Постанова

від 15.08.2013 по справі 804/10396/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2013 р. Справа № 804/10396/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-IVF" про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській областізвернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-IVF", в якому просила стягнути кошти цього платника податків з рахунків у банках, які його обслуговують, на користь державного бюджету в рахунок погашення податкового боргу у розмірі 170,00 грн.

Означені позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення приписів п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року (далі - Закон № 2181-ІІІ), чинного на час виникнення спірних правовідносин, та абз.14 п.9.8 ст.9 Закону України № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», не було подано декларації з ПДВ за відповідні податкові періоди, через що податковим органом самостійно було визначено суми податкового зобов'язання за вищенаведене порушення та сформовано відповідно податкове повідомлення-рішення на суми цих зобов'язань, які у зв'язку із відсутністю відповідача за податковою адресою було розміщено на дошці оголошень податкового органу ще 13.09.2010 р., проте, станом на день подання позовної заяви, а саме на 02.08.2013 р., означений податковий борг ТОВ "Дніпро-IVF" не сплачено. З огляду на наведене позивач звернувся до суду з позовом про стягнення податкового боргу.

Позивач про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте у судове засідання його представник не з'явився, але надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження, в якому також просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач також був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, проте його представник у судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, заперечення на позовну заяву та заяву про відкладення розгляду справи не надавав.

Зважаючи на приписи ч.4 ст.122, ч.4, ч.6 ст.128 КАС України, суд розглянув дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, оскільки не вбачає потреби заслуховувати свідків та експертів.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про те, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро-IVF" (код ЄДРПОУ 31371454) знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області як платник податків.

Статтею 4 Закону України № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181-ІІІ), чинного на час виникнення спірних правовідносин, встановлено обов'язок платника податків самостійно обчислити суму податкового зобов'язання та зазначити її у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті. Також цією статтею визначено порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 вересня 2010 року податковим органом було проведено невиїзну камеральну перевірку відповідача з питання не повернення свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, за результатами якої складено акт від 13.09.2010р. №7122/152/31371454, яким зафіксовано порушення ТОВ «Дніпро-IVF» п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону № 2181-ІІІ, абз.14 п.9.8 ст.9 Закону України № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що полягало у неповерненні відповідачем свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ до податкового органу по строку надання 15.04.2010р. (а.с.10).

Так, абз.14 п.9.8 ст.9 Закону України № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» передбачено, що платник податку зобов'язаний повернути податковому органу реєстраційне свідоцтво якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою податкового органу, - протягом двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання. У цьому випадку затримка у поверненні такого свідоцтва прирівнюється до затримки у наданні податкової звітності з цього податку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був зареєстрований платником податку на додану вартість 16.09.2005р., свідоцтво №04214990.

26.03.2010р. відповідач згідно п.п.«ґ» п.9.8 ст.9 Закону України №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» був виключений з реєстру платників ПДВ (акт №152/28-155).

Проте в строк до 15.04.2010р. відповідач в порушення наведених приписів абз.14 п.9.8 ст.9 Закону України № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», не повернув податковому органу свідоцтво про реєстрацію його платником ПДВ, що прирівнюється до затримки у наданні податкової звітності з цього податку.

При цьому п.п.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону № 2181-ІІІ встановлено відповідальність платника податків за неподання податкових декларацій у строки, визначені законодавством, та передбачено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

На підставі акту перевірки від 13.09.2010р. №7122/152/31371454 та відповідно до п.п.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону № 2181-ІІІ, а також з урахуванням строків давності, встановлених п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 зазначеного Закону, податковим органом до відповідача було застосовано штрафну санкцію у розмірі 170,00 грн. та сформовано відносно цього податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 13.09.2010р. № 0063241502/0, копія корінця якого міститься в матеріалах справи (а.с.9).

У зв'язку із тим, що відповідач був відсутній за податковою адресою, що унеможливлювало вручення податкового повідомлення-рішення, воно, згідно відмітки на корінці, було вивішено на дошку оголошень податкового органу 13.09.2010 р. (а.с.9).

Перша податкова вимога № 1/761 на суму податкового боргу у розмірі 2039,60 грн. була сформована 08.04.2010р. та розміщена на дошці оголошень податкового органу 12.04.2010 р. (а.с.5).

12 травня 2010 року позивачем було сформовано другу податкову вимогу № 2/989 на цю ж суму боргу, яку також вивішено на дошку оголошень податкового органу 12.05.2010 р. (а.с.7).

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 2181-ІІІ, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

При цьому п.п.6.2.4 п.6.2 ст.6 Закону № 2181-ІІІ встановлено, що податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.

У такому самому порядку надсилаються податкові повідомлення.

У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Доказів оскарження відповідачем вищеозначеного податкового повідомлення-рішення в судовому чи адміністративному порядку суду не надано. Самостійно відповідачем сума грошових зобов'язань, визначених цим податковим повідомленням-рішенням не сплачена.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р., податкові органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно до п.п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку про те, що позивачем - суб'єктом владних повноважень, було доведено правомірність своїх вимог щодо стягнення з відповідача наявної у нього заборгованості по узгодженим грошовим зобов'язанням за рахунок коштів з рахунків у банках, що обслуговують ТОВ «Дніпро-IVF», натомість відповідачем не було надано суду доказів сплати податкового боргу у встановлені законодавством строки.

Пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно п.95.3 цієї статті стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-IVF" простягнення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути кошти з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-IVF" (вул. Гоголя, 1/43, м. Дніпропетровськ, 49000, код ЄДРПОУ 31371454) у банках, обслуговуючих цього платника податків, на користь державного бюджету в рахунок погашення податкового боргу у сумі 170,00 грн. (сто сімдесят гривень нуль копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Турова