Рішення

від 14.08.2013 по справі 903/800/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 серпня 2013 р. Справа № 903/800/13

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз»

до Нововолинського вищого професійного училища №1

про стягнення 131 784,87грн. заборгованості

Суддя: С.Т. Філатова

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Гаврилюк Д.В., дов. №2591/06-03 від 12.12.2012р., Вінцюк О.А., дов. №1392/06-06 від 05.08.2013р.

від відповідача: Приступа В.І., директор, Щур О.А., дов. б/н від 14.08.2013р.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні на підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" звернулося з позовом до Нововолинського вищого професійного училища №1 про стягнення 131 784,87грн., в т.ч. 119 455,80грн. заборгованості за поставлений природний газ згідно договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №2013/Т-Б-4-6-3 від 02.01.2013р., 10 102,28грн. пені за порушення строків оплати поставленого природного газу за період з 06.02.2013р. по 01.08.2013р. згідно п. 6.2.2 договору, 166,41 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2013р. по червень 2013р., 2 060,38грн. річних за період з 06.02.2013р. по 01.08.2013р. згідно ст. 625 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті отриманого природного газу згідно договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №2013/Т-Б-4-6-3 від 02.01.2013р. з додатками та додатковою угодою від 29.01.2013р., акти прийому-передачі природного газу від 25.01.2013р., 25.02.2013р., 25.03.2013р., 23.04.2013р. на загальну суму 274 926,19грн., якими стверджується поставка природного газу відповідачу, акт звіряння взаємних розрахунків за перше півріччя 2013р. від 10.07.2013р.

У додаткових поясненнях від 14.08.2013р. №1440/06-06 представник позивача підтвердив наявну у відповідача заборгованість в сумі 119 455,80грн.

Зазначив, що у відповідності до п.п. 2.9, 4.6.3 договору акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача та постачальника, у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період, споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пояснив, що нарахування пені проведено на підставі п. 6.2.2 договору з врахуванням п. 6 ст. 232 ГК України.

Ухвалою суду від 02.08.2013р. порушено провадження у справі.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, додаткових поясненнях від 14.08.2013р. №144/06-06 та просили задовольнити останні.

Представники відповідача основний борг в сумі 119 455,80грн. визнали, підтвердили у поясненнях від 14.08.2013р., що додаток №2 до додаткової угоди підписано директором училища, (а.с.51), пояснили, що останній виник у зв'язку з нерівномірним розподілом коштів, зобов'язувались сплатити його до початку опалювального сезону. Заперечили нараховану пеню, мотивуючи тим, що позивачем не надсилалась претензія з попередженням про нарахування пені, стверджували, що позовної заяви із розрахунками пені вони не отримували. Зауважили, що Нововолинське ВПУ №1 є державною установою і кошти на сплату пені відсутні. Подали кошторис на 2013р. та план асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету на 2013р.

Господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, -

встановив:

2 січня 2013 року між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" (постачальник) та Нововолинським вищим професійним училищем №1 (споживач) укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №2013/Т-Б-4-6-3 з додатками №№ 1, 2, 3, додатковою угодою від 29.01.2013р., згідно з якими позивач (постачальник) зобов'язувався постачати протягом 2013 року природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач - оплатити постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором (а.с. 9-20).

Пунктом 4.6. договору постачання встановлено, що оплата за газ здійснюється авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу згідно додатку №2.

Авансові платежі сплачуються споживачем постачальнику на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання у розмірі 100 відсотків від вартості запланованого або погодженого постачальником обсягу газу на розрахунковий період за 5 календарних днів до початку місяця поставки газу (п. 4.6.1 договору).

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим (п.4.6.3 договору).

Сторони домовились, що під поняттям "недоплата вартості послуг з постачання газу" вони розуміють недоплату споживачем вартості фактично спожитого понад запланований або узгоджений за розрахунковий період з постачальником обсяг газу (п. 4.6.4 договору).

Додатком 2 до договору (з врахуванням додаткової угоди від 29.01.2013р.) встановлено, що продавець передає споживачу в період з січня 2013р. по грудень 2013р. газ в обсязі 155,18 тис. кубічних метрів, в т.ч. по місяцях кварталів згідно графіку, на загальну суму 730 000,00грн. (а.с.17, 20).

Пунктом 4.2. договору обумовлено ціну природного газу 4 704,096грн. за 1000 кубічних метрів природного газу.

На виконання умов договору з врахуванням додаткової угоди від 29.01.2013р. позивач впродовж січня 2013р. по квітень 2013р. відпустив відповідачу природний газ на загальну суму 274 926,19грн.

Постачання відповідачеві природного газу стверджується долученими до матеріалів справи актами прийому-передачі природного газу від 25.01.2013р., 25.02.2013р., 25.03.2013р., 23.04.2013р. на загальну суму 274 926,19грн, підписаними повноважною особою споживача, підпис скріплено печаткою Нововолинського ВПУ №1 (а.с. 21-23).

