Рішення

від 12.08.2013 по справі 911/2534/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2013 р. Справа № 911/2534/13

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі - помічнику судді Подимі Я.В. , розглянувши матеріали справи № 911/2534/13 у відкритому судовому засіданні

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія", ідентифікаційний код: 13728565, місцезнаходження: 08105, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Горенка, вул. Садова, 20,

до приватного підприємства "ГРАНІТ-ТРЕЙД", ідентифікаційний код: 34295193, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, 26 А; адреса відповідно до відомостей ЄДР: 08105, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Горенка, вул. Садова, 20,

про визнання недійсним договору,

за участю представників учасників судового процесу:

від Позивача: Ополінський О.А., повноваження якого щодо представництва підтвердженні витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 16921917 від 31.07.2013 року;

від Відповідача: директор ПП "ГРАНІТ-ТРЕЙД" Писаренко М.О., який діє на підставі Статуту підприємства, Лановенко В.І., який діє на підставі довіреності від 20.10.2012 року б/н, та Буличов Г.О., який діє на підставі довіреності від 13.09.2012 року б/н, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" (далі за текстом: Позивач ) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до приватного підприємства "ГРАНІТ-ТРЕЙД" (далі за текстом: Відповідач ) про визнання недійсним договору оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року за № 01/07.

Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що особа, яка підписала договір оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року за № 01/07 від імені Позивача, не мала повноважень на його підписання, не підписувала та на час підписання цього Договору у Позивача не працювала, про що достовірно було відомо Відповідачу.

Відповідно до ухвали суду від 01.08.2013 року порушено провадження у справі №911/2534/13 та призначено її розгляд на 05.08.2013 року.

05.08.2013 року до господарського суду Київської області через відділ діловодства за вхідним номером 16682 надійшла заява Відповідача про застосування строку позовної давності без вихідних номеру та дати.

05.08.2013 року до господарського суду Київської області через відділ діловодства за вхідним номером 16683 надійшов відзив Відповідача на позовну заяву, відповідно до якого Відповідач не визнавав вимоги Позивача з підстав їх необґрунтованості та безпідставності, внаслідок чого просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

05.08.2013 року до господарського суду Київської області через відділ діловодства за вхідним номером 16684 надійшло клопотання Відповідача про витребування доказів, в якому Відповідач просить суд витребувати від Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України у Київській області висновок експертизи, проведеної Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при УМВС України в рамках досудового слідства, порушеного за наслідками розгляду повідомлення господарського суду Київської області, направленого судом на виконання ухвали суду від 27.04.2011 року у справі №8/190-10.

05.08.2013 року до господарського суду Київської області через відділ діловодства за вхідним номером 16687 надійшли письмові пояснення Позивача від 05.08.2013 року б/н, згідно яких Позивач підтримував свій позов та просив задовольнити з підстав, які викладенні у позові.

05.08.2013 року в судове засідання з'явився Позивач, який виконав вимоги ухвали суду від 01.08.2013 року та підтримав свої позовні вимоги. В судове засідання з'явився Відповідач, який виконав вимоги ухвали суду від 01.08.2013 року, проти позовних вимог Позивача заперечував та просив суд надати йому час для підготовки письмової заяви про відвід судді Скутельника П.Ф., в зв'язку з чим в судовому засіданні 05.08.2013 року оголошено перерву до 12.08.2013 року з метою надання Відповідачу додаткового часу для підготовки заяви про відвід судді Скутельника П.Ф.

12.08.2013 року в судове засідання з'явився Позивач, який позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання з'явився Відповідач, яким подано заяву про відвід судді Скутельника П.Ф., за наслідками розгляду якої суд постановив ухвалу від 12.08.2013 року про відмову в задоволенні даної заяви, після чого Відповідач проти задоволення позову заперечував.

Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Розглянувши клопотання Відповідача про витребування доказів, в якому Відповідач просить суд витребувати від Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України у Київській області висновок експертизи, проведеної Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при УМВС України в рамках досудового слідства, порушеного за наслідками розгляду повідомлення господарського суду Київської області, направленого судом на виконання ухвали суду від 27.04.2011 року у справі №8/190-10, - суд приходить до висновку, що в його задоволенні слід відмовити в повному обсязі в зв'язку з тим, що Відповідачем у клопотанні не вказано обставин, що перешкоджають отриманню Відповідачем самостійно вказаних документів у вигляді висновку експертизи, а також враховуючи, що в матеріалах справи №911/2534/13 наявні належним чином завірені копії проведених на виконання ухвали господарського суду Київської області від 06.01.2011 року у справі № 8/190-10 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз висновки судово-почеркознавчої експертизи від 30.03.2011 року за № 1469/11-11 та судово-технічної експертизи від 16.03.2011 року за № 1492/11-13, достовірність яких сторони у справі під сумнів не ставлять.

