Рішення

від 16.08.2013 по справі 910/11895/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11895/13 16.08.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АвтоТрнасЛогістика» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Логітек Груп» простягнення 22 067,50 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники сторін:

від позивача:Гривцов С.Є. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АвтоТрнасЛогістика» (надалі - «Позивач») звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логітек Груп» (надалі - «Відповідач») про стягнення 22 067,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору на транспортне експедирування №92 від 14.05.2012 р. позивач надав послуги з перевезення вантажів, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 8 000,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 227,50 грн. та пеню у розмірі 0,5% суми платежів за кожний день прострочки внесення провізної плати.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.06.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 10.07.2013 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.07.2013 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 16.08.2013 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що повідомленням про вручення поштового відправлення №0103024946170, що отримано останнім 16.07.2013 р.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

14.05.2012 р. між Позивачем (експедитор) та Відповідачем (експедитор) укладено договір на транспортне експедирування №92 (надалі - Договір).

Згідно із п. 1.1 Договору предметом цього договору є доручення, надане експедитором експедитору на виконання агентських послуг з організації перевезення вантажів з залученням автотранспорту експедитора, у зв'язку із чим експедитор буде замовляти транспорт експедитора та здійснювати з ним від свого імені усі необхідні розрахунки, а експедитор надавати автомобілі та здійснювати перевезення в міжнародному та міжміському сполученні у відповідності з дійсним договором та підписаною сторонами заявкою, яка узгоджує умови виконання кожного перевезення та є невід'ємною частиною даного Договору.

Із змісту п. 2.2 Договору вбачається, що кількість та рід вантажу, вантажовідравники, вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, вартість, а також інші необхідні умови, передбачені КДПГ та уставом автомобільного транспорту України, зазначаються у разових заявках на кожне перевезення.

Положеннями п. 3.8 Договору визначено, що експедитор зобов'язаний провести повний розрахунок з експедитором за виконанні транспортні послуги.

Відповідно до п. 5.1 Договору вартість (сума фрахту) за дійсним Договором договірні по кожному рейсу та обумовлюються у заявках на перевезення.

Згідно п. 6.2 Договору підставою для оплати транспортно-експедиційних послуг експедитором є підтвердження факту надання транспортно-експедиційних послуг наданням експедитору товарно-транспортної накладної СМR з відміткою вантажовідправника та отримувача вантажу та акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 6.4 Договору строк оплати за виконанні послуги - на протязі 10 банківських днів після надання повного пакету оригіналів документів (ТТН/СМR, рахунок, акт виконаних робіт, податкова накладна), якщо інше не обумовлене заявкою.

Згідно п. 10.1 Договору вказаний договір вступає в силу з моменту його підписання та строк його дії не обмежений.

14.05.2012 р. на підставі Договору сторонами було складено заявку на транспортно-експедиційне обслуговування №409 (надалі - «Заявка»), відповідно до якої позивач зобов'язався організувати перевезення вантажу по маршруту м. Біла Церква (Україна) - м. Челябінськ (Росія).

Відповідно до п. 12 Заявки вартість перевезення становить 26 100,00 грн., безготівковий розрахунок на протязі 5-7 банківських днів по оригіналам документів.

На виконання умов Договору та Заявки, позивач надав відповідачу послуги по перевезенню вантажу за маршрутом м. Біла Церква (Україна) - м. Челябінськ (Росія), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR №697655) та актом здачі-прийняття робіт №Б-000055 від 24.05.2012 р. підписаним та скріпленим печатками сторін.

За наслідком здійсненого перевезення позивачем було передано відповідачу документи передбачені п 6.4 Договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи описами вкладення у цінний лист від 11.06.2012 р. та експрес накладною №3106215, яка отримана відповідачем 12.06.2012 р.

Отже, позивачем у повному обсязі виконано зобов'язання за Заявкою та Договором з організації перевезення вантажів на суму 26 100,00 грн. та надіслано розрахунковий пакет документів на адресу відповідача.

В свою чергу, відповідач частково виконав зобов'язання по сплаті наданих транспортно-експедиторських послуг сплативши на користь позивача грошові кошти у розмірі 18 100,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок по особовому рахунку позивача.

