Постанова

від 07.08.2013 по справі 818/6089/13-а

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2013 р. Справа №818/6089/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Дикач О.О.,

представника позивача - Конатнікова А.О.,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах факультету внутрішніх військ Навчально-наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби Національної академії внутрішніх справ МВС України до ОСОБА_2, третя особа: військова частина 3037 ВВ МВС України про стягнення витрат пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,-

В С Т А Н О В И В:

Донецький прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах факультету внутрішніх військ Навчально-наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби Національної академії внутрішніх справ МВС України звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2, третя особа: військова частина 3037 ВВ МВС України, в якому просить суд стягнути на користь факультету внутрішніх військ ННІПКГБПС НАВС витрати на утримання ОСОБА_2 під час навчання на факультеті внутрішніх військ у сумі 24375,34 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_2 01 вересня 2008 року був зарахований курсантом на факультет внутрішніх військ навчально-наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби Київського національного університету внутрішніх справ МВС України (на даний час Національної академії внутрішніх справ (далі за текстом - ФВВ ННІПКГБПС НАВС). Під час навчання між відповідачем та Міністерством внутрішніх справ в особі Командувача внутрішніх військ МВС України був укладений контракт про проходження громадянами військової служби відповідно до ст. 19 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», п.п. 13, 26 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України».

Також, позивач зазначив, що після здачі державних іспитів та отримання диплому про вищу освіту та військового звання «лейтенант», згідно наказу командувача ВВ МВС України від 27 червня 2012 року № 74 о/с, відповідача було направлено для проходження військової служби на посаді офіцерського складу до військової частини 3037 внутрішніх військ МВС України.

На підставі наказу командувача ВВ МВС України від 15 квітня 2013 року № 28 о/с, відповідач був звільнений з військової служби за контрактом за п. „И" ч. 6 ст. 26 Закону України „Про військовий обов'язок та військову службу", у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем. В подальшому, наказом командира в/ч 3037 від 19 квітня 2013 року № 78 ОСОБА_2 було виключено зі списків військової частини 3037 та розраховано по всіх видах забезпечення, а чинність Контракту припинено достроково за вищевказаною підставою, у відповідності з абзацом 3 п. 34 Указу Президента «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України».

Таким чином, відповідач не виконав свої зобовязання за Контрактом, прослуживши у внутрішніх військах на посадах офіцерського складу лише менше року, а відтак повинен відшкодувати на користь позивача витрати на утримання ОСОБА_2 під час навчання на факультеті внутрішніх військ.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував посилаючись на те, що контракт між ОСОБА_2 та факультетом внутрішніх військ Навчально-наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби Національної академії внутрішніх справ МВС України був укладений коли позивач не досяг повноліття та він не усвідомлював, що робить. Також, відповідач зазначив, що контрактом не передбачений пункт щодо відшкодування витрат на утримання під час навчання. Крім того, Конституцією України, зокрема статтею 53 передбачено, що Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

З огляду на зазначене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви.

Представником третьої особи було надано клопотання в якому він зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд розглядати справу за відсутності представника.

Суд, заслухавши представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно та об'єкетивно проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з огляду на наступне.

У судовому засіданні встановлено, що 18.12.2008 р. між Міністерством внутрішніх справ України в особі заступника начальника інституту-начальника факультету внутрішніх військ Навчально-наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби Національної академії внутрішніх справ МВС України та ОСОБА_2 був укладений контракт про проходження військової служби курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (а.с. 47).

Як зазначив у судовому засіданні представник позивача, після отримання диплому відповідачем про вищу освіту та військового звання «лейтенант», згідно наказу командувача ВВ МВС України від 27 червня 2012 року № 74 о/с, відповідача було направлено для проходження військової служби на посаді офіцерського складу до військової частини 3037 внутрішніх військ МВС України.

З матеріалів справи вбачається, що наказом командира частини 3037 від 30.07.2012 № 146 (а.с. 15) відповідача було зараховано до списків особового складу в/ч 3037.

Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», п.п. 13, 26 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» між ОСОБА_2 та Міністерством внутрішніх справ в особі Командувача внутрішніх військ МВС України був укладений контракт про проходження громадянами України війської служби у внутрішніх військах МВС України, який набрав чинності з 28 червня 2012 року (а.с. 8).

Відповідно до вказаного вище контракту, відповідач добровільно взяв на себе зобов'язання проходити військову службу за контрактом у Міністерстві внутрішніх справ протягом строку дії цього Контракту відповідно до вимог, визначених законодавством, що регулює порядок проходження військової служби, та цим Контрактом. Сумлінно виконувати вимоги статутів, накази командирів та начальників. Також, згідно п. 3 цього Контракту строк його дії складав 5 (п'ять ) років.

Також, відповідно до наказу командира частини 3037 від 02 серпня 2012 року № 150 (а.с. 16) відповідача призначено на посаду командира 2 патрульного взводу 1 патрульної роти 1 патрульного батальйону військової частини 3037.

