Рішення

від 12.08.2013 по справі 919/829/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2013 року справа № 919/829/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи за позовом Приватного підприємства "Остов"

(99040, м. Севастополь, вул. М.Геловані, 1-36)

до Державне підприємство "Центральне Конструкторське Бюро "Чорноморець"

(99011, м. Севастополь, вул. В.Морська, 1)

про стягнення 183038,54 грн

за участю представників:

позивача (ПП "Остов") - Костенко Ольги Миколаївни - представник, довіреність б/н від 26.03.2013;

відповідача (ДП "Центральне Конструкторське Бюро "Чорноморець") - Турчина Дмитра Сергійовича - представник, довіреність № 08-01-660 від 03.10.2012.

Суть спору:

Приватного підприємства "Остов" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) із позовом до Державне підприємство "Центральне Конструкторське Бюро "Чорноморець" (далі - відповідач) про стягнення 181 679,60 грн заборгованості за Договором .

Ухвалою суду від 17.07.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 12.08.2013, в порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано сторін надати докази, необхідні для своєчасного та правильного розгляду справи.

Відповідач правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на позовну заяву не надав.

До початку судового засідання позивачем надано уточнений розрахунок суми позовних вимог, відповідно до якого стягненню з відповідача підлягає 183038,54 грн (арк. с 31-32). Подальший розгляд справи судом продовжено з урахуванням збільшення позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення. Аналогічні викладеним у позовній заяві, наполягав на задоволенні уточнених позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі, не заперечував проти їх задоволення.

У судовому засіданні 12.08.2013 судом на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши думку представника позивача та відповідача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ :

10.01.2010 між позивачем та відповідачем було укладено договір №01-2010, згідно пункту 1.1 якого Виконавець (позивач) бере на себе зобов'язання провести роботи по обслуговуванню, виконанню технологічних операцій, пов'язаних з довготривалим зберіганням, та зберігання акумуляторних батарей ПЧ «Запоріжжя» до здачі їх особистому складу, а Замовник (відповідач) прийняти та оплатити виконані роботи. (далі - Договір) (арк. .с.19-21)

На виконання пункту 2.5. Договору сторонами був затверджений та представником ПЗ-800узгоджений протокол твердої ціни, згідно якого вартість робіт за Договором склала 165702,60 грн (арк. с 22).

30.07.2010 між сторонами, за участю командира замовлення ПЧ «Запоріжжя» та представника ПЗ-800 складений та підписаний акт приймання-здавання виконаних робіт, відповідно до якого Виконавець виконав, а Замовник прийняв роботи виконані за Договором роботи у повному обсязі (арк. с.24).

04.08.2010 відповідачу був наданий рахунок на оплату послуг за Договором (арк.с.25), проте відповідач свого обов'язку щодо оплати отриманих послуг не виконав, що й зумовило звернення позивача до суду з відповідними вимогами про стягнення з відповідача суми боргу за Договором, 3% річних та пені за час прострочення обов'язку по сплаті отриманих послуг.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку поданим доказам, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду.

Відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Пунктом 2.2. Договору узгоджено, що Замовник здійснює оплату згідно Акту на виконаний об'єм робіт та виставлених рахунків з перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок Виконавця банківським платіжним дорученням після надходження коштів від Генерального Замовника за дану роботу.

30.07.2010 Відповідач прийняв від Позивача виконані у повному обсязі роботи з обслуговування, виконання технологічних операцій, пов'язаних з тривалим зберіганням, та збереженням акумуляторних батарей ПЧ "Запоріжжя" (акт приймання-здавання виконаних робіт від 30.07.2010) та в подальшому отримав від останнього відповідний рахунок на оплату цих робіт

Щодо моменту надходження від Генерального Замовника за Договором коштів на оплату виконаних Позивачем робіт, судом встановлено такі обставини.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 21.02.2012 у справі №5020-764/2011-1967/2011, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.07.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2012, задоволено позов державного підприємства "Конструкторське бюро "Чорноморець" та стягнуто з військової частини А0225 вартість безпідставно отриманих послуг зі збереження та утримання акумуляторної батареї підводного човна "Запоріжжя" в сумі 1752194,21 грн.

Як вбачається з цього судового рішення та матеріалів справи №5020-764/2011-1967/2011, стягнута з військової частини А0225 сума складається, зокрема, із зобов'язань державного підприємства "Конструкторське бюро "Чорноморець" перед приватним підприємством "Остов" за виконані останнім роботи за Договором.

12.07.2012 господарським судом міста Севастополя виданий наказ про примусове виконання вищевказаного рішення суду.

Постановою відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі від 08.08.2012 (ВП №33479732) виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду міста Севастополя від 12.07.2012 у справі №5020-764/2011-1967/2011 закінчено, у зв'язку із самостійною сплатою боржником у повному обсязі суми боргу.