У зв'язку з цим спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача та Відповідача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 12.08.2013 року.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи надані Позивачем та Відповідачем пояснення, матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши Позивача та Відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до приватного підприємства "ГРАНІТ-ТРЕЙД" про визнання недійсним договору оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року за № 01/07.

Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що особа, яка підписала договір оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року за № 01/07 (далі за текстом: Договір) від імені Позивача, не підписувала даний договір, не мала повноважень на його підписання та на час підписання цього Договору у Позивача не працювала, про що достовірно було відомо Відповідачу, в зв'язку з чим Позивач вказаний Договір просить суд визнати недійсним.

Суд дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача по справі є обґрунтованими та доведеними суду за допомогою належних і допустимих доказів, в зв'язку з чим підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Цивільний кодекс України в п. 6 ст. 4 передбачає, що цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Крім того, Цивільний кодекс України у ст. 203 передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно із вимогами ст.ст. 204, 205 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до вимог ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) .

Статтею ст. 228 Цивільного кодексу України встановлено правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок. Так, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Цивільний кодекс України у ч.ч. 1, 2, 3 ст. 319 передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

За ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Крім того, Цивільний кодекс України у ст. 6 передбачає, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.

Також, Цивільний кодекс України у ст. 628 передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Цивільний кодекс України у ч. 1 ст. 793 передбачає, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Цей же Кодекс у ч. 2 ст. 793 передбачає, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 794 Цивільного кодексу України, право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Судом досліджено зміст договору оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року за № 01/07, за наслідками чого судом встановлено, що предметом даного договору є передача в оренду Позивачем Відповідачу в користування за плату строком на 2 роки та 11 місяців цілісного майнового комплексу, до складу якого входять виключно будівлі та споруди, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що даний Договір містить в собі елементи договору найму будівлі або іншої капітальної споруди.

Судом досліджено висновки судово-почеркознавчої експертизи від 30.03.2011 року за № 1469/11-11, яка проведена на виконання ухвали господарського суду Київської області від 06.01.2011 року у справі № 8/190-10 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, відповідно до якого підпис від імені Ейсмонта М.І. у графі «Орендодавець» на п'ятому аркуші договору № 01/07 оренди цілісного майнового комплексу, укладеного від імені ТОВ "Агропромбудіндустрія" та ПП «Граніт-Трейд», виконаний не Ейсмонтом Миколою Івановичем, а іншою особою с наслідуванням підпису Ейсмонта М.І.

В ході розгляду справи судом взято до уваги, що предметом дослідження судово-почеркознавчої експертизи є встановлення виконання від імені Ейсмонта М.І. у графі «Орендодавець» на п'ятому аркуші договору № 01/07 оренди цілісного майнового комплексу, укладеного від імені ТОВ "Агропромбудіндустрія" та ПП «Граніт-Трейд», підпису самим Ейсмонтом М.І. чи іншою особою.

Таким чином, суд погоджується з доводами Позивача, що Ейсмонт М.І. від імені ТОВ "Агропромбудіндустрія" договір оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року за № 01/07 не підписував, внаслідок чого не укладав.

Одночасно судом досліджено висновок судово-технічної експертизи від 16.03.2011 року за № 1492/11-13, яка проведена на виконання ухвали господарського суду Київської області від 06.01.2011 року у справі № 8/190-10 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, відповідно до якого у договорі № 01/07 оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року відтиски печаток від імені ТОВ "Агропромбудіндустрія" та ПП «Граніт-Трейд» виконані чорнилами кольорового струминного принтера персонального комп'ютера. У договорі № 01/07 оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року спочатку був надрукований текст, потім було нанесено кольорове зображення відтиску печатки від імені ТОВ "Агропромбудіндустрія" за допомогою струминного принтера персонального комп'ютера, а потім виконаний підпис від імені М.І. Ейсмонта.

Судом береться до уваги, що предметом дослідження судово-технічної експертизи документів є спосіб, порядок, метод та засоби виготовлення документа і окремих елементів останнього.

Суд приходить до висновку, що доводи Позивача про те, що ТОВ "Агропромбудіндустрія" не укладався договір № 01/07 оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року, що підтверджується тим, що цей Договір не скріплювався печаткою ТОВ "Агропромбудіндустрія", є доведеними та обґрунтованими суду за допомогою належних і допустимих доказів.

