Рішення

від 13.08.2013 по справі 912/976/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2013 рокуСправа № 912/976/13 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Шевчук О.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Диківської сільської ради, с. Диківка, Знам"янського району

до товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес", с. Диківка, Знам"янського району,

про стягнення шкоди в сумі 81579,06 грн. та зобов'язання укласти договір оренди землі.

Представники сторін:

від позивача - сільський голова Андрієнко В.М., спеціаліст-землевпорядник Лазаренко О.І., довіреність №297 від 13.08.2013 р.,

від відповідача - Воловик К.В., довіреність № 28 від 18.07.2013 р.

Диківська сільська рада звернулась до господарського суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (надалі - ТОВ "Прогрес") - 81579,06 грн. шкоди, заподіяної внаслідок використання земельних ділянок, розташованих під будівлями та дворами ТОВ "Прогрес". Крім того позивач просить зобов'язати відповідача протягом 6 місяців укласти з Диківською сільською радою договір оренди землі, розташованої в межах населеного пункту с.Диківка, на якій розташовані об'єкти нерухомості, а саме: свинотоварна ферма, що розташована на земельній ділянці по вул. Б.Хмельницького,66, площею 2,32 га; диспетчерська та автогараж, що розташовані на земельній ділянці по вул. Лермонтова,1-а, площею 1,33 га; тракторний стан, розташований на земельній ділянці по вул. Дзержинського, 14, площею 4,58 га, тік, розташований на земельній ділянці по вул. Дзержинськогю, 12, площею 4,42 га, та їдальня, розташована на земельній ділянці по вул. Дзержинського, 18 площею 0,21 га. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою від 03.07.2013 р. порушено провадження у даній справі, справу призначено до розгляду у судовому засіданні, від сторін витребувано необхідні докази.

У відзиві на позов відповідач вимоги позивача не визнав, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні 31.07.2013 р. оголошувалась перерва до 16 год.00 хв. 13.08.2013 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши наявні матеріали справи, оглянувши оригінали акту ревізії Диківського сільського бюджету в Диківській сільській раді за період з 01.01.2010 р. по 01.1.2012 р. від 24.01.2013 року №0110/13 та Технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель села Диківка Диківської сільської ради Знамянського району, Кіровоградської області, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, 06.06.2007 р. ТОВ "Прогрес" набуло право власності на господарські будівлі та споруди, що розташовані на земельних ділянках сільськогосподарського призначення в межах населеного пункту с. Диківка, а саме на: свинотоварну ферму, що розташована на земельній ділянці по вул. Б.Хмельницького,66, площею 2,32 га.; диспетчерську та автогараж, що розташовані на земельній ділянці по вул. Лєрмонтова, 1-а, площею 1,33га.; тракторний стан, розташований на земельній ділянці по вул. Дзержинського, 14, площею 4,58 га.; тік, розташований на земельній ділянці по вул. Дзержинського, 12 площею 4,42 га., та їдальню, розташована на земельній ділянці по вул. Дзержинського, 18, площею 0,21 га. При цьому жодного правочину, направленого на набуття права користування земельними ділянками Диківської сільської ради, на якій розташовані споруди ТОВ "Прогрес", здійснено не було.

Відповідач неодноразово звертався до Диківської сільської ради з заявами про надання дозволу на розробку проектної документації щодо відведення земельної в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського

призначення, що перебувають у запасі Диківської сільської ради, із заявами про продовження термінів виготовлення такої документації.

За результатами розгляду клопотань (заяв) відповідача Диківською сільською радою прийняті рішення: від 23.01.2009 р. №248, №249, №250; від 24.03.2009 р. №267 та №268, від 06.10.2009 р. №303, 304, 305, 309, 310 (а.с.17-26), якими подані відповідачем заяви задоволені в повному обсязі

Проте, проекти землеустрою до цього часу відповідачем на затвердження сесії подані не були, договори оренди земельних ділянок не укладено.

За твердженням позивача відповідач продовжує користування спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, однак не сплачує ані податок, ані орендну плату за користування землею.

Внаслідок таких дій відповідача втрати доходу бюджетами всіх рівнів від використання земельних ділянок, розташованих під господарськими будівлями і дворами ТОВ "Прогрес" без укладення договору оренди за період з 01.01.2010 р. по 01.11.2012 р. склали 81579,06 грн.

Зазначена сума недоотриманого доходу підтверджується розрахунком втрат доходів бюджетів усіх рівнів від використання земельних ділянок, розташованих під господарськими будівлями і дворами ТОВ "Прогрес" без укладання договору оренди за період з 01.01.2010 року по 01.11.2012 року, який є додатком 11 до акту ревізії Диківського сільського бюджету в Диківській сільській раді за період з 01.01.2010 р. по 01.1.2012 р. від 24.01.2013 року №0110/13.

Позивачем на адресу відповідача було надіслано лист №121/1 від 01.03.2013 р.(а.с.40) з проханням сплатити земельний податок за користування вищевказаними земельними ділянками в сумі 81579 грн.06 коп.

На що позивач отримав відповідь №21 від 11.03.2013 р., в якій ТОВ "Прогрес" не погодився із зазначеною сумою та повідомив про те, що має намір оформити договори оренди землі у 2013 році.

У зв'язку з чим позивач звернувся до суду за стягненням з відповідача заподіяної шкоди в сумі 81579,06 грн.

