Рішення

від 14.08.2013 по справі 910/13851/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13851/13 14.08.13

за позовомЗаступника Рівненського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне до Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеа Трейд" простягнення 52403,46 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від прокуратури Бондаренко В.В. - за посвідченням; від позивача не з'явились від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 14.08.13. в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

Заступник Рівненського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Рівне про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Протеа Трейд» 52 403,46 грн заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що відповідач своїх обов'язків за договором оренди рухомого військового майна № 8/6 від 29.04.2011 щодо повної та своєчасної сплати орендної плати не виконує, внаслідок чого у відповідача за період з 01.12.12 по 31.05.13 утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 52 403,46 грн., в т.ч. 3 004,44 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2013 порушено провадження у справі № 910/13851/2013 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 14.08.2013.

У судове засідання представник органу прокуратури з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Позовна заява у даній справі містила також вимогу вжиття заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у розмірі ціни позову.

Розглянувши заяву органу прокуратури про вжиття заходів до забезпечення позову, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких воно ґрунтується, суд прийшов до висновку про відмову в її задоволенні з огляду на наступне.

Заява позивача мотивована тим, що невжиття судом заходів забезпечення позову може призвести до того, що можливе рішення суду про задоволення позову утруднить його виконання, оскільки як зазначає позивач, переможець прилюдних торгів Гаврик О.В. дізнавшись про поданий позов, вчиняє дії щодо найшвидшого переоформлення майна, яке було реалізовано через прилюдні торги, шляхом укладення договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як зазначено в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Між тим, як вбачається із заяви органу прокуратури про забезпечення позову, остання взагалі не містить обґрунтованих доводів чи припущень щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить будь-якого документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Враховуючи викладене, суд відмовляє в забезпеченні позову.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0103023999599, відповідно до якого ухвалу суду було отримано позивачем 25.07.13, № 0103023999610, відповідно до якого відповідач отримав ухвалу суду 31.07.13.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника прокуратури, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Проведеною прокуратурою перевіркою встановлено, що 29 квітня 2011 року між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Рівне (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Протеа Трейд» (далі - відповідач, орендар) був укладений договір оренди № 8/6 рухомого військового майна, розташованого за адресою: Рівненська область, Острозький район, с. Плоске, військове містечко №4.

За умовами п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне (військове) індивідуально визначене майно, за переліком визначеному в додатку № 1 до договору, який є його невід'ємною частиною, що знаходиться на балансі КЕВ м. Рівне, розміщене за адресою: с. Плоске, Острозького району, Рівненської області з метою використання під склад паливно-мастильних матеріалів.

Пунктом 10.1 Договору встановлено, що договір укладено строком на три роки, що діє з 29.04.2011 до 29.04.2014.

Відповідно до п 3.1. Договору орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (жовтень 2010 року І ч.) на рівні 13 745,53 грн., за базовий місяць (січень 2011 року ІІ ч.) на рівні 16 112,80 грн. за результатами конкурсу, але не нижче орендної плати, визначеної на підставі п. 7 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна.

Згідно п. 3.6 Договору орендна плата у розмірі 100% перераховується Орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок Орендодавця в територіальному органі державного казначейства не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітнім.

Пунктом 5.3. Договору встановлено обов'язок Орендаря своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку органу прокуратури, виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті орендних платежів.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з даних бази Діловодства спеціалізованого суду рішенням Господарського суду м. Києва від 05.06.13 у справі № 910/6620/13 за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Рівне до ТОВ «Протеа Трейд» про розірвання договору позовні вимоги задоволено повністю, розірвано договір оренди рухомого військового майна № 8/6 від 29.04.11 у зв'язку з несплатою орендарем орендних платежів, що є істотним порушенням умов договору. Вказане рішення набрало законної сили 21.06.13.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав умови договору належним чином, що підтверджується актом приймання-передачі державного (військового) індивідуально визначеного майна військового містечка № 4, що передається в оренду, який підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплений печатками сторін.

В свою чергу, відповідач в порушення умов договору оренди не виконав своїх зобов'язань щодо повної оплати орендних платежів, в зв'язку з чим у останнього існує заборгованість перед позивачем за період з 01.12.12 по 31.05.13 в розмірі 49399,02 грн. Обґрунтований розрахунок вказаної заборгованості надано позивачем в додатку до позовної заяви, з яким погоджується суд.

Претензією № 1141 від 07.06.2013 звертався до відповідача з вимогою про сплату наявної заборгованості. Проте, вказана претензія залишена відповідачем без задоволення, заборгованість погашена не була.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на спростування факту наявності заборгованості за договором відповідач суду не надав. Також відповідачем не надано доказів погашення заборгованості в добровільному порядку.

Враховуючи викладене, вимоги прокуратури про стягнення з відповідача заборгованості за Договором оренди № 8/6 від 29.04.2011 за період з 01.12.12 по 31.05.13 у розмірі 49399,02 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, орган прокуратури просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3004,44 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів, що нарахована відповідно до п.3.7 договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 224 Господарського процесуального кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 3.7 Договору сторони погодили, що у випадку нездійснення або неповного здійснення оплати за користування об'єктом оренди у визначений термін орендар сплачує, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до норм статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком пені, що наданий в додатку до позовної заяви, отже вимоги щодо стягнення пені в сумі 3004,44 грн. підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 29, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеа Трейд" (01103, м.Київ, Залізничне шосе, буд. 47; ідентифікаційний код: 35059828) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне (33001, м. Рівне, вул. Чернишова, буд. 8; ідентифікаційний код 22585490) 49 399 (сорок дев'ять тисяч триста дев'яноста дев'ять) грн. 02 коп. заборгованості за оренду рухомого військового майна, 3 004 (три тисячі чотири) грн. 44 коп. пені.

3. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеа Трейд" (01103, м.Київ, Залізничне шосе, буд. 47; ідентифікаційний код: 35059828) до Державного бюджету 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.08.2013 р.

Суддя Пукшин Л.Г.