Постанова

від 12.08.2013 по справі 820/5452/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 серпня 2013 р. № 820/5452/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Міщенко А.П.,

за участю: представника позивача - Летючого В.П.,

представника відповідача - Аракелян Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Кооперативу "Призма" по ремонту та обслуговуванню засобів вимірювання та автоматики

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Кооператив "Призма" по ремонту та обслуговуванню засобів вимірювання та автоматики, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000332210 від 21.06.2013 року.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2013 року замінено неналежного відповідача - Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, на належного відповідача - Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними та такими, що не відповідають дійсності, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення №0000332210 від 21.06.2013 року є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі наказу №1007 від 18.05.2013 р. було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Кооперативу "Призма" по ремонту та обслуговуванню засобів вимірювання та автоматики (код ЄДРПОУ 21210807) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Спецтрубомонтаж» (код ЄДРПОУ 31939034) за 2010 рік та січень 2013 року, за результатами якої відповідачем складено акт №2128/2210/21210807 від 03.06.2013 р.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення Кооперативом "Призма" по ремонту та обслуговуванню засобів вимірювання та автоматики п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI (зі змінами та доповненнями), Кооперативом "Призма" занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 20000,0 грн. за вересень 2010 року.

На підставі висновків акту перевірки №2128/2210/21210807 від 03.06.2013 р. Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області прийняте податкове повідомлення - рішення №0000332210 від 21.06.2013 року, яким Кооперативу "Призма" по ремонту та обслуговуванню засобів вимірювання та автоматики збільшено суму грошового зобов'язання за адміністративними штрафами та іншими санкціями за основним платежем на суму 20000,0 грн., за штрафними санкціями на суму 10000,0 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії і відображених в акті №2128/2210/21210807 від 03.06.2013 року на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

Судом встановлено, що Кооперативом "Призма" по ремонту та обслуговуванню засобів вимірювання та автоматики було укладено з ТОВ «Спецтрубомонтаж» договір №0910-02 від 02.09.2010 року, за умовами якого Кооперативом "Призма" по ремонту та обслуговуванню засобів вимірювання та автоматики (Замовник) доручає, а ТОВ «Спецтрубомонтаж» (Виконавець) зобов'язується виконати роботи з ремонту виробничих та офісних приміщень Замовника. (п.1.1 Договору).

На підтвердження виконання договору №0910-02 від 02.09.2010 року, представником позивача надані акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2010 р., довідка про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2010 р., договірна ціна, локальний кошторис №2-1-1 та податкова накладна №383 від 30.09.2010 р.

Відповідно до затверджених наказом від 4 грудня 2009 року № 554 типових форм первинних облікових документів у будівництві №КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати", встановлено, що в Акті та Довідці зазначається найменування будівництва та його адреса, найменування об'єкта, однак долучені до матеріалів справи документи не містять найменування будівництва, його адреси та найменування об'єкта будівництва.

Долучені до матеріалів справи договірна ціна та локальний кошторис не місять номеру та дати договору, на виконання якого виконуються роботи, не зазначені перелік ремонтних робіт, креслень чи специфікацій, на підставі яких виконуються роботи.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що оглянуті акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2010 р., довідка про вартість виконаних будівельних робіт, договірна ціна та локальний кошторис мають дефекти форми, змісту, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак не сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарської операції.

З долученого до матеріалів справи договору №0910-02 від 02.09.2010 року, взагалі неможливо встановити які саме роботи з ремонту виробничих та офісних приміщень виконавець зобов'язується виконати.

Згідно долученого акту приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2010 р., до вказаних прямих витрати включені в т.ч. вартість матеріалів, виробів та конструкцій, однак, доказів придбання будівельних матеріалів до суду надано не було.

Доказів фактичного переміщення будівельних матеріалів, проведення вантажно-розвантажувальних робіт, ліцензії на виконання будівельних робіт представником позивача до суду надано не було.

Крім того, з долученого до матеріалів справи договору №0910-02 від 02.09.2010 року, неможливо встановити в яких виробничих та офісних приміщеннях виконавець зобов'язується виконати ремонті роботи, оскільки акт виконаних робіт та довідка про вартість виконаних робіт не містить адреси об'єкта будівництва, податкова накладна №383 від 30.09.2010 р. містить місцезнаходження покупця ремонтно-будівельних робіт - м. Харків, вул. Малоджанкойська, б.10 , к.6.

Долучені представником позивача до матеріалів справи договір оренди №4250-Н від 22.09.2009 р., договір купівлі - продажу нежитлових будівель від 25.06.2002 р., розташованих в будинку №8 по вулиці Гордієнківський в м. Харкові та копії технічного паспорту на виробничий будинок, не свідчать про виконання ремонтних робіт саме за цими адресами.

Відповідно до п.3.2 Договору №0910-02 від 02.09.2010 р. оплата за виконані роботи здійснюється протягом 40 днів з моменту підписання актів виконаних робіт Замовником та Виконавцем.

Платіжні доручення, долучені до матеріалів справи, а саме, №520 від 19.10.2010 р., №522 від 21.10.2010 р., №515 від 18.10.2010 р. та виписки по банківському рахунку підприємства позивача не мають призначення платежу, а тому, не сприймаються судом як належні докази, що засвідчують факт сплати коштів за виконані ремонтні роботи саме за договором №0910-02 від 02.09.2010 р.

Отже, в даному випадку відсутні докази та об'єктивні данні щодо фактичного виконання ремонту виробничих та офісних приміщень та оплати за виконані роботи, що свідчить про відсутність реального здійснення господарської операції між господарюючими суб'єктами.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують економічне обґрунтування вказаної вище господарської операції.

Так, відповідно до вимог статті 71 КАС України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 198.2. ст.198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі п.198.6. ст.198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України , сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2. ст.200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.200.3. ст.200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Суд зазначає, що наявність податкових накладних не є вичерпною умовою для формування податкового кредиту підприємства платника податків.

Враховуючи вищевикладені факти, суд зазначає, що в ході розгляду справи встановлена нереальність та фіктивність укладеного правочину, а надані документи не відповідають вимогам чинного законодавства України та не можуть вважатися доказами по справі, в розумінні положень глави 6 розділу 2 КАС України.

Згідно ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність об'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення чи реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Зрозуміло, що одержання прибутку є метою діяльності підприємства, однак досягнення цієї мети може зайняти певний час.

Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем до матеріалів справи не надано документів, які б спростовували висновки податкового органу, що зазначені в акті перевірки про встановлені порушення податкового законодавства щодо формування податкового кредиту за вказаним договором.

За таких обставин, висновки податкового органу, що викладені в акті перевірки відповідають дійсності, податкове повідомлення - рішення №0000332210 від 21.06.2013 року, відповідає ч.3 ст.2 КАС України, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими, спростовуються зібраними доказами по справі та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Кооперативу "Призма" по ремонту та обслуговуванню засобів вимірювання та автоматики до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 16 серпня 2013 року.

Суддя Д.В. Бездітко