Рішення

від 14.08.2013 по справі 910/13825/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13825/13 14.08.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Екологічна компанія «ДАНКО»

до Держаного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною

про розірвання договору відповідального зберігання

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Дмитрук К.Ф. - керівник

від відповідача: Щиголь М.В. - представник за довіреністю № 38 від 29.01.13.

Возна Т.М. - представник за довіреністю № 67 віл 01.04.13

В судовому засіданні 14.08.13, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Тернопільської області передано позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко» до Держаного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною про розірвання Договору відповідального зберігання від 07.07.2010 року № 5/3-07.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між сторонами було укладено договір відповідального зберігання індивідуально визначеного рухомого майна № 5/3-07 від 07.07.2010 року. Додатком № 1 до даного Договору визначено перелік майна та Додатком № 2 до Договору акт приймання передачі майна. Договір укладався терміном до 31.12.2010 року. Згідно п. 8.1. договору якщо сторона в термін 14 днів до закінчення дії даного договору письмово не повідомить про наміри розірвати, даний договір автоматично продовжує свою дію на той самий термін і на тих самих умовах. Крім цього, позивачем зазначено, що умовами договору сторонам надано право дострокового розірвання договору за взаємною згодою сторін. За доводами позивача, останній неодноразово намагався розвівати договір за взаємною згодою сторін та зобов'язати відповідача отримати майно за актом. Оскільки, сторони не досягли згоди, а тому позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 12.07.2013 р. матеріали позовної заяви ТОВ «Данко» в порядку ст.ст. 15,17 ГПК України передані на розгляд Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.07.13 порушено провадження у справі 3 910/13825/13 за вказаною позовною заявою та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 14.08.13.

12.08.13 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про додаткові позовні вимоги матеріального характеру, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача фактично понесені витрати на забезпечення схоронності майна та заборгованість за надані послуги по зберіганню в сумі 64 223,06 грн.

У судове засідання 14.08.13 представники сторін з'явились, представник позивача підтримав заяву про додаткові позовні вимоги матеріального характеру, представники відповідача проти розгляду вказаної заяви заперечували.

Дослідивши вказану заяву позивача, суд приходить до висновку про відмову в її прийнятті до розгляду, оскільки позивачем не дотримано вимог ст. 22 ГПК України, зокрема змінено і предмет і підставу позову, про що винесено відповідну ухвалу.

У судовому засіданні позивач підтримав позовну вимогу про розірвання договору відповідального зберігання від 07.07.2010 р. № 5/3-07 з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача надав документи на виконання вимог ухвали суду та відзив на позовну заяву. Зокрема, відповідач просить суд позовні вимоги позивача в частині розірвання Договору відповідального зберігання від 07.07.2010 р. 3 5/3-07 задовольнити в решті вимог (про стягнення судового збору) відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

07 липня 2010 року між Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини «Укркомресурси» Кабінету міністрів України (на підставі постанови КМУ № 1074 від 22.11.2010 р. перейменовано на Державне підприємство з питань поводження відходами як вторинною сировиною (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Данко» (позивач) було укладено Договір відповідального зберігання № 5/3-07 (далі - Договір), відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв на відповідальне платне зберігання індивідуально визначене рухоме державне майно, які знаходяться на балансі тернопільського обласного управління «Теернопільекокомресурси».

Сторони також уклали Додатку № 1 до цього Договору, яким визначили перелік рухомого майна, що передається га зберігання.

Згідно п. 1.2. Договору сторони погодили, що майно передається на підставі акта прийому-передачі, що є невід'ємною частиною цього Договору.

07 липня 2010 р. на виконання умов Договору сторони підписали акт приймання-передачі індивідуально визначеного рухомого майна, за яким відповідач передав, а позивач отримав на відповідальне зберігання майно, що визначене в акті.

Згідно п. 4.1 Договору за здійснення відповідального зберігання індивідуально визначеного рухомого державного майна, сторона 1 (відповідач) сплачує стороні 2 (позивач) грошові кошти у сумі 12 грн, 66 коп. (з ПДВ) за один календарний місяць зберігання.

У п. 8.1. Договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонам і діє до 31 грудня 2010 року. Якщо жодна сторона в термін 14 днів до закінчення дії даного договору письмово не повідомить про наміри розірвати, даний договір автоматично продовжує свою дію на той самий термін і на тих самих умовах.

Також сторонами визначено право на дострокове розірвання Договору за взаємною згодою та за рішенням суду (п.п. 8.2., 8.3. Договору).

Відповідно до п. 6. 1. Договору усі спірні питання, що виникають при використанні цього договору, повинні вирішуватися шляхом переговорів між сторонами, а у разі недосягнення згоди, спір вирішується в Господарському суді за місцем знаходженням відповідача.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договорів на вимогу позивача не було розірвано договір зберігання та не отримано рухоме майно, що було предметом зберігання.

На момент звернення позивача до суду рухоме майно перебуває на зберіганні у позивача.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажедавця забрати цю річ в розумний строк.

Пунктом 8.2. Договору визначено, що сторони мають право достроково розірвати цей Договір. При цьому, зацікавлена сторона зобов'язана письмово повідомити іншу сторону про свій намір достроково розірвати Договір не пізніше ніж за 14 днів до пропонуємої дати розірвання.

За доводами позивача та відповідача, що підтверджується також матеріалами справи (копії листів-вимог про розірвання та повернення майна), сторони неодноразово намагалися розірвати договір зберігання, однак не змогли погодити кінцевої дати повернення майна.

У судовому засіданні сторони підтвердили факт перебування рухомого державного майна відповідача на відповідальному зберіганні у позивача на підставі Договору № 5/3-07 від 07.07.2010 р.

З огляду на зазначене та враховуючи ту обставину, що відповідачем у відзиві зазначено про задоволення позову в частині позовних вимог про розірвання договору зберігання, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір відповідального зберігання від 07.07.2010 р. № 5/3-07, укладений між Держаним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною та Товариством з обмеженою відповідальністю «Данко».

3. Стягнути з Держаного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (20090, м. Київ, вул.. Лобачевського, 23-В, ідентифікаційний код 20077743) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко» (46003, м. Тернопіль, вул.. Вільхова, 17, кв..40, ідентифікаційний код 37076583) судовий збір у розмірі 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.08.2013 р.

Суддя Пукшин Л.Г.