Рішення

від 12.08.2013 по справі 922/3046/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2013 р.Справа № 922/3046/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погореловой О.В

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом Колективного підприємства "Шевченківський райагробуд", смт. Шевченкове до Відділу освіти, молоді та спорту Шевченківської районної держадміністрації, смт. Шевченкове про стягнення 234502,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - Гришин О.В.

відповідача - Старіков С.В.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача 150259,00 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору підряду № 372 від 02.12.2012 року та 83243,00 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору підряду № 373 від 02.12.2012 року. Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача 1000,00 грн. витрат пов'язаних зі складанням позовної заяви. Втрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

07.08.2013 року до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він визнає факт виконання робіт позивачем та зазначає, що за відсутності бюджетних асигнувань стягнення заборгованості можливе лише за рішенням суду.

Суд, дослідивши наданий відзив та додані до нього докази, долучає їх до матеріалів справи.

12.08.2013 року до господарського суду від позивача надійшов супровідний лист, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи витребувані ухвалою суду докази. Також в листі викладене нормативно-правове обґрунтування позовних вимог.

Суд, дослідивши надані докази, долучає їх до матеріалів справи.

12.08.2013 року до господарського суду від відповідача надійшов супровідний лист, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи витребувані ухвалою суду докази.

Суд, дослідивши надані докази, долучає їх до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позову не заперечував.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

02 грудня 2012 року між сторонами було укладено договори підряду від № 372 та № 373, згідно яких позивач зобов'язався в межах договірної ціни та кошторису власними силами та засобами зі своїх матеріалів виконати роботи по капітальному ремонту (заміна вікон) приміщень Шевченківського ліцею Шевченківської районної ради та Шевченківської загальноосвітньої школи № 1 І-ІІІ ступенів, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Відділ освіти Шевченківської районної державної адміністрації перейменовано у Відділ освіти, молоді та спорту Шевченківської районної державної адміністрації на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації від 31 жовтня 2012 року № 454.

Згідно пунктів 3.1. договорів підряду від 02.12.2012 року № 372 та № 373 строк виконання робіт визначено до 31.12.2012 року.

Позивачем роботи за договором підряду від 02.12.2012 року № 372 та за договором підряду від 02.12.2012 року № 373 виконано та здано відповідачу 27.12.2012 року, що підтверджується відповідними актами приймання виконаних будівельних робіт до зазначених договорів, підписаних відповідачем 27.12.2012 року.

Проте, в порушення п.п. 4.2.4 та 5.1 договорів, відповідач повністю не розрахувався з позивачем за виконані роботи.

За договором підряду № 372 від 02.12.2012 року відповідач зобов'язувався перерахувати позивачу 150259,00 грн. за роботи з заміни вікон в приміщеннях Шевченківської загальноосвітньої школи № 1 І-ІІІ ступенів.

Розрахунки за вказаним договором не проведені, сума боргу за договором підряду № 372 від 02.12.2012 року становить 150 259,00 грн.

За договором підряду № 373 від 02.12.2012 року відповідач зобов'язувався перерахувати позивачу 127818,00 грн. за роботи з заміни вікон в приміщеннях Шевченківського ліцею Шевченківської районної ради. В рахунок виконання зобов'язань за вказаним договором відповідачем 27.12.2012 року було перераховано 44 575,00 грн. Залишок суми боргу становить 83243 грн.

Станом на 01.07.2012 року заборгованість відповідача перед позивачем за договорами №№ 372 та 373 від 02.12.2012 року загалом складає 233 502,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено відповідачу претензію від 01.07.2013 року за № 42.

Листом від 10.07.2013 № 895 відповідач повідомив, що претензій щодо виконання підрядних робіт по заміні вікон до позивача не має, визнав суму боргу в розмірі 233 502,00 грн. та підписав акти звіряння взаємних розрахунків по договорах підряду від 02.12.2012 року № 372 та від 02.12.2012 року № 373.

Також відповідач зазначив, що ним підготовлено фінансові та юридичні зобов'язання для реєстрації в УДКСУ в Шевченківському районі для здійснення остаточних розрахунків, але кошти з державного бюджету не надійшли.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 317 ГК України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (стаття 837 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 5 Оглядового листа Вищого господарського суду від 18.02.2013 року № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом)" відсутність бюджетного призначення на фінансування робіт за договором підряду не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати. Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт за договорами підряду №№ 372 та 373 від 02.12.2012 року на суму 233502,00 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 233502,00 грн. заборгованості за договорами підряду №№ 372 та 373 від 02.12.2012 року обґрунтована, вона підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, визнана відповідачем, та суд вважає її такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1000,00 грн. витрат пов'язаних зі складанням позовної заяви, суд зазначає наступне.

Як вказує позивач, в зв'язку з неправомірними діями відповідача, він був змушений звернутися до юридичної фірми з метою складання позовної заяви та в зв'язку з чим поніс додаткові витрати в сумі 1000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 09.07.2013 року № 109. Проте, чинний ГПК України не передбачає можливості стягнення витрат за надання правової допомоги, сплаченої на користь Товариства з обмеженою відповідальністю, навіть якщо одними з видів діяльності якого є діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, адвокатська діяльність, консультування з питань комерційної діяльності та управління, надання інших комерційних послуг. Стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам та тим більше господарським товариствам.

Отже, заявлена позивачем до стягнення грошова сума у розмірі 1000,00 грн., витрачена ним у зв'язку зі складанням позовної заяви, не є витратами на послуги адвоката, а тому не підлягає стягненню.

Вирішуючи питання стягнення судового збору, суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до якої витрати по оплаті судового збору по цій справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області (63601, Харківська область, смт. Шевченкове, вул. Леніна,30, код 02146216, р/р 35412002000897, МФО 851011, УДК в Харківській області) на користь Колективного підприємства "Шевченківський райагробуд" (63601, Харківська область, смт. Шевченкове, вул. Піонерська, 84, код 03586880, р/р 2600151987, МФО 380805 АТ "Райфайзен Банк Аваль" м. Київ) - 233502,00 грн. заборгованості та 4670,04 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Повне рішення складено та підписано 14 серпня 2013 року.

Суддя Погорелова О.В.