Наказом командира частини 3037 від 14 листопада 2012 року № 224 (а.с. 17) ОСОБА_2 переведений для подальшого проходження служби на посаду командира 1-го патрульного взводу 3-ї патрульної роти 2-го патрульного батальйону військової частини 3037.

Із матеріалів справи вбачається, що 06.12.2012 р. ОСОБА_2 до командира військової частини 3037 підполковнику Бартенєву Д.В. був поданий рапорт (а.с. 31) в якому відповідач просив звільнити його з військової служби у запас ЗСУ за п. "И" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.

Відповідно до атестації ОСОБА_2 від 06.12.2012 р. за період з листопада 2012 року по січень 2013 року (а.с. 28-29), атестаційна комісія вирішила, що відповідач займаній посаді не відповідає, доцільно звільнити у запас Збройних Сил України по п. "И" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Відповідач зі змістом атестації був ознайомлений та з висновком був згоден, про що свідчить його підпис (а.с. 29).

Команиром військової частини 3037 підполковником Бартнєвим Д.В. було винесено подання від 06.02.2013 р. в якому він клопотав про звільнення лейтенанта ОСОБА_2 у запас у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем (а.с. 30).

Таким чином, наказом команира військової частини 3037 № 78 від 19.04.2013 р. (а.с. 18) ОСОБА_2 був виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

З огляду на викладене, позивач вважає, що ОСОБА_2 повинен відшкодувати витрати на утримання за час навчання в сумі 24375,34 грн.

Суд погоджується із вказаним твердженням позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (далі по тексту - Закон) підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів.

Згідно ч. 10 ст. 25 Закону курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "і", "й" частини шостої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Пунктом "и" частини 6 статті 26 Закону передбачено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби, зокрема, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.

Відповідно до п. 1 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 р. № 964 (далі по тексту - Порядок), цей Порядок визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (далі - вищі навчальні заклади) відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "и" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі (далі - витрати).

Пунктом 3 Порядку визначено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з:

- грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням;

- перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку;

- оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Також, пунктом 5 Порядку передбачено, що витрати відшкодовуються у повному розмірі, зокрема, особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого навчального закладу відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "и" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" - за весь період навчання.

Враховуючи викладені вище приписи законодавства та те, що ОСОБА_2 було звільнено саме за п. "и" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", суд зазначає, що відповідач повинен відшкодувати позивачу фактичні витрати згідно постанови КМУ від 12.07.2006 р. у тому числі:

- витрати, пов'язані з грошовим забезпеченням в сумі 10941,71 грн.;

- витрати, пов'язані з продовольчим забезпеченням в сумі 9876,76 грн.;

- витрати, пов'язані з речовим забезпеченням в сумі 3135,21 грн.;

- витрати, пов'язані з послугами лазно-прального забезпечення в сумі 421,66 грн. (а.с. 20-26).

Посилання відповідача на те, що між ОСОБА_2 та факультетом внутрішніх військ Навчально-наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби Національної академії внутрішніх справ МВС України був укладений контракт від 18.12.2008 р. коли позивач не досяг повноліття та не усвідомлював що робить є безпідставними, оскільки, із матеріалів справи та пояснень відповідача не вбачається, що відповідачем приймались будь-які заходи щодо оскарження вказаного контракту. Також, ОСОБА_2 не були надані суду будь-які рішення судів щодо визнання контракту недійсним.

Щодо посилання відповідача, що контрактом не передбачений пункт щодо відшкодування витрат на утримання під час навчання та на те, що Конституцією України, зокрема, статтею 53 передбачено, що Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах, суд зазначає наступне.

Конституцією України, зокрема, статтею 53 передбачено, що Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Як було встановлено у судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду вказаної справи є саме стягнення коштів за утримання під час навчання ОСОБА_2, тобто, відшкодування не плати за навчання, а відшкодування витрат під час навчання в тому числі: витртат, пов'язаних з грошовим забезпеченням, продовольчим забезпеченням, речовим забезпеченням та послугами лазно-прального забезпечення.

Крім того, суд зазначає, що обов'язок щодо такого відшкодування факатичних витрат випливає із положень постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 р.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 витрат на утримання під час навчання на факультеті внутрішніх військ у сумі 24375,34 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах факультету внутрішніх військ Навчально-наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби Національної академії внутрішніх справ МВС України до ОСОБА_2, третя особа: військова частина 3037 ВВ МВС України про стягнення витрат пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 41600) на користь факультету внутрішніх військ Навчально-наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби Національної академії внутрішніх справ МВС України (вул. Колекторна, 4, м. Київ, 02121, ЄДРПОУ 08803514, МФО 821018, Банк - ГУДКСУ у Київській області, м. Київ, р/р 31258272210133) витрати на утримання ОСОБА_2 під час навчання на факультеті внутрішніх військ у сумі 24375,34 грн. (двадцять чотири тисячі триста сімдесят п'ять грн. 34 коп.)

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 12 серпня 2013 року.

Суддя (підпис) В.О. Павлічек

З оригіналом згідно

Суддя В.О. Павлічек