Рішення

від 14.08.2013 по справі 908/2477/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 30/80/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

69000, м. Запоріжжя, вул. Тюленіна, 21/ Шаумяна,4.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2013 Справа № 908/2477/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОБА" (69014, м. Запоріжжя, вул.Волзька,27)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Вільнянський маслозавод" (70000, Вільнянський район Запорізької області, вул. Запорізька,65)

про стягнення 16525,62 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: Пругло М.С., довіреність № 11 від 08.08.2013 р.;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОБА" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Вільнянський маслозавод" 16525,62 грн. заборгованості за отриманий згідно видаткових накладних природний газ.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 15, 16, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230-232 Господарського кодексу України. При цьому вказує, що згідно видаткових накладних Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОБА" (далі - ТОВ "ПРОБА") поставило Публічному акціонерному товариству "Вільнянський маслозавод" (далі - ПуАТ "Вільнянський маслозавод") природний газ на загальну суму 52623,30 грн. За поставлений згідно видаткових накладних природний газ відповідач розрахувався частково, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість в розмірі 16525,62 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.07.2013 р. порушено провадження у справі № 908/2477/13, присвоєно справі номер провадження № 30/80/13, розгляд якої призначено на 14.08.2013 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні 14.08.2013 р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач процесуальним правом на участь свого представника в судовому засіданні 14.08.2013 р. не скористався, проте надав через канцелярію суду 14.08.2013 р. відзив, яким просив суд у позові відмовити. Вважає доводи позивача необґрунтованими, оскільки у спірних накладних не зазначено строк виконання зобов'язань. Вказує, що вимогу про сплату коштів в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач не отримував, а претензія не є такою вимогою.

В судовому засіданні 14.08.2013 р. справу розглянуто в межах строку, передбачено ст. 69 ГПК України, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

У період з липня 2011 року по жовтень 2011 р. між ТОВ "ПРОБА" та ПуАТ "Вільнянський маслозавод" існували відносини поставки природного газу через мережу АГНКС. Так, на підставі усної домовленості ТОВ "ПРОБА" (продавцем, позивачем у справі) було поставлено, а ПуАТ "Вільнянський маслозавод" (покупцем, відповідачем у справі) прийнято природний газ на загальну суму 52623,30 грн., що підтверджується двосторонньо підписаними та скріпленими печатками обох сторін наступними видатковими накладними:

- № РН-0000557 від 31.07.2011 р. на суму 21806,34 грн.;

- № РН-0000649 від 31.08.2011 р. на суму 19641,60 грн.;

- № РН-0000749 від 30.09.2011 р. на суму 8962,56 грн.;

- № РН-0000856 від 31.10.2011 р. на суму 2212,80 грн.;

Отже, фактично договірні зобов'язання між сторонами виникли на підставі усної домовленості про поставку природного газу (купівлі - продажу) згідно двосторонньо підписаних та скріплених печатками обох сторін видаткових накладних.

Відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті вартості природного газу виконав частково в розмірі 36097,68 грн. Решта боргу в сумі 16525,62 грн. залишилась несплаченою.

Також, в матеріалах справи міститься належним чином завірена копія акту звірки взаємних розрахунків, здійсненого сторонами станом на 22.03.2013 р., згідно якого борг відповідача перед позивачем складає саме 16525,62 грн. Отже, відповідач фактично підтвердив наявність заборгованості перед позивачем в заявленій сумі.

03.06.2013 р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію за вих. № 8 від 03.06.2013 р. про сплату протягом семи днів з моменту її отримання суми боргу, що підтверджується належним чином завіреними копіями фіскального чека № 0539 від 03.06.2013 р. та опису вкладення у цінний лист з відбитком поштового штемпелю від 03.06.2013 р.

Претензія була отримана уповноваженою особою відповідача 10.06.2013 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Позовні вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Вільнянський маслозавод" 16525,62 грн. заборгованості за отриманий природний газ є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до приписів ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом пунктів 2, 4 зазначеної статті, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 205 Цивільного кодексу України визначено:

1. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

2. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

3. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 Цивільного кодексу України закріплює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як випливає з матеріалів справи, на підставі двосторонньо підписаних видаткових накладних (арк. справи 8-11) між позивачем та відповідачем склалися господарські відносини, у розумінні ст. 202 ЦК України, що породили взаємні обов'язки, а саме обов'язки позивача полягають у поставці природного відповідачеві, а обов'язки відповідача - у сплаті його вартості.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними вважаються умови, які є необхідними і достатніми для укладення договору. Перелік істотних умов безпосередньо залежить від виду конкретного договору.