18.12.2012 р. позивач звернувся до відповідача із кредиторською вимогою №184, за змістом якої просив останнього погасити заборгованість у розмірі 8 000,00 грн., що виникла за відповідачем на підставі Договору та Заявки №409 від 14.05.2012 р.

Факт отримання відповідачем вимоги №184 підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №1802800866050, яке отримано останнім 25.12.2012 р.

Проте відповідач відповіді не направив, грошові кошти на вимогу кредиторської вимоги не перерахував.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг з організації перевезення вантажу, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 8 000,00 грн. та нарахування штрафних санкцій.

Договір є договором транспортного-експедирування, а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Главами 64, 65 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Надання позивачем послуг відповідачу на підставі Договору та Заявки на перевезення вантажу підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR №697655) (в т.ч. відтисками печаток вантажоодержувачів) та актом здачі-прийняття робіт №Б-000055 від 24.05.2012 р. підписаним та скріпленим печатками сторін.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до п. 12 Заявки вартість перевезення становить 26 100,00 грн., безготівковий розрахунок на протязі 5-7 банківських днів по оригіналам документів.

Відповідачем грошове зобовязанння по сплаті вартості наданих послуг виконано частково у розмірі 18 100,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача на користь позивача на підставі ДОгоовру та Заявки становить 8 000,00 грн.

З наявної в матеріалах справи експрес накладної №3106215 вбачається, що повний пакет розрахункових документів відповідачем отримано 12.06.2012 р.

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи Заявки, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті наданих послуг з організації перевезення за Заявкою настав 19.07.2012 р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті послуг із організації перевезення на користь позивача у розмірі 8 000,00 грн. на підставі спірної Заявки. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 8 000,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом у повному обсязі.

Крім того, Позивачем заявлено вимогу про стягнення 13 840, 00 грн. - 0, 5 % процентів, в обґрунтування якої Позивач посилається на пункт 104 Постанови Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969 року № 401.

Проте, суд відзначає, що у даному випадку, спір виник між двома підприємствами, що здійснюють підприємницьку діяльність в сфері організації транспортного експедирування вантажів, тобто експедиторами.

Враховуючи те, що відповідальність, предбачена п. 104 наведеної Постанови поширюється лише на вантажовідправників та вантажоодержувачів вантажів, якими не є сторони у справі, правовідносини які склалися між сторонами у справі не регулюються пунктом 104 Постанови, а відтак, заявлена вимога задоволенню не підлягає.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 227,50 грн. нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті вартості перевезення у період з 23.06.2012 р. по 04.06.2013 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що останнім днем виконання грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг було 19.07.2012 р., відповідачем частково оплачувались, останній платіж внесено відповідачем 28.08.2012 р., а тому нарахування 3% річних за прострочення невиконаного грошового зобов'язання у розмірі 8 000,00 грн. починається з 28.08.2012 р. по 04.06.2013 р. (дата закінчення нарахування 3% річних, що вказана позивачем у розрахунку).

За перерахунком суду з урахуванням встановленого періоду нарахування 3% річних та розрахунку наданого позивачем, розмірі 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті вартості послуг з організації спірного перевезення, що підлягає стягненню з відповідача становить 1 847,67 грн.

Оскільки позивачем заявлено вимоги в частині стягнення інфляційних та 3% річних у розмірі, які є меншими, ніж визначені судом, то такі вимоги задовольняються у розмірі, заявленому позивачем до стягнення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 8 000,00 грн. та 3% річних у розмірі 227,50 грн.

В іншій частині заявлених до стягнення позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоТрнасЛогістика» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логітек Груп" (02081, м. Київ, пр. П. Григоренка, 20-А, кв. 21; ідентифікаційний код 36824282) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоТрнасЛогістика» (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 163, ідентифікаційний код - 38089771) суму основного боргу у розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 227 (двісті двадцять сім) грн. 50 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 641 (шістсот сорок одна) грн. 46 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Повний текст рішення складено та підписано 16.08.2013 р.