Рішення

від 13.08.2013 по справі 914/2826/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2013 р. Справа № 914/2826/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Олео-Захід", м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНАРХ", смт. Новий Яричів, Львівська область

про: стягнення 5986,66 грн. основного боргу, 160,56 грн. - пені, 1796,98 грн. - штрафу

Суддя Деркач Ю.Б.

Представники:

Від позивача: Сировець В.В. - представник (довіреність б/н від 12.08.2013 року)

Від відповідача: Кітов О.В. - представник (довіреність б/н від 09.08.2013року)

Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило. У судовому засіданні 13.08.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Олео-Захід", м. Львів до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНАРХ", смт. Новий Яричів, Львівська область про стягнення 5986,66 грн. основного боргу, 160,56 грн. - пені, 1796,98 грн. - штрафу.

Ухвалою суду від 22.07.2013р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 13.08.2013р.

У судовому засіданні 13.08.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задоволити.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.08.2013р. подав платіжне доручення № 659 від 02.08.2013 року відповідно до якого оплатив відповідачу заборгованість у сумі 5985,46 гривень. Одночасно просить суд зменшити розмір штрафу, що підлягає до стягнення за позовними вимогами. Представник позивача проти зменшення суми штрафу заперечив.

В процесі розгляду справи судом встановлено наступне.

04.01.2011р. між позивачем та відповідачем укладено Договір поставки №02-04/01/11, відповідно до п. 1.1 якого позивач передає у власність, а відповідач приймає та оплачує товар на умовах, визначених у даному договорі.

Сторони узгодили в п. 2.1 Договору, що ціна товару, що поставляється, встановлютьсяпозивачем в прайс-листі та зазначається у накладних.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що відповідач здійснює розрахунки за товар у формі попередньої оплати у розмірі 100% вартості партії товару, що постачається.

Позивач може надати відповідачу право сплатити вартість поставленого товару протягом 15 (п"ятнадцяти) банківських днів з дати поставки (п. 5.2 договору).

На виконання умов Договору поставки №02-04/01/11 від 04.01.2011р. позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною РН№00001251 від 24.04.2013р. на загальну суму 16000,00грн., долученою до матеріалів справи.

Відповідач частково розрахувався з позивачем на загальну суму в розмірі 10013,34грн.

Станом на час звернення позивача до господарського суду Львівської області заборгованість відповідача становила 5986,66грн.

Після порушення провадження у даній справі відповідачем сплачено частково суму боргу у розмірі 5985,46 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за Договором поставки №02-04/01/11 від 04.01.2011р. виконав повністю, відповідач оплати за поставлений товар здійснив частково, в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем з врахуванням оплаченого боргу платіжним дорученням №659 становить 1,20 гривень.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1796,98грн. штрафу, суд зазначає наступне.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Оскільки, п. 7.4 Договору №02-04/01/11 від 04.01.2011р. сторонами узгоджено умову про забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (штрафу) та перевіривши долучений до позовної заяви розрахунок ціни позову, судом встановлено, що позивачем зазначено в розрахнку суму штрафу в розмірі 1795,99грн., а в позовній заяві зазначено 1796,98грн штрафу, відтак, самостійно перевіривши розмір штрафу, який підлягає до стягнення суд прийшов до висновку, що стягненню з відповідача підлягає 1795,99грн. штрафу (Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 3-24гс12 від 27.04.2012р.).

Що стосується клопотання відповідача про зменшення суми штрафу, то враховуючи те, що сторонами повністю врегульовано відносини за договором поставки у відповідності до приписів ст. 627 Цивільного кодексу України стосовно свободи договору, та об'єктивно оцінивши відсутність доказів винятковості випадку щодо зменшення неустойки, як це передбачено ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд не знайшов підстав для такого зменшення.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.1. Договору та ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу в розмірі 160,56грн.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст. 11, 655, 692 ЦК України, ст. ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 82, 84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНАРХ" (80465, Львівська область, Кам"янка-Бузький район, смт. Новий Яричів, вул. Шашкевича, 29, ідентифікаційний код 30542557) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олео-Захід" (79039, м. Львів, вул. Залізнична, 7, ідентифікаційний код 31804958) 1,20 грн. основного боргу, 1795,99 грн. штрафу, 160,56 грн. пені та 1720,50 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог припинити провадження.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.08.2013р.

Суддя Деркач Ю.Б.