Розглядаючи позовні вимоги в цій частині господарський суд враховує наступне.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачу на праві власності належать об'єкти нерухомого майна, розташовані в с. Диківка, Знам'янського району по: вул. Дзержинського,18, вул. Дзержинського, 14, вул. Лермонтова, 1А, вул. Б.Хмельницького, 66 та вул. Дзержинського, 12. Викладене підтверджується витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 34-38, 104, 112, 117, 125, 133).

Зазначені об'єкти розташовані на земельних ділянках сільськогосподарського призначення в межах с. Диківка.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.

В силу вимог ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач набувши у власність об'єкти нерухомості не переоформив право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться.

При вирішенні даного спору господарський суд враховує положення п. 3.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", якою встановлено, що за змістом статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 Цивільного кодексу України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно. У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки.

Поряд з цим, господарський суд враховує положення статті 157 глави 24 Земельного кодексу України, відповідно до якої відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють у тому числі громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу.

Як роз'яснив у вищезазначеній постанові (п. 3.7.) пленум Вищого господарського суду України власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. №284 (надалі - Порядок №284).

Також, у цій постанові пленуму роз'яснено, що вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, шкоди у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди, крім спеціальних норм, повинні брати до уваги загальні положення статті 22, глави 82 ЦК України, частини другої статті 224 ГК України (п. 3.8).

Як зазначено в п. 1 вищезгаданого Порядку №284 власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Проте позивачем не надано господарському суду доказів на підтвердження того, що стягувана останнім шкода розраховувалась з урахуванням Порядку №284.

Загальні правила відшкодування завданої особі не договірної шкоди встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки; шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона належними і допустимими доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним одержані, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Крім того, при визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. Таким чином, у вигляді втраченої вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.

Господарський суд вважає, що позивачем не підтверджено, того, що саме неправомірні дії відповідача призвели до заподіяння заявленої до стягнення шкоди.

Крім того, позивач не довів, що заявлені до стягнення збитки в загальній сумі 81579,06 грн. могли бути реально отримані позивачем.

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується поясненнями представників сторін, земельні ділянки, на яких розташовані господарські будівлі і двори, використовуються для сільськогосподарського виробництва і відносяться до земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до пунктів 288.1. та 288.5.1. ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Відповідно до п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Пунктом 276.1. ст. 276 Податкового кодексу України встановлено, що податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), зайняті житловим фондом, автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, які використовуються без отримання прибутку, гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садівницькими товариствами, індивідуальними гаражами, садовими і дачними будинками фізичних осіб, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 3 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, матеріали Технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель села Диківка Диківської сільської ради Знамянського району, Кіровоградської області, розрахунок земельного податку (орендної плати за землю) за земельні ділянки, на яких знаходяться об'єкти нерухомості відповідача складає 863,78 грн. за 1 рік користування земельними ділянками, виходячи з розрахунку: (128550,76 кв.м х 1,059 х 21,15 грн/кв.м х 1%) х 3% = 863,78 грн.

Викладеним спростовуються доводи позивача щодо недоотримання останнім доходів бюджету від використання спірних земельних ділянок відповідачем в розмірі 28792,61 грн. в рік, що за період з 01.01.2010 р. по 01.11.2013 р. складає - 81579,06 грн.

Із пояснень відповідача вбачається, що ним сплачена сума податку (орендної плати) за період 2010-2012 роки, що підтверджується платіжним дорученням №559 від 08.04.2013 р. на суму 2591,34 грн. (а.с.95).

За викладених обставин, господарський суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заподіяної шкоди в загальній сумі 81579,06 грн. необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи спір в частині зобов'язання відповідача укласти договір оренди землі, господарський суд прийшов до висновку, що і в цій частині спір не підлягає задоволенню.

Згідно з приписами частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 187 Господарського кодексу України встановлено, судом розглядаються спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

В силу вимог ст. ст. 116, 124, 123, 134 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності і на яких розташовані об'єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Отже укладення договору оренди землі з відповідачем можливе за наявності рішення Диківської сільської ради про надання в оренду відповідної земельної ділянки.

Із матеріалів справи вбачається, що рішення Диківською сільською радою про надання в оренду відповідачу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомості останнього, не приймалось, тобто відсутній правовий акт органу місцевого самоврядування, який є правовою підставою для укладення відповідного договору оренди землі.

За викладених обставин відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача протягом 6 місяців укласти з Диківською сільською радою договір оренди землі, розташованої в межах населеного пункту с.Диківка, на якій розташовані об'єкти нерухомості, а саме: свинотоварна ферма, що розташована на земельній ділянці по вул. Б.Хмельницького,66, площею 2,32 га; диспетчерська та автогараж, що розташовані на земельній ділянці по вул. Лермонтова,1-а, площею 1,33 га; тракторний стан, розташований на земельній ділянці по вул. Дзержинського, 14, площею 4,58 га, тік, розташований на земельній ділянці по вул. Дзержинськогю, 12, площею 4,42 га, та їдальня, розташована на земельній ділянці по вул. Дзержинського, 18 площею 0,21 га.

Отже, аналізуючи норми чинного законодавства та наявні матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов подано безпідставно, тому в його задоволенні слід відмовити.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРIШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (27428, Кіровоградська область, Знам"янський район, с. Диківка, вул. Дзержинського,18, ідентифікаційний код 31850889) на користь Диківської сільської ради (27428, Кіровоградська область, Знам"янський район, с. Диківка, вул. Спичака, ідентифікаційний код 04365253) - 2867,50 судового збору

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 19.08.2013 року.

Суддя О.Б. Шевчук