Одночасно судом встановлено, що договір № 01/07 оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року від імені ПП «Граніт-Трейд» не скріплювався печаткою останнього.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ТОВ "Агропромбудіндустрія" та ПП «Граніт-Трейд» не укладали між собою у письмовій формі договір № 01/07 оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року в зв'язку з тим, що не дотримано вимоги ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України внаслідок того, що: - договір від 02.04.2008 року за № 01/07 від імені Ейсмонта М.І. у графі «Орендодавець» на п'ятому аркуші цього Договору, укладеного від імені ТОВ "Агропромбудіндустрія" з ПП «Граніт-Трейд», виконаний не Ейсмонтом Миколою Івановичем, а іншою особою с наслідуванням підпису Ейсмонта М.І., що свідчить про те, що Договір не підписувався особами ТОВ "Агропромбудіндустрія", які б уповноважувались на підписання такого роду договорів установчими документами ТОВ "Агропромбудіндустрія" або довіреністю, законом чи іншими актами цивільного законодавства; - договір від 02.04.2008 року за № 01/07 від імені ТОВ "Агропромбудіндустрія" та від імені ПП «Граніт-Трейд» не скріплювались печатками останніх.

При розгляді справи №911/2534/13 судом досліджено матеріали справи № 8/190-10, що знаходиться в провадженні господарського суду Київської області, за позовом Ополінського О.А. та Демчишина Д.Д. до приватного підприємства "ГРАНІТ-ТРЕЙД" та Ейсмонта Миколи Івановича про визнання дій особи незаконними та визнання правочину нікчемним за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія".

За наслідками дослідження матеріалів справи № 8/190-10 встановлено, що в останніх містяться оригінали висновків судово-почеркознавчої експертизи від 30.03.2011 року за № 1469/11-11, судово-технічної експертизи від 16.03.2011 року за № 1492/11-13.

Позиція Відповідача з приводу того, що на час укладення договору від 02.04.2008 року за № 01/07 Ейсмонт М.І. являвся директором ТОВ "Агропромбудіндустрія" на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26.06.2007 року в цивільній справі за позовом Ейсмонта М.І. до Нікітіна В.Б. та Ополінського О.А. про визнання недійсним рішення від 30.04.2007 року, поновлення Ейсмонта М.І. на посаді генерального директора ТОВ "Агропромбудіндустрія" і зобов'язання Ополінського О.А. передати Ейсмонту М.І. оригінали установчих документів, свідоцтва про державну реєстрацію, печатки, штампи ТОВ "Агропромбудіндустрія", яким вказані позовні вимоги задоволенні, - спростовується наявною в матеріалах справи копією ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 26.08.2008 року в цивільній справі за позовом Ейсмонта М.І. до Нікітіна В.Б. та Ополінського О.А. про визнання недійсним рішення від 30.04.2007 року, поновлення Ейсмонта М.І. на посаді генерального директора ТОВ "Агропромбудіндустрія" і зобов'язання Ополінського О.А. передати Ейсмонту М.І. оригінали установчих документів, свідоцтва про державну реєстрацію, печатки, штампи ТОВ "Агропромбудіндустрія", - відповідно до якої провадження у даній цивільній справі закрито внаслідок відмови Ейсмонта М.І. від позову.

Копією ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 26.08.2008 року в цивільній справі за позовом Ейсмонта М.І. до Нікітіна В.Б. та Ополінського О.А. про визнання недійсним рішення від 30.04.2007 року, поновлення Ейсмонта М.І. на посаді генерального директора ТОВ "Агропромбудіндустрія" і зобов'язання Ополінського О.А. передати Ейсмонту М.І. оригінали установчих документів, свідоцтва про державну реєстрацію, печатки, штампи ТОВ "Агропромбудіндустрія", - підтверджується позиція Позивача у справі №911/2534/13 з приводу того, що рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26.06.2007 року в цивільній справі за позовом Ейсмонта М.І. до Нікітіна В.Б. та Ополінського О.А. про визнання недійсним рішення від 30.04.2007 року, поновлення Ейсмонта М.І. на посаді генерального директора ТОВ "Агропромбудіндустрія" і зобов'язання Ополінського О.А. передати Ейсмонту М.І. оригінали установчих документів, свідоцтва про державну реєстрацію, печатки, штампи ТОВ "Агропромбудіндустрія", яким вказані позовні вимоги задоволенні, - скасовувано, та зазначена цивільна справа заново слухалась районним судом, який провадження по ній закрив через відмову Ейсмонта М.І. від позову.

При дослідженні матеріалів справи № 8/190-10 встановлено, що в останніх міститься копія листа Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 09.09.2009 року за № 07-26-3486, згідно якого станом на 09.09.2009 року в реєстраційній картці (ф. №4), на підставі якої вносились зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 03.10.2005 року, керівником ТОВ "Агропромбудіндустрія" зазначений Ополінський О.А., який призначений на посаду керівника на підставі протоколу загальних зборів учасників від 08.09.2005 року за № 16.

