Рішення

від 06.08.2013 по справі 905/4797/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.08.2013 Справа № 905/4797/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.

при секретарі судового засідання Д'яковій Ю.Ю.

розглянувши матеріали справи за позовом : Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м. Горлівка

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Граніт», м. Макіївка

про стягнення заборгованості за активну електроенергію в сумі 227818,27 грн., заборгованості за перевищення договірних величин в сумі 12496,23 грн., 3% річних в сумі 1037,58 грн., пені в сумі 5187,95 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Багрицевич Є.А. - за довір. від 22.01.2013 р. № 350-13 «Д»

від відповідача: Гулак С.А. - за довір. від 20.02.2013 р. № 021

ВСТАНОВИВ:

У судовому засіданні 31.07.2013 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 06.08.2013 р.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго», звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Граніт» про стягнення заборгованості за активну електроенергію в сумі 227818,27 грн., заборгованості за перевищення договірних величин в сумі 12496,23 грн., 3% річних в сумі 1037,58 грн., пені в сумі 5187,95 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії № 7226 від 28.12.2012 р. з додатками та додатковими угодами до нього, акти прийняття-передавання товарної продукції за період лютий - квітень 2013 р., рахунки за активну електричну енергію за період лютий - квітень 2013 р., рахунок за перевищення договірних величин електроспоживання № 30/7226.102824 від 11.03.2013 р., правовстановлюючі документи тощо.

Позивач у судових засіданнях підтримав позовні вимоги, наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечив щодо розстрочення виконання рішення.

Представник відповідача у судових засіданнях частково позовні вимоги визнав, проти задоволення позовних вимог в частині стягнення частини суми боргу за активну електроенергію за лютий 2013 р. в розмірі 5000,00 грн. заперечив. Просив суд розстрочити виконання рішення на 12 місяців.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику" та п. 1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст. 275 Господарського кодексу України та п. 5.1. Правил передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

28.12.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго» (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Граніт» (Споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 7226, відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача із загальною (за всіма об'єктами) приєднаною потужністю 2290 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 9.5 Договору цей Договір набирає чинності із дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2012 р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Таким чином, з пояснень представника позивача та матеріалів справи вбачається, що у спірний період Договір був чинним.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Пунктом 2.2.2. Договору передбачений обов'язок постачальника з постачання електроенергії постачати споживачу електроенергію. Згідно п. 2.3.4 Договору споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії, згідно з умовами додатків № 3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» та № 5 «Порядок розрахунків».

Облік електричної енергії та порядок розрахунків за електричну енергію узгоджений сторонами розділом 7 Договору та Додатком № 5 „Порядок розрахунків за електроенергію" до Договору.

Пунктом 10 Додатка 5 «Порядок розрахунків за електроенергію» передбачено, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, а також інші платежі, передбачені цим договором та ПКЕЕ здійснюються споживачем на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка грошовими коштами на рахунки постачальника електричної енергії, у терміни, що не перевищують 5 операційних днів від дня отримання рахунку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Факт надання послуг з електропостачання в спірний період позивачем відповідачу підтверджено матеріалами справи, зокрема двостороннім актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за спірний період лютий - квітень 2013 р.

Відповідно до п. 6.11. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.96 р. № 28, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. У таких рахунках обов'язково зазначається кінцева дата їх оплати згідно з договором про постачання електричної енергії.

На виконання умов договору позивачем відповідачу були надані рахунки за активну електроенергію за період лютий - квітень 2013 р, які були отримані останнім, в підтвердження чого на рахунках № 7226 за період лютий - квітень 2013 р. міститься підпис відповідача про отримання рахунку саме 04.03.2013 р., 02.04.2013 р., 03.05.2013 р. відповідно.

Відповідач зобов'язання по оплаті активної електричної енергії за період лютий - квітень 2013 р на загальну суму 227818,27 грн. не виконав, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду та просив стягнути зазначену суму.

