Постанова

від 15.08.2013 по справі 805/10139/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2013 р. Справа № 805/10139/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Кравченко Т.О., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Термолюкс П.К.А.» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду, -

встановив:

12 липня 2013 року Територіальне управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Донецькій області (далі - Позивач або Територіальне управління Держгірпромнагляду у Донецькій області) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Термолюкс П.К.А.» (далі - Відповідач або ТОВ «Термолюкс П.К.А.»), в якому просило застосувати до відповідача заходи реагування у сфері державного нагляду шляхом повної заборони експлуатації вантажопідіймальних машин, керованих з підлоги, а саме: тельфера інвентарний № 0094; кран балок інвентарні №№ 0106, 0085, 0086, 0087, 0089 у зв'язку із загрозою життю та здоров'ю людей.

Фактичну підставу для звернення до суду із вказаним позовом позивач вбачав в тому, що під час проведення планової перевірки відповідача встановлений факт відсутності паспортів на вантажопідйомне обладнання, кероване з підлоги, чим порушені вимоги п.п.5.1.10, 7.1.4, 7.9.1 Правил будови та безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів НПАОП 0.00-1.01-07 і що створює загрозу для життя і здоров'я людей.

Правову - в положеннях ч.2 ст.19 Конституції України, ст.ст.4, 38 Закону України «Про охорону праці», ст.1, п.5 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а також Положення про організацію та здійснення державного гірничого нагляду, державного нагляду (контролю) у сфері промислової безпеки та охорони праці в системі Держгірпромнагляду України.

Ухвалою від 15 липня 2013 року відкрито скорочене провадження по справі № 805/10139/13-а.

13 серпня 2013 року відповідачем надані заперечення проти позову. Не оспорюючи факту відсутності паспортів на спірне обладнання, відповідач зазначив, що ТОВ «Термолюкс П.К.А.» не використовує спірне обладнання у виробничому процесі та не експлуатує його, що унеможливлює створення останніми загрози життю і здоров'ю людей. З урахуванням наведеного у задоволенні позову просив відмовити.

Відповідно до вимог ч.4 ст.183-2, п.4 ч.5 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи здійснено суддею одноособово в межах п'ятиденного строку з дня подання відповідачем заперечення проти позову в порядку скороченого провадження, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі наказу Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області від 21 червня 2013 року № 680 «Про затвердження Плану роботи теруправління на ІІ півріччя 2013 року» (а.с.16-17), направлення на проведення перевірки від 14 червня 2013 року № 014-03-249 (а.с.18) Державною інспекцією нагляду у машинобудуванні Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області проведена планова перевірка ТОВ «Термолюкс П.К.А.».

Під час перевірки виявлені 14 порушень вимог законодавства.

Зокрема, перевіркою стану вантажопідіймального обладнання, керованого з підлоги, а саме: тельфера Q=0,5тн, інвентарний № 0094; крану-балки Q=2тн, інвентарний № 0106; крану-балки Q=1тн, інвентарний № 0086; крану-балки Q=1тн, інвентарний № 0087; крану-балки Q=1тн, інвентарний № 0085; крану-балки Q=2тн, інвентарний № 0089, встановлений факт непроведення діагностування, а також відсутності паспортів на обладнання, чим порушені вимоги п.п.5.1.10, 7.1.4, 7.3.1 Правил будови та безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів НПАОП 0.00-1.01-07.

Вказані порушення відображені в акті перевірки суб'єкта господарювання (виробничого об'єкта) № 014-03-336 від 10 липня 2013 року (а.с.19-23).

Акт перевірки підписаний посадовими особами ТОВ «Термолюкс П.К.А.» без зауважень 10 липня 2013 року, того ж дня примірник акта отриманий керівником відповідача (а.с.23).

За висновком позивача вказані порушення створюють загрозу для життя та здоров'я людей і є підставою для вжиття заходів реагування у сфері державного нагляду шляхом повної заборони експлуатації зазначеного обладнання.

До спірних правовідносин судом застосовані нижченаведені правові норми.

Відповідно до ч.4 ст.43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці визначає Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII (далі - Закону № 2694), дія якого поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.

Державна політика в галузі охорони праці спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Пріоритет життя і здоров'я працівників, повна відповідальність роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці належить до основних принципів, на яких базується державна політика в галузі охорони праці, що передбачено ч.1, абз.2 ч.2 ст.4 Закону № 2694.

Згідно з ч.1 ст.6 Закону № 2694 умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

При цьому, відповідно до ст.13 Закону № 2694 роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів затверджені наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18 червня 2007 року № 132, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09 липня 2007 року за № 784/14051 (далі - Правила № 132).

Ці правила встановлюють вимоги до будови, виготовлення, установлення, монтажу, демонтажу, налагодження, експлуатації, ремонту, реконструкції та модернізації вантажопідіймальних кранів і машин, їх складових частин, а також вантажозахоплювальних органів, пристроїв, тари та колисок, що передбачено п.1 Правил № 132.