Одночасно судом встановлено, що в провадженні місцевих господарських судів, в тому числі у господарському суді Київської області, господарських судах апеляційної та касаційної інстанцій протягом 2007-2012 років перебувала велика кількість справ, в яких стороною виступало ТОВ "Агропромбудіндустрія", зокрема справи № 2-1561/2006, № 5/260-08, № 18/057-09, №18/056-09, від імені якого згідно процесуальних документів зазначених господарських справ в якості директора ТОВ "Агропромбудіндустрія" значиться Ополінський О.А.

Крім того, судом встановлено, що рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26.06.2007 року в цивільній справі за позовом Ейсмонта М.І. до Нікітіна В.Б. та Ополінського О.А. про визнання недійсним рішення від 30.04.2007 року, поновлення Ейсмонта М.І. на посаді генерального директора ТОВ "Агропромбудіндустрія" і зобов'язання Ополінського О.А. передати Ейсмонту М.І. оригінали установчих документів, свідоцтва про державну реєстрацію, печатки, штампи ТОВ "Агропромбудіндустрія", яке в подальшому було скасовано, в добровільному або примусовому порядку не виконувалось.

Також, судом в ході розгляду справи №911/2534/13 встановлено, що в провадженні господарського суду Київської області перебувала справа № К 19/173-09 за позовом Ейсмонта М.І. до ТОВ "Агропромбудіндустрія", 3-я особа: Ополінський О.А., про зобов'язання вчинити дії. У справі № К 19/173-09 Позивач - Ейсмонт М.І. свої вимоги обґрунтовував тим, що Ополінський О.А. перебуваючи у 2008-2009 роках на посаді директора ТОВ "Агропромбудіндустрія" перешкоджає Ейсмонту М.І. реалізовувати корпоративні права останнього.

За таких обставин суд приходить до висновку, що у 2008 році Ейсмонт М.І. на посаді директора ТОВ "Агропромбудіндустрія" не перебував, внаслідок чого Ейсмонт М.І. при відсутності доручення від імені ТОВ "Агропромбудіндустрія", яке б було підписане Ополінським О.А., будь-які дії та рішення від імені ТОВ "Агропромбудіндустрія" вчиняти і приймати не мав права, зокрема Ейсмонт М.І. не мав права від імені ТОВ "Агропромбудіндустрія" підписувати будь-які договори.

Про те, що Ейсмонт М.І. будь-які дії та рішення від імені ТОВ "Агропромбудіндустрія" вчиняти і приймати не має право, зокрема Ейсмонт М.І. не має право від імені ТОВ "Агропромбудіндустрія" підписувати будь-які договори, в тому числі не має права підписувати договір від 02.04.2008 року за № 01/07, достовірно було відомо Гуньку А.Г., про що свідчать постанова Вищого господарського суду України від 12.07.2007 року по справі № 2-1561/2006, рішення господарського суду Київської області від 19.11.2007 року по справі № К10/446-07, рішення господарського суду Київської області від 16.04.2008 року по справі № К 6/178-07/10, постанова Вищого господарського суду України від 23.12.2009 року по справі № К 19/173-09, рішення господарського суду Київської області від 17.01.2011 року по справі №19/328-09/8, рішення господарського суду Київської області від 25.04.2012 року по справі № 18/057-09/17/8, рішення господарського суду Київської області від 17.06.2013 року по справі № 19/328-09/8, в зв'язку з чим даний факт в силу вимог ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вважається встановленим, внаслідок чого новому встановленню та доведенню не підлягає.

Закон України «Про господарські товариства» у ч. 2 ст. 4 передбачає, що установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

В ході розгляду справи №911/2534/13 при дослідженні матеріалів справи № 8/190-10 судом з'ясовано зміст Статуту ТОВ "Агропромбудіндустрія", за наслідками чого судом встановлено, що для укладення договору оренди цілісного майнового комплексу товариства необхідне рішення загальних зборів учасників ТОВ "Агропромбудіндустрія".

Проте, посилання Відповідача на те, що на час укладення договору від 02.04.2008 року за № 01/07 існувало законне рішення загальних зборів учасників ТОВ "Агропромбудіндустрія", яке ніким не оспорювалось та є правомірним, спростовується рішенням господарського суду Київської області від 16.04.2008 року по справі № К 6/178-07/10, в зв'язку з чим даний факт в силу вимог ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вважається встановленим, внаслідок чого новому встановленню та доведенню не підлягає.

