Ухвала

від 05.08.2013 по справі 5011-21/12723-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

05 серпня 2013 року Справа № 5011-21/12723-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Добролюбової Т.В., суддів:Заріцької А.О., Першикова Є.В., Плюшка І.А., Шевчук С.Р., розглянувши заяву Заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 10.04.2013 у справі№5011-21/12723-2012 за позовомДержавного агентства резерву України доПублічного акціонерного товариства "Київський завод "Радар" за участюПрокуратури міста Києва проповернення матеріальних цінностей та стягнення штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2012 у справі №5011-21/12723-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2013, відмовлено у позові Державного агентства резерву України до Публічного акціонерного товариства "Київський завод "Радар" про повернення до державного резерву матеріальних цінностей та стягнення штрафних санкцій. Постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2013 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Заступник Генерального прокурора України звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 10.04.2013 у справі №5011-21/12723-2012 , в якій просить скасувати зазначену постанову, постанову суду апеляційної та рішення суду першої інстанцій, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції приписів статей 11, 207 Цивільного кодексу України, статті 174 Господарського кодексу України, статті 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв", вимог Положення про особливості формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями мобілізаційного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.98 №100-03, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. В обґрунтування своїх вимог заявником подано постанови Вищого господарського суду від 19.03.2009 у справі №12/14/761 , від 27.05.2010 у справі №10/658-07/5 , від 28.01.2010 у справі №50/258 , від 15.07.2009 у справі №36/219 та від 26.05.2010 у справі №1/637-15/10-Т .

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 111 16 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень. При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як убачається зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 10.04.2013 у справі №5011-21/12723-2012 , про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій щодо відмови у позові про повернення до державного резерву матеріальних цінностей та стягнення штрафних санкцій, оскільки позивачем не доведено факту закладення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на відповідальне зберігання відповідача.

Водночас у постановах від 19.03.2009 у справі №12/14/761 , від 27.05.2010 у справі №10/658-07/5 , від 28.01.2010 у справі №50/258 та від 26.05.2010 у справі №1/637-15/10-Т , на які посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог про повернення матеріальних цінностей до державного резерву та стягнення штрафних санкцій, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи стосовно закладення позивачем матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на відповідальне зберігання відповідачів, при цьому встановлено факти незбереження (самовільне відчуження) відповідачами таких цінностей.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Крім того, постанова Вищого господарського суду України 15.07.2009 у справі №36/219 , якою рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції , не може бути доказом неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на відповідну постанову не може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України.

Судова колегія Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що за змістом частини другої статті 38 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та розділу XII 2 ГПК України основною метою діяльності Верховного Суду України є створення однакової судової практики застосування норм матеріального права та усунення порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Таким чином, у порядку, встановленому розділом XII 2 ГПК України, правова оцінка повноти дослідження обставин справи попередніми судовими інстанціями під час перегляду справи не здійснюється.

З огляду на викладене відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 111 16 ,111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Заступнику Генерального прокурора України у допуску справи №5011-21/12723-2012 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяТ.Добролюбова Судді: А.Заріцька Є.Першиков І.Плюшко С.Шевчук