Пп.5.1.10 п.5.1 Правил № 132 передбачено, що виготовлені вантажопідіймальні крани та машини, а знімні вантажозахоплювальні пристрої, тара та колиски в разі встановлення таких вимог в НД мають бути споряджені такими експлуатаційними документами: паспортами, зразки яких залежно від типу вантажопідіймального крана або машини наведені в додатках 5-8 цих Правил; настановою з експлуатації; інструкцією з монтажу, пуску, регулювання та обкатки (якщо буде потрібен монтаж, налагоджування вантажопідіймального крана чи машини), а також іншою документацією, передбаченою технічними умовами на конкретний вантажопідіймальний кран або машину;сертифікатом відповідності (у разі проведення сертифікації).

Згідно з вимогами пп.7.1.4 п.7.1. Правил № 132 на реєстрацію нововиготовленого вантажопідіймального крана чи машини подається паспорт виробника або його дублікат, виданий виробником. У разі реєстрації вантажопідіймального крана чи машини, що перебували в експлуатації, може подаватися паспорт, складений експертною чи уповноваженою організаціями.

Відповідно до пп.7.3.1 п.7.3. Правил № 132 вантажопідіймальні крани і машини підлягають первинному, періодичному та позачерговому технічним оглядам у порядку, встановленому НПАОП 0.00-8.18-04

Як зазначено вище, перевіркою встановлений факт відсутності у відповідача паспортів на спірне вантажопідіймальне обладнання, а також факт непроведення діагностування цього обладнання, чим порушені вимоги пп.5.1.10 п.5.1., пп.7.1.4. п.7.1, пп.7.3.1 п.7.3 Правил № 132.

Пп.3.1 п.3 Правил № 132 визначені основні види небезпеки, небезпечних ситуацій та небезпечних випадків, що можуть виникнути під час нормальної експлуатації та в разі порушення умов нормальної експлуатації вантажопідіймальних кранів і машин, вантажозахоплювальних пристроїв, тари і колисок і які становлять небезпеку для обслуговувального і ремонтного персоналу.

Відповідно до пп.3.2. п.3 Правил № 132 ризики обслуговувального і ремонтного персоналу від впливу вищенаведеної небезпеки повинні бути унеможливлені або зведені до мінімуму за рахунок виконання запобіжних заходів, спрямованих на унеможливлення прогнозованих ризиків та забезпечення безпеки під час виготовлення, установлення, монтажу, демонтажу, налагодження, випробування, експлуатації, ремонту, реконструкції та модернізації вантажопідіймальних кранів і машин, їх складових частин, а також вантажозахоплювальних органів, пристроїв, тари та колисок, наведених у цих Правилах.

Наведене зумовлює висновок, що спірне обладнання створює небезпеку для обслуговувального і ремонтного персоналу, як під час нормальної експлуатації, так і в разі порушення умов нормальної експлуатації. При цьому, ризики обслуговувального і ремонтного персоналу від впливу вищенаведеної небезпеки повинні бути унеможливлені або зведені до мінімуму за рахунок виконання запобіжних заходів, передбачених Правилами № 132.

Зважаючи на викладене, суд вважає обґрунтованим твердження позивача про те, що порушення відповідачем вимог Правил № 132 створює загрозу для життя і здоров'я людей, зокрема для обслуговувального і робочого персоналу.

Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України (Держгірпромнагляд України) є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики з промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду, охорони надр та державного регулювання у сфері безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, що передбачено п.1 Положення про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 408/2011 (далі - Положення № 408/2011).

Відповідно до пп.3 п.3 Положення № 408/2011 до основних завдань Держгірпромнагляду України належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законів та інших нормативно-правових актів з питань промислової безпеки, охорони праці, безпечного ведення робіт юридичними та фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю.

Держгірпромнагляд України відповідно до покладених на неї завдань здійснює у визначеному порядку державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства з охорони праці в частині безпечного ведення робіт, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення юридичними та фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю, у тому числі з питань: виготовлення, монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження, випробування і безпечної експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва, що передбачено пп.6 п.4 Положення № 408/2011.

Пп.11 п.5 Положення № 408/2011 передбачено право Держгірпромнагляду України для виконання покладених на неї завдань зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень та інших виробничих об'єктів, виготовлення та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва, виконання певних робіт, у тому числі пов'язаних з користуванням надрами, застосуванням нових небезпечних речовин, реалізацію продукції шляхом видачі розпорядчого документа про заборону зазначеного у випадках, передбачених законодавством, а також анулювати видані дозволи і ліцензії до усунення порушень, які створюють загрозу життю працівників.

Згідно з п.6 Положення № 408/2011 Держгірпромнагляд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, у місті обласного значення Кривий Ріг.

Відповідно до п.1 Положення про Територіальне управління Держгірпромнагляду у Донецькій області, затвердженого наказом Держгірпромнагляду України від 02 грудня 2011 року № 186-к, Територіальне управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Донецькій області є територіальним органом, який діє у складі Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у та їй підпорядковується.

Пп.7 п.4 вказаного Положення встановлено, що Територіальне управління Держгірпромнагляду у Донецькій області відповідно до покладених на нього завдань здійснює у визначеному порядку державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства з охорони праці в частині безпечного ведення робіт, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення юридичними та фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю, у тому числі з питань: будівництва, реконструкції та експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки, потенційно небезпечних об'єктів і виробництв; видобування вуглеводнів, їх транспортування, переробки та використання на підприємствах, в установах та організаціях; застосування технологій, технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877).

