Рішення

від 15.08.2013 по справі 913/1907/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

15 серпня 2013 року Справа № 913/1907/13

Провадження №8/913/1907/13

За позовом Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м. Луганськ,

до Комунального закладу "Луганська середня загальноосвітня школа I-III ступенів №10", м. Луганськ, -

про стягнення 132143 грн. 84 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Антоновій І.В.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Бєлкіна О.М. - юрисконсульт юридичного відділу, - довіреність №114-д від 12.12.2012;

від відповідача - представник не з'явився , -

розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 131514,28 грн. за послуги з теплопостачання, надані з січня по травень 2013 року, а також пені за період з 09.01.2013 по 08.07.2013 у сумі 39,35 грн. та 3% річних за період з 19.01.2013 по 08.07.2013 у сумі 590,21 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору №403 про закупівлю за державні кошти, укладеного між сторонами 06.02.2013.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 29.07.2013 до 15.08.2013 - у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням з його боку вимог суду про надання документів та доказів.

До початку судового засідання 15.08.2013 від позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він заявлені вимоги підтримав у повному обсязі; виконав вимоги суду та здійснив доплату судового збору за платіжним дорученням №11389 від 26.07.2013 на суму 10,59 грн.

Також позивач надав документальні докази реорганізації відповідача шляхом його приєднання до Комунального закладу "Луганська школа I-III ступенів №19".

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1-2;26;51), у т.ч. письмовим повідомленням про вручення 18.07.2013 уповноваженій особі відповідача ухвали суду про порушення провадження у справі та призначення її до слухання (а.с.25).

За таких обставин у суду маються достатні підстави для висновку про те, що ним вжито належних заходів, спрямованих на повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання.

Позивач не заперечив проти розгляду справи за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставин справи, наявні у ній докази, керуючись ст.4 3 , ч.3 ст.22, ст.ст.32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

При вирішенні цього спору судом взято до уваги наступне.

17.05.2013 Луганською міською радою прийнято рішення №34/29 "Про Комунальний заклад "Луганська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №10" та Комунальний заклад "Луганська школа І-ІІІ ступенів №19"", відповідно до п.1 якого вирішено припинити Луганську середню загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №10" (далі - ЗОСШ №10) шляхом реорганізації та приєднання до Луганської школи І-ІІІ ступенів №19 (а.с.28).

Судом було вжито заходів до перевірки стану виконання цього рішення та встановлено, що:

згідно витягу з ЄДРПОУ за №16848896 від 18.07.2013 на вказану дату не здійснена державна реєстрація припинення ЗОСШ №10 як юридичної особи (а.с.21-22);

відповідач на вимогу суду не надав вичерпного переліку доказів, які б підтверджували його доводи та заперечення;

він також не надав акт приймання-передачі активів та боргів від Комунального закладу "Луганська середня загальноосвітня школа I-III ступенів №10" до Комунального закладу "Луганська школа I-III ступенів №19".

За таких обставин суд при вирішенні цього спору керується частиною 2 ст. 104 Цивільного кодексу України, згідно якій юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Оскільки такий запис до ЄДПРОУ не внесено, - ЗОСШ №10 є належним відповідачем у даній справі.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

06.02.2013 між позивачем (учасник) та відповідачем (замовник) у простій письмовій формі укладено договір №403 про закупівлю за державні кошти, відповідно до якого учасник зобов'язується у 2013 році поставити замовникові теплову енергію належної якості, в об'ємах, визначених цим договором (додаток №1), до межі балансової та експлуатаційної належності, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити її відповідно із встановленими діючим законодавством України тарифами у строки, передбачені договором (п.1.1).

Ціна договору становить 474470,78 грн. (п.3.1).

Розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться шляхом оплати замовником пред'явлених учасником рахунків, які направляються замовникові по пошті або вручаються під підпис (п.4.1); оплата здійснюється у 5-тиденний сирок від дня отримання рахунку (п.4.2); розрахунковим періодом є календарний місяць (п.4.3).

Замовник зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені теплову енергію (п.6.1.1) у 5-тиденний строк від дня виставлення рахунку (п.6.1.3).

