Рішення

від 05.08.2013 по справі 905/5202/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.08.2013р. Справа № 905/5202/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.

при секретарі судового засідання Д'яковій Ю.Ю.

розглянувши матеріали справи за позовом: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м. Горлівка

до відповідача: Родинського комунального багатопрофільного підприємства комунального господарства, м. Родинське

про стягнення заборгованості за активну електроенергію в сумі 62440,50 грн., пені в сумі 1392,07 грн., 3 % річних в сумі 282,18 грн., інфляційних нарахувань в сумі 54,47 грн.

за участю представників :

від позивача: Антипова Т.В.. -за довір. від 06.06.2013 р. № 910-13 «Д»

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго", звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Родинського комунального багатопрофільного підприємства комунального господарства, м. Родинське про стягнення заборгованості за активну електроенергію в сумі 62440,50 грн., пені в сумі 1392,07 грн., 3 % річних в сумі 282,18 грн., інфляційних нарахувань в сумі 54,47 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії № 1291 від 02.02.2012 р. з додатками та додатковими угодами до нього, акти прийняття-передавання товарної продукції за період березень 2013 р. - травень 2013 р., рахунки за активну електричну енергію за березень 2013 р. - травень 2013 р., правовстановлюючі документи тощо.

Позивач у судових засіданнях підтримав позовні вимоги, наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву не надав, хоча повідомлявся про судові засідання належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження за матеріалами справи та згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неодноразова неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача і не надання ним певних документів у світлі приписів ст. ст. 4-3, 22, 33 та 77 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого зволікання із вирішенням спору.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику" та п. 1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст. 275 Господарського кодексу України та п. 5.1. Правил передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

02.02.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Донецькобленерго» (Постачальник) та Родинським комунальним багатопрофільним підприємством комунального господарства (Споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 1291, відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Судом встановлено, що відповідно до Статуту Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» - ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» є юридичною особою із новим найменуванням, у результаті проведення державної реєстрації змін до Статуту, які пов'язані із набранням чинності Закону України «Про акціонерні товариства» № 514 - VI від 17.09.2008 р. Публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго» перейменовано у Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго».

Відповідно до п. 9.5 Договору цей Договір набирає чинності із дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2012 р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Таким чином, з пояснень представника позивача та матеріалів справи вбачається, що у спірний період Договір був чинним.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2.2.2. Договору передбачений обов'язок постачальника з постачання електроенергії постачати споживачу електроенергію. Згідно п. 2.3.4 Договору споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії, згідно з умовами додатків № 5 «Порядок розрахунків» та 3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Облік електричної енергії та порядок розрахунків за електричну енергію узгоджений сторонами розділом 7 Договору та Додатком № 5 „Порядок розрахунків" до Договору.

Пунктом 9 Додатка 5 «Порядок розрахунків за електроенергію» передбачено, що оплата отриманого споживачем рахунку повинна виконуватись протягом 5 операційних днів з дня його отримання.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Факт надання послуг з електропостачання в спірний період позивачем відповідачу підтверджено матеріалами справи, зокрема двостороннім актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за спірний період (за березень - травень 2013 р.).

Відповідно до п. 6.11. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.96 р. № 28, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. У таких рахунках обов'язково зазначається кінцева дата їх оплати згідно з договором про постачання електричної енергії.

На виконання умов договору позивачем відповідачу були надані рахунки за активну електроенергію за період березень - травень 2013 р., які були отримані останнім, в підтвердження чого на рахунках № 02/1291 за період березень - травень 2013 р. мається підпис відповідача про отримання рахунку саме 01.04.2013 р., 30.04.2013 р., 29.05.2013 р., відповідно

Відповідач зобов'язання по оплаті електричної енергії за період березень - травень 2013 р. на загальну суму 62440,50 грн. не виконав.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати вартості активної електроенергії в період березень - травень 2013р. позивач звернувся до суду та просить стягнути з Родинського комунального багатопрофільного підприємства комунального господарства, м. Родинське заборгованість за активну електроенергію в сумі 62440,50 грн., пеню в сумі 1392,07 грн., 3 % річних в сумі 282,18 грн., інфляційні нарахувань в сумі 54,47 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

Сплата боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Таким чином, приписи даної норми права не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми процентів річних та інфляційних від простроченої суми за виконання грошового зобов'язання.

Тобто, приписами чинного законодавства не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених Договором (угодою тощо) термінів та не позбавлено кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

На підставі вищезазначеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 282,18 грн. за період 09.04.2013 р. - 20.06.2013 р., інфляційні в сумі 54,47 грн. за травень 2013 р.

Дослідивши всі матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних саме за вказаний ним у розрахунку період є обґрунтованими та правомірними.

Сума 3% річних та інфляційних перерахована судом у відповідності до вимог діючого законодавства та складають 282,18 грн. та 54,47 грн. відповідно.

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язань та його розмір встановлено статтею 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та статтями 1 і 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п. п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.2.1. Договору у випадку порушення Покупцем строку оплати товару, Покупець несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент сплати пені, від суми, оплату від якої прострочено, за кожен день прострочення.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 09.04.2013 р. по 20.06.2013 р. в сумі 1392,07 грн.

Сума пені перерахована судом у відповідності до вимог діючого законодавства та складає 1392,07 грн. Тому суд задовольняє в повному обсязі вимоги позивача щодо стягнення пені за період з 09.04.2013 р. по 20.06.2013 р. в сумі 1392,07 грн.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 526, 527, 530, 549, 610, 625, 712, 714 Цивільного кодексу України, ст. 67, 179, 193, 216-218, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику" №575/97-ВР від 16.10.1997 р., Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго»,

м. Горлівка до Родинського комунального багатопрофільного підприємства комунального господарства, м. Родинське про стягнення заборгованості за активну електроенергію в сумі 62440,50 грн., пені в сумі 1392,07 грн., 3 % річних в сумі 282,18 грн., інфляційних нарахувань в сумі 54,47 грн. задовольнити.

Стягнути з Родинського комунального багатопрофільного підприємства комунального господарства (85310, м. Красноармійськ, м. Родинське, вул. Маяковського, 17, ЄДРПОУ 37803038) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м. Горлівка (84601, м. Горлівка, пр. Леніна, 11 ЄДРПОУ 00131268) заборгованість за активну електроенергію в сумі 62440,50 грн., пеню в сумі 1392,07 грн., 3 % річних в сумі 282,18 грн., інфляційні нарахування в сумі 54,47 грн., судовий збір в сумі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 05.08.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 12.08.2013 р.

Суддя Ю.В. Бокова