Постанова

від 12.08.2013 по справі 817/2698/13-а

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

  ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 817/2698/13-а 12 серпня 2013 року 10год. 10хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Сисун Н.В., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник не прибув, відповідача: представник не прибув,    розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Рівне        до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іква плюс Д"      про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ : Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Рівне звернулося з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іква плюс Д" (далі - ТОВ "Іква плюс Д") про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків в сумі 50960,39грн. (пеня). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за ТОВ "Іква плюс Д" рахується заборгованість зі сплати страхових внесків у сумі 50960,39грн. (пеня). Вказаний борг у добровільному порядку відповідачем не сплачений. У судове засідання представник позивача не прибув, у поданій суду заяві позовні вимоги підтримав повністю та просив розглянути справу за його відсутності. Відповідач заперечень суду не надав, у судове засідання представник не прибув, про причини неприбуття представника суд не повідомив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Судом не визнавалася обов'язковою участь сторін у судовому засіданні. За таких обставин суд вважає за можливе вирішити спір без участі сторін на підставі наявних у справі доказів. За таких обставин, відповідно до ч.4 ст.128 КАС України суд вважає за можливе вирішити спір без участі сторін на підставі наявних у справі доказів. Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч.6 ст.12 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не забезпечується. Повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне. Судом встановлено, що ТОВ "Іква плюс Д" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Рівненської міської ради 24.12.2007 та є страхувальником-роботодавцем, який, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 №1105-XIV (в редакції, що діяла до 01.01.2011) (далі - Закон №1105-XIV), зобов'язаний своєчасно нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Відповідно до даних обліку позивача за ТОВ "Іква плюс Д" рахується заборгованість в сумі 50960,39грн. (пеня) зі сплати страхових внесків на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, яка виникла на підставі акта перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.07.2013 №268. Відповідач у добровільному порядку не відшкодував суми заборгованості, що змусило позивача звернутися до суду. Ці обставини підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами: актом перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.07.2013 №268 (а.а.с.5-10), довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №001970 (а.с.12). Відповідно до абз.2 преамбули Закону №1105-XIV, страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності. Згідно з ч.1 ст.15 Закону №1105-XIV, страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків, безпосереднє управління яким здійснюють його правління та виконавча дирекція (ч.2 ст.16), яка проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду (ч.2 ст.18). Відповідно до положень ст.45 Закону №1105-XIV, роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Статтею 47 Закону №1105-XIV, встановлено, що для роботодавців розміри страхових внесків страхувальників обчислюються  у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб. Згідно з п.4.10 розділу 4 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженою постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.07.2007 №36, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01.08.2007 за №867/14134  (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Інструкція №36), розміри страхових внесків страхувальників обчислюються зокрема для роботодавців - у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб. Пунктом 4.12 розділу 4 Інструкції №36 встановлено, що страхувальниками-роботодавцями страхові внески сплачуються у день одержання коштів на оплату праці в установах банків. Підприємства, які здійснюють виплату заробітної плати на поточні рахунки фізичних осіб в установах банків, сплачують страхові внески до Фонду в день перерахування коштів на особові рахунки. У разі виплати заробітної плати за першу половину місяця страхувальник одночасно з одержанням зазначених сум сплачує страхові внески, нараховані на суму цих виплат. При проведенні оплати праці з готівкової виручки чи в натуральній формі платники страхових внесків не пізніше наступного дня після здійснення виплат подають до установи банку платіжне доручення на перерахування страхових внесків до Фонду. Згідно з п.5.1 розділу 5 Інструкції №36, не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені. Відповідно до абз.5 п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI, встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється. Пунктом 8.10 розділу 8 та розділом 10 Інструкції №36 встановлено, що робочі органи виконавчої дирекції Фонду мають право надсилати матеріали, що підтверджують факти порушень, до органів прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції та суду або іншого органу. Усі спірні питання, які виникають між страхувальником та робочими органами виконавчої дирекції Фонду з приводу нарахування страхових внесків і пені, стягнення недоїмки, неприйняття до заліку витрат у рахунок страхових внесків, вирішуються в судовому порядку. На момент розгляду справи доказів сплати заборгованості в сумі 50960,39грн. відповідачем не надано. За таких обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення повністю. Підстави для застосування ст.94 КАС України у суду відсутні. Керуючись статтями  160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ПОСТАНОВИВ: Позов задовольнити повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іква плюс Д" на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Рівне заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 50960,39грн. (пеня). Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.                     Суддя                                                                      Дудар О.М.