Нововолинське вище професійне училище №1 взяті на себе згідно договору зобов'язання в частині проведення з позивачем розрахунків по оплаті поставленого природного газу (у строки, порядку та розмірах, визначених договором з додатковою угодою від 29.01.2013р.) не виконало, вартість отриманого газу не оплатило в повному обсязі, у зв'язку з чим на момент подання позову до суду заборгувало ПАТ по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" 119 455,80 грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Укладені сторонами договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №2013/Т-Б-4-6-3 від 02.01.2013р., додаткова угода від 29.01.2013р. за своєю природою є договорами поставки.

Статтею 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Договір на постачання газу та додаткова угода предметом судових розглядів не виступали, недійсними судом не визнавалися, сторонами розірвані не були.

Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, додаткової угоди, поставку позивачем на виконання їх умов відповідачу природного газу, отримання його Нововолинським ВПУ №1 та не проведення при цьому належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого до відповідача позову щодо стягнення заборгованості в сумі 119 455,80 грн.

Заборгованість в сумі 119 455,80 грн. стверджується договором на постачання природного газу за регульованим тарифом №2013/Т-Б-4-6-3 від 02.01.2013р. з додатками №№ 1, 2, 3, додатковою угодою від 29.01.2013р., актами прийому-передачі природного газу від 25.01.2013р., 25.02.2013р., 25.03.2013р., 23.04.2013р., актом звіряння взаємних розрахунків за перше півріччя 2013р., підписаним від Нововолинського ВПУ №1 директором Приступою В.І. та визнано відповідачем у листі від 08.08.2013р. №657/01-09 (а.с. 29), судовому засіданні 14.08.2013р. та поясненнях від 14.08.2013р. (а.с. 9-24, 51).

Згідно із ст.ст. 230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За умовами договору №2013/Т-Б-4-6-3 від 02.01.2013р. (п.6.2.2), у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У відповідності до ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок нарахування пені перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3 і, оскільки розміри нарахувань перевищують суми, зазначені позивачем (розрахунок долучається), суд задовольняє вимоги позивача в межах суми вимог, а саме: 10 102,28грн. за період з 06.02.2013р. по 09.07.2013р. в силу ст.ст. 230-232 ГК України, ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ", п. 6.2.2 договору.

Судом не прийняті доводи відповідача щодо несвоєчасної оплати природного газу за відсутності бюджетних надходжень, оскільки згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність споживача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (вказане зауважено у постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012р. №15/5027/715/2011).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 №11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р..

Судом не прийняті доводи позивача щодо нерівномірного розподілу коштів у плані бюджетних асигнувань на 2013р., оскільки зміни до договору в частині порядку оплати не вносились, докази звернення до позивача щодо відстрочення, рострочення платежів відсутні, обгрунтованого клопотання про зменшення розміру пені суду не подано.

Заперечення відповідача щодо нарахованої пені з посиланням на не отримання останнім претензії про її нарахування спростовуються тим, що порядок та розмір нарахованої пені є договірним зобов'язанням сторін, узгодженим у договорі на постачання природного газу за регульованим тарифом №2013/Т-Б-4-6-3 від 02.01.2013р., яким підписаний сторонами та скріплений печатками.

Водночас, суд зауважує, що Конституційний Суд України 9 липня 2002 року прийняв рішення у справі №1-2/2002 за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України, яким визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Твердження відповідача про неотримання позовної заяви з доданими документами спростовуються наявними в матеріалах справи оригіналом розрахункової поштової квитанції про відправлення рекомендованого листа Нововолинському вищому професійному училищу №1 на адресу м. Нововолинськ, вул. Центральна, 3А, та описом вкладень у цінний лист, датованими 01.08.2013р. (а.с. 6-7).

В силу ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Згідно з представленими господарському суду розрахунками, позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу 166,41грн. інфляційних нарахувань за період з лютого 2013р. по червень 2013р. та 2 060,38грн. трьох відсотків річних за період з 06.02.2013р. по 09.07.2013р.

Розрахунки нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення сум інфляційних нарахувань та трьох процентів річних суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства України та підлягають до задоволення.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 2 635,70грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 202, 230-232, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 527, 599, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Нововолинського вищого професійного училища №1, м.Нововолинськ, вул.Центральна, 3А, код ЄДРПОУ 02540002

на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз", м. Луцьк, вул. І. Франка, 12, код ЄДРПОУ 03339459

119 455,80 грн. боргу, 10 102,28грн. пені, 166,41грн. інфляційних втрат, 2 060,38грн. річних, 2 635,70 грн. витрат по сплаті судового збору. Всього: 134 420,57грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено

16.08.2013р.

Суддя С.Т Філатова