Учасник має право своєчасно та у повному обсязі отримувати плату за поставлену теплову енергію (п.6.4.1).

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством (п.7.1).

Замовник несе відповідальність за порушення строків виконання зобов'язання щодо оплати спожитої теплової енергії шляхом сплати пені у розмірі 0,1% вартості товару,з якого допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості (п.7.3.1).

Термін дії договору встановлено з 06.02.2013 до 31.12.2013, при цьому сторони домовилися, що відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України умови цього договору розповсюджуються на відносини між сторонами, які виникли 0 01.01.2013 року (п.10.1). Пролонгація дії договору можлива за умов, визначених у п.10.4 договору (а.с.10-13;14).

Факт підключення/відключення відповідача до тепломереж позивача у опалювальний сезон 2012-2013 років документально підтверджено (а.с.44).

На підтвердження виконання умов вищезгаданого договору зі свого боку, а також заявлених позовних вимог позивач надав до справи документальні докази надання ним на користь відповідача послуг з постачання теплової енергії на суму 187679,62 грн., а саме: рахунки №6732 з теплопостачання на вказану суму (а.с.33;36-37;40;43), кожен з яких отримано уповноваженою особою відповідача під розписку (а.с.31-32;34-35;38-39;41-42).

З умов договору (пункти 4.1-4.2 та 6.1.1 договору) видно, що термін сплати вартості отриманих послуг за кожним з виставлених позивачем розрахунків є таким, що настав.

З розрахунку суми основного боргу, складеного позивачем (а.с.7), вбачається, що відповідач частково - на суму 56165,34 грн. - сплатив вартість отриманих послуг, у зв'язку з чим його залишок на день звернення позивача до суду склав 131514,28 грн.

Крім того, позивач, керуючись чинним законодавством та умовами договору, на суму основного боргу (відповідно до періодів його утворення) нарахував:

пеню за період з 09.01.2013 по 08.07.2013 - у сумі 39,35 грн. (а.с.8);

3% річних за період з 19.01.2013 по 08.07.2013 - у сумі 590,21 грн. (а.с.9), - які, разом з основним боргом, просить стягнути з відповідача.

Відповідач позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу спірного договору вбачається, що він належить до числа господарських договорів.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Конкретний термін сплати вартості отриманої теплової енергії сторони визначили у пункті 4.2 договору.

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу у вигляді його різновиду - договору енергопостачання.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662, 663 ЦКУ та 276 ГКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість теплової енергії.

З огляду на викладене відповідач, отримавши від позивача теплову енергію на вищезгадану суму, повинен був, керуючись приписами ст. 692 Цивільного кодексу та частин 6-7 ст. 276 Господарського кодексу України, у визначений договором строк оплатити її вартість, однак не зробив цього, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Суд вважає належним чином встановленим факт невиконання відповідачем на момент звернення позивача з цим позовом до суду основного грошового зобов'язання за договором №403 про закупівлю за державні кошти від 06.02.2013 у сумі 131514,28 грн.

Термін сплати вартості обумовлених договором послуг є таким, що настав.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі - ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

Таким чином, позивач дотримався усіх перелічених вимог чинного законодавства та умов договору при визначенні суми пені.

При вирішенні питання про стягнення 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 Цивільного та ст. 20 Господарського кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до приписів ст.ст.44 та ст.49 ГПК України суд сплату судового збору покладає на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст.11.16,509,525,526,529,530,549,611,612,614,623-625,655,692 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,193,227,232,275,276 Господарського кодексу України, керуючись ст.4 3 ,4 7 ,22,32-34,43,44,49,75,82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Комунального закладу "Луганська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №10", ідентифікаційний код 25058319, який знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Октябрьская, 103, - на користь Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", ідентифікаційний код 24047779, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул.Куракіна, 23-а, - основний борг за послуги з теплопостачання у сумі 131514 (сто тридцять одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн. 28 коп., 3% річних у сумі 590 (п'ятсот дев'яносто) грн. 21 коп., пеню у сумі 39 (тридцять дев'ять) грн. 35 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 2642 (дві тисячі шістсот сорок дві) грн. 88 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 15.08.2013 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 19 серпня 2013 року.

Суддя А.П.Середа