Ухвала

від 14.08.2013 по справі 805/2852/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Толстолуцька М.М.

Суддя-доповідач - Василенко Л. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2013 року справа №805/2852/13-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуюого Василенко Л.А., суддів Білак С.В., Гаврищук Т.Г.

секретар судового засідання Варчук О.В.,

з участю представників позивача Бєлозьорової М.М., Павенко Г.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщені суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року у справі № 805/2852/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія» до Державної податкової інспекції в Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія» ( далі ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія» ) до Державної податкової інспекції в Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (далі ДПІ в Дніпровському районі м. Києва ДПС) про скасування податкових повідомлень-рішень, а саме, скасовано податкове повідомлення-рішення, прийняте ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС № 0001371530 від 18 грудня 2012 року, яким ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія» відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ( далі ПДВ) на загальну суму 4 021 724 гривні 00 копійок; скасовано податкове повідомлення-рішення, прийняте ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС № 0001381530 від 18 грудня 2012 року, яким ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 1 045 617 гривень 00 копійок, у тому числі за основним платежем - 697 077 гривень 00 копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 348 540 гривень 00 копійок ( т.6 а. с. 59 - 64).

Відповідач не погодився з зазначеним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що до бюджетного відшкодування підлягають суми ПДВ, сплачені в ціні товару та зараховані до державного бюджету. Оскільки при проведенні перевірки відповідачем не встановлена наявність надмірної сплати ПДВ до Державного бюджету України у зв'язку з неможливістю проведення перевірки контрагента позивача - ТОВ «Мегаполіс ЛТД» (відсутність контрагента за місцезнаходженням), тому підстави для відшкодування ПДВ відсутні. Крім того, надані ТОВ «Мегаполіс ЛТД» позивачу послуги за договорами оренди транспортних засобів та оренди будівель та споруд не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, оскільки за КВЕД основним та єдиним видом діяльності ТОВ «Мегаполіс ЛТД» є надання допоміжних послуг у сфері добування інших корисних копалин та розроблення кар'єрів ( т.6 а. с. 64 - 73).

На апеляційну скаргу відповідача позивачем надані письмові заперечення, в яких він посилається на те, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит на підставі належно оформлених документів первинного бухгалтерського обліку та податкових накладних, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача відсутні ( т.6 а. с. 82 - 85).

Представник відповідача до суду не прибув, відповідач надав письмову заяву про розгляд справи у відсутність в судовому засіданні його представника.

Представники позивача в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважали їх неспроможними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, вивчила доводи апеляційної скарги за матеріалами справи і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія» є юридичною особою, перебуває на податковому обліку відповідача та є платником податку на додану вартість.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС з 20.11.2012 року до 26.11.2012 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад-грудень 2009р., січень-грудень 2010р., січень-грудень 2011р., за наслідками якої складено акт від 27.11.2012 № 4914/15-332/30098637 (т. 1 а .с. 22 - 30, далі акт перевірки).

Актом перевірки встановлені порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено суму бюджетного відшкодування в розмірі 4 021 724 гривні, в тому числі по періодах: листопад 2009р. в розмірі 121 067 гривень, лютий 2010р. в розмірі 127 637 гривень, квітень 2010р. в розмірі 123 518 гривень, травень 2010р. в розмірі 101 266 гривень, липень 2010р. в розмірі 144 172 гривні, серпень 2010р. в розмірі 252 752 гривні, вересень 2010р. в розмірі 236 668 гривень, жовтень 2010р. в розмірі 254 870 гривень, листопад 2010р. в розмірі 204 935 гривень, грудень 2010р. в розмірі 222 000 гривень, березень 2011р. в розмірі 207 524 гривні, квітень 2011р. в розмірі 282 857 гривень, травень 2011р. в розмірі 328 292 гривні, червень 2011р. в розмірі 344 567 гривень, липень 2011р. в розмірі 299 750 гривень, серпень 2011р. в розмірі 205 500 гривень, вересень 2011р. в розмірі 222 624 гривні, жовтень 2011р. в розмірі 128 825 гривень, листопад 2011р. в розмірі 212 900 гривень; п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством занижено позитивне значення по декларації з ПДВ за листопад 2009 року в розмірі 90 875 гривень, за грудень 2010 року в розмірі 64 256 гривень, за березень 2011 року в розмірі 169 210 гривень, за червень 2011 року в розмірі 312 121 гривня, за листопад 2011 року в розмірі 60 615 гривень (т. 1 а .с. 30).

В Акті перевірки зазначено, що позивачем до податкового органу були подані податкові декларації з ПДВ за періоди листопад 2009р., лютий 2010р., квітень 2010р., травень 2010р., липень-грудень 2010р., березень-листопад 2011р., в яких позивачем задекларовано суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку.

За результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення, встановлено, що одним з основних постачальників ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія» є ТОВ «Мегаполіс ЛТД» (ЄДРПОУ 32710955).

ТОВ «Мегаполіс ЛТД» поштою направлено запит на проведення зустрічної звірки від 31.08.2012 року № 9779/10/15-310, який отримано 07.09.2012 року. Протягом місяця з дня отримання запиту підприємством не надано документального підтвердження та пояснень з питань взаємовідносин з ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія».

26.10.2012 року здійснено вихід за фактичною адресою ТОВ «Мегаполіс ЛТД» (м. Київ, вул. Сагайдака, 101) для вручення документів про проведення перевірки, в ході якого встановлено, що підприємство за адресою не знаходиться. Було складено акт незнаходження № 2/15-321 від 26.10.2012 року. Співробітниками ГВПМ здійснено виїзд на підприємство, місцезнаходження підприємства не встановлено, складено довідку про встановлення місцезнаходження платника податків. У зв'язку з тим, що стан одного з основних постачальників позивача відмінний від «0» встановлено порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України (т. 1 а. с. 24-26).

