п.п. 1.1., 1.3. якого позивач зобов'язується поставляти продукцію відповідачу, а відповідач зобов'язується своєчасно приймати цю продукцію, сплачувати її вартість на умовах договору та повертати зворотну тару на умовах, передбачених договором. Замовлення передається позивачу відповідачем в будь-якій зрозумілий сторонами формі (електронною поштою, через торгового представника, факсимільним, телефонним зв'язком, усно тощо). Продукція поставляється централізовано транспортом позивача або, за бажанням відповідача, шляхом самовивозу зі складу постачальника. Місце поставки продукції узгоджується сторонами при прийнятті замовлення. Прийняття відповідачем продукції вважається підтвердженням узгодження кількості, ціни, асортименту продукції. Підтвердженням факту узгодження умов доставки продукції є підписана сторонами товарно-транспортна накладна та/або видаткова накладна

Відповідно до п. 1.5. договору, при централізованій доставці продукції відповідач (або довірена особа відповідача) приймає фактичну її кількість від водія-експедитора, який здійснює її поставку, ставить круглу печатку або штамп на накладній, а у випадку відсутності чи не існування печатки або штампу, піпис та прізвище відповідальної особи своєї організації та пише на ній назву організації (право підпису накладних з боку відповідача мають тільки особи, зазначені у додатку, який є невід'ємною частиною договору (Додатко № 1)). У випадку невиконання даного пункут договору, продукція буде вважатися прийнятою відповідними матеріально-відповідальними особами, а супровідні документи завірені відповідними печатками та штампами, при цьому відповідач несе всі можливі ризики, пов'язані з прийманням продукції не матеріально - відповідальними особами самостійно.

Відповідно до п. 4.2. договору, ціна на окрему партію продукції вказується позивачем у накладній.

Відповідно п. 5.2.2., відповідач зобов'язаний за договором повнісю прийняти замовлений товар та здійснити його оплату.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач за товарно-транспортними накладними № ВН-21174 від 15.06.2011р. та № ВН-23353 від 23.06.2011р. передав відповідачу товар на загальну суму 7821,00 грн. Копії зазначених товарно-транспортних накладних залучені до матеріалів справи.

Проте, відповідач отриману продукцію не оплатив, що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, підписаного сторонами станом на 01.08.2011р.

Згідно п. 3.3. договору, товар поставляється за умови повної передоплати відповідачем грошових коштів, відвантаження продукції без попередної оплати проводяться тільки при наданні відстрочки платежу.

Натомість, як вбачається з умов Договору поставки продукції № 309 від 03.03.2011р., сторони не узгодили кількість днів, на які відповідачу надано відстрочку в оплаті отриманої продукції, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з вимогою за вих. № 45 від 29.07.2013р. про сплату заборгованості за отриманий товар у сумі 7821,00 грн.

Однак, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

Отже, на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий на підставі Договору поставки продукції № 309 від 03.03.2011р. товар становить 7821,00 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 29.07.2013р. надіслав на адресу відповідача вимогу за вих. № 45 від 29.07.2013р. про сплату заборгованості за отриманий товар у сумі 7821,00 грн.

Проте, відповідач у визначений законом строк вимогу позивача не задовольнив та заперечень не надіслав.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими товарно-транспортними накладними та не надано доказів повної оплати переданого товару, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 7821,00 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ділові мережі» (01004, м. Київ, вул. Кропивницького, 18, оф. 34; код ЄДРПОУ 35018928) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Л.К.О.» (03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, 35, код ЄДРПОУ 37317990) 7821,00 грн. - боргу, 1720 грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 14.08.2013р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов