Постанова

від 04.07.2013 по справі 808/5399/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2013 року (10 год. 30 хв.)Справа № 808/5399/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Авдєєва М.П.,

при секретарі судового засідання Ширшові А.А.,

за участю:

позивача - не з'явився;

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Реєстраційної служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області

про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

10.06.2013 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Реєстраційної служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №2043771 від 29.04.2013 виданого реєстраційною службою Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області;

- зобов'язати реєстраційну службу Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області здійснити реєстрацію земельної ділянки, площею 0,4831 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1.

Свої вимоги позивачка виклала в позовній заяві, зокрема зазначила, що їй на праві приватної власності належить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Позивачка маючи намір подарувати належне їй нерухоме майно звернулась до нотаріальної контори, де її попросили надати оригінали правовстановлюючих документів на майно, проте державний акт на право приватної власності на земельну ділянку у позивачки відсутній. Позивачка звернулася до управління Держземагентства у Мелітопольському районі Запорізької області, де їй було відмовлено в виготовленні дублікату, оскільки з січня 2013 року державні акти не видаються. Замість дублікату їй видали витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.04.2013 та зробили копію державного акту серія ЗП №В-10-01499 від 21.01.2000.

10.04.2013 позивачка звернулася до реєстраційної служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області із заявою про проведення державної реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку.

27.05.2013 позивачка отримала рішення реєстратора про відмову в державної реєстрації прав та їх обтяжень обґрунтовуючи тим, що до заяви не надано оригінал державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, а надана лише його копія, що не дає змоги державному реєстратору встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Ухвалою судді від 13.06.2013 відкрито провадження в адміністративній справі №808/5399/13-а та призначено розгляд на 04.07.2013.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте 04.07.2013 надіслав до канцелярії суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Також надав до суду заперечення проти позову де зазначив, що 10.04.2013 позивачка звернулась до реєстраційної служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності земельну ділянку площею 0,4831 га за кадастровим номером 2323080800:04:001:0183 розташовану за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, с. Вознесенка, вул. Седова, буд. 3. Разом із заявою позивачкою було подано: квитанцію про сплату державного мита в сумі 119 грн. 00 коп. та за надання витягу з Державного реєстру речових прав про реєстрацію в сумі 120 грн., копії паспорта та ідентифікаційного податкового номера позивача та уповноваженої особи; нотаріально засвідчену копію довіреності представника, копію державного акта про право власності на землю, копію витяга з Державного земельного кадастру на земельну ділянку. Проте позивачкою не було надано оригінал правовстановлюючого документа на земельну ділянку, що унеможливлює проведення державної реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку.

Також звертає увагу суду на те, що із копії державного акту на землю видно, що він виданий на ім'я ОСОБА_1, а право власності на житловий будинок, який розташований на зазначеній земельній ділянці оформлено на підставі дубліката свідоцтва про право власності від 16.08.2003, виданого виконкомом Вознесенівської сільської ради на ім'я ОСОБА_1, а заявником є ОСОБА_1. Отже розбіжності в документах не дають змоги однозначно ідентифікувати особу, яка звернулась із заявою про державну реєстрацію права власності. Враховуючи зазначені обставини просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, оцінивши надані докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі дубліката свідоцтва про право власності на нерухоме майно (дублікат виписано 13.10.2011). Зазначений житловий будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0,4831 га за кадастровим номером 2323080800:04:001:0183. Це підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю серія ЗП В-10-01499 від 21.01.2000, який виданий на ім'я ОСОБА_1. Також відповідно до копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2300095262013 від 02.04.2013 встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,4831 га.

10.04.2013 до реєстраційної служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області звернулась позивачка із заявою про проведення державної реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку.

Відповідно до п.3 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 (далі - Закон) разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Частиною 2 ст.9 Закону державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

- відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);

- відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

- відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

- наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;

- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

Відповідно до ч.4 ст.9 Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст.24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;

5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;

5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;

6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

2. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Постановою Кабінету Міністрів України пунктом 16 «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» №703 від 22.06.2011 передбачено за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Пунктом 23 даного Порядку державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України та перевіряє чи дотримувався суб'єкт владних повноважень, приймаючі (вчиняючи) рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що Реєстраційна служба Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області надала позивачці рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обмежень №2043771 від 29.04.2013 правомірно та відповідно до діючого законодавства. Таким чином немає правових підстав скасувати дане рішення та зобов'язувати здійснити реєстрацію земельної ділянки позивачки.

Також суд звертає увагу на те, що копії державного акту на землю видано на ім'я ОСОБА_1, а право власності на житловий будинок на ім'я ОСОБА_1, проте заявником є ОСОБА_1. Розбіжності в документах, що встановлюють особу, в правовстановлюючих документах на землю та на житловий будинок, розташований на цій земельній ділянці, не дають змоги однозначно ідентифікувати особу, яка звернулась із заявою про державну реєстрацію права власності.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.1, 2 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 11, 41, 71, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.П. Авдєєв