В ході розгляду спору судом з'ясовано, що відповідач після подачі позову до суду сплатив частину суми основного боргу за активну електроенергію в сумі 5000,00 грн. на користь позивача, що підтверджується матеріалами справи, а саме платіжним дорученням № 155 від 25.07.2013 р.

Таким чином, предмет спору в частині вимог про стягнення боргу за активну електроенергію в сумі 5000,00 грн. відсутній, а провадження у справі в цій частині підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 4.4 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Шляхом оцінки всіх матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що борг відповідача перед позивачем за договором про постачання електричної енергії № 7226 від 28.12.2012 р. в сумі 227818,27 грн. підлягає частковому стягненню, а саме в сумі 222 818,27 грн.

Посилаючись на перевищення споживачем у лютому 2013 р. обсягу договірної величини споживання електричної енергії, позивач також просить стягнути 12496,23 грн.

Порядок визначення та узгодження договірних величин електроспоживання викладений сторонами у розділі 5 Договору.

Згідно п. 5.1. Договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач, не пізніше 01 жовтня поточного року, надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії за формою встановленою додатком № 7 «Обсяги очікуваного споживання електричної енергії та потужності споживачем».

Визначені згідно з пунктом 5.1. обсяги споживання електричної енергії узгоджуються сторонами і оформлюються додатком № 8 „Договірні величини споживання електричної енергії" до Договору про постачання електричної енергії (п. 5.2 Договору).

Згідно п. 4.2 ПКЕЕ (в редакції, що діяла у спірний період), відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році з помісячним або поквартальним розподілом подаються споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом у термін, обумовлений договором.

Пунктом 4.2.2 Договору передбачено, що за перевищення договірної величини споживання електричної енергії та потужності споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.

Відповідно до додатку № 8 „Договірні величини споживання електричної енергії" на 2013 рік, узгодженою величиною електроспоживання на лютий 2013 р. є 115000 кВт/год.

У п. 5.7 Договору зазначено, що в разі необхідності додаткового споживання електричної енергії споживач може звернутися до електропостачальної організації протягом поточного розрахункового періоду за відповідним збільшенням договірної величини відпуску електроенергії.

Пунктом 4.4 ПКЕЕ (в редакції, яка діяла у спірний період), передбачено, що Споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що відповідач не звертався до позивача із заявою про коригування (збільшення) договірних величин електроспоживання на спірний період.

За наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що договірна величина електроспоживання, яка узгоджена сторонами в установленому порядку у відповідності до приписів чинного законодавства на лютий 2013 р. становить 115000 кВт/год.

Відповідно до п. 6.14. ПКЕЕ (в редакції, яка діяла у спірний період), перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії.

Згідно двостороннього акту прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за лютий 2013 р. відповідач фактично спожив 128070 кВт/год. (перевищення договірної величини активної електроенергії за лютий складає: кількість фактично спожитої величини активної електроенергії 128070 кВт/год мінус кількість договірної величини активної електроенергії 115000 кВт/год = 13070 кВт/год.).

Відповідно до п. 7 Додатка № 5 «Порядок розрахунків» до Договору, у разі перевищення договірної величини споживання електричної енергії Постачальник електричної енергії надає споживачу окремий рахунок на суму вартості санкцій за перевищення договірної величини.

На виконання умов Договору постачальник виставив відповідачу рахунок на сплату суми вартості перевищення договірної величини електроспоживання (за лютий 2013 р. на суму 12496,23 грн.), про отримання якого 11.03.2013 р. свідчить відмітка на рахунку за лютий 2013 р.

Строк оплати рахунку за перевищення договірної величини споживання електричної енергії, який встановлений пунктом 10 додатку № 5 „Порядок розрахунків" до Договору, складає 5 операційних днів від дня його отримання.

Згідно ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" (в редакції, що діяла в спірний період), споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I -IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Відповідно до п. 6.16. ПКЕЕ (в редакції, яка діяла у спірний період), обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.

