Рішення

від 14.08.2013 по справі 910/12117/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12117/13 14.08.13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ СПАЙК», м.Бершадь, ЄДРПОУ 20102046

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Київбудматеріали», м.Київ, ЄДРПОУ 37553785

про стягнення 4 800 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Усатюк Д.А. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ СПАЙК», м.Бершадь звернулось до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Київбудматеріали», м.Київ про стягнення 4 800 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань в частині проведення оплати поставленого товару у повному обсязі, що стало підставою для звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості в сумі 4 800 грн.

17.07.2013р. до господарського суду м.Києва позивачем було подано заяву б/н від 17.07.2013р. про збільшення позовних вимог до 15 600 грн.

При цьому, за твердженням позивача, право вимоги на грошові кошти в сумі 10 800 грн. виникло у нього на підставі договору, що був укладений 11.07.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ СПАЙК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рубін-К».

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Разом з тим, заява позивача б/н від 17.07.2013р. не може бути прийнята судом до розгляду у даному провадженні, оскільки первісно заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 4800 грн. за поставлений на підставі накладної №462 від 09.06.2012р. товар та вимоги про стягнення 10 800 грн. за договором про відступлення права вимоги мають різні правові підстави, а саме вони виникли з різних господарських договорів, які підлягають окремому дослідженню.

Таким чином, за висновками суду, вказана заява позивача не відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем було не збільшено, а заявлено нові позовні вимоги, у зв'язку чим заява б/н від 17.07.2013 не приймається судом до розгляду.

Крім того, 17.07.2013р. позивачем було подано до суду заяву про затвердження мирової угоди з проектом відповідної мирової угоди, підписаної представниками сторін, за змістом якої позивач та відповідач домовились про здійснення оплати в сумі 15 600 грн. в строк до 01.08.2013р.

З огляду на відмову суду в прийнятті заяви б/н від 17.07.2013р. позивача про збільшення позовних вимог, враховуючи, що предметом позовних вимог є стягнення 4 800 грн., підстави для затвердження мирової угоди про сплату 15 600 грн. у господарського суду відсутні.

Відповідач в судові засідання 17.07.2013р., 31.07.2013р. та 12.08.2013р. не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

При цьому, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київбудматеріали» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи з огляду на наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №0103025885922, №0103025885930.

Крім того, судом враховано факт подання відповідачем до суду проекту мирової угоди у даній справі, що свідчить про обізнаність Товариства з обмеженою відповідальністю «Київбудматеріали» про розгляд господарським судом м.Києва справи №910/12117/13.

Наразі, з огляду на неявку відповідача в судове засідання, господарським судом враховано приписи ст.22 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учаснику судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За змістом ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому, за приписами ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.06.2012р. Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ СПАЙК» було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Київбудматеріали» керамічну цеглу вартістю 6 650 грн., що підтверджується накладною №463 від 06.06.2012р.

Згідно з накладною №462 від 09.06.2012р. позивачем поставлено відповідачу керамічну цеглу вартістю 10 800 грн.

Накладна №462 від 09.06.2012р., за якою позивачем був поставлений товар, проте не оплачений відповідачем, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом, підписана представниками сторін та скріплена їх печатками, що свідчить про прийняття відповідачем поставленого позивачем товару без заперечень та зауважень.

Відповідно до довідки б/н від 15.07.2013р., що видана Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк», 31.05.2012р. відповідачем було сплачено позивачу 6 650 грн. за цеглу згідно з рахунком №226 від 31.05.2012р., а в період з 25.06.2012р. по 01.08.2012р. - 6 000 грн. за цеглу згідно з рахунком №248 від 11.06.2012р.

При цьому, згідно з поясненнями позивача, які були надані в судовому засіданні 14.08.2013р., Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ СПАЙК» стверджує та визнає, що грошові кошти в сумі 6 000 грн., які сплачені позивачем згідно за рахунком №248 від 11.06.2012р., були зараховані в якості оплати поставленої цегли по накладній №462 від 09.06.2012р.

За змістом акту звірки розрахунків за період з 01.05.2012р. по 10.04.2013р. станом на 10.04.2013р. заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 4 800 грн.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що внаслідок вчинення вказаних вище дій між учасниками спору було у спрощений спосіб укладено договір поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

При цьому, за висновками суду, позивачем належними та допустимими доказами у розумінні норм ст.34 Господарського процесуального кодексу України було доведено факт постачання Товариству з обмеженою відповідальністю «Київбудматеріали» товару, частину якого вартістю 4 800 грн. оплачено не було.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Ухвалами господарського суду від 26.06.2013р., 17.07.2013р. та 31.07.2013р. відповідача було зобов'язано надати докази часткової чи повної оплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Київбудматеріали» визначеної позивачем заборгованості.

Проте, відповідач в судові засідання не з'явився та будь-яких належних та допустимих доказів погашення боргу у розмірі 4 800 грн. всупереч вимогам ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надав.

За таких обставин, приймаючи до уваги належне виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки товару за накладною №462 від 09.06.2012р., враховуючи, що відповідачем не був спростований факт порушення взятих на себе обов'язків щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ СПАЙК» про стягнення 4 800 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ СПАЙК», м.Бершадь до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київбудматеріали», м.Київ про стягнення 4 800 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київбудматеріали» (02152, м.Київ, Дніпровський район, вул.Амвросія Бучми, буд.7 оф.105, ЄДРПОУ 37553785) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ СПАЙК» (24400, Вінницька обл., Бершадський район, м.Бершадь, вул.Пархоменка, буд.22, ЄДРПОУ 20102046) заборгованість в сумі 4 800 грн., а також судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 14.08.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення буде складено 19.08.2013р.

Суддя М.О.Любченко