Відповідач в акті перевірки також вказав на те, що надані позивачу його контрагентом ТОВ «Мегаполіс ЛТД» послуги не пов'язані з господарською діяльністю вказаного підприємства, а також, що у податкового органу відсутня інформація про наявність у вказаного підприємства умов для ведення господарської діяльності. Оскільки ТОВ «Мегаполіс ЛТД» не підтвердило документально взаємовідносини із позивачем, то відсутні підстави для надання позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ за наслідками цих взаємовідносин.

18.12.2012 року на підставі вказаних висновків акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001371530, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія» відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 4 021 724,00 гривні (т. 1 а. с. 31);

№ 0001381530, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 1 045 617,00 гривень, у тому числі за основним платежем - 697 077,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 348 540,00 гривень (т. 1 а. с. 32).

Встановлено, що між позивачем та ТОВ «Мегаполіс ЛТД» протягом 2009-2011р.р. було укладено договори на поставку сировини (соляного розсолу), оренди транспортних засобів та оренди будівель та споруд з компенсацією затрат на будівництво будівель (т. 5 а. с. 205-207, 209-210, 217-220, 223).

Виконання договорів підтверджено первинними документами: актами здавання-прийомки робіт, платіжними дорученнями, банківськими виписками, видатковими накладними тощо (тома справи 1-5). Розрахунки між сторонами та підстави їх проведення позивач виклав у формі відомостей по взаєморозрахунках, які надав у судове засідання (т. 6). Також у судове засідання позивач надав спеціальний дозвіл на користування надрами на підтвердження права на видобування солі кам'яної, а також перелік основних засобів цілісного майнового комплексу, яким підтверджується, що транспортування розсолу здійснювалось за допомогою розсолопроводу (т. 6).

За наслідками виконання цих договорів ТОВ «Мегаполіс ЛТД» виписало позивачу податкові накладні, податок на додану вартість за якими позивач відніс до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, що відобразив у деклараціях з податку на додану вартість. За рахунок вказаних сум ПДВ позивач сформував розмір бюджетного відшкодування, яке заявив у деклараціях з ПДВ за листопад 2009р., лютий 2010р., квітень 2010р., травень 2010р., липень-грудень 2010р., березень-листопад 2011р.

Вищевказані обставини знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про задоволення позову зроблені на підставі всебічно досліджених доказів, обставинам справи дана правильна правова оцінка, а при прийнятті рішення вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Відповідач не довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень: № 0001371530 та № 0001381530 від 18.12.2012 року.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який втратив чинність, але діяв на час спірних відносин.

Підпунктом 7.7.1 цього пункту встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпункт „а" п.п. 7.7.2 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до п.п. 200.1-200.3 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як передбачено пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У акті перевірки відповідач посилається на порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, які регламентують порядок видачі та оформлення податкових накладних.

Так, відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Аналіз вказаних норм свідчить, що наявність належним чином оформлених податкових і видаткових накладних є підставою для включення до валових витрат і податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем податковий кредит з ПДВ за період, який перевірявся податковим органом, по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Мегаполіс ЛТД» сформовано з дотриманням вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

Податкові накладні, виписані контрагентом позивача ТОВ «Мегаполіс ЛТД» відповідають вищенаведеним вимогам законодавства, з огляду на що колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість висновку податкового органу у акті перевірки про порушення позивачем цих вимог.

Щодо доводів апелянта про те, що контрагент позивача - ТОВ «Мегаполіс ЛТД» не знаходиться за адресою м.Київ, вул.С.Сагайдака, 101 з огляду на що у податкового органу відсутня можливість здійснити перевірку щодо підтвердження реальності господарських операцій з позивачем., то суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 02.04.2013 року ТОВ «Мегаполіс ЛТД» знаходиться за адресою: 85100, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Суворова, буд. 17, кв. 17; відокремлений підрозділ підприємства - Слов'янська філія ТОВ «Мегаполіс ЛТД» знаходиться за адресою: 84101, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Сучасна, буд. 33. Відповідач за зазначеною адресою запитів на отримання інформації та документальних підтверджень не направляв, а також не здійснював вихід за вказаною адресою для проведення перевірки.

Довід апелянта про те, що за КВЕД основним та єдиним видом діяльності ТОВ «Мегаполіс ЛТД» є надання допоміжних послуг в сфері добування інших корисних копалин та розроблення кар'єрів спростовується тим, що на час господарських взаємовідносин з позивачем основним видом діяльності ТОВ «Мегаполіс ЛТД» було видобування солі.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що, висновки акту перевірки відповідачем зроблені лише на підставі наявних в ДПІ в Дніпровському районі м. Києва ДПС даних інформаційних баз, податкових декларацій без врахування інших документів, обов'язкових для проведення такої перевірки.

Колегія суддів зазначає, що акт перевірки позивача не містить посилань на первинні документи, які були надані позивачем суду першої інстанції і за результатами вивчення яких суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач не довів порушень позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, які відповідачем зазначені у акті перевірки позивача.

Відповідачем у справі - суб'єктом владних повноважень, не надано суду переконливих доказів на підтвердження обставин, які б позбавляли позивача права на формування податкового кредиту та права на відшкодування податку на додану вартість.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Ухвала в повному обсязі складена 16 серпня 2013 року.

Керуючись ст. 195 ч.1, ст.196, ст. 198 ч.1 п.1, ст.200 ч.1, ст.205 ч.1, ст.206, ст.212, ст.254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року у справі № 805/2852/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія» до Державної податкової інспекції в Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів Л.А. Василенко

С.В. Білак

Т.Г. Гаврищук