Вказаний вище рахунок на момент розгляду справи відповідачем не сплачений, у зв'язку з чим за ним перед позивачем значиться грошове зобов'язання за перевищення договірних величин електроспоживання за лютий 2013 р. в сумі 12496,23 грн., що підтверджено матеріалами справи.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 12496,23 грн. за перевищення договірних величин електроспоживання за лютий 2013 р. обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати вартості активної електроенергії в період лютий - квітень 2013 р. та несвоєчасну оплату рахунків на планові платежі у січні, лютому, квітні та травні 2013 р. позивач звернувся до суду та просить стягнути з Публічного акціонерного товариства «Граніт» 3% річних в сумі 826,64 грн., пеню в сумі 4133,26 грн. та 3% річних в сумі 210,94 грн., пеню в сумі 1054,69 грн. відповідно.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

Сплата боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Таким чином, приписи даної норми права не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми процентів річних та інфляційних від простроченої суми за виконання грошового зобов'язання.

Тобто, приписами чинного законодавство не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених Договором (угодою тощо) термінів та не позбавлено кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

На підставі вищезазначеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 826,64 грн. за період 12.02.2013 р.- 30.04.2013 р.

Дослідивши всі матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 826,64 грн. за період 12.02.2013 р.- 30.04.2013 р. є обґрунтованими, правомірними, арифметично вірним та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язань та його розмір встановлено статтею 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та статтями 1 і 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п. п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.2.1. Договору у випадку порушення Покупцем строку оплати товару, Покупець несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент сплати пені, від суми, оплату від якої прострочено, за кожен день прострочення.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період 12.02.2013 р.- 30.04.2013 р. в сумі 4133,26 грн.

Сума пені перерахована судом у відповідності до вимог діючого законодавства та складає 4133,26 грн. Тому суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення пені за період 12.02.2013 р.- 30.04.2013 р. в сумі 4133,26 грн.

Таким чином, загальний розмір суми, що підлягає стягненню з відповідача становить: пеня в сумі 4133,26 грн. за період 12.02.2013 - 30.04.2013 р., 3 % річних в сумі 826,64 грн. за період 12.02.2013 - 30.04.2013 р.

Згідно п.6.1. Правил користування електричною енергією затверджених Постановою НКРЕ України від 31.07.96, розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору. Розрахунковий період становить один місяць, за винятком випадку, передбаченого пунктом 6.8 цих Правил. Обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, мають визначатися відповідно до даних розрахункового обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених цими Правилами.

Пунктом 6.6 Правил передбачено, що оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період. Споживачі за взаємною згодою сторін (постачальника електричної енергії та споживача) можуть здійснювати оплату вартості обсягу електричної енергії плановими платежами з наступним перерахунком або оплатою, що провадиться за фактично відпущену електричну енергію.

За приписами п.6.7 Правил, у разі застосування порядку розрахунків плановими платежами величина планового платежу, розрахункового та планового періодів обумовлюється в договорі. Після закінчення періоду, обумовленого в договорі, здійснюється коригування обсягів оплати, що була здійснена протягом цього періоду, відповідно до фактичного обсягу спожитої електричної енергії протягом відповідного планового періоду (планових періодів). Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. (п.6.11 Правил).

За змістом п.1.2 Правил, розрахунковий період - період часу, зазначений у договорі, за який визначається обсяг спожитої та/або переданої електричної енергії, величина потужності та здійснюються відповідні розрахунки. Крім того, п.7 Додатку №5 передбачено, що остаточні розрахунки між сторонами здійснюються лише за фактичним обсягом споживання електроенергії та після закінчення розрахункового періоду.

Таким чином, встановлений в договорі на підставі вимог Правил порядок оплати у вигляді попередньої оплати та планових платежів обумовлюється особливими споживчими якостями електричної енергії, яка відрізняється від інших товарів особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками (одночасність виробництва та споживання, неможливість складування, повернення, переадресування), які визначають необхідність регулювання та регламентації використання цього товару.

За таких підстав суд дійшов висновку, що саме за підсумками розрахункового періоду можливо визначити, чи є позивач кредитором на суми вказаних платежів, чи вони перераховувались за наступні періоди, як дебіторські, по відношенню до відповідача.