Відповідно до ст.1 Закону № 877 державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Державний нагляд (контроль) серед іншого здійснюється за принципами пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності, що передбачено ч.1 ст.3 Закону № 877.

Процедуру проведення перевірок під час здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законів та інших нормативно-правових актів з питань промислової безпеки, охорони праці, безпечного ведення робіт юридичними та фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю, встановлює Положення про організацію та здійснення державного гірничого нагляду, державного нагляду (контролю) у сфері промислової безпеки та охорони праці в системі Держгірпромнагляду України, затверджене наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 11 серпня 2011 року № 826, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2011 року за № 1531/20269 (далі - Положення № 826).

Згідно з п.2.26 Положення № 826 право заборони виконання робіт, виробництва виникає у разі виявлення під час перевірки: порушень вимог законодавства з охорони праці та промислової безпеки, що створюють загрозу життю працівників; порушень вимог Кодексу України про надра; відсутності дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; непроведення у встановленому порядку та в терміни технічного огляду, випробування або експертного обстеження машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки; виникнення нещасного випадку зі смертельним або тяжким наслідком, групового нещасного випадку.

При цьому, відповідно до п.1.4 Положення № 826 заборона виробництва - зупинення виробництва суб'єкта господарювання (у тому числі експлуатації підприємства, виробничого об'єкта, окремого виробництва, робочого місця, будівлі, споруди, приміщення, машин і механізмів) шляхом видачі розпорядчого документа Держгірпромнагляду України (розпорядження); загроза життю та здоров'ю працівників - виникнення умов, за яких подальше продовження виконання робіт або експлуатація об'єкта, машин і механізмів несе ризик спричинення внаслідок цих умов фізичної шкоди працівникові, в тому числі такої, яка може призвести до смертельних наслідків.

Таким чином, заборона експлуатації спірного вантажопідіймального обладнання відповідача у зв'язку із виникненням загрози життю і здоров'ю людей є складовою поняття «зупинення виробництва суб'єкта господарювання».

Водночас відповідно до ч.5 ст.4 Закону № 877 повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом.

Згідно з ч.7 ст.7 Закону № 877 на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Отже, за встановлених судом обставин заборона експлуатації вантажопідіймального обладнання відповідача має здійснюватися згідно з вимогами ч.5 ст.4 Закону № 877 за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області щодо застосування заходів реагування, поданого відповідно до ч.7 ст.7 Закону № 877.

Оскільки виявлені позивачем порушення створюють загрозу життю та здоров'ю людей, зокрема для обслуговувального і робочого персоналу, вимоги Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області про застосування до ТОВ «Термолюкс П.К.А.» заходів реагування у сфері державного нагляду шляхом повної заборони експлуатації вантажопідіймальних машин, керованих з підлоги, а саме: тельфера інвентарний № 0094; кран-балок інвентарні №№ 0106, 0085, 0086, 0087, 0089 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.2 ст.88 КАС України, п.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою від 15 липня 2013 року задоволено клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення по справі.

Водночас, відповідно до ч.4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Отже, наявні підстави для стягнення з позивача на користь Державного бюджету України судових витрат по сплаті судового збору в сумі 34,41 грн.

Згідно з п.10 ч.6 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови про повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо це загрожує життю та/або здоров'ю людей.

Разом із цим, суд вважає за потрібне роз'яснити відповідачу положення ч.ч.12-13 ст.183-2 КАС України, відповідно до яких особа має право подати заяву про скасування заходів реагування, застосованих судом за результатом розгляду справи, якщо обставини, які стали підставою для вжиття заходів реагування, перестали існувати або усунуті, що підтверджується відповідними доказами. Така заява подається до адміністративного суду, який прийняв постанову про застосування відповідних заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).

Керуючись Конституцією України, Законами України «Про охорону праці», «Про засади державного нагляду (контролю у сфері господарської діяльності» ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 158, 162-163, 183-2, 185-186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1. Адміністративний позов Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Термолюкс П.К.А.» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду - задовольнити повністю.

2. Застосувати до Товариства з обмеженою відповідальністю «Термолюкс П.К.А.» (ідентифікаційний код 37133976) заходи реагування у сфері державного нагляду шляхом повної заборони експлуатації вантажопідіймальних машин, керованих з підлоги, а саме: тельфера інвентарний № 0094; кран-балок інвентарні №№ 0106, 0085, 0086, 0087, 0089 у зв'язку із загрозою життю та здоров'ю людей.

3. Стягнути з Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Донецькій області (ідентифікаційний код 37968280) на користь Державного бюджету України судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 34 (тридцять чотири) гривні 41 копійка.

4. Постанова в частині застосування заходів реагування у сфері державного нагляду підлягає негайному виконанню.

5. Постанова прийнята, складена і підписана в нарадчій кімнаті 15 серпня 2013 року.

6. Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

7. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

8. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя Кравченко Т.О.