В даному випадку, у спірних видаткових накладних міститься назва товару, одиниця виміру, кількість та ціна, тобто всі відомості, які необхідні для укладення договору купівлі-продажу.

Таким чином, суд відзначає, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором купівлі-продажу. Ці дії згідно ст.ст. 11, 655, 692 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обов'язку сплатити заборгованість за отриманий від позивача товар (природний газ).

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. В даному випадку ані законом, ані Договором (договір відсутній) інше не встановлено. Факт отримання товару за наведеними накладними підтверджений матеріалами справи.

Договір купівлі-продажу є оплатним - при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві ціну речі, яка обумовлена договором, двосторонньо зобов'язуючим - це обумовлює взаємне виникнення у кожної із сторін прав та обов'язків: продавець зобов'язаний передати покупцеві певну річ, але вправі вимагати за це сплати певної ціни, а покупець, в свою чергу, зобов'язаний сплатити ціну, але вправі вимагати передачі йому проданої речі, а також консенсуальним, оскільки права та обов'язки сторін виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами.

Таким чином, виходячи із правової природи договору купівлі-продажу, з моменту отримання товару у покупця одночасно виникає зустрічне зобов'язання по оплаті переданого товару.

Обставини справи свідчать, що фактично між позивачем та відповідачем виникли взаємні обов'язки на підставі усної домовленості про поставку природного газу (купівлі-продажу) згідно двосторонньо підписаних видаткових накладних. Отже, з моменту підписання покупцем цих накладних та отримання природного газу у покупця виникло зобов'язання по його сплаті.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання та поставив відповідачу природний газ на загальну суму 52623,30 грн. Вартість природного газу після його прийняття відповідач в повному обсязі не оплатив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на 15.07.2013 р. (на час звернення з позовом до суду) становить 16525,62 грн.

Слід зазначити, що факт поставки позивачем природного газу за спірними видатковими накладними, об'єми та його вартість, а також розмір несплаченої його вартості відповідачем не оспорюється.

Заперечення відповідача стосуються лише того, що у спірних накладних не визначений строк виконання зобов'язань та щодо неотримання ним вимоги про плату коштів в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України. На думку відповідача, претензія не є такою вимогою.

Статтею 530 Цивільного кодексу України, на яку посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень, встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто, якщо строк виконання зобов'язання не вказаний, чи визначений моментом пред'явлення вимоги, боржнику надається пільговий семиденний термін для виконання зобов'язання від дня пред'явлення вимоги.

Закон не містить визначення самої форми пред'явлення вимоги щодо виконання зобов'язання: чи це повинна бути претензія, чи лист, чи інформація, чи письмова вимога, чи рахунок тощо, а тому претензія за вих. № 8 від 03.06.2013 р., якою позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашення суми заборгованості, в розумінні ст. 530 ЦК України є пред'явленням відповідачеві вимоги виконати зобов'язання про оплату поставленого природного газу.

Крім того, відповідачем не враховано положення ст. 692 ЦК України, згідно з якими встановлено обов'язок покупця сплати продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього , якщо інше не встановлено законом або договором. В даному випадку ані законом, ані договором інше не встановлено. Факт отримання товару за вищевказаними видатковими накладними підтверджений матеріалами справи і не заперечується відповідачем.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вважає правомірними позовні вимоги ТОВ "ПРОБА" про стягнення 16525,62 грн. грн. основного боргу і задовольняє їх в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 4 2 , 4 3 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов'язань щодо оплати отриманого від позивача товару.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 5 , 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Вільнянський маслозавод" (70000, Вільнянський район Запорізької області, вул. Запорізька, 65; код ЄДРПОУ 00445593; розрахункові рахунки в установах банку не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОБА" (69014, м. Запоріжжя, вул. Волзька, 27; код ЄДРПОУ 31379956; п/р 26005001000063 в ПАТ "Мотор-Банк", МФО 313009) 16525 (шістнадцять тисяч п'ятсот двадцять п'ять) грн. 62 коп. основного боргу та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 16.08.2013 р.