За таких обставин суд погоджується з позицією Позивача, що останній договір від 02.04.2008 року за № 01/07 не укладав, не підписував, печаткою не скриплював та вказаний договір є таким, який порушує публічний порядок, внаслідок того, що порушує права Позивача, як власника майна, що є предметом Договору, на володіння, користування та розпорядження таким майном і спрямований на протиправне заволодіння належним Позивачу майном.

Одночасно суд приходить до висновку, що Позивач не уповноважував Ейсмонта М.І. на підписання договору від 02.04.2008 року за № 01/07, Ейсмонт М.І. не мав права і повноважень на підписання договору від 02.04.2008 року за № 01/07, про що достовірно було відомо Гуньку А.Г., та договір від 02.04.2008 року за № 01/07 протирічить внутрішній волі Позивача, Позивачем не схвалювався та не спрямований на реальне настання правових наслідків.

Згідно із вимогами ч.ч. 1, 3, 4 ст. 47 Господарського кодексу України, держава гарантує усім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів. Держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист майнових прав підприємця. Вилучення державою або органами місцевого самоврядування у підприємця основних і оборотних фондів, іншого майна допускається відповідно до статті 41 Конституції України на підставах і в порядку, передбачених законом. Збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються підприємцю відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Господарський кодекс України у ст. 5 передбачає, що правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави. Конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять: право власності Українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, що здійснюється від імені Українського народу органами державної влади і органами місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України; право кожного громадянина користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону; забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству; право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; визнання усіх суб'єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності; економічна багатоманітність, право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва; забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно законом; забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України; забезпечення державою належних, безпечних і здорових умов праці, захист прав споживачів; взаємовигідне співробітництво з іншими країнами; визнання і дія в Україні принципу верховенства права. Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Господарський кодекс України у ч.ч. 2, 3 ст. 202 передбачає, що господарське зобов'язання припиняється також у разі визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом.

Згідно із вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Господарський кодекс України у ст. 20 передбачає, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: - визнання наявності або відсутності прав; - визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; - визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; - відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; - припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; - присудження до виконання обов'язку в натурі; - відшкодування збитків; - застосування штрафних санкцій; - застосування оперативно-господарських санкцій; - застосування адміністративно-господарських санкцій; - установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; - іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до вимог ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Цивільний кодекс України в п.п. 1, 2 ст. 258 передбачає, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); 2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості.

Відповідно до вимог ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Цивільний кодекс України у ст.267 передбачає, що особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідач у справі звернувся до суду із заявою б/д б/н (вх. № 16682 від 05.08.2013 року) про застосування строку позовної давності до вимог Позивача.

Судом встановлено, що Позивач постійно вживав заходів для відновлення свого порушеного права, в зв'язку з чим пропустив строк позовної давності з поважних причин, внаслідок чого суд визнає права Позивача такими, які підлягають захисту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача є обґрунтованими та доведеними суду за допомогою належних і допустимих доказів, внаслідок чого підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем та Відповідачем суду в якості доказів є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані не були та заперечувались Відповідачем в ході розгляду справи.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, Позивач просить стягнути на його користь господарські витрати у вигляді судового збору у сумі 1147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім гривень 00 коп.).

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В результаті вивчення матеріалів справи встановлено, що Позивач довів здійснення ним фактично господарських витрат у вигляді судового збору у сумі 1147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім гривень 00 коп.), у зв'язку з чим, зазначена сума господарських витрат являється обґрунтованою та підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія" до приватного підприємства "ГРАНІТ-ТРЕЙД" про визнання недійсним договору оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року за № 01/07, - задовольнити повністю.

2. Визнати укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія", ідентифікаційний код: 13728565, місцезнаходження: 08105, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Горенка, вул. Садова, 20, та приватним підприємством "ГРАНІТ-ТРЕЙД", ідентифікаційний код: 34295193, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, 26 А; адреса відповідно до відомостей ЄДР: 08105, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Горенка, вул. Садова, 20, договір оренди цілісного майнового комплексу від 02.04.2008 року за № 01/07, - недійсним з моменту укладення.

3. Стягнути з приватного підприємства "ГРАНІТ-ТРЕЙД", ідентифікаційний код: 34295193, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, 26 А; адреса відповідно до відомостей ЄДР: 08105, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Горенка, вул. Садова, 20, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбудіндустрія", ідентифікаційний код: 13728565, місцезнаходження: 08105, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Горенка, вул. Садова, 20, судовий збір в сумі 1147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім гривень 00 коп.).

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Повний текст рішення складено та підписано 16.08.2013 року