Рішення

від 15.08.2013 по справі 906/782/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" серпня 2013 р. Справа № 906/782/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Слободенюк Г.М. - довіреність від 06.08.2013р.;

від відповідача: ОСОБА_2 - підприємець (свідоцтво НОМЕР_2 від 25.09.2008р.);

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра" (м. Житомир)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м. Житомир)

про стягнення 18128,67 грн.

Спір розглянуто у більш тривалий строк ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні 15.08.13р. була оголошена перерва з 10:30 до 15:00.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 18128,67грн. заборгованості, з яких: 15083,13грн. - основний борг, 85,08грн. - інфляційні втрати, 520,49грн. - 3% річних, 2610,13грн. - пеня. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Згідно заяви від 06.08.2013р. за №140, яка розцінена судом як заява про зменшення позовних вимог і прийнята до розгляду, позивач просить стягнути з відповідача 16655,84 грн. заборгованості, з яких: 14998,05грн. - основний борг, 1137,30грн. - пеня, 520,49грн. - 3% річних.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. На виконання вимог ухвали суду надав довідку про стан заборгованості відповідача та розрахунок інфляційних, 3% річних та пені з зазначенням періодів їх нарахування.

Представник відповідача в засіданні суду позов визнав частково в сумі 4690,00грн. основного боргу з підстав, викладених у письмову поясненні від 15.08.2013р., стверджує, що звільнив приміщення в березні 2012 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іскра" (Орендодавець/позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Орендар/відповідач) було укладено договір оренди приміщень №14 (а.с.9-11), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування наступні приміщення (далі за текстом - "Об'єкт, що орендується") :

1.1. Об'єкт, що орендується, являє собою опалювальне офісне приміщення площею 11,4 кв.м, опалювальне виробниче приміщення площею 124,2 кв.м, неопалювальне приміщення площею 2,95 кв.м та неопалювальне складське приміщення площею 45,1 кв.м.

1.2. Адреса: АДРЕСА_2.

Договір діє з 01.01.2012р. до 31.12.2012р. (п.10.1 договору оренди від 01.01.2012р.).

Відповідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п.2.1 договору вступ орендаря у користування Об'єктом настає одночасно з підписанням сторонами цього Договору та акта прийому-передачі вказаного Об' єкта.

Об'єкт вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі (п.2.5 договору).

На виконання умов даного договору позивач передав в оренду відповідачеві передбачене договором нерухоме майно, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.01.2012р., який підписано представниками сторін (а.с.13).

У відповідності до ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Розділом 3 договору №14 від 01.01.2012 року визначено порядок розрахунків по орендній платі.

Так, згідно п.3.1 договору орендна плата визначається за наступною методикою: (орендна плата) х (місячний індекс інфляції станом на останній день попереднього місяця) + (компенсації витрат орендодавця за спожиту електроенергію, водопостачання та телефонний зв'язок за попередній місяць) + (компенсації витрат орендодавця за опалення за попередній місяць під час опалювального сезону) + (пеня за несвоєчасні розрахунки по оренді за попередній місяць) .

Розмір орендної плати складає 2532,10 грн. за січень 2012 р. (в тому числі ПДВ).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на наступний місячний індекс інфляції.

Відповідно до п.3.2 договору орендна плата може сплачуватися як в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця так і готівкою в касу підприємства в пізніше 20 (календарного) числа кожного місяця за поточний місяць, згідно наданого орендодавцем рахунку.

Компенсація витрат орендодавця за спожиту електроенергію, водопостачання, опалення та телефонний зв'язок за попередній місяць сплачується не пізніше 10 (календарного) числа поточного місяця, згідно наданого орендодавцем рахунку.

Орендна плата за неповний місяць сплачується в процентному відношенні (п.3.5 договору).

Згідно п.3.7 орендар щомісяця компенсує орендодавцю витрати за використану електроенергію згідно показників електролічильників.

Орендар щомісяця компенсує орендодавцю витрати за водопостачання згідно показників лічильників (при наявності) (п.3.8 договору).

Орендар щомісяця компенсує орендодавцю витрати за послуги телефонного зв'язку, згідно показників телефонної компанії (при наявності) (п.3.9 договору).

Під час опалювального періоду орендар щомісяця компенсує орендодавцю витрати за опалення згідно фактично понесених витрат. Тривалість опалювального періоду встановлюється орендодавцем згідно наказів по підприємству (п.3.10 договору).

Пунктом 4.2 договору визначено обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі, відповідно до умов даного договору, здійснювати орендні платежі.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що у відповідності до умов укладеного між сторонами договору позивачем за період з січня 2012 року по травень 2012 року нараховано відповідачу орендну плату, яка згідно розрахунку позивача, доданого до позовної заяви, становить 19418,98грн.

На оплату орендної плати, відшкодування за використану електроенергію, витрат по опаленню позивачем виставлялись відповідачу відповідні рахунки (а.с.15-17).

Відповідач частково сплатив орендну плату в сумі 4335,85грн., внаслідок чого на день звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем склала 15083,13грн.

07.05.2012р. позивачем на адресу відповідача було направлено попередження за вих.№79 (а.с.24) з вимогою сплатити борг по орендній платі за період лютий-квітень 2012 року, яке було отримане відповідачем 17.05.12р. (а.с.23).

Оскільки відповідачем орендна плата не сплачена, позивач 29.05.2012 року направив на адресу відповідача листа про розірвання договору оренди з 31.05.2012 року (а.с.26).

Крім того, 01.06.2012 року представниками позивача у складі комісії було складено акт відкриття виробничо-складських приміщень, які орендував ФОП ОСОБА_2 (а.с.27), в результаті роботи якої встановлено відсутність майна орендаря в приміщеннях.

Оскільки відповідачем орендна плата не сплачена, позивач просить стягнути з відповідача, крім боргу по орендній платі в сумі 15083,13грн., також 520,49грн. - 3% річних, 1137,30грн. - пені та інфляційних (-85,08грн.).

Беручи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 759, 762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за Договором оренди підлягають задоволенню в сумі 14998,05 грн. (за мінусом дефляції в сумі 85,08грн.)

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та пені, господарський суд враховує наступне.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.3.6 Договору якщо орендна плата перерахована несвоєчасно, або в неповної обсязі, то додатково до орендної плати стягується на користь Орендодавця відповідно до чинного законодавства України пеня в розмірі 1,0 (один) % суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума пені становить 1137,30грн., 3% річних - 520,49грн.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені та 3% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та приписам чинного законодавства.

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку пені та 3% річних не виявлено помилок, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи. Доказів звільнення приміщення, що ним орендувалось, в березні 2012 року відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню з віднесенням судових витрат на відповідача за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.33,43,44, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ід.номер НОМЕР_1)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра" (10002, м. Житомир, вул. В.Бердичівська, 112, код 02969745) - 16655,84грн. заборгованості, з яких: 14998,05грн. - основний борг, 1137,30грн. - пеня, 520,49грн. - 3% річних, також 1720,50грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 16 серпня 2013 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати: 1 - в справу