Рішення

від 30.07.2013 по справі 911/2145/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2013 р. Справа № 911/2145/13

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої агрофірми «Перлина Поділля», Хмельницька область, смт. Білогір'я

до Приватного підприємства «Електровес», Київська область, м. Біла Церква

про стягнення 173665,00 грн.

секретар судового засідання Бердило І.П.

за участю представників:

від позивача : Олігорський О.М. (довіреність №02/15 від 27 лютого 2013 року);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничої агрофірми «Перлина Поділля» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Електровес» (далі - відповідач) про стягнення 173665,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на виконання робіт по будівництву електронних автомобільних ваг на 18 м до 80 т за №3/10 від 3 жовтня 2011 року, а саме, відповідач не виконав взяті на себе за договором зобов'язання, в результаті чого завдав позивачу збитки у розмірі 101125,00 грн. Додатково, позивач нарахував пеню в розмірі 72540,00 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 4 червня 2013 року та призначено справу до розгляду на 18 червня 2013 року.

Відповідно до ухвали суду від 18 червня 2013 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 30 липня 2013 року.

26 липня 2013 року через канцелярію суду представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до зазначеної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача 101125,00 грн. основного боргу та 9913,80 грн. пені.

На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог, подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням зазначеної заяви.

Відповідач в судові засідання 18 червня 2013 року та 30 липня 2013 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в установленому законом порядку ухвалами суду від 4 червня 2013 року та від 18 червня 2013 року. Витребувані документи відповідач суду не надав. Суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

30 липня 2013 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (за договором - замовник) та відповідачем (за договором - виконавець) 3 жовтня 2011 року укладено договір на виконання робіт по будівництву електронних автомобільних ваг на 18 м до 80 т за №3/10.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання власними силами та з власних матеріалів виконати роботи по будівництву електронних автомобільних ваг на 18 м до 80 т на території, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, смт. Білогір'я, вул. Чапаєва, 31.

Згідно пункту 1.2 договору виконавець проводить наладку, ремонт та сервісне обслуговування промислового обладнання (електронних автомобільних ваг) протягом 12 місяців після завершення будівельних робіт та здачі ваг замовнику.

Пунктом 1.3 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 17 грудня 2011 року) передбачено, що виконавець зобов'язується виконати роботи по встановленню та проведенню пусконалагоджувальних робіт, а також здачі ваг в центр стандартизації та метрології України до 30 квітня 2012 року.

Відповідно до пункту 1.4 договору виконавець зобов'язується виконати роботи, передбачені цим договором і згідно з вимогами проектної документації.

Пунктом 2.2 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 17 грудня 2011 року) встановлено, що до початку робіт замовник перераховує авансовий платіж на розрахунковий рахунок виконавця в розмірі 69,2% від договірної ціни в сумі 155000,00 грн.

Згідно пункту 4.4 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 17 грудня 2011 року) виконавець несе відповідальність за строки виконання робіт, передбачені пунктом 1.3 договору, та за якість будівельних робіт та робіт по переобладнанню, ремонту, наладці та сервісному обслуговуванню промислового обладнання (автомобільних ваг). За несвоєчасне виконання умов договору виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 0,3% від загальної суми договору, передбаченої п. 2.1 за кожен день прострочки виконання взятих на себе зобов'язань.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач платіжними дорученнями №1767 від 7 жовтня 2011 року та №2307 від 23 грудня 2011 року перерахував на рахунок відповідача 122250,00 грн.

Однак, відповідач взяті на себе за договором зобов'язання не виконав у повному обсязі, а саме, передав позивачу обладнання на загальну суму 31999,97 грн., що підтверджується накладною від 17 грудня 2011 року за №30.

Інші зобов'язання за договором відповідач не виконав, що підтверджується відсутністю актів приймання-передачі виконаних робіт.

Оскільки, відповідач у встановлений договором строк не виконав взятих на себе зобов'язань, позивач був змушений укласти договір про надання послуг з третьою особою, а саме, Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділля Елеватор».

Так, 5 березня 2013 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділля Елеватор» укладено договір про надання послуг, відповідно до умов якого, Товариство з обмеженою відповідальністю «Поділля Елеватор» надало позивачу послуги зі зважуння автомобілів (том 1, а.с. 16).

В якості доказів, що підтверджують понесення позивачем додаткових збитків, останнім до суду подано акти звірки взаєморозрахунків (том 1, а.с. 17-18), що складені та підписані між позивачем та ТОВ «Поділля Елеватор», та з яких вбачається, що на виконання умов договору (предметом якого є зважування автомобілів) позивач сплатив ТОВ «Поділля Елеватор» кошти у розмірі 10875,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судові засідання 18 червня 2013 року та 30 липня 2013 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в установленому законом порядку ухвалами суду від 4 червня 2013 року та від 18 червня 2013 року. Витребувані документи відповідач суду не надав.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 852 Цивільного кодексу встановлено, що якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Частиною 3 ст. 858 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 614 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Проте, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності. При цьому, складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб'єкт та об'єкт правопорушення, а також суб'єктивна та об'єктивна сторони.

Суб'єктом цивільного правопорушення є боржник, а об'єктом правопорушення - зобов'язальні правовідносини кредитора та боржника. Суб'єктивну сторону становить вина боржника, а об'єктивну - протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов'язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. За відсутності хоча б однієї з цих складових цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Важливим елементом доказування наявності реальних збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано суду докази на підтвердження порушення відповідачем умов договору №3/10 від 3 жовтня 2011 року. Протиправна дія (невиконання умов договору) відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача, - наслідком таких дій (порушення). Вина відповідача полягає в тому, що він діяв свідомо та передбачав, або міг передбачити, або повинен був передбачити настання шкідливих наслідків для позивача. Згідно умов договору відповідач взяв на себе зобов'язання виконати роботи, які передбачені договором.

Як вже зазначалось, позивач поніс додаткові збитки у розмірі 10875,00 грн., оскільки, за відсутності власних ваг, був змушений звернутися до ТОВ «Поділля Елеватор».

Крім того, підлягають відшкодуванню збитки у розмірі 90250,00 грн. (авансовий платіж).

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач порушив взяті на себе за договором зобов'язання чим спричинив позивачу збитки. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір збитків відповідає фактичним обставинам справи та підтверджений належними і допустимими доказами, тому вимога позивача про стягнення з відповідача збитків за невиконані відповідачем роботи підлягає задоволенню у розмірі 101125,00 грн.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Розмір пені, визначений позивачем, складає 9913,80 грн.

Проте, згідно з розрахунком, зробленим судом, з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 9909,84 грн. за період з 1 травня 2012 року по 3 жовтня 2012 року.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки, позивачем до суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 62626,20 грн., судовий збір у розмірі 1252,53 грн. підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Електровес» (09106, Київська область, м. Біла Церква, вул. Таращанська, 163а, кв. 35, код 36822788) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої агрофірми «Перлинна Поділля» (30200, Хмельницька область, Білогірський район, смт. Білогір'я, вул. Миру, 10, код 30557165) - 101125 (сто одна тисяча сто двадцять п'ять) грн. 00 коп. збитків, 9909 (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'ять) грн. 84 коп. пені та 2220 (дві тисячі двісті двадцять) грн. 70 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 1 серпня 2013 року

Суддя Заєць Д.Г.