За таких підстав суд дійшов висновку, що саме за підсумками розрахункового періоду можливо визначити чи є позивач кредитором на суми вказаних платежів або вони перераховувались за наступні періоди, як дебіторські, по відношенню до відповідача. Отже, нарахування позивачем сум пені та 3% річних на суми попередньої оплати є безпідставним, необґрунтованим та таким, що здійснене всупереч розумності як загальній засаді цивільного права і законодавства (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України), оскільки, порушуючи встановлені договором строки оплати наперед фактично не спожитої електроенергії, відповідач ще не є боржником позивача у зв'язку з тим, що остаточні розрахунки між сторонами здійснюються лише за фактичним обсягом споживання електроенергії та після закінчення розрахункового періоду та складення акту приймання-передачі товарної продукції (п.5 Додатку №5).

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 210,94 грн. та пені в сумі 1054,69 грн. за несвоєчасну оплату рахунків на планові платежі заявленого на січень, лютий, квітень та травень 2013 р. обсягу споживання електроенергії задоволенню не підлягають.

Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про розстрочення виконання рішення терміном на дванадцять місяців, у зв'язку з важким фінансовим становищем підприємства, а також відсутністю вини відповідача у простроченні платежів за електричну енергію. Відповідач зазначає, що ПАТ «Граніт» є підприємством оборонно-промислового комплексу, важке фінансове становище якого, обумовлено відсутністю розрахунку за роботи та послуги з боку державних установ та наявністю арешту рахунків підприємства, який накладено Совєтським ВДВС Макіївського МУЮ. Також, відповідачем надано відомості щодо наявності договірних відносин, авансові платежі за якими є достатніми для погашення заборгованості за заробітну плату працівникам ПАТ «Граніт» та часткове погашення заборгованості перед позивачем. В обґрунтування надав звіт про фінансові результати за 1 півріччя 2013 р., баланс станом на 31.03.2013 р., наказ про встановлення режиму неповного робочого тижня з одним робочим днем (понеділок), договір від 22.07.2013 р. № 31, договір від 22.07.2013 р. № 33, договір від 22.07.2013 р. № 32.

Позивач проти вказаного клопотання заперечив.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду при прийнятті рішення надано право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Виходячи із змісту п. п. 7.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", розстрочка - означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Відповідно до п. 7.2 зазначеної постанови підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи обставини, викладені відповідачем, той факт, що негайне виконання рішення суду призведе до погіршення фінансового стану підприємства, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, суд дійшов висновку, що існують обставини, які ускладнюють негайне виконання рішення і вважає можливим на підставі п.6 ст.83 ГПК України клопотання відповідача задовольнити і надати розстрочку виконання рішення згідно наступного графіку:

- у серпні 2013 р. - 122 527,42 грн.;

- у вересні 2013 р. - 122 527,42 грн.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 526, 527, 530, 549, 610, 625, 712, 714 Цивільного кодексу України, ст. 67, 179, 193, 216-218, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику" №575/97-ВР від 16.10.1997 р., Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м. Горлівка до Публічного акціонерного товариства «Граніт», м. Макіївка про стягнення заборгованості за активну електроенергію в сумі 227818,27 грн., заборгованості за перевищення договірних величин в сумі 12496,23 грн., 3 % річних в сумі 1037,58 грн., пені в сумі 5187,95 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Граніт» (86183, м. Макіївка, Совєтський район, смт. Кринична, ЄДРПОУ 14309646) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м. Горлівка (84601, м. Горлівка, пр. Леніна, 11 ЄДРПОУ 00131268) заборгованість за активну електроенергію в сумі 222818,27 грн., заборгованість за перевищення договірних величин в сумі 12496,23 грн., 3 % річних в сумі 826,64 грн., пеню в сумі 4133,26 грн., судовий збір в сумі 4780,44 грн.

В залишковій частині позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Розстрочити виконання рішення згідно наступного графіку:

- у серпні 2013 р. - 122 527,42 грн.;

- у вересні 2013 р. - 122 527,42 грн.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 12.08.2013 р.

Суддя Ю.В. Бокова