З урахуванням викладеного, суд визнає, що датою фактичного отримання Відповідачем від Генерального Замовника грошових коштів за надані послуги за договором від 10.01.2010 №01-2010 є дата винесення відділом державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі постанови про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 21.02.2012 у справі №5020-764/2011-1967/2011, а відтак, з наступного дня (09.08.2012) у Відповідача виник обов'язок здійснити з Позивачем повний розрахунок за виконані останнім роботи за Договором.

Відповідач не надав суду доказів оплати виконаних Позивачем робіт, тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судовому засіданні представник відповідача визнав заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи у повному обсязі.

Враховуючи те, що оплата позивачеві виконаних робіт є основним обов'язком відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за виконані за Договором роботи у розмірі 165702,60 грн.

Поряд з сумою основного боргу за виконані за Договором роботи позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 4766,44 грн та пеня у розмірі 12569,50 грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При подачі позовної заяви до суду позивачем надано суду розрахунок 3% річних у розмірі 3582,80 грн, який судом визнано вірним (арк. с.27).

До судового засідання 12.08.2013 позивачем надано суду уточнений розрахунок суми 3% річних, відповідно до якого стягненню з відповідача підлягає 4766,44 грн (арк. с 32). Зазначений розрахунок судом визнано вірним та визнано відповідачем у судовому засіданні 12.08.2013.

На підставі зазначеного суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4766,44 грн.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 ГК України).

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 ЦК України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що Замовник при затримці платежу сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми платежу за кожен день прострочення. Але не більше 2-х облікових ставок НБУ.

При подачі позовної заяви до суду позивачем надано суду розрахунок пені у розмірі 12394,20 грн, який судом визнано вірним (арк. с.27). До судового засідання 12.08.2013 позивачем надано суду уточнений розрахунок суми пені, відповідно до якого стягненню з відповідача підлягає 12 569,50 грн (арк. с 32). Зазначений розрахунок судом визнано вірним та визнано відповідачем у судовому засіданні 12.08.2013.

З огляду на зазначене, суд вважає можливим задовольнити вимогу позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 12569,50 грн.

Оскільки спор виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, керуючись положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне витрати позивача по сплаті судового збору покласти на Відповідача.

Суд звертає увагу на роз'яснення, надані у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у пункті 2.8, де зазначено, що у разі коли позивач на підставі частини четвертої статті 22 ГПК до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог чи до початку розгляду справи по суті змінив предмет або підставу позову, в зв'язку з чим зросла ціна позову, він відповідно до абзацу другого частини другої статті 6 Закону повинен сплатити недоплачену в зв'язку з цим суму судового збору до звернення з відповідною заявою до господарського суду. Якщо до останньої не додано доказів такої доплати, заява повертається без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, що згідно з частиною третьою згаданої статті ГПК не перешкоджає позивачеві повторно звернутися до господарського суду з відповідною заявою після доплати ним необхідної суми судового збору; у цьому випадку до відповідного звернення суд здійснює розгляд раніше заявленої позовної вимоги (позовних вимог), якщо позивач не відмовився від неї. З урахуванням конкретних обставин справи суд може розглянути й змінені вимоги позивача без доплати останнім суми судового збору з подальшим розподілом останнього між сторонами за правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що позивачем під час розгляду справи було збільшено розмір позовних вимог, але ним не було доплачено збільшену в зв'язку з цим суму судового збору, суд вважає за необхідне покласти розмір суми судового збору у розмірі 27,17 грн (183038,54*2%-3633,60=27,17), що підлягає доплаті, на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 33, 34, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Державного підприємства "Центральне Конструкторське Бюро "Чорноморець" (99011, м. Севастополь, вул. В.Морська, 1, ідентифікаційний код: 14308457 з будь-якогорахунку, виявленого під час проведення виконавчих дій) на користь Приватного підприємства "Остов" (99040, м. Севастополь, вул. М.Геловані, 1-36, ідентифікаційний код: 30120929) 183038,54 грн заборгованості за договором №01-2010 від 10.01.2010, з яких: 165702,60 грн - основного боргу, 4766,44 грн - 3% річних за період з 09.08.2012 по 22.07.2013 та 12569,50 грн - пеня за період з 09.08.2013 по 09.02.2013, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3633,60 грн.

3. Стягнути з Державного підприємства "Центральне Конструкторське Бюро "Чорноморець" (99011, м. Севастополь, вул. В.Морська, 1, ідентифікаційний код: 14308457 з будь-якогорахунку, виявленого під час проведення виконавчих дій) в дохід Державного бюджету (Державний бюджет м.Севастополя, ЄДРПОУ 38022717, банк одержувача: ГУДКСУ у м.Севастополі, МФО 824509, рахунок 31215206783001, код бюджетної класифікації: 22030001, призначення платежу: Судовий збір. Код 23013519) судовий збір у розмірі 27,17 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 19.08.2013

Суддя /підпис/ І.А. Харченко

Розсилка рекомендованим з повідомленням:

ПП «Остов»

(99040, м. Севастополь, вул. М.Геловані, 1-36)

ДП«Центральне Конструкторське Бюро «Чорноморець»

(99011, м. Севастополь, вул. В.Морська, 1)